home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement





ДЕНЬ ДРУГИЙ


С. 80. «Уже сонечко світлом своїм день новий усюди розсвітило і пташки, веселих пісень у зеленому вітті вищебечуючи…» і далі по тексту - характерне для багатьох інтродукцій «Декамерону» авторське звернення до буколічного топосу - опису чудового місця на лоні природи. Схожий пейзаж знаходимо в одному з сонетів Боккаччо («Навколо джерела, серед зелених лук…»). Оповідка перша

С. 80. Мартелліно (а також Стеккі і Маркезе) - флорентійські паяци, досить вуличного рівня.

Святий Гендрік (точніше, Арріго) із Тревізо (або з Больца-но) - Арріго Блаженний, у день смерті якого (10 червня 1315) і справді відбувалися всі дива, про які йдеться в новелі. Подробиці його життя, подзвін і навіть зцілення паралітика (справжнє!) - реальні події. Мощі Арріго Блаженного і зараз знаходяться у Соборі Тревізо.

С. 81. «…на плацу повно німців» - точніше, не німців, а співвітчизників Арріго, мешканців прикордонного з німецькими землями міста Больцано.

C. 83. суплікатор - прохач, скаржник.

Сандро Аголанті - Аголанті - прізвище відомої флорентійської родини, вигнаної із Флоренції у другій половині XIII ст.; деякі документи початку XIV ст. згадують про Аголанті, що мешкали у Тревізо та Венеції разом з іншими флорентійцями-банкі-рами, які витіснили в цій сфері діяльності місцевих євреїв.

С. 84. «…мав велику силу при синьйорові» - історична неточність: з грудня 1312 року в Тревізо не було синьйора, отже мається на увазі, мабуть, бургомістр Манно делла Бранка да Губбіо. Оповідка друга

С. 84. Рінальдо д'Асті - містечко Асті на Півночі Італії (сучасна область П'ємонт) було важливим торговельним центром, а ім'я Рінальдо досить часто зустрічалося в тих краях. Однак, можливо, автор мав на увазі і одного з флорентійських купців, яких було багато у Феррарі і Болоньї.

Кашель Гвільєльмо - укріплене містечко між Феррарою і Есте, на половині шляху до Верони. Тут Боккаччо зупинявся під час своїх подорожей по Венето і Романьї.

«…де буває, святому Юліанові не помолившись…» - святий Юліан - шанований у середні віки покровитель мандрівників, що забезпечував їм у шляху гостинність пристанища і теплу ночівлю.

Феррарський маркіз Ацца - мається на увазі Аццо VIII, володар Феррари, що помер у 1308 році.

С. 85. Сольдо - мідна монета вартістю '/20 флорина; динар - Уі2 частина сольдо.

«…за упокій отця і матері святого Юліана» - згідно з легендою, батьки помилково були вбиті Юліаном. Щоб спокутувати гріх, він стає лікарем.

С. 86. «…після недавньої війни околиця тая пусткою лежала» - йдеться про війну 1305-1307 років між Аццо VIII і його братом Франческо. Оповідка третя

С. 90. Ламберті - багаті флорентійські купці. У XIII-XIV ст. флорентійці досить часто торгували і лихварювали в Англії, однак, в цій новелі імена реальних осіб та історичні події примхливо перемішались з вигадкою, і точно стверджувати можна лише те, що в основу оповіді лягла популярна казка про молодика, що багатіє, покоривши серце таємної королівни.

С. 92. усобиця між королем та його сином - війна між англійським королем Генріхом II (1154-1189) і його первістком, принцом Генріхом. білий абат - абат, що, маючи цей титул, не стояв ще на чолі певного монастиря.

С. 94. «…їду отеє до папи…» - мається на увазі папа Олександр III (1159-1181), який мав досить тісні, хоч і не прості стосунки з Генріхом II. Саме він у 1174 році сприяв замиренню між королем Генріхом II і сином.

«… хотів оддати мене, молодую, за шотландського короля, старезного діда» - мабуть, за Вільгельма Лева (1143-1214), який, однак, на час розгортання сюжету новели ще не був старезним дідом. Оповідка четверта

С. 96. - Ландольфо Руффоло - родина Руффоло і справді жила в XIII - XIV ст. у Неаполі, Мольфетті і Равелло, в останньому - досить заможна та іменита її гілка, що мала зв'язки з Анжуйським двором. Історія такого собі Лоренцо, сина купця Маттео Руффоло, що торгував з Грецією та Єгиптом, ймовірно надихнула Боккаччо на створення цієї новели. Лоренцо після багатьох життєвих перипетій також робиться корсаром, але справжня історія має сумний кінець - Лоренцо ув'язнюють і він помирає в 1291 році.

С. 97. «…морське узбережжя між Реджо та Гаетою» - узбережжя Тірренського моря між двома містами Південної Італії (охоплює частину Кампаньї і Калабрії).

Равелло - містечко в області Кампанья, яке й зараз є одним з наймальовничіших куточків Середземномор'я. Тут жило багато друзів Боккаччо, а серед архітектурних пам'яток і досі зберігся собор, який відвідував письменник.

«…купив собі невеличке корсарське суденце…» - корсарське ремесло в ті часи не вважалось ганебним.

«Як надплив він уже до Архіпелагу…» - маються на увазі острови у Егейському морі. генуезька барка - торговельне одномачтове судно.

Царгород - Константинополь, теперішній Стамбул.

C. 98. Кефалонія - острів у Іонічному морі.

С. 99. Бріндізі - місто в Апулії, області Південної Італії.

Трані - ще одне апулійське місто, що мало велике значення в епоху панування на півдні Італії норманів і швабів. Ймовірно, ці місця були добре відомі Боккаччо. Оповідка п'ята

С. 100. Андреуччо з Перуджії - документально засвідчена особа, був кур'єром Аденольфа Аквінського, потенційного батька Ф'ямметти - коханої Боккаччо.

«…дівчина сицилійка, молода та хороша» - у Неаполі XIV ст. мешкало досить багато сицилійських куртизанок.

С. 101. вулиця Скверний Кут - по-іт. Malpertugio, квартал у портовій частині Неаполя, де містились торгівельні склади і при-тони. Недалеко від нього був банк, в якому працював молодий Боккаччо.

С. 113. Джірдженті - місто в Сицилії, сучасна назва якого - Агрідженто. гвельфи - прибічники королів Анжуйських, яких було вигнано із Сицилії у 1282 році після Сіцилійської вечерні. король Карл - Карл II Анжуйський, неаполітанський король, противник Фрідеріка II. Помер у 1309 році.

Король Фрідерік - Фрідерік II Арагонський, король Сицилії з 1296 по 1337 рік.

С. 105. мадонна Фйордаліза - саме в цьому кварталі проживала така собі сицилійка на ім'я Флора; можливо Боккаччо обіграв схожі «флористичні» мотиви імен (fiordaliso - по-іт. волошка), а може це натяк на більш відому особу - сицилійську куртизанку Янкофйоре (по-сицилійськи - Біла Квітка).

С. 107. Каталонська вулиця - вулиця, що вела з порту до верхнього міста; під час панування Карла II там і справді мешкало багато каталонців.

Скарабоне Буттафуоко - мається на увазі реальна особа, сицилієць, прибічник Анжуйських королів. Прізвисько Скарабоне (по-іт. Scarabone - таракан) пояснюється тим, що так тоді називали в Неаполі нічних злодіїв. орнати - парадний одяг церковного служителя.

Філіппо Мінутоло - архієпископ Неаполя, помер 24 жовтня 1301 року.

С. 108. синьйорія - міська управа.

С. 110. «…повернувшися поспішно до Перуджії із перснем» - новий «здобуток» не просто компенсував збитки Андреуччо: коштовний камінь рубін, вправлений у перстень, у середні віки був ще й символом щастя. Оповідка шоста

С. 110. Луніджана - область біля гирла р.Магри, між Тосканою та Лігурією, де розташовувались замки родини Маласпіна.

С. 111. Манфред (1231 - 1266) - позашлюбний син імператора Фрідеріка II, з 1258 - король Сицилії.

Арігетто Капече - Капече - одна з визначних родин Неаполя, багато членів якої були друзями і прибічниками Манфреда. Однак, документального свідчення про Арігетто Капече немає.

Берітола Караччола - Караччола - прізвище належить шляхетній неаполітанській родині; ім'я Берітола - досить розповсюджене в ті часи серед неаполітанської аристократії.

«…король Карло убив Марфреда, перемігши його при Беневен-то» - відбулось це 25 лютого 1266 року.

«…і нарекла його Скаччато» - не рідко в середні віки дітей називали іменами, що нагадували про обставини їх народження.

Понцо (сучасна назва - Понца) - острів у Тірренському морі (Гаетанська затока).

С. 112. «…Куррадо з роду маркізів Малеспіні разом із дружиною своєю…» - Коррадо II ді Віллафранка. Дружину його звали Ор-ієтта. Маласпіна були гібеллінами, отже, противниками Анжуйсь-кого двору.

С. 113. мессер Гваспарріно д'Орія - точніше Дорія - відомий генуезький рід, в якому на той час не було жодного представника з іменем Гваспарріно.

«…дітям могла б із того вийти шкода, якби люди дозналися, чиї вони» - тому що генуезці були за Анжуйську династію.

С. 114. мессер Нікколо да Гріньяно - васал Маласпіни, жив у Вал ді Гріньяно, поруч з містом Каррара.

С. 115. Педро Арагонський (1236-1285) - зять Манфреда, що, розбивши у 1282 році Карла Анжуйського, став королем Сицилії.

С. 119. Лерічі - порт і фортеця у затоці Ла Спеція, поруч з гирлом р. Магри. Оповідка сьома

С. 120. король альгарбський - король північної частини Марокко, де існувала колись могутня держава, що простилалася на більшу частину Північної Африки і частину Піренейського півострова. І сьогодні ще так зветься найпівденніша провінція Португалії.

С. 121. султан Бемінедаб, красуня Алатіель - вигадані імена.

С. 122. імпет - порив, натиск.

Перікон да Візальго - вигаданий персонаж; ім'я Перікон - змінене каталонське Пере (П'єтро).

С. 124. Кларенца - пелопоннеський порт.

С. 126. принц морейський - Морея - район Пелопоннесу. царство ромейське - так у середні віки називали візантійську імперію. герцог афінський - прототип цього персонажа - Гвалтьєрі VI ді Бріенне, з яким Боккаччо познайомився у Неаполі.

С. 128. «…прислані цісарем візантійським син його Костянтин та братинич Мануйло». - Костянтин - син візантійського імператора Андроніка, Мануйло - його небіж.

С. 130. Егіна - місто на однойменному острові навпроти Афін.

Хіос - острів у Смірненській затоці, володіння генуезців. цар турецький Узбек - власне не турецький цар, а хан Золотої Орди (1313-1340), що підтримував венеціанську та генуезьку торгівлю на Чорному морі.

Васан, цар кападокійський - вигаданий персонаж і царство.

С. 134. Акваморта - місто на півдні Франції, де часто бували флорентійські та генуезькі купці, в тому числі і небожі Боккаччо. Оповідка восьма

С. 136. граф Антверпенський - графи Антверпенські були родичами французьких королів.

«Як перейшла імперія римська од французів до німців…» - король франків Карл Великий (742-814) коронувався у 800 році на римського імператора. По його смерті імперія, що займала майже всю Західну Європу, розпалась, але у 962 році папа коронував і проголосив імператором німецького короля Оттона І (912-973) і відновив «Священну Римську імперію» (в XII ст. до цієї назви було додано: «германської нації).

С. 144. шермицерія - фехтування, боротьба на мечах чи шпагах.

С. 145. баніта - вигнанець. Оповідка дев'ята

С. 148. Бернабо Ломеллін з Генуї - у Генуї насправді були досить відомими купці і шляхетні особи з прізвищем Ломелліні.

С. 149. торговець із П'яченци, на ім'я Амброджуоло - багато п'ячентинських купців торгували в XIII столітті у Франції.

С. 152. «…став миль за двадцять…» - генуезька миля дорівнювала приблизно 2500 метрам і використовувалась як міра довжини майже в усій північно-західній Італії.

С. 153. сеньйор Енкарарх - точніше Ен Карарх - типово каталонське ім'я, частка Ен відповідає італійському Дон. У XIII- XIV ст. каталонські купці часто об'єднувались з генуезькими проти венеціанських.

Альба - сучасне італійське місто Альбісола, у Савойській провінції.

С. 154. Акрі - місто у Сирії (зараз в Ізраїлі), укріплення і порт, останній бастіон хрестоносців. Впало 14 серпня 1291 року, викликавши апокаліпсичну депресію у християнському світі. Оповідка десята

С. 157. мессер Річчардо ді Кіндзіка - вигаданий автором персонаж, однак у Пізі є історичний район Кіндзіка.

С. 158. мессер Лотто Гваланді - аристократична родина Гва-ланді була одною з найіменитіших і найвпливовіших у Пізі.

«…почав навчати дружину календарю, що найкраще згодився б школярам і був укладений не інакше, як у Равенні». - У Равенні було стільки церков, скільки днів у році. Школярі часто заглядали до календаря, щоб відшукати якесь свято.

С. 159. Монте-Неро - місцевість на південь від Ліворно.

Поганій да Маре - представник знатної генуезької родини да Маре чи де Марі. В часи Боккаччо члени навіть найіменитіших родин вдавались до корсарства через безкінечні міжусобиці.

Монако - оплот тогочасного піратства, що мав дружні зв'язки з Анжуйським двором.



ДЕНЬ ПЕРШИЙ | Декамерон | ДЕНЬ ТРЕТІЙ