home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



Частина десята

Міра та Ерік. Рудий

Мій шалений Руді, привіт! Сподіваюся, що ти стримався й не потрощив, перемагаючи свій темперамент та гонор, усі мої банки з березовим соком, корисним навіть для твого здоров’я. Я трохи скучив за тобою, за твоєю пикою, мушу визнати це, мій вогняний герою. Якщо я знайду в цій місцевості дику ружу, то зірву квітку, засушу її, вкладу пелюстки поміж аркушів паперу, складу вірша на твою честь і надішлю тобі листа, мій хоробрий лицарю.

О, ледве не забув. У мене до тебе вималювалося одне запитання. Маленьке, нескладне запитаннячко. Вчора мене непокоїв мій шлунок, я згинався навпіл, то хочу запитати тебе, мій друже, чи ти часом не поклав щось важкеньке на мою фотокартку? Тільки відповіси мені відверто, як це ведеться серед чоловіків. Чорт, мене відволікають, тому я мушу прощатися з тобою, мій любий. Цілую ніжно,

твій пустунчик Ерік – Оксамитові пальчики.

Р. S. І не вдягай мої спідниці! Неодмінно помічу, якщо ти їх чіпав, бо у жінок, знаєш, є свої таємниці.


Рудий, привіт! Прошу, не сердься на цього блазня та і взагалі не дуже на нього зважай. Він не може не блазнювати навіть тоді, коли сам на сам відливає в кущах, вибач за натуралізм, але з ким поведешся, від того й наберешся. Він виразно прочитав мені частину листа, якого написав тобі у нашому спільному «дядяфедірському» посланні, бачив би ти його задоволену пику, він упевнений, що ти визнаєш його витвір дотепним та високо оціниш його літературні здібності.

Учора ми побилися об заклад: чи розтрощив ти банки з березовим соком? Бачиш, це означає, що ми сумуємо за тобою, наша люба руда бестіє. Мені тебе не вистачає, я люблю тебе, брате. Ще вчора я міркувала над тим, що мене оточують люди (це насамперед ти, Ерік, а також батьки), які так багато бачили в цьому житті, що ваше знання, ваш погляд істотно компенсують «особливості мого зору». Я просто хочу сказати тобі: дякую. Бачиш, я вже це сказала. Ти хоч трохи скучив за нами? Сподіваюся, що так.

Бо незабаром ми повернемося, в Еріка розпочинаються лекції, новий навчальний рік. Я досі не можу повірити, що він викладає господарське право. Господарське право він називає мертвою наукою, називає себе викладачем мертвої науки, наполягає на тому, що господарського права як такого не існує, що воно мертве. Ти знаєш, у нього так завжди: науки – мертві, натомість іграшки – живі. Та щоб він там не буркотів, я все одно знаю, що він любить своїх студентів і з неабияким задоволенням повернеться до роботи. Усе минає, усе колись закінчується, завершується й наша відпустка. Усе минає, щоб розпочатися знов.

Ми нічого не обіцяємо одне одному, як заповів великий Стариган Хем, і, мабуть, саме тому відчуваємо себе вільними, щасливими та близькими людьми.

Я люблю тебе, брате.

Твоя і тільки твоя Міра. Жовтий намет (справжній, снусмумрячий) Півострів Забавок Дніпровська затока (уже, до речі, починає цвісти) Провінція Оболонь

2002 рік


Частина дев’ята Розмірковування Еріка | Нова стара баба |