Книга: Подорожній

Лепкий Богдан

Подорожній

bogdan lepky богдан лепкийподорожнійглухе, бездушне отупіннянапало на землю. квіти мруть,поля байдужно снігу ждуть,а хмари висять, як каміння.часами вітер набіжитьі сірим туманом повіє.село в долині бовванієі п'яним сном дрімає-спить.погасло світло. зачинилисьод зимна двері. вірні псив солому з вухами зарились,лиш шум блукає по межі.лиш стежкою попід плотамийде голод — сіл щорічний гість.держить в руках мужицьку кістьі грізно зиркає очами.