home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement







Самостійницький маніфест галицько–української молоді 1900 року


Прихід XX–го століття зустріли галицькі українці публічною деклярацією своїх самостійницьких змагань. 14–го липня 1900р. відбулося у Львові віче української академічної молоді, присвячене виключно справі самостійности України. Безпосередньою причиною скликання віча була постава газети «Буковина», яка з глумом висміяла ідею української самостійної держави, називаючи її «фантасмагорією» (тобто хворобливим привидом). Заслухавши двох докладів, учасники віча прийняли одноголосно серед загального ентузіазму запропоновану Л. Цегельським резолюцію такого змісту:

«Українська молодіж усіх австрійських вищих шкіл, зібрана на вічу у Львові 14 липня 1900р.,

зваживши, що тільки самостійна національна держава є єдиною формою, в якій можливий правильний розвій в сучасності і на будуче,

зваживши, що брак державної самостійности в українського народу відбивається тяжко на його економічнім і культурнім стані та спинює всякий його розвій, а в кінці,

зваживши, що тільки в самостійній, власній державі знайде українська нація повну свободу розвою, — признає і заявляє:

1. Що прагнення самостійної української держави в етнографічних границях є непремінним і доконечним,

2. Що — за тим — всі змагання і всі сили української нації належить справити в напрямі здвигнення власного українського державного організму».

Ці резолюції надруковано в органі академічної молоді «Молода Україна» та видано окремою відбиткою й поширено серед «австрійських» українців. В обороні ідеї самостійности України помістила «Молода Україна» теж довшу статтю Євгена Косевича, а «Діло» статтю Романа Стефановича, що вийшла опісля теж окремою брошурою п. з. «Самостійна Україна». А Іван Франко помістив в 10–тій книзі «Літературно–Наукового Вісника» за 1900р. статтю під заголовком: «Поза межами можливого», в якій він пише:

«Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами хотіли би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сантименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами прикрити своє духове відчуження від рідної нації… Може бути, що колись надійде пора консолідування якихось вольних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але це може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та поневолення відійдуть у сферу історичних споминів».

Франко підкреслює теж у цій своїй статті, що ідеал національно–державної самостійности не тільки вміщує в собі ідеали соціяльної справедливости та політичної волі, але й один він тільки може їм дати змогу існування та повного розвою.





8. НАЦІОНАЛІСТИЧНА ТЕЧІЯ В ГАЛИЦЬКІЙ УКРАЇНІ | Відродження великої ідеї | 9. МОЛОДА УКРАЇНА