— 10 —
Коли вона повертається з копією листа, він складає папір і ховає собі до внутрішньої кишені піджака.
— Оригіналу варто лежати в сейфі, якщо такий тут мається.
— Є один сейф у Цукрових Пригірках — так годиться?
Мабуть, що так, але Ходжеса не приваблює така ідея. Занадто багато потенційних покупців топчуться там туди-сюди. Можливо, це й дурня, але вже так, як є.
— Ви маєте приватний депозитний сейф?
— Ні, але я могла б собі орендувати. Я користуюся «Банк оф Америка», це лише за два квартали звідси.
— Це мені сподобалося б більше, — каже Ходжес, ідучи до дверей.
— Дякую вам за все, — промовляє вона, простягаючи обидві руки. Немов він щойно запросив її на танок. — Ви не уявляєте, яке це полегшення.
Він бере запропоновані руки, легенько їх потискає, і відпускає, хоча радий був би тримати їх довше.
— Іще два питання. Перше: ваша мати. Як часто ви її відвідуєте?
— Через день, чи десь так. Інколи я привожу їй їжу з одного іранського ресторану, який подобався їй з Оллі — на кухні «Сонячних акрів» те все залюбки розігрівають, — а інколи я привожу їй один-два DVD диски. Вона любить старі кіна, типу як з Фредом Астером і Джинджер Роджерз[161]. Я завжди їй щось привожу, і вона завжди рада побачити мене. У її гарні дні вона бачить мене. У погані вона часто називає мене Олівією. Або Шарлоттою. Це моя тітка. Також у мене є ще дядько.
— Наступного разу, коли в неї буде гарний день, вам треба зателефонувати мені, тоді я зможу поїхати туди, побачитися з нею.
— Гаразд. Я поїду з вами. А яке інше питання?
— Той адвокат, якого ви згадували. Шрон. Він на вас справив враження компетентного?
— Найгостріший ніж у шухляді, таке моє враження.
— Якщо я таки щось з’ясую, можливо, навіть визначу ім’я цього парубка, нам буде потрібен хтось саме такий. Ми підемо до нього, ми передамо йому листи…
— Листи? Я знайшла тільки цей один.
Ходжес думає: «От лайно». Потім перегруповується:
— Я маю на увазі цей лист і копію.
— О, авжеж.
— Якщо я знайду цього парубка, далі вже робота поліції — арештовувати його і висувати обвинувачення. Робота Шрона — подбати, щоб не заарештували нас за те, що перейшли межі, розслідуючи цю справу самостійно.
— Це ж мусить бути кримінальне законодавство, правда? Я не впевнена, що він займається такими справами.
— Імовірно, ні, але якщо він добрий фахівець, він знає когось, хто цим займається. Когось такого, хто не гірший за нього. Ми на цьому узгодилися? Треба, щоб ми дійшли згоди. Я готовий понишпорити там і там, але якщо справа обернеться годною для поліції, ми її передаємо їм.
— Мене це влаштовує, — каже Джейні. Потім вона зводиться навшпиньки, кладе долоні на плечі його занадто тісного піджака і відтискає йому на щоці поцілунок. — Я думаю, ви добрий чоловік, Білле. І правильний для цієї справи.
Він відчуває той поцілунок всю дорогу до ліфта. Гарна маленька тепла плямка. Він радий, що завдав собі клопоту поголитися перед тим, як іти з дому.