— 14 —

Холлі заходить, принюхується і каже:

— Ууух. Це Дебора Хартсфілд?

— Так. Намагайтесь про це не думати. Нумо, ходімо донизу, всі разом. Я хочу, щоб ви на дещо поглянули.

У підвалі Джером проводить рукою по верстату.

— Ким би він іншим не був, але він Містер Суперакуратист.

— Містере Ходжес, ви збираєтесь подзвонити в поліцію? — Холлі знову обкушує собі губи. — Мабуть, збираєтеся, і я не можу вам завадити, але моя мати так дратуватиметься на мене. А ще це буде несправедливо, оскільки саме ми дізналися, хто він такий.

— Я поки ще не вирішив, що я збираюсь робити, — каже Ходжес, хоча вона права, це зовсім не виглядає справедливим. — Але я безумовно хотів би дізнатися, що в цих комп’ютерах. Це може допомогти мені прийняти рішення.

— З ним не вийде, як з Олівією, — каже Холлі. — Він мусить мати добрий пароль.

Джером навмання вибирає один з комп’ютерів Брейді (ним випало стати Номеру Шість; небагато чого є в ньому) і натискає кнопку в заглибині позаду монітора. Це «Мак», але стартового звукового сигналу нема. Брейді ненавидить той життєрадісний дзвіночок, і тому вимкнув його на всіх своїх комп’ютерах.

Номер Шостий засвічується сірим, починає тривожно крутитися й крутитися коліщатко завантаження. Секунд за п’ять чи близько того сірість переміняється на блакить. Тут мусить бути поле для пароля, навіть Ходжес це знає, але натомість на екрані з’являється велика цифра 20. Потім 19, 18, 17…

Він з Джеромом дивляться на це в збентеженні.

— Ні, ні! — мало не кричить Холлі. — Вимкніть його!

Оскільки ніхто з цих двох не ворухнеться негайно, вона сама кидається вперед і знову натискає кнопку позаду монітора, так і тримаючи її натиснутою, поки не темнішає екран. Потім вона випускає повітря з грудей і реально усміхається.

— Ой лишенько! Мало не трапилося!

— Що ви подумали? — питає Ходжес. — Що вони можуть бути запрограмовані на те, щоб вибухнути, чи щось таке?

— Можливо, просто на блокування, — каже Холлі, — але я впевнена, що це програма самознищення. Якщо відлік дійде до нуля, така програма стирає дані. Всі дані. Можливо, тільки в цьому, який увімкнуто, але й в усіх, якщо вони поєднані між собою. А вони, радше за все, поєднані.

— То як її зупинити? — питає Джером. — Командою з клавіатури?

— Можливо, так. Можливо, голос-актою.

— Голос-чим? — перепитує Ходжес.

— Командою, що активується голосом, — пояснює йому Джером. — Брейді промовляє «цицьки-пицьки» або, наприклад, «труси» — і відлік зупиняється.

Холлі гиготить собі крізь пальці, а потім боязко штовхає Джерома в плече.

— От же ви дурник, — каже вона.