Книга: Коран (Український переклад)



Джерело: Всесвіт. – 1990. – 6. C.90-129.

КОРАН

З арабської переклав Ярема ПОЛОТНЮК

Ярема ПОЛОТНЮК

СВЯЩЕННА КНИГА ІСЛАМУ

Одним із найпопулярніших на світі творів, як відомо, є Коран, священна книга мусульман, котрі вважають її зібранням Божих одкровень, зісланих арабському пророкові Мохаммедові ібн Абдаллагові (бл. 570 — 632).

Саме слово «кор'ан», згідно з тлумаченням знаного мусульманського богослова Абу Ханіфи (699 — 767), який до того ж був чудовим знавцем літературної арабської мови, є віддієслівним іменником дієслова «кара'а» й має два значення: «збір, зібрання» (Божих одкровень) та «читання» у розумінні «те, що (часто) читається; те, що читається вголос», тощо. Європейська, та й взагалі світова наукабільш схиляється до другого тлумачення.

Самі ж мусульмани, спираючись на текст своєї священної книги, називають її по-різному: «фуркан», тобто «розрізнитель» (добра і зла); «гуд», тобто «керівництво на праведній дорозі, ведіння праведним шляхом»; «АзЗікр», себто «Нагадування», «Пересторога»; «Ель-Кітаб» — «[Священне] писання»; «Ас-Сухуф» — «Благородний сувій», «Шанований Список»; «Калям Ал-лаг» — «Слово Боже»; «Кітаб Аллаг» — «Боже писання» тощо. Та все ж найпоширенішою назвою є «Коран», часом з означеним артиклем «аль» і нерідко з епітетом «преславний», «премудрий», «високошанований», «прешляхетний».

Згідно з уявленнями побожних мусульман, які базуються на тексті їхньої священної книги, на небі існує першотекст, «перво-пис», як влучно висловився перший російський перекладач Корану й поважний знавець коранічної проблематики Г. С. Саб-луков (1804—1880), існує щось на зразок автографа, «Омм аль-Кітаб» («Матір Книги»), що через посередництво «вірного духа» («ар-рух аль-амін») чи «святого духа» («ар-рух аль-кудус») був частинами переданий пророкові Мохаммедові і записаний його послідовниками.

Дещо пізніше і сам пророк, і його прихильники дійшли висновку, що текст священної книги «у серце пророка» за дорученням самого Бога передав архангел Джібріл, або Джабраїл,— як араби називають архангела Гавриїла, відомого нам з Євангелія (саме він сповістив пречисту діву Марію про народження Ісуса Христа).

Іншими словами, і мусульманські богослови, і дослідники-сходознавці сходяться на тому, що текст Корану вийшов від пророка Мохаммеда, відтак

мусимо бодай у найзагальніших рисах познайомитися з біографією засновника цієї релігії та з самими історичними умовами, в яких вона зародилася.

Відомо, що до народження Мохаммеда більшість арабів, які населяли Аравійський півострів, були язичниками-ідолопоклонни-ками, чи многобожниками, хоча окремі арабські племена й визнавали християнство та іудаїзм, побутували там і впливи зороастрійської релігії й навіть маніхейства.

Біографія Мохаммеда, як і кожного засновника релігії, обросла великою кількістю легенд, «чудес» та різного роду «подробиць» і «свідчень очевидців», через які науці доволі нелегко пробитися до скупих і розрізнених фактів.

Згідно з мусульманською традицією, пророк народився 570 р. н. є., у рік, відомий в арабській напівлегендарній історії як «рік слона». Згідно зі староарабською легендою, у цей час ефіопський правитель Йємену Абрага збудував у столиці Сані велику й розкішну церкву, яка мала своїм привабливим виглядом перевершити мекканський храм Кааби (язичницький) і, таким чином, зробитися місцем паломництва всіх арабів півострова. Мекканці, що мали непогані прибутки від паломництва до храму Кааби, найняли араба-бедуїна, який з ризиком для життя подався в Сану й осквернив новозбудовану християнську святиню. Обурений Абрага вирушив у похід, щоб помститись мекканцям і знищити храм Кааби. А проте слон, який був при війську Абраги, не схотів увіходити в Мекку і навіть схилився перед нею, неначе кланяючись храмові Кааби. А невдовзі Бог наслав на військо ефіопського намісника величезних птахів, які камінням дощенту його винищили.

Історичні джерела свідчать, що похід Абраги чи його сина Йаксума (Абрага помер правдоподібно 558 р.) справді відбувся, але його метою була не боротьба за вплив на паломників, а забезпечення Йєменові безперебійної транзитної торгівлі через Хіджаз. Що ж стосується дати народження Мохаммеда, то вона фактично невідома і коливається у досить широких межах — від 570 до 580 рр.; інакше кажучи, до переселення Мохаммеда в Медіну (літо 622 р.) ми не знаємо жодної справді вірогідної дати його життя.

Перша біографія Мохаммеда була написана аж у середині VIII ст. Ібн Ісхаком (помер 767 р.) і дійшла до нас у переробці Ібн Гішама (помер 834 р.) та частково в цитатах історика ат-Табарі (помер 923 р.). Ці відомості залишаються поки що єдиним канонічним джерелом.

Тим часом дитинство та юність Мохаммеда відбиваються в численних напівфольклорних оповіданнях. Так, перед народженням пророка і в момент його появи на світ з'являються різні віщі знаки й знамення, відбуваються чудеса. Ще дитиною Мохаммед вступає у контакт із потойбічним світом і врешті одного днядо нього з'являються ангели, щоб очистити йогосерце.

Правда, достеменно відомо, що хлопець рано осиротів: його батько Абдаллаг помер ще до синового народження, залишивши вдові Аміні п'ять

верблюдів, кілька овець та одну рабиню. Традиція каже, що коли Мохаммедові виповнилося шість років, померла мати. Сироту взяв до себе хлопчиків дідусь Абд ель-Мотталіб, а через два роки, по смерті старого, сиротою заопікувався його дядько Абу Таліб.

Якийсь час хлопчик пас дядькових кіз та овець, а коли йому сповнилося 12 років, Абу Таліб узяв його з собою в багатомісячні мандри до далекої Сірії разом із торговим караваном. Вважається, що саме тут майбутній пророк уперше зіткнувся зі світом християнських, іудейських та інших релігійних громад; саме у Сірії якийсь християнський аскет начебто впізнав у хлопчикові майбутнього пророка і провістив йому велику прийдешність.

Уппсальський професор Тор Андре встановив схожість між есхатологічними віршами Корану і гімнами сірійського християнського містика IV ст. Єфрема Сіріна, що свідчить про контакти майбутнього пророка з християнськими монахами. З іншого боку, надто велика кількість фактичних помилок у питаннях, що торкаються християнського віровчення та ритуалу, переконує нас у тому, що свої відомості про християнство та іудаїзм Мохаммед почерпнув нез книг, аз усних розмов.

Коли майбутньому пророкові виповнився 21 рік, він уже мав у Мецці репутацію «аміна» — надійної, солідної людини, і за рекомендацією свого дядька поступив на службу до багатої вдови Хадіджі, дочки Хуваліда ібн Асада, яка сама успішно вела велику караванну торгівлю.

Незабаром Мохаммед і Хадіджа припали до серця одне одному і в 595 році, за ініціативою Хадіджі, Мохаммед одружився з нею, незважаючи на бурхливі протести з боку його та її родичів. На той час Хадіджі, старшій від свого обранця на 15 років, було вже під сорок, і від двох попередніх шлюбів вона маладвох синів і доньку.

Незважаючи на таку вікову різницю, шлюб виявився вдалим: пророк прожив з Хадіджею 25 літ і вона подарувала йому шестеро дітей — двох хлопчиків, які померли ще дітьми, й четверо дочок, з яких тільки остання продовжила рід пророка.

Одруження з Хадіджею позбавило Мохаммеда потреби постійно турбуватися про хліб насущний. Тепер він міг частіше віддаватися роздумам про релігійні та філософські проблеми, які віддавна його цікавили. Зрештою, ще до його виступу з проповіддю ісламу у Мецці існував гурток богошукачівханіфів, які, не належачи до якоїсь певної релігії, вірили в єдиного Бога, постилися та вели аскетичний спосіб життя. До них, між іншим, належав і двоюрідний брат Хадіджі.

Коли Мохаммед досяг сорокарічного віку, релігійні роздуми й пошуки почали займати дедалі більше місця в його житті. Ми, одначе, не знаємо, як саме у нього виникло переконання, що власне його Бог обрав виразником своєї волі, назвавши пророком не тільки арабів, а й усіх народів.

Європейські вчені XIX ст. не раз зображали його як істерика чи епілептика і, спираючись на «житіє» пророка («Сіратрасуль Аллаг»), навіть «науково» доводили, що він хворів так званою «мускульною істерією» (А. Шпренгер, Р. Дозі, А. Ю. Кримський та ін.). Однак більш критичні й глибші дослідження (В. Бартольд) показали, що епілептики й істерики, як правило, не вільні від хворобливих вагань і захоплень, тимчасом як нічого подібного в житті арабського пророка і його простому, ясному, може, навіть занадто тверезому вченні ми не зустрічаємо.

Звичайно, Мохаммед був людиною своєї доби і те, що ми нині витлумачили б інакше, він, як і перші християни, пояснював виключно втручанням доброї чи лихої неземної сили. В часи сильного душевного напруження, на самоті, в нічній тиші чи під гарячим промінням сонця Мохаммед, як раніше апостол Павло, мав видіння, про які зберіг чіткі спогади.

Так, 97-а сура говорить про зіслання з неба Корану, коли ангели й дух з дозволу Бога зійшли на землю. Сури 53 і 81, навпаки, говорять про денне видіння, а з буквального змісту 53-ї сури можна зробити висновок, що пророк бачив самого Бога, який показався йому на висоті небосхилу, пізніше зійшов до «раба свого» на віддаль меншу двох луків і сам безпосередньо дав йому своє одкровення.

Як повідомляє найстарша «сіра», тобто «житіє» Мохаммеда пера Ібн Ісхака, після сорока років пророка щораз частіше охоплював екстатичний стан, який супроводжувався зоровими та звуковими галюцинаціями. Одного разу, як стверджує Ібн Ісхак, на горі Хира біля Мекки до пророка прийшов архангел Гавриїл «за наказом Бога». Це видіння справило на Мохаммеда велике враження, і він надовго впав у депресію, з якої його вивів той самий «дух», що звелів йому йти до людей зі словомБога.

Вважається, що Мохаммед почав здійснювати свою пророчу місію в 609 чи 610 році і першим, хто повірив у нього без найменших вагань, була його вірна дружина. Пізніше в пророчу місію Мохаммеда повірив і його двоюрідний брат Алі, син Абу Таліба, потім — прийомний син Зейд ібн Харіс, із часом до них приєднався родовитий мекканський купець Абу Бекр (згодом — перший халіф, заступник пророка на землі), далі — Мохаммедові родичі: аз-Зубейр та Саад ібн Абі Ваккас (згодом відомий полководець, завойовник Ірану); за ними — купці Тальха та Абдуррахман ібн Ауф. А ще пізніше до послідовників пророка приєднався й Осман ібн Аффан із знатного роду Омейядів (майбутній третій халіф), який одружився з дочкою Мохаммеда — красунею Рукайєю.

Серед перших пророкових послідовників були, як бачимо, найрізноманітніші люди — родичі і цілком сторонні особи, багаті й бідні; траплялися, зрештою, й випадки, коли завзяті противники нового віровчення

робилися з часом його ревними послідовниками, як, наприклад, Омар ібн альХаттаб (бл. 581-591 — 664), згодом другий халіф.

Навернення неофітів до нової віри йшло дуже повільно: за перші три роки число визнавців пророка не перевищувало 40 чоловік. Нове віровчення від самого початку наразилося на відверто вороже ставлення мекканців, передусім корейшитської аристократії; вже на першу публічну проповідь Мохаммеда мекканці відповіли глузуваннями та лайкою. Щоправда, не всі мекканці ставилися аж так вороже до Мохаммеда: були й такі, що вважали його божевільним, а декотрі співчували йому і навіть пропонували свою грошову допомогу, щоб вилікувати бідолашного земляка. Та, як свідчить Ібн Ісхак, не бракувало й таких, котрі витончено знущалися з Мохаммеда: одні просили прислати ангела, який підтвердив би правдивість його пророчих слів, інші пропонували скинути на них небо великими шматками. Опір пророка, його відмова від будь-яких компромісів, викликала лють корейшитів. І все ж нова віра робила успіхи: Абу Бекр, до фанатизму відданий новоявленому пророкові, витратив майже все своє майно на викуп тих рабів, які прийняли нове віровчення. Щоб уникнути щораз більших переслідувань, 615 року понад сто найубогіших мусульман емігрувало до християнської Абіссінії. У Мецці залишилося лише півсотні Мохаммедових послідовників.

Конфлікт ще більше загострився, коли проповіді мекканського пророка почали зачіпати релігійні почуття тих сусідніх племен, по чиїх землях проходили торгові каравани мекканців. Ці сусіди зажадали від мекканців, аби ті «вплинули» на свого пророка, і він шанобливо висловився про ідолів, яким вони поклонялися, погрожуючи інакше не пропускати купецькі каравани Мекки через свої землі.

Вважаючи, що за цих обставин слід добитися передусім визнання своєї громади як окремого політичного організму, пророк зважився на компроміс: погодився з пошаною висловитися про сусідських ідолів, за що мекканці мали визнати його громаду.

Компроміс, здавалося, був успішним: уся Мекка визнала Мохаммеда за посланця Божого, сусіди корейшитів заспокоїлися. Щоправда, пророкові задля цього довелось поступитися своїм найсвятішим переконанням, ледь не відійшовши від самої основи власного віровчення. Вживши на означення ідолів слово «гараніки», яке могло означати і лебедів, і журавлів, і струнких юнаків, пророк, очевидно, вважав, що не бере аж надто великого гріха на душу, тим більше що в тій ситуації важко було вчинити інакше. Однак ані мусульмани, ані їхні вороги цимкомпромісом не задовольнились.

Почувши про це, Мохаммед наступного ж дня впав в екстаз і з волі самого Бога прорік рядки, якими, по суті, взяв свої слова назад, відтак лише у 53-й сурі залишився тьмяний слід від цієї прикрої історії. Зрозуміло, що перший варіант цих айятів, де згадувалися «шляхетні гараніки», до Корану не втрапив. Згодом, виправдовуючись перед мекканцями, Мохаммед пояснював, що то його

попутав диявол, і категорично назвав віру в ідолів, як і надію на їх заступництво, безглуздям.

Нещодавно англійський письменник Саль-ман Рушді, індійський мусульманин з походження, знаючи цей епізод, написав роман «Сатанинські вірші» з алюзіями щодо втручання сатани в діяльність пророка (згадаймо добре всім нам відомий з Євангелія епізод спокушання сатаною Ісуса Хрис-та біля Єрусалима) — цей твір, як ми знаємо, викликав бурю гніву та обурення у мусульманському світі.

Тим часом ситуація довкола пророка та його послідовників у Мецці загострювалася. Спроба знайти притулок у Таїфі, кілометрів за сто на схід від Мекки, куди Мохаммед подався зі своїм приймаком-сином, закінчилася невдало: їх зустріли градомкаміння.

Допомога прийшла звідтіля, звідкіля її зовсім не ждали — від арабських пдемен хазрадж і аус, які проживали в околицях Ясріба (класичної Ятриппи). Прибувши на паломництво до Мекки, дванадцять представників ясрібських племен познайомилися там з пророком та з основами його вчення і, без зайвих вагань, присягли йому на вірність, діставши за це титул «ансар», тобто помічник. Пізніше до Мекки прибуло 70 ясрібських послідовників Мохаммеда, які не лише присягнули йому на вірність, а й поклялися захищати його хоч би й ціною власного життя.

Зрозуміло, отже, що як тільки над пророком нависла загроза фізичної розправи, він потайки переїхав із Мекки до Ясріба, який відтоді почав називатися Медінат ен-небі, тобто «Місто пророка», або скорочено — просто Медіна (Місто). Сталося це 4 вересня 622 року. Через 16 років від цієї події почнуть відраховувати мусульманську еру, яка, згідно з арабським літочисленням, розпочалася 16 липня 622 року.

Помиривши племена аус і хазрадж, які до того боролися між собою за вплив в оазі та місті, Мохаммед фактично зробився повноправним володарем Медіни. А невдовзі почалось розмежування послідовників пророка мусульман з «людьми Писання» — спершу з іудеями, згодом з християнами.

Життя пророка з переїздом до Медіни докорінно змінилося: гнаний і переслідуваний проповідник нового віровчення перетворився тепер на «посланця Божого», який диктує людям Господні закони. Мохаммед у Медіні

— не лише релігійний наставник і вождь, а й світський володар: поряд з його будинком тут зводяться ще два будинки для його двох дружин, яких він узяв майже зразу по смерті Хадіджі. Згодом їхнє число сягне чотирнадцяти, хоча для решти правовірних він обмежить цю кількість лише чотирма жінками. Тут, у Медіні, відбулася й зміна кибли — напрямку, у який мусульмани мали повертати обличчя під час молитви: якщо раніше вони поверталися до Єрусалима, то після конфлікту з іудеями й остаточного розриву з ними

напрямком кибли зробився мекканський храм Кааби. 624 року біля криниць при Бадрі відбулася перша воєнна сутичка мусульман з мекканцями, яка закінчилася блискучою перемогою послідовників пророка. Та на цьому боротьба не завершилася: з перемінним успіхом вона тривала до 630 року, коли Мохаммед із десятитисячним військом узяв Мекку, а невдовзі й більша частина Аравійського півострова змушена була покоритися пророкові.

Навесні 632 року Мохаммед здійснив свій останній «прощальний» хадж (паломництво) з Медіни до Мекки. Влітку того ж року він раптово занедужав і 8 червня помер. Могилу для пророка викопали тієї самої ночі й на тому якраз місці, де він помер. Згодом біля нього поховали двох халіфів — Абу Бекра та Омара. Над скромною могилою пророка збудували пишну гробницю, яка з часом зробилася другою після Кааби святинею мусульманського світу.



Пророк помер, не назвавши духовного спадкоємця, а тому мусульманам самим довелось вибирати керівника своєї громади. Завдяки енергійним заходам Омара першим заступником посланця Божого (по-арабськи заступник — «халіфа») було обрано Абу Бекра, який помер 634 року, заповівши свою владу Омарові. Крім титула халіфа, Омар першим прийняв ще й титул «повелителя правовірних», який згодом зробився най-вживанішим. Майже тридцятирічне правління перших чотирьох «праведних» халіфів було досить складним історичним періодом, заповненим спершу боротьбою проти арабських племен, що відпали від ісламу по смерті пророка, а згодом — арабськими завоюваннями, що почалися ще за Мохаммедового життя.

На той час Корану як такого ще не існувало. За життя Мохаммеда його послідовники, щоправда, записували одкровення свого пророка на пальмових листках, на кістках тварин тощо, більшість, однак, за арабською доісламською традицією, завчала ці одкровення напам'ять. Через рік після смерті пророка мусульманське військо зіткнулося при Акрабі з військом лжепророка Маслами і в запеклій битві завдало йому поразки. При цьому, однак, загинуло чимало знатних мусульман, які знали напам'ять одкровення пророка. Слід було негайно записати всі ті одкровення, які ще збереглися «в серцях правовірних», тобто ті, що їх іще пам'ятали люди, які особисто знали пророка.

Халіф Абу Бекр (572 — 634) відразу ж після битви при Акрабі доручив цю роботу двадцятидвохрічному Зейдові ібн Сабітові, який був секретарем пророка в останні роки його життя. Зейд виконав своє завдання: записав одкровення пророка на окремих аркушах пергаменту великим, гарним, чітким почерком без діакритичних крапок та значків. Ця редакція Корану ще не була офіційною: вона призначалася швидше для приватного користування вождів мусульманської громади і ще не поширювалася в копіях. Коли перша версія Зейда ібн Сабіта була вже готова, з'ясувалося, що чимало людей, які близько знали пророка, мають великі фрагменти його одкровень, не включені до зведеної редакції. Існування інших версій канонічної книги було неабиякою небезпекою: щоб уникнути розколів і чвар у мусульманській громаді,

керівництво прийняло по-своєму мудре рішення — всі фрагменти, які не ввійшли до єдиногоканонічного кодексу, зібрати і знищити.

Після завершення роботи над так званою Османівською редакцією Корану, за наказом халіфа Османа, було виготовлено чотири списки священної книги: оригінал мав залишитись у Медіні, а копії надсилалися у Дамаск, Басру та Куфу. Тексти всіх списків були ідентичні, а проте й надалі залишалися різночитання, зумовлені перш за все специфікою тогочасного арабського письма.

Існує навіть легенда, за якою четвертий праведний халіф Алі ібн Абі Таліб, проходячи повз групу персів, що недавно прийняли іслам, почув, як вони прочитали: «Бог прокляне пророка і невірних»,— замість: «Бог і пророк проклянуть невірних». Фатальне непорозуміння виникло лише тому, що перси, не знаючи до пуття арабської граматики, неправильно вимовили одну коротку голосну, не позначену на письмі. Арабське письмо, отже, слід було вдосконалювати: після винайдення діакритичних значків, якими у тексті Корану позначаються короткі голосні, можливість різночитань, здається, була зведена до мінімуму, хоча, як показує практика, прийти до єдиного розуміння священної книги мусульманам так і не вдалося. З іншого боку, авторитет священної книги захистив Коран від пізніших втручань у текст, завдяки чому він залишився практично незмінним.

Навіть поверхово познайомившись з історією виникнення Корану, легко помітити, з якими труднощами зіткнувся Зейд ібн Сабіт при редагуванні священної книги: адже в основу редакції не можна було покласти ані хронологічний, ані предметно-тематичний принцип, оскільки матеріал був нічим іншим, як хаотичним нагромадженням текстів, що нерідко повторювались на різний лад. Чимало фрагментів містили натяки на відомі лишесамому пророкові події, через що з'єднати їх у єдине ціле було непросто.

Не маючи змоги організувати текст за тематичним чи хронологічним принципом, Зейд розташував матеріал у порядку зменшення обсягу окремих сур. Виняток було зроблено лише для першої сури,— хоч і невеликої за обсягом, проте найголовнішої для мусульман, а також для двох останніх — сто тринадцятої й сто чотирнадцятої, які, на думку побожних мусульман, охороняють людей від підступів диявола та підпорядкованих йому темних сил.

Зазначимо, що подібний порядок розташування розділів не був для арабів чимось новим: так само вони розташовували й вірші в численних поетичних збірках.

Як відомо, для збереження чистоти канонічного тексту Біблії, побожні іудеї створили своєрідну «масору», тобто традицію передачі тексту. Подібну традицію створили й мусульмани. У більшості рукописів і друкованих видань текст Корану поданий з усіма діакритичними крапками та значками, які

практично допускають лише один варіант прочитання тексту. Крім того, весь текст Корану розділено на 30 рівних за обсягом частин, або «джузів», до того ж у кожному рукописному списку чи друкованому виданні, як правило, вказується ще половина тексту та його четвертини. За різними підрахунками, текст Корану налічує 114 розділів, до яких входять 6204 (або 6236) айяти, що, в свою чергу, складаються із 77 934 слів.

Всі сури Корану поділяються мусульманськими богословами на мекканські й мединські — залежно від місця їх проголошення. Поділ цей, щоправда, науково не обгрунтований, бо Зейд ібн Сабіт «монтував» сури з айятів, проголошених у різних місцях — і в Мецці, і в Медіні, що визнається тепер і найортодоксальнішими мусульманськими богословами. Читаючи Коран в оригіналі, неважко здогадатися, що при «монтуванні» таких сур Зейд ібн Сабіт керувався головним чиномримою окремих айятів.

Європейські дослідники проробили велетенську працю, намагаючись з'ясувати історично правильну хронологію коранічних сур. Це завдання було тим складнішим, що в Корані обмаль натяків, бодай туманних, на ті чи ті конкретні події. Натомість у Корані не бракує загальних настанов, правил і заборон культового, етичного, юридичного й навіть господарського характеру. Зрозуміло, що про абсолютне однозначне розуміння тексту священної книги у майже мільярдному мусульманському світі не може бути й мови, відтак щоб розуміння Корану не виходило за межі правовірного богослов'я і не викликало єретичних думок, в ісламі відносно рано з'явилася наука тлумачення Корану — «ельм ат-тафсір», засновником якої вважається двоюрідний брат пророка — Абдаллаг ібн Аббас (помер 687 року).

Для немусульман Коран є своєрідним історичним джерелом певного часу, чудовою пам'яткою арабської класичної літератури й не менш чудовою пам'яткою арабської мови першої половини VII ст., яка дійшла до нас майже без змін.

Перші відомості про іслам потрапили на Русь ще до XI ст.; андалуський араб Абу Хаміда Мохаммед аль-Гарнаті (1080 — 1169), перебуваючи в Києві, навчав мусульманських молитов тюркських воїнів київського князя.

У християнських країнах Західної Європи ні про Коран, ні про іслам не мали уяви майже до XII ст. Перший у Європі переклад Корану латинською мовою, до речі, дуже недосконалий, з'явився в Толедо у першій половині XII ст. з ініціативи аббата Клюнійського монастиря (Франція). Згодом цей «переклад» чи, радше, переказ, перевидали 1543 та 1550 р. у Швейцарії.

Першим справді науковим перекладом Корану, зробленим європейцями, слід вважати латинський переклад Л. Мараччі, здійснений з благословіння самого папи й виданий у Венеції 1547 року під назвою «Refutatio Alcorani», тобто «Спростування Корану». Поряд із перекладом тут друкувався й оригінал,

а до кожного неясного слова давалися ще й тлумачення найвідоміших мусульманських коментаторів.

У XVII — XIX ст. з'явилися переклади Корану цілою низкою європейських мов — італійською, голландською, французькою, німецькою, англійською, російською, польською й навіть штучною мовою волоп'юк.

Перший повний польський переклад Корану безпосередньо з оригіналу зробив імам польських татар Ян Мурза Тарак Бучацький. Цей переклад із чудовим як на той час коментарем Владислава Костюшка було видано у Варшаві 1858 року. Перший російський переклад Корану побачив світ у Казані двадцятьма роками пізніше. Його автором був професор Казанської духовної академії, знаний російський сходознавець Г. С. Саблуков (1804—1880). Паралельно з перекладом Саблукова ще один переклад Корану безпосередньо з оригіналу зробив у Росії генерал Д. Н. Богуславський (1826 — 1893). А проте цей переклад, літературні достоїнства якого високо цінував академік І. Ю. Крачковський, на жаль, так і небувопублікований.

На Україні у XIX ст. були добре освічені люди, які знали арабську мову, проте перший український переклад Корану здійснив Олександр АбраньчакЛисенецький лишень у 1913 році. Як і переклад Д. Н. Богуславського, цей рукопис теж залишився неопублікованим.

Найвідомішим у нас перекладом вважається переклад І. Ю. Крачковського (1883—1951), виданий 1963 року в Москві по смерті автора. На превеликий жаль, академік І. Ю. Крачковський, чудовий арабіст і знавець коранічної проблематики, прекрасний стиліст і майстер російського слова, не встиг завершити своєї праці, через що в багатьох місцях його переклад більше скидається на підрядник, не сягаючи рівня давнього перекладу Г. С. Саблукова.

Знаменитий український сходознавець, академік А. Ю. Кримський опублікував 1905 року у Москві «Сурьі старейшего периода (перевод с обьяснениями)»; розвиваючи цю традицію, як і традицію інших українських арабістів (уже згаданого О. Абраньчака-Лисенецького, Т. Г. Кезми, А. П. Ковалівського, В. М. Бейліса, Ю. М. Кочубея, В. С, Рибалкіна), ми підготували розширений переклад найстарших і, як нам здається, найпоетичніших сур Корану, проголошених пророком у перший, мекканський період його життя.

Згідно зі схемою, запропонованою німецьким сходознавцем, арабістом і знавцем ісламської проблематики Теодором Нельдеке (1836 — 1930) ів загальних рисах прийнятою сучасною наукою, сури мекканського періоду були проголошені пророком у такій послідовності: 96, 74, 111, 106, 108, 104, 107, 102, 105, 92, 90, 94, 93, 97, 86, 91, 80, 68, 87, 95, 103, 85, 73, 101, 99, 82, 81, 53, 84, 100, 79, 77, 78, 88, 89, 75, 83, 69, 51, 52, 56, 70, 55, 112, 109, 113, 114, 1. Саме ці 48 найдавніших сур Корану ми й пропонуємо нині читачеві.

Проте, на відміну від А. Ю. Кримського чи англійського перекладача Корану Н. Давуда, ми намагалися не втручатись у текст священної книги й не переставляти сури у хронологічному порядку. За основу оригіналу ми взяли текст офіційного каїрського критичного видання, неодноразово перевиданого й однаково авторитетного як серед мусульманських богословів, так і серед сходознавців.

Звичайно, Коран — це не лише пам'ятка культури, а й канонічна книга однієї з найбільших релігій світу, у багатьох країнах проголошеної державною. І хоча мусульманське духовенство, яке колись в очах європейців було символом реакції й відсталості, впроваджує сьогодні у традиційних мусульманських університетах найсучасніші технічні дисципліни, фінансує різноманітні археологічні й археографічні дослідження, заохочує створення критичного тексту священної книги з урахуванням найновіших досягнень сучасної арабістики й текстології, мусимо все ж пам'ятати, що іслам є не лише релігією, а й способом життя, що й сьогодні він здатен приймати не лише ліберальні і толерантні форми, ай, навпаки, може ставати ідеологічною зброєю вельми войовничих екстремістських угруповань. І все ж будемо вірити, що світ поліпшується і що наше знайомство з Кораном сприятиме рухові двох віддалених й історично відчужених світів назустріч один одному.

1 Крайні шиїти до загальновідомого тексту Корану ще додають останню, 115-у суру «Ан-Нурейн», тобто «Два світила», яка має 42 айяти і яку, на їхню думку, з тексту Корану навмисне вилучили політичні противники халіфа Алі ібн Абі Таліба. Як довели дослідники, ця сура є пізнішою підробкою, й авторитетні шиїтські богослови її не визнають.

Полотнюк Ярема Євгенович (нар. 1935 р.) — сходознавець, науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові. Автор ряду перекладів з фарсі та арабської.

КОРАН

СУРА1, ЩО ВІДКРИВАЄ КНИГУ2

мекканська3, і в ній сім айятів4

1. В ім'я всемилостивого, всемилосердного5 Бога6.

2. Слава Богу, Господу всього сущого.

3. Всемилостивому, всемилосердному.

4. Володареві Судного дня.

5. Тобі поклоняємося і в Тебеблагаємо допомоги.

6. Веди насправедним шляхом:

7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв7, а не тих, що прогнівили Тебе8, і не тих, що заблукали9.

СУРА ДРУГА— «КОРОВА»10

мекканська, і в ній 281 айят, і провозвіщена вона в долині Міна в прощальній мандрівці (до Мекки),

а початок цієї сури був провозвіщений у Медіні

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. А.Л.М. (Аліф, лям, мім)11.

2. Ця Книга без сумніву є дороговказом для благочестивих.

255. (Айят Престолу)12 Бог — немає жодного бога, окрім нього (поклон)13, живого, присамосущого. Не бере його ні сон, ні дрімота. Йому належить усе на небесах і на землі. Хто ж може звертатися до Нього з проханням без Його призволу? Він відає все, що було перед ними, і все те, що буде після них, а вони не осягнуть розумом нічого з Його знань, крім того, що Він сам зволить дати їм зрозуміти. Його престол містить у собі небеса і землю, Йому не важко стежити за ними обома14, бо Він є Всевишній, усемогутній.

СУРА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА — «СВІТЛО»

мекканська, і в ній 64 айяти. Провозвіщена вона після сури «Аль-Хашр» — «Збір»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

35. Бог є світло небес і землі. Світло Його — неначе ніша в стіні, в якій палає світильник, світильник у кришталевій лампаді, а ця кришталева лампада сяє, немов зоря з перлів. У ній горить олія благословенного дерева — оливкового дерева, якого немає ні на Сході, ні на Заході15. Олія його спалахне, коли б навіть вогонь і не торкнувся її. Це світло над усяким світлом! Бог приводить до свого світла того, кого захоче, і притчами повчає людей. Бог знає про все на світі!

36. В будинках, які Бог дозволив спорудити і де згадується ім'я Його, воздають хвалу Йому рано-вранці й увечері.

37. Не звертайтеся до Посланця, що поміж вас, так, як звертаєтесь один до одного! Бог знає тих із вас, хто тікає, ховаючись від Нього. Тож нехай начуваються ті, що відвертаються від веління Його, аби не спостигло їх лихо чи люта кара.

38. Чи ж не належить Богові все те, що є на Небесах і на Землі? Богу відомо, що тримає вас, і Він знає день, коли ви повернетесь до Нього. Він скаже їм усю правду про те, що вони вчинили в своєму житті. Адже Бог знає про все на світі!

СУРА ТРИДЦЯТЬ П'ЯТА — «СОТВОРИТЕЛЬ»

мекканська, і в ній 45 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Фуркан» — «Розпізнавання добраі зла»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

9. Не хто інший як Бог посилає вітри, і вони рухають хмару, і Ми16 женемо її в мертвий край і оживляємо нею землю, яка стала мертва. Отак і ви воскреснете по своїй смерті!

10. Хто запрагне величі, хай знає: вся велич у Бога. Він чує кожне добре слово і знає кожне благе діло. І добрословів та благодійників возвеличить, а тим зловмисникам, що замишляють лихе, буде люта кара, і хитрість їхня піде нанівець.

11. Бог сотворив вас із пороху і з краплі, потім спарував вас. І те, що носить у лоні жінка, а потім народжує, то тільки з Його відома. І тільки по записаному заздалегідь присуду продовжується життя довголітньому чи зменшується воно. Воістину, це Богові легко зробити!

12. І різні будуть два моря17: одне солодке, прісне, з питною водою, а друге — солоне, гірке. Обидва дають вам свіжу рибу, дають корали та перли, якими ви прикрашуєте себе. І бачиш ти на них кораблі, які розтинають хвилі в пошуках благ, що таяться в морях. Тож може ви воздаєте дяку за цеє?

СУРА П'ЯТДЕСЯТ ПЕРША — «ТІ, ЯКІ РОЗВІВАЮТЬ»

мекканська, і в ній 60 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Ахкаф»]а — «Піски»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся вітрами, які віють навсі сторони світу,

2. І хмарами, які набрякли дощем,

3. І кораблями, які долають водні простори,

4. І ангелами, які виконують Боже веління.

5. Адже те, що вам обіцяно — справдиться.

6. І Страшний Суд справді настане!

7. Клянуся небом, де пролягають зоряні дороги.

8. Воістину, ви марнуєте час на суперечки та суєслів'я.

9. Люди відвертаються від того, хто сам від них відвертається.

10. Нехай згинуть брехуни та обманщики19

11. І ті, яких закрутив вир легковажності.

12. Вони питають: «Коли настане день Страшного Суду?»

13. Настане він тоді, коли вони опиняться в пекельному вогні.

14. Карайтесь вашоюкарою! Ось до чого ви прагнули!

15. Воістину, богобоязливі розкошуватимуть у райських кущах біля прохолодних джерел,

16. Прийнявши те, що дарував їм Господь їх. Але ж, воістину, вони прожили благочестиве життя.

17. Не досипали вони своїх ночей та молилися

18. І зрання благали у Бога прощення,

19. І завжди у них щось знаходилося для жебрака та убогого.



20. І на землі є віщі знаки для тих, які знають істину.

21. І в душах ваших також вони є. Невже ви їх не бачите?

22. І на небі вас чекає благодать і все те, що вам було обіцяно.

23. А тому, клянуся Господом неба й землі, що це правда, як і те, що говорите ви.

24. Чи знаєш ти20 розповідь про поштивих гостей Ібрагіма?21

25. Зайшли вони в його дім і мовили: «Мир тобі!» Він одрік їм: «Мир вам, чужинці!»

26. Потім він вийшов до челяді і приніс вгодоване теля

27. і поставив перед ними, сказавши: «Може, хочете їсти?»

28. І він відчув страх перед ними, а вони сказали: «Не бійся!» і втішили його благою звісткою про те, що у нього народиться мудрий син.

29. Тут прийшла його жона з лементом, б'ючи себе по обличчі й кажучи: «Яж — стара і безплідна!»

30. А вони сказали: «Так прорік твій Господь, а він розумний, високомудрий!»

31. Тоді він запитав: «Чого ви завітали сюди, о посланці?»

32. Одрекли вони: «Воістину, ми послані до грішного народу,

33. Щоб наслати на них зливу каміння,

34. Вже поміченого в твого Господа дляневірних!»

35. І ми вивели звідтіля тих віруючих, хто був у ньому22,

36. Але ми знайшли вмісті один будинок людей, які ввірили себе Богові23.

37. У ньому ми позоставили віщий знак, щоб урятувати їх від нещадної Божої кари.

38. Саме цей знак був у Муси24, коли ми послали його до фараона з явним доказом.

39. А фараон із своїм військом відвернувся й мовив: «Він великий маг або божевільний!»

40. І взяли ми його та його воїнство й кинули в море, бо він заслужив кари.

41. І в адян25 також був цей знак, коли ми наслали на них смертоносний вітер,

42. Який спустошує всена своєму шляху і залишає тільки зотлілі кості,

43. Та в самудян, коли сказано було їм: «Недовго ви будете веселитися!»

44. Але вони знехтували попередження свого Господа і вразила їх блискавка просто в очі.

45. І немогли вони звестися на ноги і не було в них рятівників.

46. А ще раніше було попереджено люд Нуха 26, то були грішники і нечестивці.

47. А Ми воздвигнули небо власними руками і Ми, воістину, всемогутні.

48. І Ми ж розпростерли землю. Які ж Ми чудові творці!

49. І з усього живого Ми сотворили пару людей. Тож, може, ви схаменетесь.

50. Поспішайте ж до Бога! Воістину, я посланий вам Його провозвісник!

51. І не сотворяйте собі інше божество, крім Бога! Воістину, я посланий вам провозвістити Його.

52. Так само і тим людям, що жили раніше. Кожному посланцеві Бога, що приходив до них, вони казали: «Ти великий маг або божевільний!»

53. Чи заповідали вони це одні одним? Ні, бо вони є люд, що вийшов з покори Божої.

54. Одвернися від них, і тебе омине Божий осуд.

55. Нагадуй про це іншим, бо, воістину, нагадування допоможе тим, які вірять у істинного Бога.

56. Я сотворив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені.

57. Я не жадаю від них життєвих благ і не хочу, щоб вони Мене годували.

58. Воістину, Бог єподатель благ, міцний, могутній.

59. І, воістину, тих, які чинили кривду, спіткає така ж доля, як і їхніх спільників, тож нехай вони краще не гнівають мене!

60. Тож горе тим, які не увірували в той день, який їм було обіцяно!27

СУРА П'ЯТДЕСЯТ ДРУГА— «ГОРА (СІНАЙ)» мекканська, і в ній 49 айятів. Провозвіщена після сури «Ас-Саджда» — «Земний поклон»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся гороюСінай!

2. І Книгою, що написана

3. На сувоях пергамента.

4. І небесним храмом28

5. І склепінням над ним

6. І повноводим морем,

7. Яке, воістину, затопить грішників, караючи за непослух Господові.

8. І ніхто не спроможний відвернути цюкару.

9. Того дня, коли небо захитається

10. І гори здригнуться,

11. Того дня лихо тим, що справжню віру вважають оманою!

12. А ось тим, що загрузнули в марнослів'ї,

13. У день, коли їх ввергнуть у геєну вогненну, кажучи:

14. «Ось цей вогонь, у який ви не вірили!

15. Ось Божі чари. Бачите їх чи ви вже осліпли?

16. Горіть у вогні! Терпіть мовчки чи скаржітесь — то все одно, тому що вам тільки воздається за те, що ви вчинили!»

17. Воістину, богобоязливі опиняться в райських кущах та благості

18. Щасливі тим, що дав їм Господьїхній та уберіг їх від гріха.

19. Смачного вам! їжте і пийте — це винагородаза ваше праведне життя!

20. їжте й пийте, спочиваючи на ложах, поставлених рядами. І Ми поодружуємо їх з чорноокими волоокими райськими красунями.

21. А ті, які вірили і чиї нащадки успадкували їхню віру,— до тих Ми приєднаємо їхніх нащадків. Ми зовсім не применшуємо їхніх діянь. Кожна людина є заложником своїх вчинків і своїх надбань.

22. Ми дамо їм удосталь плодів та м'яса, всього, чого вони схочуть.

23. Там вони передаватимуть один одному чашу, й не буде там ні суєслів'я, ні принуки до гріха.

24. І прислужуватимуть їм юнаки, гарні, як перлини, що їх пильнують від злодіїв.

25. І вони повернуться один до одного, розмовлятимуть

26. І казатимуть: «Ми боялися задолю наших рідних,

27. Але Бог змилосердився над нами й захистив нас від пекучого вітру самуму».

28. Воістину, ми так щиро благали його помочі, бо він всеправедний, всемилосердний»29.

29. Тож напучуй їх! Бо по милості Господа свого ти не є ні маг, ні божевільний.

30. Або скажуть вони: «Він віршомаз! Ми почекаємо, поки доля відвернеться від нього і його спіткає напасть».

31. А ти скажи їм: «Що ж, чекайте! І я також чекатиму разом з вами!»

32. Чи це підбурюють їх сновидіння їхні, чи вони зроду такі злостиві?

33. Або ще вони казатимуть: «Він сам вигадав його!30» Але ж ні! А вони не вірять!

34. Нехай же вони розкажуть щось подібне до того, що розказує він, коли вони щиро вірять у свої наговори.

35. Чи, може, вони сотворені з нічого? Чи, може, вони самі себе створили?

36. Чи, може, вони сотворили небеса і землю? Але ж ні! Вони нічого не вміють.

37. Чи, може, їм доручено скарби Господа їхнього? Чи, може, їм доручено охороняти ті скарби?

38. Чи, може, у них є драбина до самого неба і вони можуть підслухувати самого Бога? Тож нехай той, хто буцімто підслуховує, доведе це!

39. Чи, може, в нього є лише дочки, а у вас сини?

40. Чи, може, ти вимагаєш від них платні, а вони не можуть заплатити, бо обтяжені важкими боргами?

41. Чи, може, в них є потаємні знання і вони записують їх?

42. Чи, може, вони замислили якусь хитрість? Але ж невірних завжди перехитрують.

43. Чи, може, в них є якесь божество, окрім Бога? Слава Богові, який вищий від того, що вони дають Йому в товариші!

44. І якщо вони побачать уламки неба, що падають на землю, вони скажуть: «Це летятьхмари!»

45. Тож облиш їх, хай чекають свого дня, дня, коли їх уразить блискавка!

46. Того дня, коли їх не врятує їхня хитрість і нічого їм не допоможе.

47. І, воістину, тих, що жили не по правді, спостигне кара більша понад цю, та, однак, багато з них не відають цього.

48. Тож змирися з вироком Господа свого! Адже ж ти в Нас на очах, тож воздай хвалу славі Господа свого, коли прокидаєшся зі сну!

49. Возноси ж йому шану вночі й при заході зір!

СУРА П'ЯТДЕСЯТ ТРЕТЯ — «ЗОРЯ» мекканська, крім 32-го айята, бо він медінський, і в ній 62 айяти. Провозвіщена вона після сури «АЛЬ-ІХЛЯС» — «Очищення» (або

«Визнання віри»)

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся зіркою, коли вона заходить.

2. Ваш краянин31 незаблукав і не збочив з дороги.

3. І говоритьвін не з пристрасті,

4. Воістину, слова ці є одкровенням, яке йому відкривається,

5. Якого навчив його архангелДжабраїл, міцний силою,

6. Могутній. Ось він став прямо перед ним

7. І був він нанайвищому небосхилі,

8. Потім наблизився і зійшов на землю.

9. І стояв на віддалі двох пострілів з лука або іще ближче.

10. І відкрив він своєму рабові те, що відкрив,

11. І серце його не обманулося в тому, що він бачив32.

12. Чи будете ви сумніватися в тому, що він бачить?

13. Адже він бачив його і придругому сходженні на небо.

14. Біля лотоса на самій межі33.

15. А побіля нього тінисті райські кущі.

16. Бачив, коли це лотосове дерево було суцільно вкрите сонмами ангелів.

17. Його погляд не затуманився і не притьмянів.

18. Він справді побачив один з найбільших віщих знаків свого Господа.

19. А чи не замислювалися ви про аль-Лат і аль-Оззу.

20. І Іншу, третю — Манат?34

21. Хіба у вас народжуються лиш сини, а в Нього лиш дочки?35

22. Оце бувби несправедливий розподіл!

23. Адже це просто імена, якими їх називали ви і ваші батьки. Бог не посилав ніяких доказів з ними. Вони36 дотримуються своєї віри, до якої приохотилися їхні душі. Але до них уже прийшло істинне слово Господа їхнього37.

24. Невже чоловік матиме те, чого він так прагне38,

25. АБог, якому належить перше і останнє життя, матиме тільки дочок?!39

26. Скільки є ангелів на небесах, а їхнє заступництво допоможе в день Страшного Суду хіба що тим, за кого Бог дозволить заступитися, до кого Він буде прихильним.

27. Воістину, ті, які не вірують в загробне життя, нарікають ангелів жіночими іменами і вважають, що ідоли є дочками Бога.

28. І нічого вони про це не знають. Воістину, вони живуть тільки вимислами, а вимисли не переважать істини.

29. Тож одвернися від того, хто відвертається од Нашої перестороги і прагне тільки життя нацьому світі.

30. Ось найвища міра їхніх знань! Воістину, твій Господь знає і про того, хто збочив з його шляху, як знає і про того, хто пішов праведним шляхом.

31. А Богові належить усе те, що в небесах і на землі, тож Він зможе розквитатися з людьми, які чинили зло і які чинили благо, найвище добро.

32. Тим же, які не вчинили великих злочинів та гріхів, окрім незначних провин, він простить, бо, воістину, Господь твій вельми щедрий на прощення. Він знав усе про вас ще тоді, коли сотворив вас із землі, коли ви були зародками в утробах матерів ваших. Тож не намагайтесь виправдатися: адже Він добре знає, хто з вас справді боїться гніву Його.

33. Ачи думав ти про того, який відвернувся

34. І дав мало, та ще й поскупився?

35. Чи знає він про таємниці Божі і чи замислюється над ними?

36. Чи відомо йому, що написано на сувоях Муси?40

37. Та Ібрагіма, котрий завжди виконував свої обітниці?

38. І що душа, яка нестиме свій тягар, непонесе гріхів іншої.

39. І що в людини буде тільки те, що вона сама собі придбала.

40. І що благочестя її буде помічене.

41. Буде їй потім віддячено щонайповнішою винагородою.

42. І що найвища межа в твого Господа.

43. І що Він є тим, хто примушує людину сміятися чи плакати.

44. І що Він є тим, хто умертвляє і оживляє.

45. І що Він сотворив подружню пару — чоловіка та жінку

46. З краплини дітородного сім'я, коли вона витікала.

47. І що Йому належить змогавоскресити людей по смерті.

48. І що Він є тим, хто збагачує і захищає.

49. І що Він є Господом зорі Сіріус41.

50. І що Він занапастив давніх адян.

51. І понищив самудян.

52. А перед тим плем'я Нуха, тому, що, воістину, вони були найнеправеднішим і найбеззаконнішим людом.

53. А грішні міста Він знищив дощенту.

54. І їх спостигло те, що спостигло.

55. Тож які щеблагодіяння твого Господа ти не визнаватимеш?!

56. Він42 такий же провозвісник, як і першіпророки-провозвісники.

57. Надходить Судний день,

58. І немає рятівника від нього, окрім Бога.

59. То чи ви дивуєтесь цій розповіді?

60. Чи смієтесь, чи плачете?

61. Чи приборкали свою зарозумілість?

62. Тож поклоняйтесь Богові та служіть Йому!

СУРА П'ЯТДЕСЯТ ШОСТА— «(ТЕ), ЩОМАЄ СТАТИСЯ» мекканська, крім айятів 81-го і 82-го, бо вони є медінські, і в ній 96 айятів. Провозвіщена після сури «ТА — ГА»,тобто «ТГ»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли станеться те, що має статися,

2. Немає нічого, що заперечило б те, що має статися,

3. Низьке і високе!

4. Коли земля, захитавшись, здригнеться,

5. А гори потрощаться, розкришаться

6. І стануть пилом.

7. А ви поділитеся на три гурти:

8. Ті, що стоятимуть праворуч — хто ж вони ті, що стоятимуть праворуч?

9. І ті, що стоятимуть ліворуч — хто ж вони ті, що стоятимуть ліворуч?

10. А ті, що стоять попереду, стоятимуть попереду.

11. Вони наближені до Бога,

12. І місце їм у райських кущах.

13. Це гурт старожитніх людей

14. І трохи теперішніх.

15. На ложах, витканих золотом і дорогоцінним камінням,

16. Спершись на лікоть, вони лежатимуть один напроти одного.

17. їм служитимуть вічно молоді юнаки

18. З чашами, глечиками та чарами, наповненими джерельною водою.

19. Од неї не болитьголова, і вони не п'яніють.

20. Наповненими плодами, які їм до смаку,

21. Ім'ясом птахів, яке їм до вподоби.

22. Ачорноокі волоокі красуні,

23. Гарні, як перлини, що їх пильнують від злодіїв,

24. Будуть їм нагородою за їхнє праведне життя.

25. Не докучатимуть їм там суєслів'ям. Не дорікатимуть гріхами.

26. Чутимуть тільки слова: «Мир вам! Мир вам!»

27. А ті, що стоятимуть праворуч,— хто ж вони, ті, що стоятимуть праворуч?

28. Серед лотосів без колючок

29. І бананів, що вгинаються від плодів,

30. У затінку крислатих дерев,

31. Біля прохолодних джерел

32. Та грядок з овочами,

33. Які зріють круглий рік і які можна їсти досхочу,

34. Для них застелені килимами високі ложа.

35. Воістину, ми сотворили чорнооких красунь своїм особливим повелінням:

36. Ми сотворили їх невинними дівчатами,

37. Які пристрасно люблять своїх чоловіків і є їхніми ровесницями.

38. Це для тих, які стоять праворуч.

39. Гурт людей, які жили давно,

40. І гуртлюдей, що жили недавно.

41. А ті, що стоятимуть ліворуч,— хто ж вониті, що стоятимуть ліворуч?

42. Овіяні гарячим вітром, омиті пекучим окропом,

43. У клубах густого, чорного диму,

44. Що не дає жаданої прохолоди.

45. Перед тим вони, воістину, благоденствували і розкошували,

46. І вперто трималися своїх гріховних переконань.

47. І вони, бувало, питали один одного: «Невже, коли ми помремо та будемо прахом і кістками — невже ми будемо воскрешені?

48. І наші прабатьки теж?!»

49. Скажи їм: «Воістину, давні й теперішні

50. Будуть зібрані у визначений день.

51. Потім, воістину, о ви, заблукані, які справжню віру вважають оманою,

52. Ви ж будете їсти плоди з пекельного дерева Заккум43

53. І будете наповняти ними свої утроби,

54. По тому запиватимете все це окропом.

55. І питимете окріп так жадібно, як п'ють люди, що знемагають від спраги».

56. Отак їх почастують у день Страшного Суду.

57. Ми ж сотворили вас, щоб ви повірили в це.

58. А чи ви замислювались над тим, чи так багато важить ваше дітородне сім'я?

59. Чи ви творитедітей своїх, чи Ми творимо їх?

60. Ми вирішуємо, хто з вас має померти, і Ми єдина над вами влада.

61. Лиш Ми можемо замінити вас подібними вам, і Ми відтворюємо вас у подобі, якої ви незнаєте.

62. Ви вже знаєте про перше сотворення. Тож поміркуйте про друге!

63. Чи ви думали над тим, що ви обробляєте?

64. Чи ви засіюєте поле, чи Ми, його сіячі?

65. Якби Ми захотіли, то на полі стирчали б самі сухі стебла, а ви б бідкалися:

66. «Але ж ми обтяжені боргами

67. І до того ж ще й убогі!»

68. А чи думали ви про воду, яку п'єте?

69. Чи ви її змушуєте проливатися з дощової хмари, чи Ми її проливаємо?

70. Якщо б Ми захотіли, то зробили б її солоною. Тож будьте вдячні Нам!

71. А чи видумали про вогонь, який ви добуваєте?

72. Чи, може, ви сотворили дерево, завдяки якому він горить, чи Ми є творці його?

73. Ми сотворили його для нагадування та користі тих, що живуть у пустелі...

74. Тож хвали ім'я твого великого Господа!

75. Та ні! Клянуся місцем, де заходять зорі!

76. А це, воістину, якщо ви знаєте, велика клятва!

77. Воістину, цеє високошанований Коран,

78. Записаний у потаємній, заповітній Книзі.

79. До нього доторкаються тільки очищені від скверни люди.

80. Він є послання від Господа світів.

81. Невже ви будете відкидати це провозвіщення,

82. А ваші життєві блага перетворите на те, що зветься оманою?

83. Тож коли вона стискає вашу горлянку44,

84. І ви тоді будете дивитися,

85. То Ми тоді ближчі до вмирущого, ніж ви, але ви не бачите того!

86. Якби ж то ви були непідвладні Йому,

87. Ви б відвернули її, якби ваші слова були правдиві.

88. Та якщо він був з числа наближених до Бога,

89. То його чекає успокоєння, милість Божата райські кущі.

90. А якщо він з тих, що стоять праворуч,

91. То «Мир нехай буде над тобою!» він почує від тих, що стоять праворуч.

92. Але якщо він з тих, які вважали справжню віру оманою, чи з тих, що заблукали,

93. То питиме він окріп

94. І горітиме в пекельному вогні.

95. Ось це, воістину, є достеменна правда!

96. Тож хвали ім'я свого великого Господа!

СУРА ШІСТДЕСЯТ ВОСЬМА — «ТРОСТИНОВЕ ПЕРО»

мекканська, крім айятів від 17-го і до кінця 23-го та від 48-го й до кінця 50го, бо ті є медінські, і в ній 52 айяти.

Провозвіщена після сури «Аль-Аляк» — «Згусла кров»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Нун45 Клянуся тростиновим пером та тим, що ним пишуть!

2. Ти по милості свого Господа не є божевільний.

3. І, воістину, тебе чекає щедра винагорода,

4. І ти, воістину, вельми достойна людина,

5. І ти напевно побачиш, і вони побачать,

6. Хто з васбожевільний насправді.

7. Господь твій, воістину, краще знає, хто збочує з його дороги і краще знає, хто йде прямимшляхом.

8. Не корися тим, хто звинувачує тебе в обмані.

9. Вони хотіли б, щоб ти лицемірив, бо тоді й вони б лицемірили.

10. І не корися нікчемі, який постійно клянеться.

11. Ані хулителеві, який оббріхує ближніх своїх,

12. Ані гонителеві добра, ворогові, грішникові,

13. Жорстокому і до того ж безрідному,

14. Навіть якщо б він володів майном і мав синів.

15. Коли перед ним читають наші айяти, він каже: «Це ж старожитні казочки!»

16. Ми затавруємо його великий ніс46.

17. Воістину, Ми випробували їх так само, як і власників саду, коли ті заприсяглися, що неодмінно зберуть урожай зранку.

18. Та вони не сказали застереження47,

19. Тому до них прийшла біда від твого Господа, коли вони спали.

20. А вранці сад був голий, з дерев позривано всі плоди.

21. Вранці ті люди казали одне одному:

22. «Ходімо усади, раз ми вжевирішили зібрати урожай!»

23. І вони пішли, перемовляючись між собою:

24. «Не пустимо в наші сади жодного злидаря!»

25. І йшливони раннім ранком, вирішивши нікого непускати в сад.

26. Коли ж вони побачили голий сад, вони заволали: «Воістину, невже ми заблудилися?

27. Та ні! Пропав наш урожай!»

28. І прорік тоді середущий з них: «Чи не говорив я вам, щоб ви воздавали хвалу Богові?!»

29. Одрекли вони: «Слава нашому Господові! Воістину, ми чинили неблагочестиво!»

30. І одніз них звернулися до інших, каючись:

31. «О, горе нам! Воістину, ми були нерозумні і вперті!»

32. Можливо Господь наш дасть нам взамін цього саду ще кращий! Ми ж бо благаємо нашого Господа!»

33. Такабулаїм кара. А кара в майбутньому житті буде ще більша. О, якби вони це знали!

34. Для благочестивих у їхнього Господа будуть райські сади благодаті.

35. Хіба ми вчинимо з правовірними так, як з грішниками?

36. Що у вас є? Чому ви так вважаєте?

37. Хіба у васє Святе письмо, хіба ви його вивчаєте?!

38. Воістину, в ньому є для вас те, що ви самі вибрали.

39. Чи у вас є непорушні клятви над Нами, які триватимуть до дня воскресіння з мертвих?! Воістину, для вас буде те, що ви самі собі присудите!

40. Запитай їх: хто з них може за це поручитися.

41. Чи може в них є спільники? Тоді нехай вони приведуть своїх спільників, якщо вони кажуть правду.

42. В той день, коли над ними нависне кара і вони будуть покликані поклонитися, вони не зможуть цього зробити.

43. Вони потуплять від сорому очі, і їх спостигне презирство, а їх же давно кликали поклонитися, і тоді вони були здорові.

44. Тож залиш мене з тими, які твою розповідь вважають обманом. Ми призведемо їх до загибелі так, що вона спостигне їх зненацька.

45. Я продовжу їм їхнє життя. Воістину, моя кара буде зовсім несподівана.

46. Чи, може, ти попросиш у них нагороди, а вони будуть обтяжені боргами?

47. Чи, може, в них є потаємнезнання істини і вони пишуть Коран?

48. Тож потерпи, доки твій Господь виконає свій вирок, і не тривожся, як тривожився той, хто попав у китове черево і волав до Бога, пригнічений горем48.

49. Якби не милість Господа, то кит викинув би його на пустельному березі моря, осоромленого й зневаженого.

50. Але Господьзабрав його до себе і зробив праведником.

51.1 хоча ті, які не увірували в Бога, злісно печуть тебе своїми поглядами, коли ти нагадуєш їм про Страшний Суд, і кажуть: «Воістину, Він же божевільний!» є нагадуванням для всього світу.

СУРА ШІСТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТА— «ВОСКРЕСІННЯ З МЕРТВИХ» мекканська, і в ній 52 айяти. Провозвіщена після сури «Аль-Мульк» — «Панування»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Воскресіння з мертвих.

2. Що це таке — воскресіння з мертвих?

3. Як пояснити тобі50, що це таке — «воскресіння з мертвих»?

4. Самудяни та адяни вважали, що їх дурять, лякаючи смертельною карою.

5. Щодо самудян, то їх побивгрім,

6. А щодо адян, то вони позамерзали на смерть від холодного буревію.

7. Він наслав на них буревій, і той безнастанно дув сім ночей та вісім днів. І бачиш, цей народ поліг, неначе пальмовий гай, повалений ураганом.

8. А чи залишилась від них хоч однажива душа?

9. Грішили і фараон, і ті, які були до нього, і ті, що жили в загиблих містах51.

10. Вони не послухали посланця їхнього Господа, і Він покарав їх суворою карою.

11. Коли вода вийшла з берегів, воістину, Ми врятували вас у ковчезі,

12. Щоб Ми могли нагадати вам і щоб це нагадування дійшло до ваших вух.

13. А коли пролунає гук сурми

14. І твердь земна та гори злетять у небо і розсиплються на порох,

15. Тоді мертві воскреснуть,

16. І небо розколеться, і в той день воно буде розколотим,

17. І ангели будуть по краях його, а престол твого Господа нестимуть над ними в той день вісім ангелів.

18. У той день ви з'явитесь перед очі Господа, і для вас відкриється потаємне.

19. А кому буде подано запис його вчинків у правицю його, то він скаже: «Ось вам, читайте книгу моїх вчинків!

20. Ось тут є перелік моїх добрих діл!»

21. І він житиме в розкошах

22. У горніх райських кущах.

23. Виноградні грона над самою його головою.

24. їжте і пийте, смачного вам зате, що ви чинили в дні минулі.

25. А кому буде подано запис його вчинків у лівицю, то він скаже: «Краще б мені не давали цей запис!

26. Я не знав, що такий буде перелік того, що я вчинив!

27. О, якби ж то на цьому все скінчилося!

28. Не врятувало мене моє багатство!

29. Пропала моя могутність і влада!»

30. Візьміть його і закуйте!

31. Потім паліть йогопекельним вогнем!

32. Тоді скуйте його ланцюгом, довжина якого сімдесят ліктів.

33. Адже він, воістину, не вірив у великого Бога

34. І не прагнув нагодувати убогого.

35. І немає в нього тут сьогодні друга,

36. Немає жодної їжі, окрім помиїв.

37. її ніхто не їсть, опріч грішників!

38. Та ні! Клянуся тим, що ви бачите,

39. І тим, чого не бачите!

40. Воістину, це слово шляхетного посланця!52

41. І цене є слово віршомаза, хоч ви не дуже мені вірите.

42. І не слово жреця-віщуна, хоч ви слабо про цепам'ятаєте!

43. Він є одкровення Господа світів.

44. А якби він53 говорив про Нас щось вигадане,

45. Ми б ухопили йогоза правицю,

46. А потім Ми перерізали б йому жилу, що жене кров до серця.

47. І ні один з вас не перешкодив би Йому в цьому!

48. А Коран є нагадування для благочестивих.

49. І ми знаємо, що серед вас є такі, котрі вважають його оманою.

50. Воістину, він несе біду для невірних.

51. Воістину, він є достеменною, незаперечною Правдою!

52. Тож восхваляй ім'я твого великого Господа!

СУРА СІМДЕСЯТА— «СХІДЦІ» мекканська, і в ній 44 айяти. Провозвіщена після сури «Аль-Хакка» «Воскресіння з мертвих»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Запитав якось один про кару, яка спостигне54

2. Невірних. А в нього ж немає нікого, хто б захистив його від неї

3. І від Бога, який один володіє східцями,

4. По яких до Нього підносяться ангели і Дух у день, який триває п'ятдесят тисяч років...

5. Тож терпи!

6. Адже вони, воістину, бачать Його55 далеким,

7. А ми бачимо Його близьким.

8. У той день небеса будуть наче розплавленезаліпо,

9. А гори — неначе клоччя вовни.

10. І близький друг не впізнає близького друга.

11. А вони будуть показані їм. Тоді грішник захоче відкупитися від кари своїми синами,

12. І своєю дружиною, і братом,

13. І своїм родом, який дає йому притулок,

14. І всіма тими, хто є на землі, аби тільки врятуватися.

15. Але ж ні! Адже цей пекучий вогонь,

16. Який спалить шкіру наголові,

17. Охопить тих, хто відвертався і йшов геть56,

18. І тих, хто нагромадив майно і беріг його...

19. Воістину, людина створена нетерпеливою.

20. Коли її торкнеться зло, вонасумує,

21. А коли ж її торкнеться добро, вона робиться недоступною,

22. Окрім тих, які моляться,

23. Які постійні в своїх молитвах,

24. Які виділяють із свого багатства частку

25. Для жебрака та убогого,

26. І тих, які вірять у день Страшного Суду,

27. І тих, які бояться кари свого Господа.

28. Воістину, кара їхнього Господа жахлива, нищівна!

29. І тих, котрі бережуть члени свої

30. Тільки для своїх дружин або для жінок, якими оволоділи правиці їхні. Воістину, вони не заслужили докору!

31. Ті ж, хто домагалися чогось іншого, крім цього, ось вони і чинять несправедливість.

32. Ті ж, які дотримуються вірності своїм обіцянкам,

33. Ті, які не цураються свого слова,

34. І ті, які вірні словам своєї молитви,

35. Ті будуть вшановані в райських садах.

36. А що з тими, котрі не увірували і квапливо ходять перед тобою

37. Справа і зліва юрбою?

38. Чи не прагне кожен з них ввійти в райський сад благодаті?

39. Ллє ж ні! Воістину, Ми сотворили їх з того, що вони знають.

40. Та ні! Клянуся Господом сходів та заходів сонця! Воістину, Ми можемо

41. Замінити їх кращими за них, і ніхто не завадить Нам!

42. Тож хай вони базікають і тішаться своїм марнослів'ям, аж доки зустрінуть свій день, який їм обіцяно.

43. В той день вони поспішно вийдуть з могил, так як колись поспішали до язичеського жертовника.

44. І вийшовши, потуплять очі. їх спостигне презирство! Настане той день, який їм було обіцяно!

СУРА СІМДЕСЯТ ТРЕТЯ — «ЗАКУТАНИЙ»57

мекканська, крім айятів 10-го, 11-го та 20-го, бо вони медінські, і в ній 20 айятів.

Провозвіщена після сури «Аль-Калям» — «Тростинове перо»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. О ти, закутаний в одежу!

2. Стій цілу ніч, відпочинь лиш на хвилину.

3. На півхвилини, або й того менше.

4. Або трохи більше. І повільно й чітко читай Коран!

5. Воістину, ми зішлемо тобі вагоме слово.

6. Воістину, нічна служба Божа вагоміша і чутніша.

7. Бо день у тебе минає у земних клопотах.

8. Тож згадуй ім'я твого Господа і повністю посвяти себе Йому.

9. Господь Сходу і Заходу — немає жодного божества, окрім Нього,— тож вибери Його своїм оборонцем.

10. Терпи те, що говорять невірні мекканці й уникай їх.

11. Залиш мені тих, хто звинувачує тебе в омані, тих володарів благ і насолод, залишїх на деякий час.

12. Воістину, у нас є кайдани і пекучий вогонь,

13. Є їжа, що стає поперек горла, є інші дошкульні кари

14. В той день, коли розтріскається земля і гори, і гори стануть купами піску.

15. Ми ж послали до вас посланця, який свідчить проти вас, як послали колись посланця58 до фараона.

16. Фараон непослухав посланця, і Мипокарали його лютоюкарою.

17. А як же ви врятуєтесь того дня, коли навіть у дітей посивіє волосся, якщо будете невірними?

18. Коли небо розколеться і Його обіцянка здійсниться?

19. Воістину, це попередження вам, і той, хто бажає врятуватися, вибере шлях до свого Господа!

20. Воістину, твій Господь знає, що ти стоїшна молитві менше двох

третин ночі, половину її і навіть третину і так само стоять деякі з тих, які з тобою. А Бог розмірює ніч і день, Він знає, що ви не можете осягнути всієї істини, а тому Він простить вас. Тому віднині59 читайте ночами з Корану лише те, що вам буде легко. Він же знає, що деякі з вас занедужають, а інші підуть у мандри, шукаючи щедрот Божих, а ще інші воюватимуть на шляху Божім, а тому читайте з Корану лише те, що вам буде легко, та дотримуйтесь щоденної (п'ятикратної) молитви60, давайте милостиню та позичайте Богові позику. А те благо, якого ви чекаєте для себе, знайдете у Бога,— воно буде щедріше й вагоміше. Тож просіть прощення в Бога, бо Він є той, що прощає, милосердний!

СУРА СІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТА — «ЗАКУТАНИЙ (У ПЛАЩ)»61 мєкканська, і в ній 56 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Муззамміль» — «Загорнений»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. О ти, закутаний!

2. Вставай, іди і переконуй людей!

3. І возвелич свого Господа!

4. І почисть свій одяг,

5. А нечисть (язичества) покинь!

6. Благодіяння роби не задля того, щоб збільшити своєблагочестя.

7. І терпи задля твого Господа!

8. Бо коли засурмить сурма,

9. Тоді це буде важкий день,

10. Нелегкий для невірних!

11. Залиш мене віч-на-віч з тим, кого я сотворив62.

12. Я дарував йому великі статки

13. І синів, що живутьіз ним.

14. І життя я полегшив йому.

15. Апісля цього він прагне, щоб я ще збільшив його багатство.

16. Не буде цього! Бо ж, воістину, він опирається Нашим віщим знакам!

17. Я уражу його важкою карою.

18. Воістину, він усеобміркував і розрахував.

19. А —щоб його вбило! —як він усе розрахував!

20. І я ще раз скажу — щоб його вбило! —як він усе розрахував!

21. Він глянув,

22. Нахмурився й насупився.

23. Потім відвернувся й задер носа.

24. І мовив: «Це не що інше, як чародійство,

25. Це не від Бога, а від когось з людей!»

26. Я спалю його пекельним вогнем!

27. А чи знаєш ти, що таке пекельний вогонь?

28. Він нікого не щадить і нікого не лишає живим.

29. Він палить людей живцем!

30. Над ним будуть дев'ятнадцять ангелів63.

31. А ми поставили сторожами вогню ангелів і зробили їхнє число дев'ятнадцять тільки для того, щоб це було спокусою для тих, які не увірували, щоб ще раз переконалися ті, котрим було дано Письмо64, а ті, які вірують, зміцнили свою віру, і щоб не сумнівалися ті, котрим дано Письмо, та віруючі, чуючи, що число ангелів дійсно дев'ятнадцять, а не для того, щоб ті, в чиїх серцях є хвороба, та невірні говорили: «Що Бог хоче сказати цією притчею?» Отак-то Бог збиває на манівці кого захоче, а кого захоче поведе праведним

шляхом. І ніхто не знає воїнства твого Господа, опріч Нього самого. І все це є тільки пересторогою для людей.

32. Ні! Клянуся місяцем!

33. І ніччю, коли вона кінчається.

34. Та світанком, коли він засяє на сході.

35. Воістину, пекельний вогонь — це найбільша кара!

36. Він є пересторогою для всіх людей,

37. Для тих із вас, хто хоче йти праведним шляхом або хоче відступити.

38. Кожна душа відповідає за те, що вонавчинила,

39. Окрім тих, які стоятимуть праворуч

40. І будуть у райських кущах питати одні одних

41. Про грішників:

42. «Що привело вас у пекельний вогонь?»

43. А ті відкажуть: «Ми не були серед тих, які моляться,

44. І ми не нагодували убогого,

45. Ми пустословили з суєсловами,

46. Ми вважали оманою день Страшного Суду,

47. Доки не прийшла до нас достеменна істина!»

48. Не допоможе їм нічиє заступництво!

49. Що ж з ними сталося, що вони не слухають перестороги,

50. Немов лякливі осли,

51. Які втекли від грізного лева?

52. Але ж так кожен з них захоче, щоб йому дали сувої із знаменнями...

53. Але ж ні! Вони небояться майбутнього життя!

54. Ні, це — попередження,

55. І той, хто захоче, той пригадає його,

56. Але вони не згадають, якщо Бог не захоче. Він єдиний, гідний страху, і єдиний, хто може дарувати прощення!

СУРА СІМДЕСЯТ П'ЯТА — «ВОСКРЕСІННЯ» мекканська, і в ній є 40 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Карі'а» — «Нещастя»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Ні! Присягаюся днем воскресіння!

2. Не стану я клястися душею, яка засуджена на погибель!

3. Невже людина вважає, що Ми не зберемо її костей?

4. Такі Ми здатні зібрати все до єдиної кісточки!

5. Але ж людина не хоче вірити в те, що її чекає!

6. Вона питається: «А коли настане день воскресіння»?

7. Та коли засліпне погляд,

8. І місяць укриється тьмою,

9. А потім сонце і місяць з'єднаються,

10. Тоді людина скаже: «Куди мені сховатися?»

11. Пізно! Немає їй ніде притулку.

12. В той день надійний прихисток є тільки в Господа твого!

13. Тоді оголосять людині, що вона приготувала собі на майбутнє і що втратила65.

14. Адже тоді людина побачить саму себе такою, якою вона є в дійсності.

15. І тоді хоча б вона й покаялась, та вже буде пізно.

16. Не суєслов, щоб прискорити те, що Ми тобі посилаємо.

17. Воістину, збирання його та читання — Наш обов'язок!

18. І коли Ми читаємо його тобі66, тоти повторюй читане вслід за Нами.

19. Пізніше Ми пояснимо його.

20. Та ні, бо ви любите скороминучість

21. І не думаєте про загробне життя.

22. В той день обличчя праведників сяятимуть,

23. Дивлячись на їхнього Господа.

24. Обличчя (грішників) в той деньбудуть понурі,

25. Вони знатимуть, що їх чекає велика біда.

26. А коли дійде до ключиці

27. І коли буде сказано: «Хто може затримати душу в тілі?»,

28. Тоді він подумає, що треба попрощатися з життям67,

29. 1 одна гомілка будев нього чіплятися задругу.

30. Його того ж дня приведуть до твого Господа.

31. Авін же не вірив і не молився,

32. А вважав Коран обманом та відвертався,

33. І, задерши носа, пішов до своєї рідні...

34. Горетобі, горе!

35. І ще раз горетобі й горе!

36. Невже людина вважає, що вона живе без нагляду?

37. Чи не була вона краплею дітородного сімені, яке виходитьз чоловіка?

38. Пізніше вона була згустком крові, а Він сотворив її та зробив співрозмірною.

39. І сотворив Він з людини пару — чоловіка та жінку.

40. То невже не зможе Він оживити мертвих?!

СУРА СІМДЕСЯТ СЬОМА — «ПОСЛАНІ» мекканська, ів ній 50 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Гумаза» — «Огудник»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Присягаюся посланими по черзі!68

2. І сильними вітрами, що віють,

3. Та вітрами, які женутьхмари,

4. І ангелами, чиє слово допомагає відрізнити істину від омани,

5. І ангелами, які передають нагадування,

6. Прощення від Бога чи Його пересторогу.

7. Те, що вам обіцяно, повинно здійснитися.

8. І коли зорі згаснуть,

9. А небо розкриється,

10. І коли гори розпадуться на порох,

11. І коли посланцям буде призначено час...

12. До якого дняце буде відкладено?

13. До дняБожого рішення!

14. А хто тобі розтлумачить, що таке є рішення Боже?

15. В той день — горе тим, які вважали Коран оманою!

16. Чи не Ми занапастили старожитніх людей69,

17. Апотімпошлемо вслід за ними тих, що житимуть згодом?

18. Отак Ми поступаємо з грішниками!

19. В той день горе тим, які вважали (Коран) оманою!

20. А чи не сотворили Ми вас з рідини

21. І чи не помістили її в надійному місці

22. До певного часу?

23. Ми так упорядили це. Які ж Ми чудові упорядники!

24. В той день горе буде тим, які вважали Коран оманою!

25. А чи не сотворили Ми землю вмістилищем

26. Живих і мертвих?

27. А Ми ж сотворили на ній усе та напоїли вас питною водою.

28. В той деньгоре тим, які вважали Коран оманою!

29. Йдіть до того, що ви вважали його колись ошуканцем!

30. Йдіть до тіні з трьома розгалуженнями,

31. Не тінистої, і не врятує вонавас від полум'я!

32. Воістину, воно ж кидатиме іскри великі, як замки,

33. Які будуть такого кольору, як руді верблюди.

34. В той день горе тим, які вважали Коран оманою!

35. Це і є той день, коли вони оніміють

36. І їм не буде дозволено виправдуватися.

37. В той день горе тим, які вважали Коран оманою!

38. Це день вироку, коли Ми зберемо вас і старожитніх людей.

39. А якщо у вас є якась хитрість, то спробуйте їїпроти Мене!

40. В той день горе тим, які вважали Коран оманою!

41. Воістину, богобоязливі будуть у затінку біля джерел,

42. А навколо будуть плоди, яких лишезабажають.

43. їжте й пийте, смачного вам за ті добрі діла, що ви чинили.

44. Воістину, так Ми воздаємо тим, які чинять добро!

45. Втой день горе тим, які вважали Коран оманою!

46. їжте і користуйтесь малим, адже ж ви грішники!70

47. В той день горе тим, які вважали Коран оманою!

48. А коли їм буде сказано: «Поклоніться Богові!», вони не поклоняться!

49. В той день горе тим, які вважали Коран оманою!

50. Тож в яку щерозповідь після цього вони увірують?!

СУРА СІМДЕСЯТ ВОСЬМА— «ВІСТКА»

мекканська, і в ній 40 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Маарідж» — «Східці»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Про що вони питають один71 одного?

2. Про велику вістку,

3. Відносно якої у них різні думки.

4. Але ж ні, вони довідаються.

5. Ще раз ні, вони довідаються!

6. Чи не Ми сотворили землю рівною,

7. А гори високими?

8. І вас Ми сотворили парами,

9. А ваш сон сотворили заспокійливим,

10. І ніч сотворили покровом,

11. А день сотворили як час для того, щоб жити.

12. І над вами Ми сотворили сім міцних сфер.

13. І сотворили світило, яке яскраво палає.

14. І Ми спустили з дощових хмар щедрі зливи.

15. Водою Ми змусили прорости злаки та інше зілля

16. І буйні сади.

17. Воістину, вирок буде виконано в призначений день!

18. У той день, коли засурмлять сурми і ви прийдете юрбами,

19. І небеса відкриються й стануть воротами,

20. А гори розкришаться і зробляться хмарою пилу,

21. Воістину, геєна вогненна стане пасткою

22. Для тих, що гнітили справедливість, їхнімпристанищем.

23. Вони залишаться в ній на століття.

24. Не матимуть вони там ні прохолоди, ні пиття,

25. Окрім окропу та гною!

26. Ось така їм буде винагорода!

27. Воістину, вони нечекали розплати

28. І вважали обманом Наші знамення.

29. А Ми порахували кожну річ, записавши все до крихти!

30. Тож маєте тепер по заслузі, а Ми не додамо вам нічого, крім кари.

31. Воістину, для благочестивих буде місце рятунку,

32. Сади і виноградні лози,

33. І повногруді дівчата

34. Та повначара.

35. Не почують вони там ні суєслів'я, ні звинувачення в омані.

36. Це буде віддякою від твого Господа, його даром, його відплатою.

37. Всемилостивого Господа небес, землі та того, що є між ними. Вони будуть не владні звернутися до нього зі словом.

38. У той день, коли Дух та ангели стануть рядами, вони не говоритимуть, крім того, кому дозволить Всемилостивий, і Він скаже справедливе слово.

39. Цей день є Істиною, і той, хто захоче, той вибере собі шлях повернення до свого Господа!

40. Воістину, Ми перестерігали вас про близьку кару. В той день людина побачить, що натворили її руки, і скаже невірний: «О, якби-то я був порохом!»

СУРА СІМДЕСЯТ ДЕВ'ЯТА «(АНГЕЛИ), ЩО ВИРИВАЮТЬ (ДУШІ З ТІЛ)»

мекканська, і в ній 46 айятів. Провозвіщена після сури «Ан-Наба» — «Вістка»

Вім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. І клянуся тими (ангелами), що силоміць виривають (душі грішників з їхніх тіл).

2. Клянуся й тими (ангелами), які легко виймають (душі)72.

3. Клянуся тими, що плинно плавають.

4. Клянуся тими, які стрімко несуть душі праведників у рай.

5. Клянуся тими, які вершать справи самого Бога.

6. В той день, коли сурма, яка потрясає землю, струсне (її),

7. А вслід за нею пролунає другий гук сурми,

8. В той день затремтять серця людей.

9. І погляди їхні поникнуть...

10. (Тепер) вони73 говорять: «А хіба по смерті ми знову оживемо?

11. Адже від нас залишаться лиш зотлілі кості?»

12. Тоді вони мовлять: «Оськоли повернення даремне!»

13. Тоді пролунає один крик,

14. І вони опиняться в пекельному вогні.

15. А чи знаєш ти цей випадок з Мусою,

16. Коли його викликав до себе Господь у священній долині Това?

17. Йди до фараона, бо він перейшов межу справедливості,

18. І скажи йому: «Чи не слід тобі очиститися від бруду гріхів?

19. Я поведу тебе до Господа твого, і ти звідаєш, що таке страх Божий».

20. І він показав йому віщий знак.

21. А фараон звинуватив Мусу в обмані й непослухав.

22. І знову став чинити неправедні, ще гірші діла.

23. Зібравши людей, він проголосив:

24. «Я ваш найвищий Господь!»

25. І Бог покарав його в майбутньому житті і в цьому.

26. Воістину, ця розповідь підкріпить тих, хто боїться Бога!

27. Що важче створити: вас чи небо? А Він же створив його,

28. Звів його склепіння та співрозмірив його,

29. І затьмарив його ніч та освітлив його ранок.

30. А після цього розпростер землю.

31. Вивів з неї воду її на пасовиська.

32. І гори — Він же утвердив їх

33. На користь вам і вашій худобі.

34. А коли прийденайбільша біда,

35. В той день людина згадає, що вона робила.

36. І пекельний палаючий вогонь заблисне лиш тому, хто його побачить.

37. А щодо того, хто нехтував справедливістю

38. І віддав перевагу земному життю,

39. То, воістину, геєнавогненна — ось його притулок.

40. А щодо того, хто боявся Господа свого і стримував душу свою від лихих пристрастей,

41. То, воістину, рай — ось його житло.

42. Вони питають тебе про ту годину: «Коли ж вона настане?»

43. Навіщо тобі згадувати її?

44. Твоєму Господові відомо час приходу її.

45. Ти ж тільки перестерігаєш тих, хто боїться її.

46. Того дня, як вони побачать її, їм покажеться, неначе вони жили тільки вечір або ранок.

СУРА ВІСІМДЕСЯТА — «ВІН НАСУПИВСЯ»

мекканська, і в ній 42 айяти. Провозвіщена після сури «Ан-Наджм» — «Зоря»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Він насупився і відвернувся.

2. Тому, що до нього підійшов сліпий74.

3. Як ти дізнаєшся, що він може очиститися

4. Або що він схаменеться і це піде йому на користь?

5. А щодо того, хто розбагатів.

6. То ти звернися до нього,

7. Хоча й не ти відповідаєш за те, що він не очищається від скверни.

8. А щодо того, хто приходить до тебе залюбки

9. І відчуває страх перед Богом,

10. То ти відвертався від нього...

11. Але ж ні! Це нагадування,

12. І хто захоче, хай пам'ятає його...

13. Він, Коран, є в преславних сувоях,

14. Чудових, пречистих,

15. Написаних руками писарів

16. Шляхетних і праведних.

17. Хай би вбило ту людину, яка вона невірна!

18. З чого Він сотворив її?

19. З краплі! Сотворив людину і дав їй зграбне тіло.

20. Потім полегшив їй дорогу.

21. Після того умертвив її і поховав.

22. А потім воскресив, коли захотів.

23. Але ж ні! Людина не чинить того, що Він велів їй!

24. Тож нехай гляне людина на свою їжу!

25. Воістину. Ми щедро напоїли землю водою.

26. Потім розсікли її тріщинами.

27. І виростили на ній злаки,

28. І виноград, і конюшину,

29. І оливки, і пальми,

30. І густі фруктові сади,

31. І овочі, і рослини

32. На користь вам і вашій худобі.

33. А коли людина почує гук сурми

34. В той день, коли чоловік утече від свого брата,

35. Від своєї матері тавід свого батька,

36. Від своєї дружини і від своїх дітей,

37. Тоді в кожного з них буде достатньо клопоту.

38. В той день будуть і ясні обличчя,

39. Усміхнені, радісні.

40. І будуть в той деньобличчя, вкриті пилюкою.

41. Їх настигла пилюка!

42. Ось вони і є невірні танечестиві!

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ПЕРША — «ЗГОРТАННЯ»

мекканська, і в ній 29 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Масад» — «Пальмові волокна»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли сонце загорнеться в морок,

2. І зорі впадуть униз,

3. І коли зрушаться гори,

4. І коли вагітні верблюдиці надесятому місяці залишаться без догляду75,

5. І коли зберуться дикі звірі,

6. І коли моря переповняться,

7. І коли душі з'єднаються,

8. І коли будуть питати дівчинку, поховану живцем,

9. За який гріх її вбито?76

10. І коли сувої розгорнуться,

11. І коли небо буде зірване,

12. І коли пекло буде розпалене,

13. І коли рай буде наближений,

14. Душа довідається, що вона собі приготувала.

15. Та ні! Клянуся планетами,

16. Які пливуть по небу і ховаються вдень,

17. І ніччю, коли вонатемніє,

18. І світанком, коли він займається.

19. Воістину, ось це є слово шляхетного посланця,

20. Міцного перед Володарем небесного престолу, могутнього,

21. Того, якому коряться, і, до того ж, гідного довір'я.

22. І ваш краянин не божевільний шаленець77.

23. Адже він бачив Його на ясному небосхилі.

24. І він не приховує від людей заповітне.

25. І він (Коран) не є словом шайтана, битого камінням.

26. Тож куди ви йдете?!

27. Адже це напучування для всього світу!

28. Для того з вас, хто бажає бути праведним,

29. Але вицього не захочете, якщо того незабажає Бог, володар світів!

УРА ВІСІМДЕСЯТ ДРУГА — «РОЗКОЛЮВАННЯ»

мекканська, і в ній 19 айятів.

Провозвіщена після сури «Ан-Назі'ат» — «(Ангели), що виривають (душі із тіл)»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли небо розколеться,

2. І коли зорі розсипляться,

3. І коли моря переповняться,

4. І коли могили спорожніють,

5. Тоді душа довідається, що вона чинила раніше і що робитиме згодом.

6. О людино! Що змусило тебе збунтуватися проти твого Господа прещедрого,

7. Який сотворив тебе, зробив тебе досконалим, зграбним,

8. Надавши тобі такої подоби, якої Він сам захотів?!

9. Так ні! Вони вважають Страшний Суд вигадкою!

10. Але ж над вами є охоронці,

11. Шляхетні писарі78.

12. Вони знають усе, що ви чините...

13. Адже праведники, звичайно, перебуватимуть у блаженстві,

14. А нечестиві, воістину, перебуватимуть у пекельному вогні.

15. Вони горітимуть у ньому в день Страшного Суду!

16. І нікуди вони не сховаються від нього!

17. А хто пояснить тобі, що таке день Страшного Суду?!

18. А хто розтлумачить тобі, що таке день Страшного Суду?!

19. В той день жодна душа не захистить від кари іншу душу, бо в той день усі діла належатимуть Богові!

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТЯ —

«ТІ, ЩО НЕДОВАЖУЮТЬ І НЕДОМІРЮЮТЬ»

мекканська, і в ній 36 айятів.

Провозвіщена після сури «Аль-Анкабут» — «Павук», і вона є останньою сурою, провозвіщеною в Мецці

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Горе тим, що недоважують і недомірюють!

2. Тим, які міряють, купуючи собі, ретельно,

3. А коли самі продають, то недоважують і недомірюють.

4. А чи не думали ці хитруни, що їх воскресять

5. Великого дня,

6. Того дня, коли люди стануть перед Господом світів?!

7. Але ж ні! Книга нечестивих грішників вже в Сіджджіні!79

8. А якпояснити тобі (Мохаммеде), що таке Сіджджін?

9. Це написана книга!

10. В той день горе тим, що називають тебе ошуканцем!

11. (Горетим,) які вважають оманою день Страшного Суду.

12. Його вважає оманою тільки грішний злочинець.

13. Коли йому читають наші айяти, він каже: «Це ж казки старожитніх людей».

14. Але ж ні! Однак їхні серця вже поржавіли від того, що вони придбали.

15. Але ж ні! В той день вони, воістину, будуть закриті запоною від свого Господа.

16. Потім вони горітимуть у пекельному вогні.

17. І буде їм сказано: «Цей вогоньви вважали оманою!»

18. Але ж ні! Воістину, книга благочестивих в Іллійуні80.

19. А як пояснити тобі, що таке Іллійун?

20. Це написана книга!

21. Наближені до Бога свідчать про неї.

22. Воістину, адже благочестиві є в благодаті.

23. Подивишся, коли вони лежатимуть на ложах.

24. На їхніх обличчях ти пізнаєш всю красу блаженства.

25. Поять їх витриманим вином.

26. Запечатане воно мускусом, і ті, хто прагне скуштувати його, нехай заслужать на це право.

27. І питимуть його, змішуючи з водою Тесніма,

28. Джерела, з якого п'ють наближені до Бога.

29. Воістину, ті, які грішили й сміялися з тих, що увірували,

30. І коли проходили повз них, підморгували одні одним,

31. А коли поверталися до своїх родин, то весело жартували,

32. А коли бачили їх, казали: «Воістину, це ті, що заблукали!»

33. І вони не були послані охоронцями над ними.

34. Але в той деньті, що увірували, посміються над невірними,

35. Подивляться на них, лежачи на ложах,

36. Чи будевіддячено невірним за те, що вони чинили?

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТА — «РОЗКРИТТЯ»

мекканська, і в ній 25 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Інфітар» — «Розколювання»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли небо розверзнеться

2. І послухає свого Господа і буде вірне Його велінням,

3. І коли земля розпросториться

4. Та викине те, що в ній, і опустіє,

5. І послухає свого Господа, і будевірна Його велінням...

6. О людино! Ти з труднощами прагнеш до свого Господа і зустрінеш Його.

7. Аз тим, кому будедана книга його вчинків в правицю,

8. Розрахунокбуде недовгий.

9. І він повернеться веселий до своєї родини.

10. А щодо того, кому буде дано книгу його вчинків з-за спини його

11. Той проситиме смерті

12. Йгорітиме в полум'ї пекла.

13. Воістину, весело йому жилося в своєму домі.

14. Адже він думав, що Бог йому ні до чого.

15. Так, але ж Господьвесь час бачить його!

16. Та ба! Клянуся вечірньою зорею,

17. І ніччю та всім, що вона приховує,

18. І місяцем уповні.

19. Ви неодмінно перейдете з одногожиття в інше.

20. То чому ж вони невірують?!

21. І коли читають Коран, не роблять поклону.

22. Однак ті, котрі невірують, вважають його оманою.

23. Але Бог знає, що вони приховують у своїх серцях.

24. Тож нашли на них люту кару!

25. А тих, які увірували і чинили добрі діла, щедро винагороди!

СУРА ВІСІМДЕСЯТ П'ЯТА — «СУЗІР'Я»

мекканська, і в ній 22 айяти. Провозвіщена після сури «Аш-Шамс» — «Сонце»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся небоміз сузір'ями Зодіака

2. І днем Страшного Суду,

3. І тим, хто свідчить про це, і тим, про що він свідчить.

4. Жителі рову пектимуться

5. У вогні, що матиме досить палива82,

6. Коли вони сидітимуть над ним.

7. І вони на власні очі побачать те, що вчинили.

8. А вони осуджували праведників тільки за те, що ті увірували у всемогутнього, преславного Бога,

9. Якому належить влада над небесами І землею. Бог є свідок усьому!

10. Тим же, які мучили віруючих чоловіків та жінок і не покаялися, — воістину, їм буде кара в геєні вогненній. їм буде кара вогнем!

11. Тим же, які увірували в Бога і творили добрі діла, воістину, для них відкриються райські сади, через які течуть річки, А це велике щастя!

12. Воістину, велика могутність твого Господа!

13. Він сотворяє людей і повертає їх у небуття.

14. Він є той, хто прощає і хто міцно любить.

15. Він преславний володар небесного престолу.

16. Він вершитель того, чого сам захоче.

17. Чи чув ти оповідання про війська,

18. Про фараона та самудян?

19. Однак ті, які не вірують,— вони жертви омани.

20. Адже Бог усюдисущий, він навколо них.

21. Аце преславний Коран.

22. Записаний на скрижалях, які пильнуєвища сила.

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ШОСТА — «ЗОРЯ, ЯКА СХОДИТЬ УНОЧІ»

мекканська, і в ній П айятів. Про возвіщена після сури «Аль-Баляд» — «Місто»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся небом і зорею, що сходитьуночі!

2. Як розтлумачити тобі, що таке зоря, яка сходить уночі?

3. Зоря, яка яскраво світить!

4. Воістину, над кожною душею є охоронець!

5. Тож нехай подивиться людина, з чого вона створена.

6. Створена з води, яка виливається.

7. Виливається вона з хребта та грудних кісток.

8. Воістину, Він може забрати людину до себе

9. Втой день, коли таємниці розкриються,

10. І небуде тоді в неї сили, і ніхто їй не допоможе.

11. Клянуся небом з дощовими хмарами,

12. Клянуся потрісканою землею.

13. Це, воістину, є справжнє слово Боже,

14. І воно сказане не на жарт!

15. Вони замишляють свої заміри,

16. І я також замишляю свої заміри.

17. Тож тим часом залиш невірних у спокої, тим часом не квапся!

СУРА ВІСІМДЕСЯТ СЬОМА — «ВСЕВИШНІЙ»

мекканська, і в ній 19 айятів. Провозвіщена після сури «Ат-Таквір» — «Згортання»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Хвали ж ім'я свого Господа Всевишнього,

2. Який усе сотворив і привів до ладу,'

3. Який усе впорядкував і скерував

4. І який вкриває зеленою травоюпасовиська,

5. А потім сушить їх ущент.

6. Ми дамо тобі прочитати Його слова, і ти їх не забудеш,

7. Крім тих, що Бог сам захоче. Він, воістину, знає явне і те, що приховане.

8. І Ми допоможемо тобі знайти найлегший шлях.

9. А ти нагадуй їм це вчення, якщо це нагадування дасть користь.

10. Той, хто боїться Бога, схаменеться.

11. Бо ховатиметься від Його очей, боячися лютої кари,

12. Боячися, що горітиме в страшному вогні.

13. Він не помре в ньому, але й нежитиме.

14. Буде благоденствувати лиш той, хто очистився

15. І згадав ім'я Господа свого та помолився.

16. Але ж вас вабить життя на цім світі.

17. А потойбічне життя краще і довше!

18. Воістину, це написано в сувоях перших пророків,

19. В сувоях Ібрагіма і Муси!

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ВОСЬМА — «ТЕ, ЩО НЕСПОДІВАНО ПОКРИВАЄ»

мекканська, і в ній 26 айятів. Провозвіщена після сури «Аз-Зарійят» — «Ті, які розвіюють»

Вім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Чи дійшладо тебе розповідьпро те, що несподівано покриває?83

2. Втойдень обличчя будуть смиренні84,

3. Змарнілі й зморені,

4. Горітимуть вони в скаженому вогні,

5. Поїтимуть їх з джерела, яке горить,

6. І небудев них жодної їжі, крім колючих трав.

7. Аними ненаситишся і не потамуєш голоду!

8. Втой деньвеселі обличчя,

9. Задоволені винагородою,

10. Побачиш у райських кущах.

11. Там не почуєш суєслів'я,

12. Там є джерело з протічною водою,

13. Там на помостах стоять ложа

14. І розставлені чаші,

15. Розкладені рядами подушечки

16. Й порозстелювані килими.

17. Невже вони небачать верблюдів, як вони створені,

18. Не бачать неба, як воно підняте,

19. Не бачать гір, як вони височать,

20. І землі, як вона розпростерта?

21. Тож нагадуй їм про це, адже ж твій обов'язок — нагадувати!

22. Ти ж не повинен наглядати над ними!

23. Тільки тих, що відвернулися від тебе і були невірні,

24. Бог скарає найлютішою карою!

25. Воістину, всі вони повернуться до Нас,

26. І Нашимобов'язком буде розквитатися з ними.

СУРА ВІСІМДЕСЯТ ДЕВ'ЯТА — «ЗІРНИЦЯ»

мекканська, і в ній 30 айятів. Проголошена після сури «Аль-Лейл» — «Ніч»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся зірницею

2. І десятьма ночами85,

3. Клянуся парним і непарним86,

4. І ніччю, коли вонанастає!

5. Чи не так має клястися той, хто дав обітницю Богові?

6. Чи ти бачив, як вчинив твій Господь з племенем Ад?87

7. І з мешканцями Ірема, міста, що пишалося колонадами,

8. Подібних до яких ще не споруджували в цьому краю?

9. Та з самудянами, які висікали свої житла в скелях?

10. Та фараоном, який садив людей на палі?

11. Які чинили беззаконня в своїх краях

12. І множили в них несправедливість?

13. Таж шмагнув їх Господь бичем своєї кари.

14. Воістину, Господь твій вичікує, як у засідці.

15. А коли Господь випробовує людину ласкою та благодіяннями, вона каже: «Мій Господь облагодіяв мене!»

16. Коли ж Він випробовує її, урізуючи міру хліба насущного, вона каже: «Мій Господь не милосердий до мене!»

17. Але ж ви самі не милосерді до сироти!

18. І не охочі нагодувати убогого.

19. Ви ж бо проїдаєте всю своюспадщину

20. І любите тільки своє багатство.

21. Та ба! Коли земля буде розрівняна,

22. І прийде твій Господь та ангели ряд за рядом,

23. І коли постане геєна, аж тоді згадає людина... Але що їй тоді це згадування?!

24. Чоловік скаже: «Якби ж то я знав заздалегідь, як треба жити на цім світі...»

25. Та ніхто не покарає його так, як Господь,

26. І ніхто не зв'яже його такими міцними путами...

27. О ти, душе, що упокоїлася!

28. Повернися ублаготвореною до свого Господа, щоб Він ублаготворився.

29. Ввійди в число Моїх рабів!

30. Ввійди в Мій рай!

УРА ДЕВ'ЯНОСТА— «МІСТО (МЕККА)»

мекканська, і в ній 20 айятів. Провозвіщена після сури «Каф»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Не клянуся я цим містом!

2. Бо ти, пророче, тут беззахисний.

3. Ні, не клянуся прабатьком Адамом і тим, що він сотворив.

4. Ми сотворили людину, щоб вона була в журбі.

5. Чи вона вважає, що ніхто її не переможе?

6. Чоловік каже: «Я розтринькав величезне багатство!»88

7. Чи він вважає, що ніхто небачив, як було в дійсності?

8. Чи ми не дали йому двоє очей,

9. Язик і губи

10. І повели його на Дві висоти?89

11. Але він не пішов по цій крутій дорозі.

12. А як розтлумачити тобі, що таке ця крутадорога?

13. Це коли ти звільниш раба

14. Або нагодуєш у голоднийрік

15. Сироту-родича

16. Чи убогого злидаря.

17. А той, хто це зробить, потім приєднається до тих, які увірували в Бога й заповіли один одному терпіння, заповіли співчуття та милосердя.

18. Такі стануть праворуч.

19. Аті, котрі не вірять в наші знамення, такі стануть ліворуч.

20. І над ними зведеться склепіння вогню.

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ПЕРША — «СОНЦЕ»

мекканська, і в ній 15 айятів, Провозвіщена після сури «Аль-Кадр» — «Призначення»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся сонцем та його ранішнім світлом,

2. І місяцем, що йде слідом за ним,

3. І днем, що випромінює його блиск,

4. І ніччю, коли вона закриваєйого,

5. І небесами та Тим, хто сотворив їх,

6. І землею та Тим, хто розпростер її,

7. Й душею та Тим, хто сотворив її,

8. І вселив у неї безчестя і благочестивість!

9. Благоденствував той, хто очистив її.

10. І потерпав той, хто затаїв її.

11. Самудяни в своїй несправедливості оголосили (пророка Саліха) дурисвітом та брехуном89а.

12. І коли виступив (Кідар ібн Саліф) —найнечестивіший з них90,

13. Тоді сказав їм посланець Бога: «Бережіть верблюдицю Бога, поїть її!»

14. Але вони оголосили його дурисвітом та брехуном і підрізали їй сухожилки.

15. Не злякавшися, що їх спостигне кара.

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ДРУГА — «НІЧ»

мекканська, і в ній 21 айят. Провозвіщена після сури «Аль-Аля» — «Всевишній»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся ніччю, коли вона все покриває мороком,

2. Клянуся днем, коли він осяває все світлом,

3. І Тим, хто сотворив чоловіка і жінку, —

4. Воістину, у вас різні клопоти та турботи.

5. А щодо того, хто роздавав і дарував, то він і Бога боявся,

6. І шанував істину,

7. Ми поведемо йогодо щастя.

8. А щодо того, хто був скупий і збагачувався

9. І волів жити неправдою,

10. То Ми поведемо його до мук і страждань.

11. І не допоможе йому його багатство, коли він буде гибіти.

12. Воістину, нам належить вести людей праведним шляхом.

13. І нам належить життя майбутнє і теперішнє.

14. Тому я перестерігаю вас від страшного вогню.

15. В ньому горітиме тільки найбільший нечестивець,

16. Який вважав оманою наші знамення і відвернувся від них.

17. Але праведнику цей вогонь не загрожує —

18. Тому, хто жертвує своїм майном, щоб очиститися.

19. І ніхто ні за яку винагороду не відкупиться від Божої кари.

20. Аби тільки побачити обличчя Всевишнього Господа.

21. І він буде задоволений цим.

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ТРЕТЯ — «РАНОК ПІСЛЯ СХОДУ СОНЦЯ»

мекканська, і в ній 11 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Фаджр» — «Зірниця»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся ранком після сходу сонця,

2. Клянуся ніччю, коли вона спадає на землю.

3. Господь твій не покинув тебе і не возненавидів.

4. І майбутнє життя для тебе буде краще, ніж теперішнє.

5. Твій Господь обдарує тебе, і ти будеш задоволений.

6. А чи Він не знайшов тебе сиротою і недав притулку?

7. Чи не знайшов Він тебе заблуканим і не повів праведним шляхом?

8. Чи не знайшов Він тебе бідним і чи не збагатив?

9. А щодо сироти, то ти його не кривдь!

10. Щодо жебрака, то не проганяй його!

11. А щодо милості твого Господа, то сповіщай про неї!

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ЧЕТВЕРТА — «РОЗКРИТТЯ»

мекканська, і в ній 8 айятів. Провозвіщена після сури «Ад-Духа» — «Ранок після сходу сонця»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1.Чи не розкрили Ми тобі твою душу?

2. І чи не зняли з тебетвій тягар,

3. Який обтяжував твою спину?

4. І чи не підтвердили Ми твою добру славу?

5. Воістину, після труднощів буває полегшення.

6. Воістину, з труднощами буває полегшення.

7. А коли ти закінчиш свою проповідь, трудися далі

8. І моли твого Господа!

УРА ДЕВ'ЯНОСТО П'ЯТА — «СМОКВА»

мекканська, і в ній 8 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Бурудж» — «Сузір'я»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся смоквою та оливковим деревом!91

2. І гороюСінай!92

3. І цим безпечним містом Меккою!

4. Ми сотворили людей, дали їм зграбне тіло,

5. А потім знову перетворили їх на глину.

6. Крім тих, які увірували та чинили добрі діла, а тому буде їм щедра винагорода.

7. То чому ж люди й досі вважають, що Божий суд цетвоя вигадка?

8. А хіба Бог не є найсправедливіший із судей?!

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ШОСТА — «ЗАГУСЛА КРОВ»

мекканська, і в ній 19 айятів, і вона є першою сурою з Корану, яка була провозвіщена

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Читай! Бо ім'я твого Господа, який сотворив,

2. Сотворив людину із згустка крові.

3. Читай! А твій Господь найщедріший

4. Навчив людину тростиновим пером,

5. Навчив людину того, чого вона не знала.

6. Але ж ні! Воістину, людина бунтує93,

7. Тому що хоче стати сама собі паном.

8. Але ж, воістину, вона ще повернеться до твого Господа!

9. Хіба ти не бачив того, який перешкоджав

10. Нашому рабові молитися Нам?

11. Чи ти бачив його на праведному шляху?

12. Чи заохочував побожних?

13. Хіба ти не бачив, як він звинувачував тебе в дурисвітстві та брехні і відвернувся від справжньої віри?

14. Хіба він незнав, що Бог усе бачить?

15. Але ж ні! Якщо він не стримається, то Ми намнемо йому чуба94,

16. Його грішного чуба!

17. І тоді нехай він скликає своїх поплічників.

18. Але й я скличу небесне воїнство!

19. Але ж ні! Ти не слухай його, а поклонися95 Богові й наближся до Нього.

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО СЬОМА — «ПРИЗНАЧЕННЯ»

мекканська, і в ній 5 айятів. Провозвіщена після сури «Абаса» — «Він насупився»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Воістину, Ми зіслали тобі його96 в Ніч Призначення97.

2. А як розтлумачити тобі, що таке Ніч Призначення?

3. Ніч Призначення краща за тисячу місяців!

4. У цю ніч ангели та Святий Дух сходять по волі Господа твого зі всіма Його веліннями.

5. Вона — це мир до ранішньої зорі!

СУРА ДЕВ'ЯНОСТО ДЕВ'ЯТА — «ЗЕМЛЕТРУС»

мекканська, і в ній 8 айятів. Провозвіщена після сури «Ан-Ніса» — «Жінки»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли земля затрясеться своїм страшним струсом

2. І викине свій вміст,

3. І скаже людина: «Що з нею?»

4. В той день земля розповість усе, що знає,

5. Тому що Господь твій повідомить її про все.

6. В той день люди вийдуть з землі поодинці, і їм покажуть їхні діла.

7. І хто вчинив добро вагою з порошинку, той побачить його,

8. І хто вчинив зло вагою з порошинку, той теж побачить його!

СУРА СОТА — «ТІ, ЩОШВИДКО МЧАТЬ»

мекканська, і в ній 11 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Асар» — «Надвечір'я перед заходом сонця»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся тими, що швидко мчать, захекані,

2. Клянуся конями, що висікають іскри копитами,

3. Клянуся тими, що нападають спозаранку98.

4. Вони зняли хмару куряви

5. І вдерлися гуртом.

6. Воістину, людина невдячна до свого Господа,

7. І вона сама свідок тому.

8. Воістину, вона міцна в любові до благ цього світу.

9. Хіба ж вона не знає, що коли земля викине те, що в могилах,

10. Тоді виявиться все, що ховалося в душі.

11. Воістину, в той день їхній Господьзнатиме все про них!

СУРА СТОПЕРША — «ДЕНЬСТРАШНОГО СУДУ»

мекканська, і в ній 11 айятів. Провозвіщена після сури «Корейш» — «Корейшити»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Страшний Суд.

2. Що таке Страшний Суд?

3. Як розтлумачити тобі, що таке Страшний Суд?

4. У той день люди розлетяться, неначе міль,

5. А гори будуть, неначе клоччя вовни...

6. А в кого гирі будуть важкі,

7. То його чекатиме райська втіха,

8. А в кого гирі будуть легкі,

9. Того прийме в обійми пекло.

10. А як розтлумачити тобі, що таке пекло?

11. Пекло це геєна вогненна.

СУРА СТО ДРУГА — «ПОХВАЛЬБА БАГАТСТВОМ»

мекканська, і в ній 8 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Каусар» — «Достаток»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Вам приємно хвалитися багатством,

2. Доки ви не ступили в могилу.

3. Та ба! У вас ще відкриються очі!

4. Та ба! У вас ще відкриються очі!

5. Та ба! Якби ж то у вас широко відкрились очі...

6. Ви неодмінно побачите палаючий вогонь!

7. Неодмінно побачите його на власні очі!

8. Втой день вас неодмінно запитають, чи тішили ви своє тіло.

СУРА СТО ТРЕТЯ — «НАДВЕЧІР'Я ПЕРЕД ЗАХОДОМ СОНЦЯ»

мекканська, і в ній 3 айяти. Провозвіщена після сури «Аш-Шарх» — «Розкриття»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Клянуся надвечір'ям перед заходом сонця!

2. Воістину, людина гине в омані,

3. Окрім тих, які увірували, творили добрі діла, заповідали одні одним істину й заповідали одні одним терпіння".

СУРА СТО ЧЕТВЕРТА — «ОГУДНИК»

мекканська, і в ній 9 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Кійяма» — «Воскресіння (із мертвих)»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Горе кожному огудникові-наклепникові!

2. Котрий нагріб собі добра і все порахував.

3. Він гадає, що відкупиться ним від смерті.

4. Та ба! Його пошпурять у пекельну піч!

5. Як розтлумачити тобі, що таке пекельна піч?

6. Це всеспопеляючий вогонь Бога,

7. Який палить серця.

8. Воістину, він схований під склепінням, закритим з усіх сторін,

9. На високих колонах.

СУРА СТО П'ЯТА — «СЛОН»

мекканська, і в ній 5 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Кафірун» — «Невірні»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Чи ти бачив, як вчинив твій Господь із супутниками слона?100

2. Чи не прирік Він їхні хитрощі на невдачу?

3. І послав Він проти них зграї птахів.

4. Вони кидали в нихшматки цегли.

5. І Він потовк їх, і вони стали наче витоптана нива.

СУРА СТО ШОСТА — «КОРЕЙШИТИ»

мекканська, і в ній 4 айяти. Провозвіщена після сури «Ат-Тін» — «Смоква»

1. За єднання корейшитів,

2. За їх єднання в мандрах взимку та влітку!

3. Нехай же вони поклоняються Господові цього дому101,

4. Який давав їм їсти і врятував від голоду та охоронив їх від бедуїнів.

СУРА СТО СЬОМА — «МИЛОСТИНЯ»

(АБО «ЧИ ДУМАВ ТИ?»)

Перші три айяти мекканські, решта — медінські, і всього в ній 7 айятів. Провозвіщена вона після сури «Ат-Такасур» — «Похвальба багатством»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Чи думав ти про того, хто справжню віру вважає оманою?

2. А це ж той, який проганяє сироту

3. І нехоче нагодувати убогого102.

4. І горетиммолільникам,

5. Які недбалі в своїх молитвах,

6. Тим, які прикидаються і лицемірять

7. І не хочуть давати милостиню.

СУРА СТО ВОСЬМА — «ДОСТАТОК»

мекканська, і в ній 3 айяти, Провозвіщена після сури «Аль-Адійят» — «Ті, що швидко мчать»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Воістину, Ми подарували тобі достаток благ!

2. Тож помолися своєму Господові і принеси йому жертву!

3. Воістину, той, хто обмовляє тебе, сам залишиться без синів103.

СУРА СТОДЕВ'ЯТА — «НЕВІРНІ»

мекканська, і в ній 6 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Маун» — «Милостиня»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Скажи їм: «О ви, невірні!

2. Яне буду поклонятися тому, чому поклоняєтеся ви,

3. І ви не поклоняйтесь тому, чому поклоняюся я,

4. Бо й я не поклоняюся тому, чому поклоняєтеся ви:

5. Адже ж ви не поклоняєтеся тому, чому поклоняюся я!

6. У вас — своя віра, в мене — своя!»

СУРА СТОДЕСЯТА — «ДОПОМОГА»

Вона провозвіщена в МініІОІ під час прощальної мандрівки в Мекку, а тому

вважається медінською. Вона є останньою із сур, які провозвіщалися. В ній 3 айяти.

Провозвіщена після сури «Ат-Тауба» — «Каяття»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Коли прийде допомога Богаі перемога Його,

2. І ти побачиш, як люди натовпами переходитимуть у істинну віру,

3. Тоді восслав Господа свого і моли прощення в Нього! Воістину, Він завжди був усепрощаючий!

СУРА СТО ОДИНАДЦЯТА — «ПАЛЬМОВІ ВОЛОКНА» мекканська, і в ній 5 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Фатіха» — «Сури, що відкриває Книгу»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Нехай пропадуть обидві руки Абу Лягаба105, і нехай він сам пропаде!

2. Не матиме він пожитку ні з успадкованого добра, ні з того, що сам придбав,

3. Бо судилося йому горіти у пекельному вогні,

4. А його жона підноситиме дрова,

5. І на її шиї буде мотуз із пальмових волокон.

СУРА СТОДВАНАДЦЯТА — «ЩИРЕ ВИЗНАННЯ»

мекканська, і в ній 4 айяти. Провозвіщена після сури «Ан-Нас» — «Люди»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Скажи їм: «Він Бог єдиний,

2. Бог вічний.

3. Він нікого ненародив і ніким не народжений106.

4. І ніхто не є рівний Йому!»

СУРА СТОТРИНАДЦЯТА— «СВІТАНОК»107 мекканська, і в ній 5 айятів. Провозвіщена після сури «Аль-Філь» — «Слон»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Скажи: «Я прошу захисту в Господа світанку

2. Від зла того, що Він сотворив,

3. Та від злапітьми, коли вона западає увечері.

4. Від зла ворожбиток, що попльовуютьна вузли,

5. І від зла завидющого, коли той завидує».

СУРА СТО ЧОТИРНАДЦЯТА — «ЛЮДИ»

мекканська, і в ній 6 айятів. Провозвіщєна після сури «Аль-Фаляк» — «Світанок»

В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.

1. Скажи: «Я прошу захисту в Господа людей,

2. Царя людей,

3. Бога людей,

4. Від зла спокусника, який відступає при згадці імені Бога108,

5. Спокусника, який нашіптує злі помисли в cерця людей,

6. Від злих джинів109 та лихих людей!»

(КІНЕЦЬ КОРАНУ)

Примітки

1 Дослівно означає «ряд каменів, ряд цеглин у стіні». Так Мохаммед називав окреме своє одкровення чи фрагмент з нього. Після смерті пророка назву сур одержали окремі розділи відредагованого Корану.

2 Цей розділ стоїть першим лише тому, що мусульмани вважають його найважливішою молитвою, яку найчастіше повторюють.

3 Мусульманські богослови давно намагаються встановити, в якому місці були провозвіщені ті чи інші розділи або фрагменти Корану. Інколи це вдається, алене завжди.

4 Мохаммед вважав кожен вірш священної книги чудом, по-арабськи «айя». Оскільки термін «вірш» викликає в українського читача дещо інші асоціації, ми вирішили залишити арабський термін без змін.

5 Ці епітети по суті є синонімами, і різниця між ними лише та, що епітет «ар-рахман» характеризує Бога, як милосердного до тих, що заслужили на милосердя, епітет «ар-ра-хім» характеризує Бога, як милосердного навіть до тих, хто не вартий такого милосердя, навіть до найбільших грішників.

6 Слово «іляг», тобто «бог», в арабській мові давно зрослося з означеним артиклем «аль-», давши слово «Аллах» — дослівно «цей бог», або просто «Бог».

7 Побожні мусульмани вважають, що тут мова йде про пророків, святих та праведників.

8 Щоб пояснити своїм послідовникам, чому священні книги іудеїв так сильно розходяться з Кораном, Мохаммед твердив, що іудеї деякі з тих одкровень, які були послані Богом через їхніх пророків, або забули, або спотворили (сура 5, айят 13), дещо приховали(сура 2, айят 174), а деякі слова та вирази в Божих книгах поміняли місцями чи переставили (сура 5, айят 13; сура 5, айят 41; сура 4, айят 46), чим заслужили на Божий гнів, тому під тими, «що прогнівили Тебе», тобто Бога, слід розуміти іудеїв.

9 Згодом аналогічні звинувачення Мохаммед робив і християнам, бо вважав, що вони блукають у мороці невігластва, хоча й стоять значно ближче до «істинної віри», ніж іудеї. В дійсності, як показали численні дослідження, ів Корані, і в ісламі, як релігії, є значно більше елементів іудаїзму, ніж у християнстві.

10 Сура названа так тому, що цютварину згадано в 67-м айяті.

11 У Корані є такі «таємничі», чи «магічні», буквосполучення, справжнього змісту яких ніхто не знає. Сучасні європейські дослідники майже одностайно погоджуються, що ці загадкові літери означають імена тих чи інших власників коранічних фрагментів, які позичали свої списки Зейдові ібн Сабітові, коли той редагував текст Корану. Могли це бути й помітки власників списків. Так, наприклад, вважається, що А.Л.М могло бути скороченням напису

— «Амара лі Мохаммед» — «Наказав мені (записати це) Мохаммед».

12 Цей айят інколи ще називають «Айятом трону» або «Божим престолом». За уявленнями середньовічних мусульман, трон Бога, який «вміщає в собі небеса і землю», був «найвищим» місцем у цілому всесвіті.

13 В сучасних виданнях Корану це слово, надруковане над текстом, повинно нагадувати слухачам чи читачам, що, дійшовши до цього місця, слід зробити поклон на честь Бога.

14 Тобто за небом і землею.

15 Тобто якого немає ніде на землі і який є лише на небесах.

16 Бог говорить просебе в першій особі множини,

17 Слово «бахр» по-арабськи означає і море, і велику річку. В даному випадку мова йде про Червоне море та річку Євфрат, які були відомі арабам ще задовго до виникнення ісламу.

18 «Піски». Так називався край, розташований на південному узбережжі Аравійського півострова між Оманом та Хадрамаутом, де проживав стародавній народ (чи плем'я) Ад, який, згідно з легендою, Бог винищив бурею чи самумом за його гріхи.

19 Тогочасне арабське прокляття.

20 Це вже слова Бога, звернені до Мохаммеда.

21 Тобто біблейського праотця Авраама.

22 Мова йдепро місто, згодом зруйноване за гріхи його жителів.

23 Дослівно: «один будинок мусульман». У нашому перекладі термін «мусульмани» ми даємо розширено, тобто так, як його розуміли сучасники Мохаммеда.

24 Так по-арабськи звучить ім'я біблейського Мойсея.

25 Назва цього народу чи племені походить від Ада, який був правнуком легендарного сина Ноя — Сема (в новогрецькому читанні Сіма).

26 Так араби називають біблейського Ноя.

27 Це означає, що для тих, які не увірували в Коран та проповіді Мохаммеда, буде горев день Страшного Суду.

28 Мова йде про храм на небі, який, за уявленнями середньовічних мусульманських богословів, є копією храму Кааби. Цей храм щодня обходять тридцять тисяч ангелів.

29 На цьому опис раю закінчується. Далі йде інший фрагмент.

30 Мається на увазі Коран.

31 Тобто Мохамчед.

32 Цими словами пророкхоческазати, що то не бувсамообман.

33 За уявленнями мусульман це лотосове дерево росте на сьомому небі біля самого престолу Бога, на межі, за яку не сміють переступити ні ангели, ні найбільші пророки.

34 Назви ідолів (жіночого роду). Коли сусідні з Меккою племена обурилися проповідями Мохаммеда, мекканці, щоб не псувати стосунків з сусідами, по чиїх територіях ходили їхні торгові каравани, почали вимагати від Мохаммеда, щоб той нейтрально висловився про ідолів, яким поклонялися сусіди. Пророк спершу пішов на компроміс і назвав тих ідолів зграбними лебедями і стрункими юнаками. На якийсь час конфлікт був улагодже ний, але через рік Мохаммед зрозумів, що компроміс невигідний, бо підриває основи його вчення і заявивши, що його попутав диявол, пророк виголосив вірші 21, 22 і 23.

35 Народження дівчинки в доісламських арабів вважалося нещастям, якщо не ганьбою.

36 Ідеться про язичників.

37 Тобто Коран.

38 Тобто синів.

39 Згадані ідоли мали жіночі імена,і доісламські араби інколи називали іх «дочками Бога».

40 Так по-арабськи звучитьім'я біблейського Мойсея.

41 Зірка, яка на Аравійському півострові з'являється тоді, коли спадає літня спека.

42 Тобто Мохаммед.

43 За уявою середньовічних мусульман, Заккум це пекельне дерево, плоди якого — , дуже гидкі й несмачні — будуть їжею грішників у пеклі.

44 Мова йдепро смерть.

45 На початку сури стоїть літера «н» («нун»). Дослідники Корану вважають літери, які стоять на початку деяких розділів (сур), ініціалами власників тих фрагментів.

46 Коментатори Корану вважають, що в даному місці мова йде про конкретну людину з великим носом, зокрема про аль-Валіда ібн аль-Могіру, який в битві при Бадрі був поранений у ніс. Інші вважають, що мова йде про Ахнаса ібн Шорейка з племені бану сакіф. Дехто вважає, що до когось із них відносяться айяти 10—16. Інші вважають, що айяти 15 і 16 стосуються Надра ібн аль-Харіса.

47 Мається на увазі застережлива формула «Якщо цього забажає Бог!» Говорячи про свої плани на майбутнє, правовірний мусульманин спершу промовляє формулу застереження, щоб з ним не сталося те, що з власниками саду.

48 Мається на увазі пророк Юнус — біблейський Йона, який, потрапивши в черево кита, пристрасно там молився і завдяки тим молитвам Бог урятував його.

49 Тобто Коран.

50 Бог звертається до Мохаммеда.

51 Маються на увазі Содом і Гоморра

52 Тобто Коран, переказаний через пророка.

53 Тобто Мохаммед.

54 Слід розуміти, що питався іронічно, глумлячись. Згідно з твердженнями коментаторів Корану, мова йде про родича пророка Абу-ль-Хакама Амра іон Гішама ібн аль-Мугіру, прозваного Абу Джаглем, тобто «Батьком Невігластва». Інші вважають, що мова йде про ан-Надра ібн аль-Харіса,

55 Тобто день Страшного Суду.

56 Коли Мохаммед проповідував свій Коран.

57 Одна з найстаріших сур Корану. Мусульманський коментатор Абу-льКасим Мах-муд ібн Омар аз-Замахшарі (1075— 1144) вважає, що архангел Джаораїл провозвістив пророкові цю суру, коли той спав, закутавшись у катифу— шовковий чи оксамитовий одяг.

58 Мається на увазі Мойсей.

59 Айяти 10-й —19-й, мабуть, значно пізніші, ніж 1-й — 9-й, а 20-й айят доданий набагато пізніше. За своїм стилем та по окремих виразах, як помітив акад. А. Ю. Кримський, він є, певно, медінський, На той час пророк постарів, а хвороби та надмірне статеве життя,— не забуваймо, що після смерті першої дружини Хадіджі він мав 12 жінок,— все це підірвало його здоров'я і довгі нічні вистоювання на молитвах були важкі для старого Мохаммеда, якому ще до переїзду в Медіну перевалило на шостий десяток. Тому в 20-у айяті цієї сури він скасовує обов'язковість нічних молитов, проголошену в перших дев'ятьох. Таким чином, нічні молитви є вже не обов'язкові, а бажані, обов'язковою є тільки щоденна п'ятикратна молитва.

60 В оригіналі стоїть просто «молитви». В Корані прямої вказівки на п'ятиразову щоденну молитву немає, а розширений переклад у дужках продиктований мусульманською традицією.

61 Назва 73-ї сури «Аль-Муззамміль» і 74-ї «Аль-Муддасір», хоча й звучать по-різному і походять від різних коренів, по суті означають одне й те ж

— «загорнений, закутаний у верхній одяг»,

62 Мусульманські коментатори Корану вважають, що айяти 9-й — 30-й спрямовані проти Валідааль-Могіри, багатого шейха, ворога Мохаммеда.

63 Деякі сходознавці, зокрема акад. А. Ю. Кримський, вважають, що число 19 по

дане тут виключно задля рифми. Під час виголошення цього місця воно викликало насмішки та глузування Абу-ль-Ашадда та іудеїв, які читали і добре знали книги Старого завіту. Тоді, як зауважив А. Ю. Кримський, пророк проголосив 31-й айят.

64 Тобто іудеї.

65 Тобто скажуть, яке майбутнє життя вона приготувала собі своїми вчинками і чого вона буде позбавлена внаслідок своїх гріхів.

66 Мається на увазі, що Бог читає Коран Мохаммедові.

67 Деякі коментатори вважають, що мова йде про родича пророка Абу Джагля, який свого часу переслідував пророка та глузував з нього.

68 3 контексту достеменно не відомо, про що, власне, йде мова, бо тут можна розуміти і ангелів, і вітри, і душі, і навіть айяти Корану.

69 Мова йде про ті міста, народи та племена, які Бог винищив заїхні гріхи.

70 Це звернення до мекканців, які не хотіли вірити в Бога та в пророчу місію Мохаммеда.

71 Тут починається 30-а, остання частина Корану.

72 В першому і другому айятах цієї сури протиставляються дві категорії ангелів: одні, які силоміць вириватимуть душі із тіл грішників, спричиняючи їм біль та страждання, і другі, які легко й безболісно забиратимуть душі праведників.

73 Маються на увазі сучасні Мохаммедові мекканці, які брали під сумнів учення пророка.

74 Ця сура була проголошена однією з перших у зв'язку з тим, що коли Мохаммед розмовляв із Валідом ібн аль-Мугірою, до нього підійшов Абдаллаг ібн Омм Мактум і гукнув з усмішкою: «О пророче! Навчи мене того, чого тебе навчив Бог!» Мохаммед не відповів нічого, лише насупився, відвернувся і відійшов. Значно пізніше, коли Абдаллаг ібн Омм Мактум прийняв іслам, пророк навіть призначив його начальником міста Мекки і, зустрічаючись, тепло вітався з ним.

75 Період вагітності одногорбої верблюдиці 13 місяців, двогорбої 14, але вже з десятого місяця бедуїни піклуються про них, що й видно з цього айяту.

76 Натяк на доісламський бедуїнський звичай у голодні роки новонароджених дівчаток живцем закопувати в землю, Іслам суворо засуджував цей звичай.

77 Натяк на мекканців, які вважали Мохаммеда божевільним.

78 Маються на увазі ангели, що записують добрі і злі вчинки людей.

79 Деякі коментатори Корану вважають, що це відділ пекла, де є книга з аналогічною назвою, в якій записані всі гріхи злочинців тагрішників.

80 Згідно з уявленнями мусульман, це або вища сфера сьомого неба, куди вознесуться душі праведників, або книга на небі, в яку ангели записують добрі діла людей.

81 За уявленнями середньовічних мусульман у день Страшного Суду права рука кожної людини буде прив'язана до потилиці, а ліва до спини (див. Коран-Перeвод и комментарии И. Ю. Крачковского. Комментарии. — Сура 84. — П. 9.

— С. 629).

82 За уявленням мусульман, паливом у пекельних печах будуть грішники,

83 Бідою, яка «покриє» всіх, пророк вважав Страшний Суд.

84 Коментатори Корану тлумачать, що лиця людей в день Страшного Суду будуть покірні, очі скромно опущені, а голоси притишені.

85 Одні коментатори вважають, що мова йде про перші десять ночей місяця зу-ль-хідже. Інші, що йдеться проперші десять ночей місяця рамадану.

86 Вважають, що тут мова йде про всі живі істоти, які живуть парами, і про Бога, який не має пари.

87 Див. прим. 18.

88 Одні коментатори вважають, що це стосується Абу-ль-Ашада, інші, що аль-Валіда ібн аль-Могіри.

89 Коментатори вважають, що мова йде про дві висоти людської порядності — щедрість і гостинність або про висоти добра і зла.

89-а Імені пророка Саліха в тексті немає, але воно згадується в сурах 7, айят 73; 11, айят 61 тав сурі 27, айят 45.

90 Імені Кідара ібн Саліфа в тексті немає, воно нам відоме з коментарів.

91 Коментатори бачать натяк на Гору Смоковиць та на відому Оливкову Гору, де проповідував своє вчення Ісус Христос.

92 Гора, на якій Мойсей бачив т. зв. неопалиму купину і де йому Бог дав таблиці з десятьма заповідями.

93 Коментатори вважають, щоайяти 6-й — 19-й відносяться до Абу-льХакама Амра ібн Пшама ібн Аль-Могіри, одного з найзапекліших ворогів пророка.

94 Вільні араби, як правило, відпускали собі чуба і він був своєрідною ознакою вільної людини.

95 Коли Коран читають вголос, слухачі при цьому слові роблять поклон до землі.

96 Мусульмани вважають, що Бог через архангела Джабраїла почав зсилати Коран у «Ніч Призначення», тобто в ніч з 23 на 24 місяця рамадана.

97 Це слово має ще й значення «могутність», а тому інколи й назву ночі перекладають як «НічМогутності».

98 Бедуїни Аравійського півострова найчастіше робили свої наскоки вранці, коли їх найменше сподівалися. Деякі дослідники, наприклад К. Р. Расван, бачили в перших п'яти айятах цієї сури аналогію з апокаліптичними вершниками.

99 Ця сура була провозвіщєна пророком для моральної підтримки мусульманської громади, яку турбувало те, що вона дуже малочисленна.

100 Це відголосок мекканської легенди про похід абіссінського намісника Абраги проти Мекки, який нібито намагався змусити арабів робити паломництво не до Кааби, а до нової церкви, яку той збудував у Сані. Згідно з легендою, в абіссінському війську був один слон.

Джерела підтверджують, що похід Мекки дійсно відбувся, але його метою було не повернення паломництва в Сану замість Мекки, а усунення перешкод для Йєменської торгівлі в Хіджазі.

101 Мається наувазі храм Кааби.

102 Коментатори вважають, що мова йде про конкретних осіб, зокрема про Абу Джагля, який прогнав голого сироту, та про Абу Соф'яна, що відмовився почастувати сироту м'ясом щойно забитого верблюда.

103 Коментатори вважають, що мова йде про Аса ібн Ваіля, який насміхався з пророка і казав, що в нього немає потомства. Адже двоє синів пророка — Аль-Касем і Абдаллаг — померли в дитячому віці, рано померли й дочки пророка, і його рід продовжила тільки Фатима, яка вийшла заміж за Алі ібн Абі Таліба.

104 Міна — долина біля Мекки, якою проходив пророк, здійснюючи свій останній хадждж.

105 Дослівно «Батько Вогню». Так називали Абд-ель-Оззу ібн Абд-альМотталіба, одного з найзапекліших ворогів пророка.

106 Коментатори вважають, що ці слова відносяться до мекканських ідолопоклонників, які вважали деяких ідолів дочками Бога, інші вбачають у цій сурі антихристиянське спрямування і заперечення того, що Ісус Христос є син Божий.

107 Сури 113 і 114 побожні мусульмани називають «Аль-Муаввізатан» — тобто «Дві (сури-)охоронниці». Нерідко арабський текст цих двох сур пишеться на аркушику паперу, зашивається в шкіряний або бавовняний мішечок і носиться на шиї як талісман.

Велика пошана мусульман до цих двох сур пояснюється такою легендою: на п'ятому році після гіджри, тобто переселення пророка з Мекки в Медіну, після підкорення племені бану Корейза, пророк довгий час мучився якоюсь тривалою й дуже виснажливою хворобою, причину якої ніхто не міг встановити.

І ось одного дня архангел Джабраїл уві сні відкрив Мохаммедові таємницю його хвороби. Виявилося, що це єврей (правдоподібніше араб іудейського віросповідання) Льобейд та його дочки-чаклунки наслали на пророка хворобу свосго магією. Для цього вони виліпили з воску маленьку фігурку пророка, обв'язали її волоссям і в 11 місцях прокололи її голками, потім зав'язали 11 вузлів на тятиві лука, роблячи при цьому магічні подмухування та попльовування на вузли тятиви й бурмочучи страшні закляття. Нарешті, коли вже все було готове, вони зав'язали решту тятиви навколо воскової фігурки і кинули її в криницю.

Довідавшись, у чому справа, пророк послав Алі ібн Абі Таліба до криниці, щоб той витягнув звідтіля воскову фігурку і приніс її. Після цього пророк прочитав дві останні сури Корану, айят за айятом, і після читання кожного айяту з фігурки випадала одна голка і розв'язувався один вузол на тятиві лука. Коли було прочитано останній айят, випала остання голка і розв'язався останній вузол, пророкповністю видужав.

Очевидно, ця легенда видумана значно пізніш о, щоб продемонструвати магічну силу двох останніх сур Корану. Деякі сходознавці припускають, що айяти цих двох сур --пізніша переробка доісламських шаманських заклинань.

108 Натяк на диявола, який спокушає людей і щезає при згадці імені Бога або одного із його 99 епітетів.

109 Так мусульмани називають добрих і злих духів. Злих називають ще іфритами, або маридами.


на главную | моя полка | | Коран (Український переклад) |     цвет текста   цвет фона   размер шрифта   сохранить книгу

Текст книги загружен, загружаются изображения
Всего проголосовало: 126
Средний рейтинг 4.3 из 5



Оцените эту книгу