home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



5

Рип. Рип-рип.

Джонас нарешті знайшов те, що шукав, і саме тоді, коли вже збирався облишити пошуки. Схованку він сподівався знайти трохи ближче до їхніх ліжок, але хлопчиська таки були хитрунами.

Ставши на коліно, він підчепив ножем дошку підлоги, що рипіла. Під нею виявилося три згортки, кожен у вологому й просоченому маслом для зброї шматку тканини. Джонас вийняв пакунки і по черзі їх розгорнув, згоряючи від цікавості, якого калібру револьвери шмаркачів. Відповідь виявилася корисною, проте не надто вартою уваги. У двох згортках було по одному п’ятизарядному револьверу того типу, який у ті часи називали (невідь-чому) «різьбярами». У третьому лежало два револьвери, на шість патронів кожний, кращої якості, ніж «різьбярі». На одну мить у Джонаса завмерло серце: він подумав, що знайшов великі револьвери стрільця. Стволи зі справжньої блакитної сталі, руків’я з сандалового дерева, цівки як шахти. Такі револьвери він би не залишив, байдуже, що це порушило б його плани. Але, побачивши звичайні руків’я, зітхнув з полегшенням. Він ніколи не шукав розчарування навмисне, але воно непогано прочищало мізки.

Джонас загорнув револьвери і поклав їх назад, прилаштувавши дошку. Банда розбишак із містечка могла розгромити барак, розкидати те, що не вдалося порвати, але знайти подібний сховок? Ні, синку. Навряд.

Невже ти думаєш, що вони купляться і повірять, буцімто тут поорудували хулігани?

Цілком можливо. Те, що він недооцінив їх на початку, не означало, що тепер потрібно було їх переоцінювати. До того ж він міг дозволити собі розкіш начхати на це. Так чи інакше, це їх розлютить. І настільки, що вони прожогом вилетять з-за свого Сховку. Посіють необережність… а пожнуть бурю.

Джонас запхав кінець відрізаного собачого хвоста між стрижні пташиної клітки, щоб він, ніби знущаючись, стирчав звідти, як велетенська потворна пір’їна. Фарбою понаписував на стінах прекрасні дитячі вислови, такі як:

Посмокчи мого прутня!

і

ЗАбирайтесь геть, срані багатії

Якусь мить він постояв на ганку, щоб упевнитися, що, крім нього, у Смузі К інших гостей немає. Але скрізь було порожньо. Втім, на якусь мить його охопила неясна тривога, неначе хтось десь відчув його нюхом. Можливо, то була якась телепатія, що походила з Внутрішнього світу.

Ти ж знаєш, що вона існує. Її називають даром.

Еге. Але то було знаряддя стрільців, художників і вар’ятів, проте аж ніяк не хлопчиків, хай там ким вони були: простими парубками чи лордами.

Втім, до коня Джонас повертався поспіхом. Сівши на нього, він поїхав до міста. Ситуація ставала дедалі напруженішою. До появи на небі Місяця-Демона треба було встигнути зробити безліч справ.


предыдущая глава | Чаклун та сфера | cледующая глава