home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



Наша [не] природність

Майже всі архетипові міфи говорять про вибір, trade-off, між накопиченням знань та гармонією (з живою природою чи своєю власною). Енкіду, коли перетворився з тварини на людину, «став розумним, але тварини від нього втекли», Єва з Адамом втратили едемську гармонію з собою та оточенням за можливість скуштувати плодів з Дерева пізнання (добра та зла). У грецьких міфах боги прокляли людей за те, що Прометей украв у богів знання (технічне), і гармонійна робота, яка колись була приємною, стала неприємною.

Ми втратили гармонію з природою, природністю. І досі її шукаємо. Людина — природно неприродна й неприродно природня. Ми природніші, коли ми не природні. Це діє як психологічно, так релігійно, та насамперед економічно.

Приклад: перша власність, яку набула людина після гріховного падіння в історії про сад Едем, — це одяг: не через холод, а щоб прикрити свою природу (тож з цього погляду вже перше наше майно було «зайвим», а-біотичним, морально-ідеологічним). Їм не було холодно, вони почали чимось володіти, бо соромилися. Людина почала володіти майном не з фізичної необхідності, а з психологічно-морального сорому й відчуття «голизни». Тобто їм стало соромно за свою природу, за свої природні статеві органи. Овеча шкура, якою вони потім прикрилися від сорому, теж була символічною: ми краще почуваємося в чужій шкірі, наша власна — надто інтимна для нас. Відтоді людина стала ліпше почуватися, коли на ній костюм від Г’юго Босса. І навпаки, якби ми тут сиділи голі, тобто природні, то почувалися б дуже неприродно.

Ця природна неприродність, тобто анти-гармонія, — це й сьогодні ядро економіки. «Поверхнева напруга», екзистенціальний неспокій між внутрішнім і зовнішнім, екстерналізація мого власного відчуття моєї власної внутрішньої недостатності, заміна поняття «бути» поняттям «мати» — це початок будь-якої економіки.

Кризу можна пояснити ще й так, що економіка просить зробити аварійний шабес. Ми ж не чуємо її голосу й постійно намагаємося шмагати (себе) різками, щоб досягти кращих результатів. А насправді достатньо трішки повернути економіку, щоб у випадку зниження попиту (замість того, щоб звільнити двадцять відсотків працівників) працювати на двадцять відсотків менше, іншими словами, щоб вихідний починався у четвер увечері або людям знизили зарплату.

Економіка — втомлена, так само як природа, наші машини й, зрештою, ми самі.


Гільгамеш та WALL STREET — від стіни до стіни | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Криза капіталізму ЗРОСТАННЯ й проблема третього пива