home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Дхаммапада (так говорив Будда)

Дхаммапада (так говорив Будда)
Title: Дхаммапада (так говорив Будда)
Author:_нехудлит
Оценка: 3.5 of 5, readers votes - 2
Genre: religion
Annotation:Запрошую тебе познайомитися з давньоіндійською літературною пам`яткою, книгою висловів Готами Будди “Дхаммападою”, що в перекладі з мови палі на українську означає “Шлях закону”, “Шлях учення”, чи навіть “Стопи закону”. Існує багато версій Дхаммапади, розповсюджених в Індії, Китаї, на Тибеті, що їх період створення коливається між IV-м та III сторіччям до Р.Х.. Проте найавторитетнішим та, вочевидь, найбільш дослідженим та найчастіше перекладеним є текст Дхаммапади, написаний на мові палі, яка була розповсюджена в індійській області Магадха в VI сторіччі до Р.Х., тобто коли жив Готама Будда. Віршований переклад деяких строф Дхаммапади на українську мову був здійснений на початку минулого сторіччя українським індологом Павлом Ріттером (див. Інтернет-сторінку www.internetri.net/lib/india/9.html). На жаль, мені не вдалося знайти інших українських перекладів Дхаммапади, отже я спробував перекласти її сам, використовуючи насамперед чудовий дослівно-тлумачний англомовний переклад Miroslav Rozehnal, російський переклад В.Н. Топорова та низку англійських перекладів, зокрема таких перекладачів як Beck, Richards, Wannapok, Acharya Buddharakkhita, Thanissaro Bhikkhu.
Я висловлюю щиру подяку Дмитрові Івахненку за його цінні поради, зауваження та неоціненну текстову допомогу. Його Інтернет-сторінка “Колесо Дхармы” (http://mirror01.iptelecom.net.ua/~sangha/dharma/index.html) є вичерпним джерелом інформації про буддизм, мову палі, медитаційні техніки тощо. Я також вдячний за деякі тлумачення Thanissaro Bhikkhu та Michael Olds. Звичайно, цей переклад не здійснився би без В.Г. та О.Г.З., яким я вдячний за постійні настанови та напучування в дхаммі.
З моїм перекладом можна також ознайомитися на Інтернет-сторінці http://www.dhammapada.kiev.ua/, яку мені допомогли створити мої колеги Ярослав Бойчук та Олександр Максимюк.
Table of Contents:

hide Table of Contents

  1. ДХАММАПАДА
  2. ( Так говорив Будда)
  3. Шановний читачу!
  4. Наша мета – metta !
  5. 1. Розділ пар.
  6. 1
  7. 2
  8. 3
  9. «Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене». Хто плекає такі судження – у тих не вгамовується ненависть.
  10. 4
  11. «Він скривдив мене, побив мене, переміг мене, обібрав мене». Хто не плекає такі судження – у тих угамовується ненависть.
  12. 5
  13. Адже ніколи в цьому світі ненависті не долаються зненавистями, натомість відсутністю зненавистей долаються вони. Ось одвічна дхамма.
  14. 6
  15. Дехто не знає, що ми загинемо тут. У тих, хто знає це, вгамовуються суперечки.
  16. 7
  17. Хто живе, позираючи на приємне, з непідвладними почуттями, ненажерливий, млявий та недолугий – такого Мара побиває, наче вітер - трухляве дерево.
  18. 8
  19. Хто живе, позираючи на неприємне, з підвладними почуттями, помірний в їжі, впевнений та з непохитною потугою – такого Мара побиває не більше, ніж вітер – скелясту го
  20. 9
  21. Хто, забруднений, огорнеться у жовте – той, позбавлений стриманості та істини, не гідний жовтого.
  22. 10
  23. А хто відкинув би бруд, стійкий у чеснотах - той, наділений стриманістю та істиною, справді, гідний жовтого.
  24. 11
  25. Вважаючи несутність за сутність та вбачаючи сутність у несутності – вони не просуваються до сутності цариною хибних намірів.
  26. 12
  27. Засвоївши сутність як сутність та несутність як несутність – вони просуваються до сутності цариною вірних намірів.
  28. 13
  29. Як дощ просотується до хати з поганою стріхою, так пристрасть просотується до погано розвиненого розуму.
  30. 14
  31. Як дощ не просотується до хати з доброю стріхою, так пристрасть не просотується до добре розвиненого розуму.
  32. 15
  33. У цьому світі журиться він, і в тому – журиться. В обох світах злочинець журиться. Він журиться й побивається, споглядаючи свої ниці вчинки.
  34. 16
  35. У цьому світі радіє він, і в тому – радіє. В обох світах доброчинний радіє. Він радіє не нарадіється, споглядаючи свої добрі вчинки.
  36. 17
  37. У цьому світі пече його, і в тому – пече. В обох світах злочинця пече. “Злочин мною скоєно!” – пече його. Відійшовши до лихого місця, він страждає ще більше.
  38. 18
  39. У цьому світі веселиться він, і в тому – веселиться. В обох світах доброчинний веселиться. “Добро я зробив!” – веселиться він. Відійшовши до доброго місця, він звес
  40. 19
  41. Навіть якщо він згадує багато писань, але не чинить відповідно, такий запаморочений чоловік скидається на пастуха, що рахує корів у інших. Він не причетний до самітн
  42. 20
  43. Навіть якщо він згадує мало писань, але чинить відповідно закону, полишивши пристрасть, зловмисність та тупість, істинно обізнаний, з розкутим розумом, не захоплююч
  44. 2. Розділ про незапаморочення
  45. 21
  46. Незапаморочення – шлях до безсмертя. Запаморочення – шлях до смерті. Незапаморочені не вмирають. Запаморочені – наче вже мертві.
  47. 22
  48. Отже, цілком зрозумівши незапаморочення, освічені щасливі з нею, радісні вони в царині шляхетних.
  49. 23
  50. Ті, що зосереджені, наполегливі, стійкі та тверді в намаганнях, вони, розумні, досягають Звільнення - найвищого притулку від тягарів.
  51. 24
  52. У рішучого, уважного, стриманого, незапамороченого, чиї вчинки чисті, хто діє розважливо, живе справедливо – зростає слава.
  53. 25
  54. Рішучістю, незапамороченням, стриманістю та самовладанням мудрецю слід створити острів, який не затопить повінь.
  55. 26
  56. Запамороченню віддаються дурні, люди, що несповна розуму. Мудрець оберігає незапаморочення, мов найдорожчий скарб.
  57. 27
  58. Не віддавайтеся ні запамороченню, ні насолоді любовних стосунків. Незапаморочений, зосереджений, справді, знаходить велике щастя.
  59. 28
  60. Коли освічений незапамороченням відкидає запаморочення, він, сягнувши вершини мудрості, безжурний поглядає на зажурену юрбу, як розумний з гори - на дурнів унизу.
  61. 29
  62. Незапаморочений серед запаморочених, вельми бадьорий серед сплячих, мудрець просувається наче швидкий скакун, випереджаючи слабку шкапу.
  63. 30
  64. Незапамороченням завоював Магхаван першість у богів. Незапаморочення прославляють, запаморочення – завжди ганять.
  65. 31
  66. Послушник, що незапамороченню радіє, а запаморочення страшиться, рухається наче вогонь, спалюючи пута – великі та малі.
  67. 32
  68. Послушник, що незапамороченню радіє, а запаморочення страшиться, не здатний до відступу – Звільнення уже поруч.
  69. 3. Розділ про розум.
  70. 33
  71. Тремтливий, непевний розум, який важко стерегти, важко удержувати, мудрець випрямляє, наче лучник стрілу.
  72. 34
  73. Неначе риба, яку витягли з її водяної оселі та кинули на суходіл, тремтить цей розум, аби втекти з царства Мари.
  74. 35
  75. Добре приборкати розум, ледь підвладний, швидкий, що тиняється, де забажається. Стриманий розум приносить щастя.
  76. 36
  77. О, мудреці, оберігайте розум, ледь видний, ледь вловимий, що тиняється, де забажається. Захищений розум приносить щастя.
  78. 37
  79. Хто вгамує розум, що мешкає у печері, далекосяжний, самотній, безтілесний - ті будуть звільнені від кайданів Мари.
  80. 38
  81. Чий розум нестійкий, хто не знає справжньої дхамми, чий спокій хисткий – у того мудрість не стає доконаною.
  82. 39
  83. Чий розум не просякнутий бажаннями, чий задум неспантеличений, хто відкинув добро та зло, несплячий - для того немає страху.
  84. 40
  85. Збагнувши, що це тіло - наче глек, зміцнивши свій розум наче місто, атакуйте Мару зброєю мудрості. Слід захищати звойоване, бути безпристрасним.
  86. 41
  87. Невдовзі - гай-гай - це тіло валятиметься на землі покинуте, непритомне, як непотрібна колода.
  88. 42
  89. Що не зробив би ворог ворогові, чи ненависник ненависникові – хибно спрямований розум здатен зробити йому ще гірше.
  90. 43
  91. Що не зробили б мати, батько чи якісь інші родичі – вірно спрямований розум здатен зробити ще краще.
  92. 4. Розділ про квіти.
  93. 44
  94. Хто дослідить цю землю та царство Ями з його богами? Хто підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку?
  95. 45
  96. Учень, що “на шляху”, дослідить цю землю та царство Ями з його богами. Учень, що “на шляху”, підбере добре викладений рядок дхамми, як уміла людина – квітку.
  97. 46
  98. Збагнувши, що це тіло - наче піна, зрозумівши його примарну суть, відрізавши уквітчані стріли Мари – йди невидимкою для царя смерті.
  99. 47
  100. Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, забирає смерть, як велика повінь – село уві сні.
  101. 48
  102. Людину, яка лише збирає квіти, із збентеженою думкою, з невситимою жагою тільки насолод – таку підкоряє смерть.
  103. 49
  104. Як бджола, назбиравши нектару, полишає квітку, не ушкодивши ані її вигляду, ані запаху - так і мудрецю слід проходити селом.
  105. 50
  106. Не на вади інших, не на те, що зроблено чи не зроблено ними, слід поглядати, а лише на те, що зроблено чи не зроблено самим собою.
  107. 51
  108. Наче чудова квітка - забарвлена, але позбавлена пахощів - безплідним є добре сказане слово того, хто не чинить відповідно.
  109. 52
  110. Наче чудова квітка - забарвлена та запашна - плідним є добре сказане слово того, хто й чинить відповідно.
  111. 53
  112. Як із купи квітів можна зробити багато вінків, так і вправних речей можна створити безліч – навіть із народженого й тлінного.
  113. 54
  114. Пахощі квітів, сандалу, тагари з жасмином не поширюються проти вітру. А запах правдивих поширюється й проти вітру - правдивий муж проникає по всіх усюдах.
  115. 55
  116. Сандал із тагарою, а також і лотос, і жасмин: серед їхніх пахощів запах чесноти – неперевершений.
  117. 56
  118. Ледь чутний цей аромат тагари із сандалом. А запах чеснотливих, що сягає богів, - найкращий.
  119. 57
  120. Мара не відає шлях обдарованих чеснотами, які живуть незапамороченими, розкутими завдяки правильному знанню.
  121. 58-59
  122. Як на купі сміття, викинутого на велику дорогу, може вирости запашний лотос, що звеселяє думку - так і серед істот, подібних до сміття, істот сліпих, простолюду виблис
  123. 5. Розділ про дурня
  124. 60
  125. Довга ніч для несплячого, довга йоджана для втомленого, для дурнів, що не знають істинної дхамми – довге блукання.
  126. 61
  127. Якщо мандрівний не здибає рівного собі або кращого, хай твердо мандрує наодинці. З дурнем немає товариства.
  128. 62
  129. “Сини – це моє, багатство – це моє”, - бідкається дурень. Сам навіть собі не належить, то які сини, яке багатство?
  130. 63
  131. Дурень, що знає про свою дурість, завдяки цьому - як освічений. Той же дурень, що пишається вченістю, справді, зветься: “Дурень!”.
  132. 64
  133. Якщо дурень залишається біля освіченого навіть усе життя, він розуміє дхамму не краще, ніж ложка – смак супу.
  134. 65
  135. Якщо вдумливий залишається біля освіченого бодай на мить, він одразу розуміє дхамму, мов язик – смак супу.
  136. 66
  137. Дурні, що несповна розуму, чинять із собою наче з недругом: скоюючи злодійство, що приносить гіркий плід.
  138. 67
  139. Не той вчинок добре вчинений, що вчинивши його, каєшся, наслідок якого пожинаєш зарюмсаний, із плаксивим обличчям.
  140. 68
  141. Той вчинок добре вчинений, що учинивши його, не каєшся, наслідок якого пожинаєш задоволеним та щасливим.
  142. 69
  143. Поки зло не поспіло, дурень уважає його за мед. Але коли воно достигає, дурень упадає в печаль.
  144. 70
  145. Місяць за місяцем дурень може споживати їжу кінчиком травинки куса, проте він не вартий і шістнадцятої частини тих, хто визнав дхамму.
  146. 71
  147. Скоєний злочин, як скисле молоко, виявляється не одразу: жевріючи, він переслідує дурня, наче жарина, притрушена попелом.
  148. 72
  149. Знання дурня йде йому лише на лихо, адже воно нівечить долю дурня та трощить його голову.
  150. 73
  151. Йому може закортіти неналежної уваги, вивищення над послушниками, першості в обителях, вшановування іншими родами.
  152. 74
  153. “Нехай мирянин та мандрований, обидва вважають, що це зроблено тільки мною. Нехай тільки від моєї ласки залежатимуть будь-які обов`язки”, - такий намір у дурня, отже
  154. 75
  155. Адже спосіб збагачення – це одне, а шлях до Звільнення – інше. Отже, осягнувши це, послушник, учень Пробудженого нехай не зрадіє пошані, а вдасться до самотності.
  156. 6. Розділ про освіченого
  157. 76
  158. Таким, що виказує скарби, слід уважати мудреця, який бачить вади та говорить осудливо. Слід знатися з освіченим, бо краще, а не гірше буде тому, хто знатиметься з таки
  159. 77
  160. Йому слід застерігати, повчати та здержувати від негідного. Адже правді він милий, а неправді – немилий.
  161. 78
  162. Не слід знатися з поганими друзями, не слід знатися з мужами підлими. Знайтеся з доброчесними друзями, знайтеся з мужами благородними.
  163. 79
  164. Той, хто покріплюється дхаммою, живе щасливо, з ясним розумом. Освічений завжди насолоджується дхаммою, провіщеною шляхетними.
  165. 80
  166. Адже будівники каналів скеровують воду, лучники вправляються зі стрілами, теслярі вправляються з деревом. Освічені тамують себе.
  167. 81
  168. Як монолітна скеля не зрушується вітром, так освічені не зворушуються ні хвалою, ані огудою.
  169. 82
  170. Наче глибоке озеро, чисте, незбурене – так ясніють і освічені, почувши дхамми.
  171. 83
  172. Справжні мужі полишають усе. Правдиві не базікають для насолоди. Обійняті щастям чи лихом, освічені не подають ознак ні піднесення, ні пригнічення.
  173. 84
  174. Хто ні заради себе, ані заради іншого не забажає собі ні сина, ні багатства, ні царства, хто не забажає власного успіху завдяки несправедливості, той - чеснотливий, пр
  175. 85
  176. Нечисельні ті з людей, що перейшли річку. А ось інша юрба лише сновигає цим берегом.
  177. 86
  178. Ті, що справді тримаються правильно виголошеної дхамми, чинять згідно з нею – ці люди перейдуть царство смерті, яке так важко перетнути.
  179. 87
  180. Облишивши темний стан, освіченому слід плекати світлий, адже він прийшов із притулку до безпритульності, до самотності, якою важко насолоджуватись.
  181. 88
  182. Полишивши насолоди, не маючи нічого, відчистивши себе від нечистей розуму - тоді хай освічений бажає втіхи.
  183. 89
  184. Ті, чий правильний розум добре уявляє чинники повного пробудження, хто радіє відмові від уподобань, не захоплюючись, знищивши потяги, вони - блискучі, адже цілком зв
  185. 7. Розділ про Араханта.
  186. 90
  187. У тому, хто пройшов увесь шлях, безжурному, розкутому в усьому, у тому, хто скинув усі кайдани - не знайти гарячки.
  188. 91
  189. Уважні відходять - вони не люблять дому. Немов лебеді, що полишають свій став, вони зрікаються притулку за притулком.
  190. 92
  191. Хто не накопичує, хто добре розуміє все щодо їжі, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.
  192. 93
  193. Хто цілком знищив потяги, незалежний від харчу, чия царина – непередавана свобода порожнечі - шлях їх, як шлях птахів у повітрі, важко зауважити.
  194. 94
  195. Тому, чиї чуття у спокої, наче коні, добре приборкані візником, хто облишив пиху, хто без потягів - такому заздрять і боги.
  196. 95
  197. Цей ревний – немов ґрунт, непорушний як колонна Індри, як озеро без мулу – для нього вже немає блукань.
  198. 96
  199. Спокійна його думка, спокійні його мова та дія – таким є заспокоєний, хто звільнився через правильне знання.
  200. 97
  201. Хто недовірливий, знає Нестворене та порвав усі зв`язки, той чоловік, що відрубав усі можливості та позбувся очікувань, - він, справді, найвеличніший муж.
  202. 98
  203. У селі чи у хащах, у долині чи на пагорбі – люба та місцина, де мешкають Араханти.
  204. 99
  205. Радісні хащі, де не звеселяється народ. Звеселяться в них позбавлені пристрастей, вони не пошукують насолод.
  206. 8. Розділ про тисячі.
  207. 100
  208. Навіть тисячі промов без жодного вартого слова, краще одне корисне слово, що зачувши його, заспокоюєшся.
  209. 101
  210. Навіть тисячі рядків без жодного вартого слова, краще одне слово з рядку, що зачувши його, заспокоюєшся.
  211. 102
  212. Якби хтось виголосив сотню рядків без жодного вартого слова, краще одне слово дхамми, що зачувши його, заспокоюєшся.
  213. 103
  214. Якби хтось тисячу разів у битвах переміг тисячу людей, а інший переміг би самого себе – він і є найбільшим переможцем у битві.
  215. 104-105
  216. Краще перемогти себе, ніж юрбу інших. Муж, що стримав себе, що повсякчас живе у витримці – ні бог, ні Небесний Музика, ні Мара з Брахмою не здатні обернути поразкою пе
  217. 106
  218. Якби хтось місяць за місяцем тисячі разів жертвував по сотні, і одного разу на мить ушанував би самовихованого, то кращою була б така пошана, ніж сто років жертвопри
  219. 107
  220. Якби людина жила би сто років, доглядаючи багаття в лісі, і одного разу на мить вшанувала би самовихованого, то кращою була б така пошана, ніж сто років жертвопринесе
  221. 108
  222. Яку б пожертву чи жертвопринесення не жертвував у світі протягом року той, хто пошукує заслуг, все це не варто й чверті висловленої поваги до прямодушного.
  223. 109
  224. У того, хто постійно висловлює повагу чеснотливим, ушановує гідних, зростають чотири речі: літа, врода, щастя, сила.
  225. 110
  226. Краще прожити один день життя чеснотливим і зосередженим, аніж сто років - розбещеним і незібраним.
  227. 111
  228. Краще прожити один день життя проникливим і зосередженим, аніж сто років – недоумкуватим і незібраним.
  229. 112
  230. Краще прожити один день життя заповзятливим, із незламною потугою, аніж сто років – млявим і недолугим.
  231. 113
  232. Краще прожити один день життя, побачивши появу й відхід, аніж сто років, не побачивши появи й відходу.
  233. 114
  234. Краще прожити один день життя, побачивши Безсмертний стан, аніж сто років, не побачивши Безсмертного стану.
  235. 115
  236. Краще прожити один день життя, побачивши Найвищу дхамму, аніж сто років, не побачивши Найвищої дхамми.
  237. 9. Розділ про зло.
  238. 116
  239. Поспішайте в добродійному, слід удержувати розум від зла. Адже думка того, хто повільно робить добро, насолоджується злом.
  240. 117
  241. Якщо муж учинив зло, не слід чинити його знову й знову та плекати схильності до нього. Накопичення зла - болісне .
  242. 118
  243. Якщо муж учинив добро, слід чинити його знову й знову та плекати схильність до нього. Накопичення добра - щасливе.
  244. 119
  245. Навіть зловмисник бачить щастя, поки його зло не достигло. Але коли зло достигає, зловмисник бачить зло.
  246. 120
  247. Навіть щасливий бачить зло, поки його щастя не достигло. Але коли щастя достигає, тоді щасливий бачить щастя.
  248. 121
  249. Не легковажте злом: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Дурень наповнюється злом, назбируючи його хоч і мало помалу.
  250. 122
  251. Не легковажте добром: “Воно не прийде до мене”. Від падання крапель і горщик наповнюється водою. Розумний наповнюється добром, назбируючи його хоч і мало помалу.
  252. 123
  253. Злочинів слід уникати, як купець із невеликим караваном і великими грішми – страхітливого шляху, як людина, що бажає жити – отрути.
  254. 124
  255. Якщо рука не поранена, можна нести рукою трунок. Отрута не зашкодить тому, хто не має рани. Зла немає для того, хто його не чинить.
  256. 125
  257. До того, хто звинувачує невинну людину, мужа впевненого й незаплямованого – саме до такого дурня повертається зло, ніби дрібний пил, розвіяний проти вітру.
  258. 126
  259. Дехто народжується з лона, злочинці - у пеклі, Сугати прямують до неба, а ті, що позбулися потягів – цілком звільняються.
  260. 127
  261. Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, можна звільнитися від злочину.
  262. 128
  263. Ні в повітрі, ані в глибині моря, ані заходячи до гірської ущелини – не знайти на землі такого місця, знаходячись у якому, не поступишся смерті.
  264. 10. Розділ про насильство.
  265. 129
  266. Усі тремтять перед насильством, усі жахаються смерті. Приклавши це до себе – не вбивай сам, не примушуй інших.
  267. 130
  268. Усі тремтять перед насильством, усім миле життя. Приклавши це до себе – не вбивай сам, не примушуй інших.
  269. 131
  270. Хто б`є палкою істот, що воліють щастя, пошукуючи щастя собі, по смерті він не одержить щастя.
  271. 132
  272. Хто не б`є палкою істот, що воліють щастя, пошукуючи щастя собі, по смерті він одержить щастя.
  273. 133
  274. Не кажи нічого грубого, адже ті, з ким ти так говорив, можуть відповісти на це. Адже грубощі – болісні, за це можуть наздогнати відплати.
  275. 134
  276. Якщо ти сам не лунаєш, подібно до розбитого гонга, ти досяг Звільнення: у тобі не знайти гніву.
  277. 135
  278. Як пастух ґирлигою виганяє корів на пашу, так старість і смерть поганяють життя живих істот.
  279. 136
  280. Дурень не усвідомлює, коли він коїть злочини. Недоумок мучиться власними вчинками, наче горить у вогні.
  281. 137-140
  282. Хто б`є палкою беззахисних, беззбройних, той швидко приходить до одного з десяти станів. Його може спіткати пекучий біль, пограбування та тілесне ушкодження, або ж в
  283. 141
  284. Ані вештання голим, ані сплутане волосся, ані бруд, ані піст, ані спання на сирій землі, ані пил і піт, ані прагнення сидіти навпочіпки не очищують смертного, що не поз
  285. 142
  286. Навіть якщо він і оздоблений, але якщо живе життям брахмана, задоволений, упокорений, стриманий, відкинувши насильство щодо всіх істот, він – брахман, він – самітни
  287. 143
  288. Чи знайдеться в цьому світі хоч який муж, що слухається совісті та пробуджується від осуду, як добрий кінь – від батога.
  289. 144
  290. Наче добрий кінь, що його відшмагали батогом, будьте жвавими та збудженими. Упевненістю, і чеснотою, і потугою, самозаглибленням та вивченням дхамми ви, довершені у
  291. 145
  292. Адже будівники каналів скеровують воду, лучники вправляються зі стрілами, теслярі вправляються з деревом. Ревні тамують себе.
  293. 11. Розділ про старість.
  294. 146
  295. Ну що за сміх, звідки радість у невпинному палахкотінні? Огорнуті мороком та й не шукаєте світла?
  296. 147
  297. Подивись на цей образ, створений розумом - складену купу болячок, хворобливий, з великими намірами, в якому немає ані тривкості, ані тривалості.
  298. 148
  299. Зношене це тіло, кубло хвороб, тлінне. Смердюча плоть розкладається: життя, справді, скінчується смертю.
  300. 149
  301. Наче осінні кабачки розкидані ці кістки голубиного кольору. Бачити їх – яке там почуття?
  302. 150
  303. З кісток зроблене місто, тиньковане м`ясом і кров\ю, де містяться і старість, і смерть, пиха та лукавство.
  304. 151
  305. Зношуються ж пишнобарвні царські колісниці, і тіло також прямує до старості. Проте дхамма правдивих не прямує до старості, адже правдиві повідають її між правдивим
  306. 152
  307. Недоумкуватий цей муж старіє, як віл: його м`язи ростуть, а мудрість – не збільшується.
  308. 153
  309. Крізь не одне коло народжень мандрував я в пошуках, не знаходячи будівничого дому. Болісне народження знову й знову.
  310. 154
  311. Будівничий дому – ось ти! Тобі не відбудувати дому знову. Усі твої крокви зламані, гребінь на даху знищений. Мій розум пішов у небуття, я поклав кінець жаданням.
  312. 155
  313. Не живши праведно, не отримавши багатства в молодості, вони розмірковують, наче старі чаплі на ставу, позбавленим риби.
  314. 156
  315. Не живши праведно, не отримавши багатства в молодості, вони лежать, наче стріли, випущені з лука, зітхаючи за минулим.
  316. 12. Розділ про себе.
  317. 157
  318. Хто собі милий, нехай надійно вберігає себе. Освіченому слід пильнувати під час будь-якої з трьох варт.
  319. 158
  320. Спочатку, слід самому утвердитися в належному, а опісля напучувати іншого. Освіченому не слід бруднитися.
  321. 159
  322. Якби він сам чинив так, як навчає іншого! Добре стриманий, звичайно, стримає іншого. Справді, важко стримувати себе.
  323. 160
  324. Кожен сам собі захисник. Хто ж інший міг би бути захисником? Належно стримавши себе, можна отримати захисника, якого важко одержати.
  325. 161
  326. Зло, скоєне самим собою, народжене собою, що походить із себе, розколює недоумка, як діамант – кам`яного самоцвіта.
  327. 162
  328. У кого надто лиха вдача – той, наче малува, що оповила дерево сал, - він коїть собі те, що бажає йому ворог.
  329. 163
  330. Легко робиться недобре собі та непотрібне. Те ж, що і добре, і потрібне, - це робити найважче.
  331. 164
  332. Хто зневажає вчення Арахантів, шляхетних, тих, хто живе згідно дхамми, недоумок, що покладається на хибний погляд, приносить плоди, мов очерет каттхака – собі на заг
  333. 165
  334. Адже собою чиниться зло, собою опоганюєшся. Собою не чиниться зло, собою же відчищуєшся. Чистота й нечисть походять із самого себе. Жодному не очистити іншого.
  335. 166
  336. Не слід нехтувати своїм благом заради блага іншого, хоч і великого. Збагнувши своє благо, слід визискувати блага справжнього.
  337. 13. Розділ про світ.
  338. 167
  339. Слід не дотримуватися ницого вчення, не жити із запамороченням, не додержуватись хибних поглядів, не перейматися світом!
  340. 168
  341. Слід підвестися, не бути запамороченим, слідувати доброчинному вченню! Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.
  342. 169
  343. Слід слідувати доброчинному вченню, та не слідувати лиходійному. Хто дотримується доброчинного вчення, щасливий у цьому світі та в іншому.
  344. 170
  345. Хто спостерігає світ так, ніби побачив бульбашку, ніби побачив примару, того не бачить цар смерті.
  346. 171
  347. Ідіть, погляньте на цей світ, гарний, наче царська колісниця. Де занурюються дурні, для обізнаних немає притягання.
  348. 172
  349. Хто, колись бувши запамороченим, згодом став незапамороченим – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.
  350. 173
  351. Хто, вчинивши зло, спокутує його корисними вчинками – засвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.
  352. 174
  353. Осліплий цей світ, мало хто бачить у ньому ясно. Обмаль тих, хто потрапить до неба, немов пташка, що виплуталася із сільця.
  354. 175
  355. Лебеді прямують шляхом сонця. Надприродними силами просуваються у просторі. Розумні виходять за межі цього світу, перемігши Мару з військом.
  356. 176
  357. Для людини, що переступила одну дхамму, котра говорить неправдиво, зрікається іншого світу, немає такого зла, якого вона не могла б скоїти.
  358. 177
  359. Справді, скнари не потрапляють до світу богів, дурні ж не прославляють щедрість. А розумний полюбляє щедрість, саме так він стає щасливим деінде.
  360. 178
  361. Понад єдиновладдя над усією землею, сходження на небо чи панування в усіх світах – плід вступу до Потоку найкращий.
  362. 14. Розділ про Пробудженого.
  363. 179
  364. Його перемога не померкне - перемоги його не здобути нікому в світі – якою стежкою заплутаєте такого пробудженого, безслідного, чия царина - безмежжя?
  365. 180
  366. Його чарівливого томління та жадання, що зводить на манівці, ніде немає, - якою стежкою заплутаєте такого пробудженого, безслідного, чия царина - безмежжя?
  367. 181
  368. Таким, що віддані зосередженню, розумним, що радіють зреченню та спокою, цілковито пробудженим, уважним заздрять навіть боги.
  369. 182
  370. Важке народження людини, важке життя смертних, важко почути справжню дхамму, важко зустрітися з поставанням Пробуджених.
  371. 183
  372. Нескоєння всілякого зла, накопичення добра, вичищення власного розуму – ось учення Пробуджених.
  373. 184
  374. “Терплячість – найвища схима; прощення – найвище Звільнення”, - говорять Пробуджені – “Адже не мандрований той, хто шкодить іншому, не самітник той, хто дошкуляє
  375. 185
  376. Нелихослів`я, незавдавання шкоди та видержка згідно Патімоккхи, помірність у їжі та віддалене помешкання, прагнення найвищого розуму - ось учення Пробуджених.
  377. 186-187
  378. Навіть насолодою від зливи монет він не спізнає задоволення. “Неприємні, болісні насолоди”, - зрозумівши це, освічений не знаходить задоволення навіть у небесних н
  379. 188
  380. До багатьох притулків - до гір і лісів, до садів, дерев, гробниць - прямують налякані люди.
  381. 189
  382. Насправді, не такий притулок безпечний, не такий притулок найкращий. Не такий це притулок, що дійшовши до нього, звільняєшся від усіх страждань.
  383. 190-192
  384. Хто пішов до притулку, де і Будда, і дхамма, і сангха, бачить з істинною мудрістю чотири Шляхетних Істини: страждання, причину страждання, подолання страждання та Шля
  385. 193
  386. Важко натрапити на благородного мужа, не скрізь він народжується. Де він, розумний, народжується, той рід квітне щасливо.
  387. 194
  388. Щасливе поставання Пробуджених, щасливе вчення істинної дхамми, щаслива єдність Сангхи, схима тих, хто живе в єдності, щаслива.
  389. 195-196
  390. Ніхто не здатний зважити добро (таке воно, чи інше) того, хто вшановує гідних ушанування – Пробуджених або учнів – тих, що подолали плетива, проминули зажуру й тужін
  391. 15. Розділ про щастя.
  392. 197
  393. Справді, щасливо ми живемо - серед ворожих неворожі. Серед ворожих людей ми мешкаємо неворожі.
  394. 198
  395. Справді, щасливо ми живемо - серед хворобливих нехворобливі. Серед хворобливих людей ми мешкаємо нехворобливі.
  396. 199
  397. Справді, щасливо ми живемо - серед стурбованих нестурбовані. Серед стурбованих людей ми мешкаємо нестурбовані.
  398. 200
  399. Справді, щасливо ми живемо – такими, що не мають нічого. Будемо жити, споживаючи блаженство, ніби променисті боги.
  400. 201
  401. Перемога породжує ненависть - болісно жити переможеному. Спокійний живе щасливо, полишивши перемогу й поразку.
  402. 202
  403. Немає вогню, такого як пристрасть. Немає нещастя, такого як гнів. Немає страждання, такого, як
  404. 203
  405. Голод - найбільша хвороба. Санкхари – найбільше страждання. Для того, хто засвоїв це, як воно є, Звільнення – найбільше благо.
  406. 204
  407. Відсутність хвороби – найбільше надбання. Удоволення – найбільше багатство. Хто заслуговує на довіру – найкращі з родичів. Звільнення – найбільше благо.
  408. 205
  409. Скуштувавши смак самотності та смак спокою, стаєш вільним від болю, від зла, покріплюючись смаком блаженства дхамми.
  410. 206
  411. Добре побачення зі шляхетними, спільність з ними завжди щаслива. Ніколи не бачачи дурнів, також будеш щасливим.
  412. 207
  413. Адже хто ходить до товариства дурнів, мучиться протягом довгого часу. Товариство дурнів, як недругів – завжди болісне, а товариство мудрого, щасливе, немов зустріч
  414. 208
  415. Отже: за розумним, і проникливим, і багатовченим, терплячим, ревним, і шляхетним, за таким правдивим, мудрим мужем слід іти, як місяць іде за шляхом зірок.
  416. 16. Розділ про миле.
  417. 209
  418. Хто береться до того, чого йому не варто прагнути, та не прагне того, до чого слід удаватися, хто, відкинувши благо, хапається за миле – той заздрить вимогливим до себ
  419. 210
  420. Не прихиляйся до милих і ніколи – до немилих. Болісно не бачити милих та бачити немилих.
  421. 211
  422. Отже нічого не слід робити милим, адже розлука з милим погана. Не знає кайданів той, що для нього немає милого чи немилого.
  423. 212
  424. Приязнь породжує журбу, приязнь породжує страх. Вільний від приязні не має журби, звідки взятись страху?
  425. 213
  426. Кохання породжує журбу, кохання породжує страх. Вільний від кохання не має журби, звідки взятись страху?
  427. 214
  428. Любов породжує журбу, любов породжує страх. Вільний від любові не має журби, звідки взятись страху?
  429. 215
  430. Насолода породжує журбу, насолода породжує страх. Вільний від насолоди не має журби, звідки взятись страху?
  431. 216
  432. Жадання породжує журбу, жадання породжує страх. Вільний від жадання не має журби, звідки взятись страху?
  433. 217
  434. Довершений у чесноті та погляді, твердий у дхаммі, той, що відає правду, робить свою справу – такий подобається народу.
  435. 218
  436. Той, кому заманулося невимовного, хто сповнив би цим думку та чий розум не прикутий до насолод, зветься “плавець проти течії”.
  437. 219-220
  438. Давно відсутній муж благополучно вертається додому звіддаля. Родичі, друзі й доброзичливці не нарадіються його поверненню. Так само й доброчинця вітають добрі вчи
  439. 17. Розділ про лють.
  440. 221
  441. Слід відступитися від люті, геть зректися пихи, перебороти усі пута. Того, хто не причеплений до імені та форми, нічим не володіє, не переслідують страждання.
  442. 222
  443. Хто здержує здійняту лють наче хитку колісницю – такого я проголошую візницею. Решта людей чіпляються за віжки.
  444. 223
  445. Відсутністю люті слід здолати лють, недобре здолати добром, скнарість здолати милостинею, брехуна – правдою.
  446. 224
  447. Слід казати правду, не злитися, якщо просять – слід дати, хоча б і трішки. За допомогою цих трьох речей можна увійти туди, де боги.
  448. 225
  449. Мудрі, які не завдають кривди, що завжди стримані тілом, прямують до неминущого стану, відійшовши куди - не журяться.
  450. 226
  451. У тих, хто завжди бадьорий, навчається вдень і вночі, прагне Звільнення, зникають потяги.
  452. 227
  453. Віддавна це пішло, Атуло, не лише відтепер. Ганять того, хто сидить мовчки, ганять того, хто говорить багато, ганять і того, хто говорить помірно. Немає в світі неогудж
  454. 228
  455. Не було, не буде та не знайти зараз мужа, що його б лише ганили чи лише звеличували.
  456. 229-230
  457. Якщо вдумливі, спостерігавши його день за днем, величають того, хто має бездоганну поведінку, мудреця, обдарованого мудрістю та чеснотою, хто, наче золота монета – х
  458. 231
  459. Слід берегтися від збудження тілом, бути стриманим тілом. Облишивши лиходійство тілом, слід жити доброчинно тілом.
  460. 232
  461. Слід берегтися від збудження словом, бути стриманим словом. Облишивши лиходійство словом, слід жити доброчинно словом.
  462. 233
  463. Слід берегтися від збудження думкою, бути стриманим думкою. Облишивши лиходійство думкою, слід жити доброчинно думкою.
  464. 234
  465. Розумні - стримані тілом, також стримані словом, стримані думкою, бо ж розумні в усьому стримані.
  466. 18. Розділ про нечисті.
  467. 235
  468. Немов пожовклий лист ти зараз, і слуги Ями бовваніють поруч тебе. Стоїш у пащі смерті, проте не знайти в тебе припасу на дорогу.
  469. 236
  470. Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти прийдеш до небесної обителі шляхетних.
  471. 237
  472. Наприкінці життя ти зараз, наближаєшся впритул до Ями. Проте немає тобі, де перепочити, не знайти в тебе припасу на дорогу!
  473. 238
  474. Створи із себе острів, дерзай швидко, будь освіченим! Очищений від нечистей, незаплямований, ти більше не прийдеш до народження й старості.
  475. 239
  476. Послідовно, мало-помалу, знову й знову, як срібляр видаляє нечисть із срібла, мудрецю слід видаляти її із себе самого.
  477. 240
  478. Як іржа, що з`явилася на залізі, з`їдає те, з чого виникла, так і власні вчинки такого, що зловживає
  479. 241
  480. Нечитання - нечисть писань, занедбаність – нечисть домів, ледачість – нечисть вроди, запаморочення сторожі – нечисть.
  481. 242
  482. Нечисть жінки - дурна поведінка, скнарість - нечисть того, хто дає, лихі речі - нечисті у цьому світі й у тому.
  483. 243
  484. З цих нечистей найбрудніша – це невігластво, найбільша нечисть. Відкинувши цю нечисть, послушники, будьте вільними від нечистей!
  485. 244
  486. Життя легко жити безсовісним, зухом-вороною, дошкульним, вискочкою, безоглядним, ницим.
  487. 245
  488. Але важко жити совісним, постійно шукаючи чистоти, відкритим, обережним, непорочним, далекоглядним.
  489. 246-247
  490. Хто знищує життя, говорить неправду, відбирає те, що йому не дано в світі, ходить до дружини іншого, та такий чоловік, що віддається споживанню п`янких напоїв, - той пі
  491. 248
  492. Знай же, дорогий муже, - злі речі нестримні. Не дозволяй жадобі та несправедливості піддати тебе тривалому стражданню.
  493. 249
  494. Людина ж подає так, як вірує, так, наскільки вдячна. Отже, той, хто схвильований їжею та напоями інших, не просувається до заглиблення ні вдень, ні вночі.
  495. 250
  496. А у кого це вирубано, викорінено, видалено - просувається до заглиблення і вдень, і вночі.
  497. 251
  498. Немає вогню, подібного до пристрасті. Немає демона, подібного до гніву. Немає пастки, подібної до облуди. Немає ріки, подібної до жадання.
  499. 252
  500. Легко побачити вади інших, власні ж побачити важко. Справді, він просіває вади інших, наче солому, а власні приховує, як шулер – нещасливі кості.
  501. 253
  502. У того, хто переймається вадами інших, постійно свідомого своїх образ потяги збільшуються. Далеко йому до знищення потягів.
  503. 254
  504. У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Юрба втішається плетивами, Татхагати – вільні від плетив.
  505. 255
  506. У небі немає шляху, немає самітника поза нами. Немає вічних
  507. 19. Розділ про Справедливого.
  508. 256-257
  509. Не того вважають справедливим, що судить поквапно, а освіченого, такого, що зважує як слушне, так і хибне, хто судить інших неквапно, законно, справедливо. Оборонця дх
  510. 258
  511. Не через те він освічений, що говорить багато. Спокійного, неворожого, безстрашного звуть “Освічений”.
  512. 259
  513. Не через те він знавець дхамми, що говорить багато. Якщо, почувши навіть дещицю дхамми, він бачить її своїм тілом, - саме такий і є знавцем дхамми, такий не легковажить
  514. 260
  515. Не через те він старший, що сивоголовий. Зрілий за віком, але звуть його “Постарілий намарно”.
  516. 261
  517. В кому і істина, і дхамма, ненасильство, витримка, самовладання, хто позбувся нечистей, розумний – такого звуть “Старший”.
  518. 262
  519. Ні промовами, або обличчям кольору лотоса не стає привабливою людина заздрісна, жадібна, зрадлива.
  520. 263
  521. А у кого це вирубано, викорінено, видалено, хто позбувся гніву, розумний – такого звуть “Привабливий”.
  522. 264
  523. Поголивши голову, не стають самітником. Неслухняний, брехливий, сповнений бажань і жадоби, яким він буде самітником?
  524. 265
  525. Але того, хто цілковито підкорює зло, велике й мале, звуть “Самітник”, адже він упокорив усе зло.
  526. 266
  527. Не через те він послушник, що вижебрує в інших. Обираючи хибну дхамму, так він не буде послушником.
  528. 267
  529. Хто в цьому житті став за межі і добра, і зла, живе життям брахмана, йде по цьому світі з розумінням – його звуть “Послушник”.
  530. 268
  531. Мовчання не робить мудрим бовдура, невігласа. Але хто вибирає найкраще, наче тримаючи терези, є освіченим.
  532. 269
  533. Через те що мудрий оминає зле, він і є мудрим. Того, хто зважує на обидва світи, через це і звуть мудрим.
  534. 270
  535. Не через те він шляхетний, що чинить насильство над життям. Того, хто не чинить насильства над жодним життям, звуть “Шляхетний”.
  536. 271-272
  537. Ні завдяки чесноті та припису, ані через багатовченість, ані ж досягненням заглиблення, ні через самотнє помешкання, ні через думку “Мене торкнулося щастя зречення
  538. 20. Розділ про Шлях.
  539. 273
  540. Восьмичастинний шлях - найкращий, найкраща з істин – чотири вислови. Незворушність - найкраща з дхамм , а з двоногих найкращий - прозорливий.
  541. 274
  542. Ось це - шлях і немає іншого для прояснення зору. Ви, ідіть ним, адже це одурить Мару.
  543. 275
  544. Ідучи ним, ви покладете край стражданню. Цей шлях вказано вам мною, коли я дізнався як видаляти стріли.
  545. 276
  546. Вам самим слід спробувати. Татхагати лише виголошують. Ідучи зосередженими, вони звільняться від кайданів Мари.
  547. 277
  548. Коли бачити з мудрістю - “Всі санкхари непостійні”, тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.
  549. 278
  550. Коли бачити з мудрістю - “Всі санкхари болісні”, тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.
  551. 279
  552. Коли бачити з мудрістю - “Всі дхамми бездушні”, тоді відвертаєшся від страждання. Ось шлях до очщення.
  553. 280
  554. Хто не встає, коли час вставати; юний, сильний, проте схильний до лінощів, із пригніченими намірами й думкою, той, млявий і ледачий, не знайде шляху до мудрості.
  555. 281
  556. Слід оберігати мову, переймати думку, не чинити неправильного тілом. Слід очистити ці три напрямки дії, здійснити поступ на шляху, повіданому самовидцем.
  557. 282
  558. Адже чин породжує розуміння, відсутність чину - її занепад. Засвоївши це роздоріжжя буття й забуття, слід утвердити себе так, щоби мудрість збільшувалась.
  559. 283
  560. Зрубай ліс жадань, а не дерево. Ліс породжує страх. Зрубавши і ліс, і підлісок, будьте звільненими, о, послушники!
  561. 284
  562. Адже допоки навіть найменший підлісок жадання чоловіка до жінок не зрубано, доти думка його прив`язана, наче теля, що ссе молоко у матері.
  563. 285
  564. Розтрощи свою хіть, немов рукою - осінній лотос. Плекай лише шлях миру, Звільнення, вказане Сугатою.
  565. 286
  566. “Тут я мешкатиму в дощ, а тут – узимку й улітку”, - так думає дурень. Він не усвідомлює перешкоди.
  567. 287
  568. Схибнутого на синах і худобі, чоловіка із збентеженою думкою, забирає смерть, наче велика повінь – село уві сні.
  569. 288
  570. Ні сини є захистом, ні батько, та й ні родичі – тому, кого схопила смерть, немає захисту в рідних.
  571. 289
  572. Засвоївши це твердження, освічений, застережений чеснотою, швидко розчистить шлях, що веде до Звільнення.
  573. 21. Розділ про різне.
  574. 290
  575. Якщо, відмовившись від помірного щастя, він бачить, що отримає велике щастя, розумному слід пожертвувати помірним щастям, узявши до уваги велике щастя.
  576. 291
  577. Він бажає щастя собі, спричиняючи нещастя іншим. Сплутаний, змішаний з ненавистю, від ненависті він не звільнюється.
  578. 292
  579. Те, що слід зробити – відкидається, те, що не слід – робиться. У таких пихатих, запаморочених потяги зростають.
  580. 293
  581. Проте у цупких, чия увага постійно спрямована на тіло, хто не займається тим, що не слід робити, а вперто чинить те, що слід - в уважних, усезнаючих - потяги відступають
  582. 294
  583. Убивши матір, батька та двох царів-вояків, убивши царство з його підданими, брахман іде незворушний.
  584. 295
  585. Убивши матір, батька та двох царів-учених, убивши п`ятим тигра, брахман іде незворушний.
  586. 296
  587. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до Будди.
  588. 297
  589. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до дхамми.
  590. 298
  591. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до сангхи.
  592. 299
  593. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия увага і вдень, і вночі постійно спрямована до тіла.
  594. 300
  595. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия думка і вдень, і вночі радіє ненасильству.
  596. 301
  597. Добре розбудженими завжди прокидаються учні Готами, чия думка і вдень, і вночі радіє розмислу.
  598. 302
  599. Важко піти, важко цьому радіти. Важке, болісне домашнє життя. Болісний зв`язок із несхожими, страннього спостигає страждання. Отже, хай він не буде ні страннім, ані ст
  600. 303
  601. Впевненого, сповненого чесноти, наділеного славою, заможністю - в якому б місці він не опинився, там же й ушановують.
  602. 304
  603. Правдиві сяють звіддаля, немов засніжені гори. Неправдивих у світі не видно, як стріл, випущених уночі.
  604. 305
  605. Сидячи на самоті, сплячи на самоті, мандруючи невтомно на самоті, тамуючи себе на самоті, слід радіти на краю лісу.
  606. 22. Розділ про пекло.
  607. 306
  608. Хто стверджує те, чого нема, іде до пекла, а також і той, що зробивши, каже: “Я не робив”. Обидва вони, людці ницих учинків, однакові по смерті на тому світі.
  609. 307
  610. Багато тих, що їх шиї загорнуті в жовте, зловмисні, невитримані. Такі злодії постають у пеклі через свої злі вчинки.
  611. 308
  612. Краще з’їсти залізну кулю, розпечену як у вогні, ніж, такому лиходійному, невитриманому, споживати милостиню країни.
  613. 309
  614. Чотири речі спіткають запамороченого, що упадає біля жінки іншого: накопичення безчестя, незручне ліжко, третя – осуд, четверта – пекло.
  615. 310
  616. Накопичення безчестя та зле місце, коротка любов - у лякливого з лякливою, та й цар накладає важке покарання. Отже, чоловікові не слід зв`язуватися з дружиною іншого.
  617. 311
  618. Як трава куса, яку погано вхопили, ріже руку, так і самітницьке життя, якого погано дотримуються, тягне до пекла.
  619. 312
  620. Будь-який недбалий вчинок, чи будь-яка порушена обітниця, життя сумнівної праведності – це не приносить великого плоду.
  621. 313
  622. Якщо потрібно щось зробити, слід зробити це, взятися до цього твердо. Адже недбалі мандри здіймають більше куряви.
  623. 314
  624. Незроблений вчинок краще злочину, адже злочин мучить опісля. Проте кращий вчинок - добрий вчинок, адже, вчинивши його, не каєшся.
  625. 315
  626. Наче місто на кордоні, яке охороняють зсередини та ззовні, стережіть себе. Не гайте жодної миті, адже хто її прогаює, такі журяться, приречені на пекло.
  627. 316
  628. Соромлячись того, чого не варто соромитися, не соромлячись того, чого варто соромитися, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.
  629. 317
  630. Убачаючи небезпеку там, де її нема, не вбачаючи небезпеки там, де вона є, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.
  631. 318
  632. Розпізнаючи ваду там, де її нема, не розпізнаючи ваду там, де вона є, створіння, віддані хибним поглядам, прямують до лихого місця.
  633. 319
  634. Проте засвоївши, що вада вадлива, а відсутність вади не вадлива, створіння, віддані вірним поглядам, прямують до доброго місця.
  635. 23. Розділ про слона.
  636. 320
  637. Я - наче слон у битві, що терпить стрілу, випущену з лука – стерплю кривду, адже більшість людей – розбещені.
  638. 321
  639. Приборканого ведуть у натовп, на приборканого сходить цар, приборканий, що терпить кривду, поміж людей – найкращий.
  640. 322
  641. Чудові приборкані мули, і племінні синдхські коні, й ікласті великі слони. Проте чудовіше їх той, хто стримав себе.
  642. 323
  643. Адже на цих тваринах не доїхати до неходженого місця, куди прийде приборканий, стримуючи, добре стримуючи себе.
  644. 324
  645. Ікластого на ймення Дханапала важко здержати, коли його скроні зволожуються ядучим соком. Скутий, він не їсть ані крихти: ікластий згадує слоновий ліс.
  646. 325
  647. Якщо хтось нероба й ненажера, сонько, що валяється на ліжку мов жирний кабан, угодований зерном – цей телепень виходитиме з лона знову й знову.
  648. 326
  649. Колись цей розум блукав як йому бажалося, де захотілося, як пощастить. Зараз я здержу його остаточно, наче погонич – скаженого слона.
  650. 327
  651. Радійте незапамороченню, бережіть свій розум! Вибирайтеся з невірного шляху, як ікластий, що загруз у болоті.
  652. 328
  653. Якщо надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть з ним піднесено, уважно, здолавши всі перешкоди.
  654. 329
  655. Якщо не надибаєте розсудливого товариша, розумного супутника, що живе свято, ідіть самі, мов цар, що зрікся підкореного царства, як слон у хащах Матанги.
  656. 330
  657. Краще бути самому. З дурнем немає товариства. Ідіть самі, не чинячи зла, невимогливо, як слон у хащах Матанги.
  658. 331
  659. Щастя – мати друзів, коли в них виникає потреба. Щастя – мати втіху в тому, що трапиться. Щастя – мати благо наприкінці життя. Облишити всі страждання – щастя.
  660. 332
  661. Щастя – вшанувати матір в цьому світі, щастя, також, вшанувати й батька. Щастя - вшанувати самітника в цьому світі, щастя, також, вшанувати й брахмана.
  662. 333
  663. Щастя – мати чесноту до старості. Щастя – мати тверду впевненість. Щастя – досягти мудрості. Не чинити злого – щастя.
  664. 24. Розділ про жадання.
  665. 334
  666. Жадання людини, що живе запамороченою, росте мов малува. Її носить з одного життя в інше наче мавпу, якій забаглося плоду в лісі.
  667. 335
  668. Кого в цьому світі долає це огидне жадання, томління, зажури його множаться, як трава бірана після дощу.
  669. 336
  670. Хто в цьому світі долає це огидне жадання, яке важко оминути, зажури стікають із того, немов крапля води з лотоса.
  671. 337
  672. Ось, що кажу вам: “Щасти вам, скільки б вас тут не зібралося!”. Викопайте жадання під корінь – як траву бірану, коли пошукують запашне кореневище усіру. Нехай не лама
  673. 338
  674. Як і дерево, хоч і зрубане, виростає знову, якщо корінь неушкоджений та міцний – так само й спляче жадання, якщо не знищене, породжує це страждання знову й знову.
  675. 339
  676. У кого потужні й стрімкі тридцять шість потоків, спрямованих на звабливі речі, таких заносять до дурних поглядів наміри, підґрунтя яких - пристрасть.
  677. 340
  678. Потоки течуть усюди, ліана стоїть, давши паросток. Отже, побачивши, що ліана прогониста, підріж її корінь мудрістю.
  679. 341
  680. Спорожнюючими та слизькими є радощі осіб, що жадають веселощів, шукають щастя, адже такі люди підлягають народженню й старості.
  681. 342
  682. Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. До них, зв`язаних путами та оковами, знову й знову, ще довго приходить страждання.
  683. 343
  684. Оточена жаданням юрба бігає навкруги немов прив`язаний заєць. Отже слід розвіяти жадання, якщо самі волієте незворушності.
  685. 344
  686. Вільний від підліска, відданий лісовому життю, вільний від лісу бажань, він знову біжить у цей ліс. Погляньте на ту людину, що звільнилася від кайданів, але біжить на
  687. 345
  688. Не ті кайдани міцні – кажуть розумні, - що зроблені із заліза, дерева чи трави бабба. Адже запаморочення прикрасами, синами чи жінками – оце так хотіння.
  689. 346
  690. Міцні ці кайдани – кажуть розумні, - та тягнуть донизу; хоча й гнучкі, але важко з них вивільнитись. Проте розрубавши їх, мандрують несхитно, залишивши чуттєві насоло
  691. 347
  692. Запаморочені пристрастю потрапляють у потік, як павук до павутиння, яке сам виткав. Проте розітнувши його, розумні рухаються безпристрасно, залишивши всі стражданн
  693. 348
  694. Вирушивши до іншого берега буття, позбудься минулого, позбудься майбутнього, позбудься того, що між ними. Якщо думка цілком розкута, ти не більше прийдеш до народжен
  695. 349
  696. У чоловіка з хистким мисленням, із шаленою пристрастю, що позирає на приємне, жадання зростає все більше: істинно - такий робить кайдани міцними.
  697. 350
  698. Проте той, хто радіє заспокоєному мисленню, завжди уважний, уявляє неприємне: істинно - такий покладе край, такий порве кайдани Мари.
  699. 351
  700. Він досяг мети, безстрашний, вільний від жадання, незаплямований, він розтрощив стріли існування. Це його тіло – останнє.
  701. 352
  702. Вільний від жадання, без уподобань, вправний у тлумаченні слів, він знає порядок звуків – які спершу, а які згодом; адже звуть його: “Великий мудрець, великий муж”. Ц
  703. 353
  704. Усе я переміг, все звідав, за всіх умов я не замащений. Відмовившись від усього, розкутий по знищенні жадання, збагнувши все самотужки – кого мені назвати вчителем?
  705. 354
  706. Дарунок дхамми перевершує всі дарунки, смак дхамми перевершує всі смаки, радість дхамми перевершує всі радощі, а викорінювання жадання переважує всі страждання.
  707. 355
  708. Заможність нищить недоумка, а не тих, хто пошукує іншого берега. Жаданням заможності дурень нищить інших так само, як себе.
  709. 356
  710. Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована пристрастю. Отже, справді, що подається вільним від пристрасті, приносить великий плід.
  711. 357
  712. Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована гнівом. Отже, справді, що подається вільним від гніву, приносить великий плід.
  713. 358
  714. Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована облудою. Отже, справді, що подається вільним від облуди, приносить великий плід.
  715. 359
  716. Поля зіпсовані бур`яном, юрба зіпсована бажанням. Отже, справді, що подається вільним від бажання, приносить великий плід.
  717. 25. Розділ про послушника.
  718. 360
  719. Видержка ока – добра, добра – видержка вуха, видержка носа – добра, добра – видержка язика.
  720. 361
  721. Видержка тіла – добра, добра – видержка мови, видержка думки - добра, добра – видержка у всьому. Послушник, здержаний у всьому, звільняється від усіх страждань.
  722. 362
  723. Здержаний у руках, здержаний у ногах, здержаний у мові, найвищою мірою здержаний, радісний зсередини, зібраний, одинокий, задоволений – такого звуть послушником.
  724. 363
  725. У послушника, який здержаний устами, нечванливий, котрий розказує писання, пояснює значення та дхамму, у такого - солодка мова.
  726. 364
  727. Послушник, що насолоджується дхаммою, радіє дхаммі, роздумує про дхамму, пам`ятає про дхамму – не відпаде від істинної дхамми.
  728. 365
  729. Не слід нехтувати власним здобутком, заздрити іншим. Послушник, що заздрить іншим, не приходить до заглиблення.
  730. 366
  731. Послушника, що не зневажає свого здобутку, нехай і малого, невтомного, що живе чистим життям, звеличують навіть боги.
  732. 367
  733. Хто нічого не має за своє в імені та формі, та не журиться за тим, чого нема – саме такого звуть “Послушник.”
  734. 368
  735. Нехай послушник, що живе у приязні, з вірою у вчення Будди прийде до спокійного місця, до заспокоєння
  736. 369
  737. Вичерпай, послушнику, воду з цього човна. Спорожнений тобою він легко попливе. Відрубавши і пристрасть, і гнів – так ти досягнеш Звільнення.
  738. 370
  739. П`ять слід відрубати, п`яти - позбутися , п`ять - плекати далі. Послушник, що здолав п`ять притягань, зветься “той, що перетнув потік”.
  740. 371
  741. Зосереджуйся, послушнику, не запаморочуйся. Не крутися ти, розуме, навколо чуттєвих насолод, аби не жерти тобі, запамороченому, розпеченої залізної кулі, не волати у
  742. 372
  743. Немає зосередження у тому, кому бракує мудрості. Немає мудрості у того, кому бракує зосередження. Але в кого є і зосередження, і мудрість, той, справді, поблизу Звільн
  744. 373
  745. У послушника, що віддалився у порожню домівку, у якого заспокоєний розум, який правильно бачить дхамму - любов більша за людську.
  746. 374
  747. Щоразу, коли він осягає поставання та занепад кхандх , його охоплюють захват і радість - безсмертя для обізнаних.
  748. 375
  749. Ось тут початок для мудрого послушника: охорона чуттів, удоволеність і видержка згідно Патімоккхи. Спілкуйся з друзями доброчесними, невтомними, що живуть чистим ж
  750. 376
  751. Слід бути щирим у житті, вмілим у вчинках. Тоді, сповненим радості, можна покласти край стражданню.
  752. 377
  753. Як жасмин скидає свої зів`ялі квіти, так скиньте з себе і пристрасть, і гнів, о, послушники,
  754. 378
  755. Спокійний тілом, спокійний у мові, врівноважений і добре зібраний, він виригнув наживки світу – такий зветься: “Заспокоєний”.
  756. 379
  757. Сам себе картай, сам себе випробовуй. Уважний послушник, що сам себе захищає, буде жити щасливо.
  758. 380
  759. Кожен сам собі захисник, кожен сам собі шлях. Отже, приборкуй себе, як купець – доброго коня.
  760. 381
  761. Нехай сповнений радості послушник із вірою у вчення Будди прийде до спокійного місця, до заспокоєння
  762. 382
  763. Адже послушник, що замолоду віддає себе вченню Будди, розсвічує цей світ, як місяць, що вийшов з-за хмари.
  764. 26. Розділ про брахмана.
  765. 383
  766. Перепни потік, напружся, брахмане, відкинь насолоди! Зрозумівши знищення
  767. 384
  768. Коли брахман проходить через дві дхамми до другого берега, з нього, обізнаного, спадають усі пута.
  769. 385
  770. Хто не знає того берега, цього берега, чи обох берегів разом, хто відчайдушний та розкутий – його я проголошую брахманом.
  771. 386
  772. Зосередженого, незапорошеного, посидющого, хто зробив те, що слід, хто не має потягів, досяг найвищого блага – його я проголошую брахманом.
  773. 387
  774. Удень сяє сонце, вночі світить місяць. В обладунках сяє вояк, в зосередженні – брахман. Проте безнастанно, вдень і вночі виблискує величчю Будда.
  775. 388
  776. Того, хто ухиляється зла, звуть: “Брахман”. Того, хто живе в спокої, звуть “Самітник”. Якщо хтось зрікся своєї нечисті, тоді його звуть: “Мандрований”.
  777. 389
  778. Не можна нікому вдаряти брахмана, та й брахману не слід злитися на такого. Сором кривднику брахмана, та ще більший сором тому, хто злиться.
  779. 390
  780. Немає кращого для брахмана, ніж утримувати думку від того, що миле. Коли уникати помислу кривдити, тоді й тільки тоді притлумлюється страждання.
  781. 391
  782. Хто не чинить лихого ні тілом, ні мовою, ні розумом, хто здержує себе в цих трьох речах – його я проголошую брахманом.
  783. 392
  784. Якщо він пізнає дхамму, викладену істинно та цілком пробудженим, хай вшановує такого віддано, наче брахман – жертовний вогонь.
  785. 393
  786. Не через сплутане волосся, родовід або походження стають брахманом. У кому і правда, і дхамма, той – чистий і брахман.
  787. 394
  788. Що за користь у твоєму сплутаному волоссі, недоумку? А що за користь у твоїх шатах із козулячої шкірі? Усередині тебе хащі, а ти прибираєш те, що назовні.
  789. 395
  790. Людину, убрану в лахміття, схудлу, на якій проступають жили, яка самотньо зосереджується в лісі – її я проголошую брахманом.
  791. 396
  792. Я не проголошую когось брахманом завдяки лону, що народило його, завдяки походженню матері. Хто вважає щось своїм – ім`я його “той, що каже
  793. 397
  794. Хто розрубав усі пута, хто не жадає, проминув притягання, хто нескутий – його я проголошую брахманом.
  795. 398
  796. Хто розірвав ремінь і збрую, повід із вуздечкою, хто відбив поперечину, пробудився – його я проголошую брахманом.
  797. 399
  798. Хто незлостиво зносив би образу, побиття, ув`язнення, у кого сильне терпіння, потужна сила – його я проголошую брахманом.
  799. 400
  800. Негнівливий, ревний, чеснотливий, негордівливий, стриманий, це його тіло – останнє – його я проголошую брахманом.
  801. 401
  802. Як вода на листі лотоса, як гірчичне зерно на вістрі шила він не пристає до насолод – його я проголошую брахманом.
  803. 402
  804. Хто тут збагнув сам, як покласти край стражданню, з кого впала ноша, хто нескутий – його я проголошую брахманом.
  805. 403
  806. Глибокодумний мудрець, який відає, що є шлях, а що – ні; той, що досяг найвищої мети – його я проголошую брахманом.
  807. 404
  808. Хто не зв`язується ні з власниками домів, ні з бездомними, у кого непевне помешкання, мало бажань – його я проголошую брахманом.
  809. 405
  810. Хто припинив насильство щодо істот лякливих чи хоробрих, хто не вбиває та не змушує інших – його я проголошую брахманом.
  811. 406
  812. Неспинений поміж спинених, звільнений поміж озброєних, поміж зваблених він без уподобань – його я проголошую брахманом.
  813. 407
  814. З кого пристрасть і гнів, пиха та нещирість спадають, немов гірчичне зерно з вістря шила – його я проголошую брахманом.
  815. 408
  816. Хто говорить негострі, вдумливі, правдиві слова, не кривдить жодного – його я проголошую брахманом.
  817. 409
  818. Хто не хапає того, що йому не дано тут у світі – довгого чи короткого, великого чи малого, доброго чи недоброго – його я проголошую брахманом.
  819. 410
  820. Хто не знає туги ні в цьому світі, ні в іншому, незалежний, нескутий – його я проголошую брахманом.
  821. 411
  822. Хто не має спокус, хто, усвідомивши, звільнився від сумнівів, сягнув глибини безсмертя – його я проголошую брахманом.
  823. 412
  824. Хто тут вийшов за межі схильності як до доброго, так і до злого, безжурний, незапорошений, чистий – його я проголошую брахманом.
  825. 413
  826. Хто наче місяць без плям – чистий, ясний, незбурений, чия мирська радість згасла – його я проголошую брахманом.
  827. 414
  828. Хто оминув цей багнистий, важкий шлях – блукання, оману, хто переплив до іншого берега, зосереджений, вільний від бажання, хто позбувся сумнівів, без захоплень, звіл
  829. 415
  830. Хто тут зрікся насолоди, бродить навколо бездомним, чия мирська насолода згасла – його я проголошую брахманом.
  831. 416
  832. Хто тут зрікся жадання, бродить навколо бездомним, чиє мирське жадання згасло – його я проголошую брахманом.
  833. 417
  834. Хто, відкинувши людський тягар, подолав небесний, хто не зв`язаний жодним тягарем – його я проголошую брахманом.
  835. 418
  836. Хто, полишивши любов та нелюбов, став остиглим, без захоплень, звитяжець, що переміг усі світи – його я проголошую брахманом.
  837. 419
  838. Хто досконало знає відхід та поставання істот, хто незнадженний, хто –
  839. 420
  840. Шлях його не знають ні боги, ні небесні музики, ні люди; у нього згасли потяги, Арахант – його я проголошую брахманом.
  841. 421
  842. Для кого немає нічого в минулому, в майбутньому та зараз, хто не має ні уподобань, нічого – його я проголошую брахманом.
  843. 422
  844. Прекрасний мов бик, звитяжний, гострозорий, переможний, нестурбований, умитий, пробуджений – його я проголошую брахманом.
  845. 423
  846. Хто відає свої колишні притулки та зрить рай з пеклом, а також досяг кінця народжень, мудрий, що осягнув довершене знання, осягнув усе, що осягається – його я проголо
  847. Примітки
  848. 383. В даному місці термін брахман вжито у загальному для давньої Індії сенсі, тобто для позначення касти брахманів, а не як синонім епітету “арахант”.


Rate this book  


Read this book now: Дхаммапада (так говорив Будда)

Download (36k) in formats: fb2, lrf, epub, mobi, txt, html

close [X]

close [X]




Reviews


Enter your name:     Rate this book

Enter your comments or review:


получать комментарии о книге Дхаммапада (так говорив Будда) на e-mail

Anti-spam code Anti spam Capcha