home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



8

Роланд і Катберт поїхали назад до Смуги К через Крутояр. Рахувати того дня ніхто нічого не збирався. Попервах, незважаючи на дощ і сіру запону небес, Катберт навіть звеселів, до нього майже повернувся його звичний добрий гумор.

— Ти бачив їхні пики? — сміючись, спитав він. — Бачив, Роланде… тобто Вілле? Вони купилися, правда? Проковтнули наживку цілком і повністю!

— Так.

— Що робитимемо далі? Який наш наступний хід?

Якусь мить Роланд дивився на нього невидющим поглядом, наче пробуджений від сну.

— Наступний хід їхній. Ми будемо рахувати. І чекати.

Гарний настрій Катберта розвіявся, наче дим. Він знову ледве стримувався, щоб не вилити на друга потік звинувачень, що вирували довкола двох стрижнів: Роланд ухиляється від своїх обов’язків, щоб загрузнути в беззаперечних чарах однієї молодої леді, і (що ще важливіше) Роланд втратив усі мізки саме тоді, коли вони найбільше потрібні всьому Серединному світові.

Та тільки від яких обов’язків ухилявся Роланд? І чому він був так непохитно впевнений, що Роланд чинить неправильно? Логіка? Інтуїція? Чи просто віковічні паскудні ревнощі? Катберт згадав, як Джонас розбив армію заступника Дейва, коли Дейв занадто швидко зробив хід. Але життя — не Замки… так? Він не знав. Але був твердо переконаний, що принаймні в одному інтуїція його не підводить: Роланд прямує у прірву. А разом з ним і всі вони.

«Прокинься, — подумки благав Катберт. — Прошу тебе, Роланде, прокинься, поки ще є час».


предыдущая глава | Чаклун та сфера | cледующая глава