home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



6

— Ну от, — сказав хлопчисько, — дай я запалю, хай тобі чорт. — Джонас упізнав голос: підліток, що махав до Джонаса відрубаним собачим хвостом і кричав: «Ми Великі мисливці за трунами, такі ж, як ви!»

Хлопець, до якого зверталося це миле дитя, силкувався втримати в руках шмат печінки, який вони поцупили в шкуродера за нижнім базаром. Перший хлопець вхопив його за вухо і боляче крутонув. Другий хлопець заверещав від болю і простягнув йому печінку. Чорна кров заструменіла по його брудних пальцях.

— Дивись мені, — сказав перший хуліган, — щоб знав, хто тут capataz. [30]

Вони були за кондитерським кіоском на нижньому ринку. Неподалік сидів шолудивий бродячий пес, сліпий на одне око. Вочевидь, його привабив запах свіжоспеченого хліба. Він дивився на них голодними очима.

У шматку сирого м’яса був проріз, і звідти стирчав бікфордів шнур феєрверка. Під шнуром печінка випиналася, як черево вагітної. Перший хлопець узяв сірника, чиркнув ним об свої випнуті зуби і запалив.

— Ні в жисть не їстиме! — сказав третій, згоряючи від нетерплячки й надії.

— Такий худий? — сказав перший. — Ще й як зжере. Ставлю свою колоду карт проти твого кінського хвоста.

Третій подумав і похитав головою.

Перший розплився в усмішці.

— Молодець, тямиш, — він підпалив шнур. — Гей, малий! — гукнув він до пса. — Хочеш жерти? На, лови!

Він пожбурив печінку на землю. Підпалений шнур, що гучно сичав, не відлякнув охлялого пса: не зводячи погляду єдиного ока з першої нормальної їжі, яка трапилася йому за багато днів, він рвонув уперед і підхопив шмат на льоту. Тієї ж миті феєрверк випав із печінки, вибухнув і спалахнув, відірвавши псові всю щелепу. Собака ще трохи постояв, стікаючи кров’ю і дивлячись на хлопців єдиним оком, а тоді впав.

— А казав я вам! — глузливо закричав перший. — Казав, що зжере! Зі Жнивами нас, ге?

— Що це ви робите? — строго гукнула до них якась жінка. — Ану геть звідси, стерв’ятники малі!

Підсміюючись, хлопці втекли у яскраве світло дня. Криками вони справді нагадували стерв’ятників.


предыдущая глава | Чаклун та сфера | cледующая глава