home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



4

Хатини в Поганій Траві вона дісталася о першій дня. Трохи посиділа в сідлі, роздивляючись хижку. Невже вони з Роландом були тут менш ніж добу тому? Кохалися і мріяли про майбутнє? Важко було в це повірити. Але плетений кошик усередині, в якому вона прихопила з собою з дому їжу, розвіяв її сумніви. Кошик досі стояв на хисткому столі.

Глянувши на кошик, вона згадала, що з учорашнього вечора нічого не їла. Та й то — вечеря була так собі, їй шмат у горло не ліз через те, що Гарт Торін обмацував її тіло поглядом. Що ж, то був останній хтивий погляд Гарта Торіна. Вже ніколи їй не доведеться скрадатися коридором у Будинку-на-набережній, не знаючи, з котрих дверей він вигулькне, мов той чорт із табакерки, тягнучись до неї загребущими руками і набубнявілим жагучим прутнем.

«Попіл, — подумала вона. — Все попіл. Але не ми, Роланде. Клянуся тобі, мій коханий, не ми».

Вона була налякана і напружена. Силкувалася робити все по порядку — як тоді, коли сідлала коня. Але їй було шістнадцять, і молодий здоровий організм потребував їжі. Один погляд на кошик, і в ній прокинувся лютий голод.

У кошику вона знайшла два сендвічі з холодною яловичиною, які вже обсіли мурахи. Зігнавши їх рукою, Сюзен ум’яла сендвічі. Хліб зачерствів, але вона цього навіть не помітила. Ще в кошику лишалося півглечика солодкого сидру і шмат пирога.

Доївши все до останньої крихти, вона підійшла до північного кутка хижі й зсунула шкури, які хтось колись почав вичиняти, а тоді втратив до них інтерес. Під ними була ямка, в якій лежали Роландові револьвери, загорнуті в м’яку шкіру.

Якщо все піде шкереберть, ти маєш повернутися сюди, забрати їх і поїхати на захід до Ґілеаду. А там знайти мого батька.

Зі слабким, проте щирим інтересом Сюзен подумала: невже Роланд справді сподівався, що вона залюбки гайне в Ґілеад з його ненародженою дитиною в череві, поки він і його друзі волатимуть, згоряючи на святковому багатті.

Вона дістала револьвер із кобури. Кілька секунд знадобилося для того, щоб зрозуміти, як відкривається барабан, але зрештою він викотився, і Сюзен побачила, що він заповнений набоями. Клацнувши, вона закрила барабан і перевірила другий револьвер.

Потім, загорнувши у ковдру, сховала їх за сідлом, як це робив Роланд, сіла на коня і знову попрямувала на схід. Але не в бік містечка. Поки що ні. Їй треба було здійснити на шляху ще одну зупинку.


предыдущая глава | Чаклун та сфера | cледующая глава