home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement




XII

Я хотів би дати читачеві хоч приблизне уявлення, чим була тоді та книга, на аркушах якої прелімінувалися і укладались остаточні справи тієї весни. Невимовний, непокійний вітер ішов лиснючим шпалером тих марок, удекорованою вулицею гербів і знамен, жагливо розвіваючи вимпелі й емблеми, що хвилювалися в задхненній тиші, в тіні хмар, грізно вирослій над горизонтом. Потім раптом з'являлися перші герольди на порожній вулиці, в ґальових строях, з червоними пов'язками на раменах, лиснючі від поту, безпорадні, повні місії заклопотання. Вони мовчки давали знаки, зворушені до глибини і повні урочистої поважности, і вулиця вже меркнула від напливаючої демонстрації, з усіх провулків темніли лави у хрусті тисяч надходячих ніг. То була грандіозна маніфестація країн, універсальний Першотравень, монстр-парада світів. Світ маніфестував тисячею як до присяги вознесених рук, прапорів і знамен, маніфестував тисячею голосів, що він не за Франца Йосифа І, а за когось набагато, набагато більшого. Над усім хвилював ясно-червоний колір, майже рожевий, невимовний, визволяючий колір ентузіязму. З Санто-Домінго, з Сан-Сальвадору, з Фльоріди надходили задихані й гарячі делегації, цілі в малинових гарнітурах, і кланялися мельониками кольору черешні, з-під котрих вилітали розкричані щиглі, по два, по три. Лискучий вітер вигострював у щасливих перельотах блиск труб, обтріпував м'яко і безсило канта інструментів, що ронили на всіх берегах тихі мітелки електрики. Попри стовпище, попри дефіляду тисяч, все відбувалося в порядку, величезний здвиг розгортався пляново і в тиші. Є хвилини, коли прапори, що схвильовуються з бальконів гаряче і ворохобно, в'ються у зріділому повітрі в амарантових рвотах, у ворушких тихих тріпотах, у даремних злетах ентузіязму, встають нерухомо, як на поклик, і вся вулиця стає червоною, яскравою і повною мовчазного сполоху, в той час як в потемнілій далині відлічуються уважно глухі салюти канонади, сорок дев'ять детонацій, у меркнучому повітрі.

Потім горизонт раптово хмурніє, як перед весняною бурею, тільки яскраво блистять інструменти оркестр, і в тиші чути погурк темніючого неба, шум далеких розтворів, в той час як з поблизьких садів надпливає запах черемхи у скупчених зарядах і безборонно розряджається у невимовних розпростореннях.



предыдущая глава | Цинамонові крамниці. Санаторій Під Клепсидрою | cледующая глава