Книга: Над колискою

Руданський Степан

Над колискою

stepan rudansy степан руданськийнад колискоюспи, дитя моє, ти — життя моє!спи, дитя моє красне!поки сонечко не запалиться,поки місяць не згасне!..спи, дитя моє, ти — життя моє!тілько щастя і долі!будеш цілий вік, як той чорний віл,у ярмі і неволі!тілько губонька залепечеться,слаба ніженька стане,слаба рученька перехреститься —твоє горе настане.не підеш з дітьми, не побавишсяна пуховім пісочку,не прийдеш сюда, не положишся,не заснеш в холодочку!..не з дітьми підеш — панську чередупоженеш ти на поле!..не пісок м'який — стерня остраябосі ноги наколе!..і від сонечка не сховаєшсяза відорану скибу;зав'ялить тебе в полі сонечко,як ту в'ялую рибу!..і не раз сльоза із очей спадена запалені груди,і сльозу твою тілько бог їденз неба видіти буде!станеш хлопцем ти, станеш парубком,тобі все їдна доля:череда мине, найде панщина —їдна й тая ж неволя.і що божий день осавула йде:ти вставай до роботи!..ти вставай, роби від неділенькидо самої суботи…і що божий день будеш до світадо роботи вставати;свою силоньку ні собі, ні мні,а панам виробляти.а там панові не вподобався,писарині якому, —ноги здибають, руки спутаютьі звезуть до прийому.станеш голий ти у присутствії,як родила тя мати…і зачнуть тебе пани з дохтором,мов коня, оглядати!..і забриють лоб — і до церкви враз,там присягу прокажуть;у мундир вберуть, оружжо дадуть,світ навіки зав'яжуть!поженуть тебе в чужу сторону,і зачнуть муштрувати,і приказ дадуть — мову ріднуюна чужую зламати…і наломишся, і забудеш тисвою мову рідненьку,спом'янеш не раз не по-рідномусвою рідную неньку…а прийде війна — зложиш голову!..де і хто поховає?не згадає мир, не спитається,хіба бог спам'ятає!..спи ж, дитя моє, ти — життя моє!спи ж, дитя моє красне!поки світ стоїть, поки з місяцемвраз і сонце не згасне!..