Book: Той самий вилупок



Той самий вилупок

Вступ


незалежно від тривалості та насиченості


 Говорить будь-ласка у мікрофон :

...і Вавилоном керує азбука

по спільному

на нашому власному вихідному безвихідному під філіжанку луни

і це дуже важко читати й вже ніби вичерпати себе в монітору того обличчя

десертне рабство — ніхто не захворів виздоровленням


ні бе ні ме

кольорова мишоловка ; пункт що не має завершення

де як новорічний психоз — завищені сподівання та ритм трансу казок

попросить будь-якого актора сказати : я — лайно

певен він скаже...


так — вони постійно змінюють правила : то що ?

Лайно також вигадав бог ;

самотність — це ще далеко не самостійність

на папір на плівку на довгу пам’ять

моментальне рішення підняти руку на того хто вже встиг підставити ногу


на повну людину — на гладке право

бубоніло в собі ніби єдиний не схожий на себе час

пісенне сучасне проносне

поверхи поверх облич що ті самі ; То саме відбуватись трохи нижче почне....


 А якщо перед тобою стоїть вирішення кого саме позбавляти життя

                                                                                                                        кого б ти залишив ?

Чорний сніг літер

риплять колонки скриплять флажолети

десь молодь життя — десь в степу міст й полісів Омега

у пустелях 60-тих ; майже у книгу — мабуть на порожню вагу

руки — це минулого ноги


розповідь про розповідь — фільм про його не зняття

—  До кого , до якого читача глядача чи самого...

 Що таке питання ?

Як по узорам травм вбачають майбутнє ; пам’ять архітектури глухих лісів мови

то забуто придбані скинуті рукавиці суперечності І ще багато чого що так і лізе саме поперед батька у пекло

 А то — взагалі навіть...


Типу-як : ось наш Філліпськи десь-там з’явився , потім цей сраний Філліпсьсий пішов посрати куди а через де-який час він знов фігурує тільки мати його вже як Філіпскі...

ні цього не буде

Мабуть що ;


 проте особливо знати Що ?

— ні , майже нічого не обов’язково Втім таємною вечерею — розум

степовою платнею вовчого апетиту майбутнього старіння

вигадане і знов згадане не мають окремого мешкання — як і не можливість позбутись сусідів

особливо тих що... Так — тих що у часі


дірява фольга нестійкого даху — крізь яку непроглядний світ

як і не вгадується жодна картина Як автор — позбавлений прав ; там де ніщо не починається й не закінчується...


 Так ось він який... Вавилон

— ні , це тільки його передмістя... пів-день пів-ніч

нікому програвати ; кому вистачає — то він виглядав порожнім то ніби великим корявим

твій тільки дизайн


інтелекту народна поразка Приватна амністія — отруєний  слід

— А що там в тебе вбиває твоє я ?

Ось і застиг в розумінні...

як по безсилим та дням ганьби

наш дух розтлінням до цієї миті повний

розсипатися щезне


в Тршинець ?


...в червоній тканині (коленкор) складового володаря палітурки епохи — складові форзаци з паперу що імітує муар. Жовте тонке шовкове ляссе. Добра збереженість ;

Видання було арештоване поліцією

і більше не перекладалось...


Балачки...

                     балачки


балачок неметена підлога ; Ми покидали заплакані стадіони й вертались до завершення початку...

 Ми збочені — ми народ останній

 ми шукаємо на іншу красоту — ніж в незаймані дев’яності роки


і для повного піздеця ще потрібно любити якийсь свій окремий клаптик землі...

тільки пил часу ; тільки Він крізь сон наче сніг

відчуває

страхом на смак


він каже :

— Вченим потрібно думати лише проте як науково довести мету існування, бо якщо вони на це неспроможні — то чим я гірше за них ?

Відповідь не стала на себе чекати : та хуй там вони що доведуть

далі тільки скупі на подробиці вбивства так званих свобод та їх постійних правил користування порушенням


коригування

керування люті — поїзд відійшов від платформи

— Ого ! Ти ще скажи що люди вже й так більш схожі на машини — ніж машини на них

розмова придушена музикою ; далі теж саме... тільки десь гірше, де як хочеш

а десь взагалі...

вдалину — ніби зіниці скаженого...


1.


знову усе перевірити


без усієї хуйні без сентиментів

без зайвих сантимів


та у вас перетинка розірвана — немов самому заклало у вухах


вже 1 березня я : чи весна чи війна

усе перетворюєш образи ?


...трохи до цього вже посивів голос . Солдатами як то кажуть не народжують...

І був у них один бог — телевізор . Був ще інший — проте інтернет. Ні ну звісно що був ще й  так би мовити — офіційний , десь там , кимось обгрунтований доведений до навіть не віри — а  просто знання необов’язково потрібного доказу теореми.


Втім представники жодних конфесій з офіційних штабів господа нашого ніяким чином не вплинули на можливість дещо іншого розвитку подій в яких брали не безпосередньо  участь їх мирські підлеглі...


...й не дивно, вибухом може не тільки перетинку розірвати, вибух як передбачення — ніколи не знаєш, проте наче чув що так і повинно все бути — як дежавю .


От про що найперше забувають ? Мова — ні, назва — ні... перед тим як забувають дихати...

мабуть я навіть не встигну побачити...


втім якщо б й побачив — не віддам !


Моє


тут усе тільки моє — психічний розлад чи просто маніакальна депресія ?

...яка вам різниця ? Тут. Й тільки тут я сам ставлю крапки...


Вже десь у грудні 13-го нарешті з великим відривом переміг телевізор... усім поступово давали зрозуміти що події набирають ходи...


в цей час іще було мало зрозуміло у чий бік переважать терези... симпатій та іншої хуйні..

сподівання було як табуретка під п’яним...


ніколи недооцінюй натовп — так згоден

проте ще навіть на весні 14-го в Донецьку ще багато хто був у вишиванках...

так ніби поляки у Львові восени 1939-го

чи обов’язково прив’язувати себе належністю до якоїсь нації ?

я не можу відмовлятись від того що я — українець.

Якщо можна вважати колумбійця чи угорця також українцем — якщо тільки вони  так  собі хочуть...


моя думка — на хуй на цьому ще й загострювати ?


Можна як Ірландія , а можна як — Індія... хто кого спонсує не важливо втім як і не відомо тому класу чи демократично — прошарку населення яке рятується від смерті трудом...

так тим самим безнадійно рабським трудом... обов’язком, призначенням, вердиктом...

не найкраща модель — людини розумної


проте чий бік обрати — якщо перед тобою 20\80 ?

який би обрав — саме ти ?


Мабуть що — і це мало важливо що можна перебігати й навіть не зовсім...

звісно що можна навести 100500 прикладів , знайти потрібні підрахунки, еквіваленти, трактати всесвітньої змови...але мабуть легше бути проти усіх...

ще й під себе срати


вагання — ні...якось відразу наклався відбиток того чим тхне совок, його призначенням прибирати бруд...в християн це зветься нечистю , в православних ще й — злим духом

...не те щоб ненавиджу — цураюсь християн

як і їхніх мутантів — червоних


на цієї планеті — нехай буде Зет... раси як футбольні клуби що проти расизму як національні дружини як фільми які ніхто не дивився як люди що самі так назвались

як візерунки старої фарби складали новий простір зображення — раси як одиниці бланків як печаті посвідчення...


карлик — расист, ніггер — фашист , пацифіст — лох , комуніст — маніяк , той хто не руський — хохол

поетичні танки не менш художніх солдат


все.


Як тільки мова про Київ, чи його головний майдан = стає відразу цікаво... щось нове...

експертом був навіть малий циган що як в них ведеться ні звідки питав чи ходив я на референдум...але то було вже мовити конвульсією демократії — такої ж печатної істини як і  суверенітет та його можливості...


чи було чи є щось нове ?! Нове як плаття, як віра, як правда ?

В нову реальність вростаєш як у замалий або завеликий розмір. Навіть твоя хода стає іншою... й довгі описи протяжних тонів що повсякдень супроводжують постійність вимушених звичок не є щось інше як набір вибірково відзнятих кадрів... тож мова також починає вібрувати своїми до цього нездатними фарбами...


в нас є запис, ми запис, ми — пишемо...

так ніби слова вже нікуди подіти, не вертатись до іродів...і хто він ?

Можливий головний... можливий теракт як основна дія : сила звички

в країні де діти рятують матерів

пісок і бор


треба повернутися до деталей : увесь час ми намагаємось повернутися...


що мене поєднує з лівими : це форма прагнення побачити своє я серед чи на фоні інших

що мене поєднує з правими : бажання побачити більше схожих на себе

з євреями : мабуть що сутність бога скоріше як його красномовна обеззброєна відсутність

із нігерами : гостре відчуття ворожого кольору мислення

з гуками : тяжіння до руху знаків

з хохлами : все інше...


а буває й таке : я тихо пробирався намагаючись не до кого особливо не чіплятися Він не чіплявся ? пробиратися до своїх До кого ?


так спочатку змінюється хода з дитячого непевного тупцювання до стриманої обережної зібраної дорослої заляканої минулим поколінням тварини


і шо...


йти далі чи нах...? ну тож бо


потрібен розвиток потрібні події... проте події з якими ти вже мав якісь справи а якщо ні ?

якщо тебе не першого перший раз


навіть зелений колір вже не виглядав таким яким він завжди здається, тобто кожний бачить його по-своєму тому не дуже важливо який він для мене, це все-одно не змалювати як і ту мить коли вже тільки ось-ось порушено баланс


це мабуть завжди так ніби у перше відкриваєш Рембо чи Лотреамона спочатку здивування а потім вже паніка

я не настільки мертвий щоб залишатись завжди живим

множина...

і погризти і поїсти


у весь час крізь щось...

ну ви знаєте як це буває : ніби в одну мить все знаєш, але виявляється що це також ще далеко не все...


й не дуже велике бажання знов переживати пережовувати давитися цими подіями, проте вони й не питають : чи зможеш, чи вмієш ?

Де беруть початок , де мають спинитись коли саме існують ?

Все починається вже минулим...

тому й не можливо запхати в якийсь певний абзац те що має ніби безперервно тягтися не зворотнім потоком ріки з підсвідомості..

Якщо взагалі існує свідомість... тим більш колективна свідомість


Ти ж в курсі : буває так що вийдеш собі на балкон десь так о будь-який теплій ночі й побачиш зі свого восьмого поверху як спочатку рухаються а потім спалахують ліхтарі внизу...перше що спадає — це мусора , кого шукають, що трапилось, бомжі, труп ? Так ось... щось воно там є — але воно безпосередньо тебе ніби й не стосується... але коли такий інцидентів стає що часу все більше тоді й...


...ні не розпочинається, продовжує...


перехід зростання занурення ?


Вистава сеанс дипломна... як ті самі числа на різних банкнотах як розмова із різних блокнотів

споглядати з середини бачити як різко все уповільнюється як миттю вихопити впізнати риси обличчя у вікні скажімо швидкісного експресу що вже набирає потрібну ходу


випадково як пипки сосків з глибокого декольте дуже бажаної особи що не обережно навмисно ? Дає споглядати Постає зору саме так що й не тільки тобі можна із затамованим подихом намагатись що сили зупинити хоч якось цю мить... а потім звернути увагу що твою реакцію в цю саму мить також хтось наполегливо вивчає


а як це в них : мабуть що не так як приходиш до ніби сусіда по дому але поверхом нижче якого ти затопив і виявляється що туалет в нього з іншого боку ?


Коли чорне — є чорним... ніби з-під віка головка члену

можливо як цей стан коли вже ніби бачиш омріяний трикутник під спідницею в ту солодку мить як її довжина скорочується внаслідок пози що сідаючи навпроти тебе приймає володарка також ще й смачного тіла

не знаю


ми усі тільки підглядаємо...


навіть вони.


Вже було помітно вже зрозуміло що це піздець... але от так відразу це відбулося саме тоді саме в той день

так ніби те що повинно згасати повільно раптом охопило вогнище з якого спалахнула пожежа

не помічати міг тільки дурень ?

Знову ж таки кольори фарб змішані від-того домінувало сіре


Що взагалі примушує людину мобілізуватись ?

Тільки страх.

Навіть якщо він сміх за походженням...

потрібно тільки раптово


як фінів поляків угорців чехів німців індіанців афганців грузинів естонців латишів та литовців корейців японців не кажучи про чеченців якутів білорусів румунів азербайджанців татар євреїв удмуртів башкирів...


що таке своєчасно — може це коли усім керує квантова механіка часу ?

Для когось це як гол у ворота противника на який вже не чекаєш для когось ніби —  нове народження...

знаходяться й ті що смакують і сам процес усю комбінацію


дати також для чогось запам’ятовуються :


28 квітня


усі істоти умовні

під час того що безпосередньо обходить саме тебе


йдуть не рівними колонами поруч усюди

йдуть Артемом

                                  Донецьком йдуть

як в шахи

як усе більш починаючи нічого не розуміти

що таке прапор ?

Що таке колір ? Чому саме я ти


як мабуть ніколи не буде доведено скільки хто саме

Однієї миті помічаєш на фоні типових мабуть ще сталінських або не задовго після нього зведених будинків той самий балкон з якого жінка обличчя не розгледіти в літах вже скоріше той самий саме той де зверху блакитне а під ним жовте...


якщо простими словами то можна : пішов на цю виставу що вважав й вважаю себе українцем крім того там був ще й братан


звідти не можна було бачити хто замовив хто влаштував як не дуже ясно й досі


проте той самий балкон вже надихав

що живуть там за люди ? Як саме туди потрапили — у цей візитний прояв совка ?

Щоб мешкати на Артема ще потрібно було якось це заслужити

Як саме ?


Мабуть в перепис населення потрібно внести де-які уточнення

чи все пробачити й змішати та з’їсти ?

Запитань завжди більше ніж відповідей особливо по суті


Повернемося до того що саме Там робив ти або він...

в першу чергу намагався не відставати але й особливо не рвався бути попереду — в голові

як гімн як мантру

в багатому на людей простору відчуваєш ніби у лісі ніби в траншеї

ніби десь бачив


пісні для того


все таки десь виникає відчуття... від постійного споглядання пейзажу навіть якщо він той самий — наприклад


слова тільки заповнюють форми коливань язику й потрібно стиснутих щелеп

куди дотяглись руки А колись він кидав курити — але якось невпевнено ; Не назовсім


2.


По улюблених Донецьком вулицях по перекритому Артему

по тротуарах з обох боків

на що здатні пісні ? Куди несуть ноги того хто несе барабан ?

З обох боків тоді ще щось схоже на паркан копів або довбойобів що одягли форму

що в них Отам

кому вони винні ?


Йшли то йшли

йшли ми йшли вони йшли невідомі йшли про... куди

А ти куди йшов  — тільки вперед ?

В яку мить постає національність — це ж потрібно так розмалювати себе як людину

прив’язати притягти зацькувати заохотити заповісти скерувати


не кажучи про відтінки не мовлячи як усі — проте намагатись й не помічати


як казав Невзоров : імператор покликав до себе Дао і натякаючи на його так звану мудрість

запропонував йому винайти формулу щастя...

філософ щось там малював свої ієрогліфи й врешті формула постала таким чином — спочатку вмирає отець потім син потім онук...що привело у де-який ступор

проте цей самий Дао пояснив — що це впорядкований перебіг подій

а от коли син помирає поперед батька — то вже є не щастя


коли б я дивився із крісла кінозалу що з кожною миттю стає все не зручніше посапуючи пивас із попсовими кукурудзяними пластівцями чи з... на фільмований кимось розвиток сюжету саме цього мабуть що шаблону дня... втім це неможливо як можливий тільки монтаж тільки режисура наділяє певними акцентами епізоди сценарію, а від так втрачається загальне непідконтрольне враження очевидця...


Кожний мабуть пам’ятає ту той самий момент коли час ніби розтягується ніби десь залипає наче це секунда відпочинку чи навпаки нескінчені години нічого не роблення або так ніби ціпенієш посеред натовпу...


так ніби постійно вболівав за досягнення батьківщини а коли хотів відчути її підтримку — отримав по-під ребра по-яйцях в печінку в дупло узяв до рота й обісцяний впав у своє лайно.. хіба таке можна не пам’ятати ?


Хіба що не зовсім...

лягати-вставати сідати-йти летіти-повзти й то якщо правильно? усе розуміти..

От і розкажи Це якомусь тілу без кінцівок що лишилися їх після... у тому ж Донецьку Києву Львові чи багатьом з російських та українських міст...

Що їм казати — ...


І якщо десь Там воно ніби може й зарахується — проте явно не тут...

Хіба ви мусили ? Хіба вас хтось змусив ?

Хто і що вами керували ? Керують ?!

Якщо це стосувалося як то модно було за середньовідччя релігійних питань — то ніби усі ж православні Якщо мовних — то це маячня нічого не варта Якщо визнання територій — тим більш Тоді що ?


Побачити в деталях — як набирають в орки

звідки походять діри

ні — нічого не видно навіть приблизно


як модно пити водичку повчаючи надавати волю або не надавати

незавершене чекання уяви

завжди пам’ятай : Ян Паллах

комфортно завжди потребують комфорту Що воно є ?

Чим його можна вимірювати як саме пізнають його межі ?

Дратись як і кататись на ровері він тобто я так і не навчився... можна подумати що це головне


давно вже не ношу годинника й не розділяю захоплення ними у якості будь-якого статусу

проте колега зрубив на настільному тенісі в одному з будь-яких букмекерських провідників я не знаю як таким як він вдається ще щось вигравати може таким як він особливо щастить я майже ніколи нічого не виграю



й купив цей типчік собі позолочений із ремінчиком добу проходив щось там в нього пішло  не до ладу із ремінчиком, купив за сім штук гривень, лох, приніс до крамниці де брав, одна з цих крамниць для їбланів, там йому подивились по камерах і сказали що він сам винен...

мені від вигляду цих крамниць казематом тхне


як футуризм перед розстрілом


вони йшли бачити бачили проте на щось сподівались були чогось певні

на годинник ні хто не дивився

як взагалі фіксують час ?

зберігаючи особливий вигляд обличчя

а вони йшли й мабуть всередині й досі є щось таке наче острах грози


хто зараз скаже куди ? Саме що було на меті

був чітким колір


чому ця земля чому українська

історично це факт

—  от яке тобі діло ніби це щось змінює ніби ти сам це не бачиш : де ?


Як сталось що саме вони ?

Усі кудись зазвичай йдуть постійно по-різному й взагалі...

геометрія міста дозволяла рух тільки в одному із його початківцями напрямку

кудись...


туди куди йшли... останнім часом вже не так яскраво він нагадував Місто

так бувають ті яким при любої влади — лайно

саме він крокує мною


місто потроху втрачає свої чари для того хто все частіше по ньому блукає ніж для того хто в нім постійно живе

або приїжджає з окраїн

як я


тож він серед них десь серед них

як далеко не усі вулиці — моя була асфальтована

досить жвава

як на апендикс Донецька


завжди знайдеться той що трохи сумніше не той вираз ніби щось думає

так ніби завжди цінував гитаристів зе смітс й перл джем

той що серед них


це як в рок-музиці першою чергою ритм коли в цілому більшу частину пісні складає текст

проте може тільки Моррісон Боб Ділан Сід Баррет Лу Рід Девід Боуі Ян Кертис Пітер Хеміл Марк Е.Сміт Девід Бірн Моріссі Майкл Джира Нік Кейв Курт Кобейн Томі Йорк й мабуть Едді Вебер із Терстеном Муром говорили якоюсь трохи іншою мовою...


Донецьк був весняно свіжим теплим парним

проте вже як плітки як відтінки промайнули й знов промайнули і знов

хтось нетутешній ворожий за усіма ознаками за своєю наявністю ніби як колишній приятель став гопником

не просто торчком або алконавтом єбланом жінкою а саме йобаним гопником

тікати у себе ? Авжеж тільки що з того ? Все одно повертатись...

так ось що таке — магія !


Вогню дощик та золою криниці відбудуться згодом протягом не такого вже й довгого з далеку в далеке притягнутого часу

До усього звикаєш — ні

чому саме вас навчали — панове ?

Де тату ?


Шиза має щось таке наче властивість затягувати


я тільки тренуюся про це сказати


хто не пробує — той не починає

як вийти із формули маси що дорівнює силі прискорення та зрозуміти де саме ти ?

Що кого слухом читаючи бачити ? Нікого усіх

ким себе уявиш — того й вб’ють Неполюбляє математика когось тільки усіх

громадянською війна стає тоді коли нею й не пахне


з кого складається ця громада ? Завжди з того хто поруч Якщо він підпадає під той самий вид під ту саме назву

під стихійні цінності

під який саундтрек ? Зітканий із побутових завчених скрипів із наголосу довжини голосних  та шереху пауз Якщо хочеш стати деревом — ховайся у лісі


3.


а ця спокуса : при наближенні локомотиву завжди хтось уявляє собі що буде якщо стрибнути на колію кинутись вниз із балкону споглядаючи будинки навпроти зістрибнути на повній ході звідки походить цій хижий сміх ?


Повітря стискалось хода ставала рукопашною

щось тягло щось давило щось неминуче вчиняло супротив

знов таки : хто ця основа ? Що за типи Чому саме вони ? Чим вони кращі ?

Чого чекати ? Куди якщо...


ніколи не розумів нащо той порожній аркуш перед початком...


лісу потрібні дерева — вогню сірники

нащо голка сіну


не привиди господа

не вимикають тб всмоктують пережовують перебувають

щось там у середині перемикається поспішає луною в порожньому просторі побуту

то чим вони кращі — що ними керує ?

Тими хто в авангарді й цими що насідають з боків

до чого тут ультрас кротів й нащо приходити із дітьми ?


Марші за мир — це частіше кривавий спорт чи марш може бути як танок ?

Тоді володіти потрібно не тільки рухами а ще й тримати відповідний настрій та ритм

а відтак бути впевненим у тому що правда-матка на твоєму слухняному боці у твоєї переможній кишені


ось тільки ці кляті сумніви як родимок плями як помітно брудні труси як постійне здрастє як клейка документальна стрічка можливо як запах до початку існування


Ті що я їх знав були не дуже мені приємні не смачні у розмові чимось нагадують свою закриту секту Свою монархію — свій патріархат Свої 88 кроків свої чотирнадцять слів . Тільки хто полюбляє хто кайфує хто марить спонсорує хто тішиться з цього ?

Хто вкладає цицю до рота хто робить приємне пальчиком там...


Що до нього(мене) : легко привчатися до злості — складніше позбуватися доброти

колихання повітря рукопис підошов сором ганчір’я — страх бути страхом

гру тримає на півзахист

коли смієшся не від того що хуйово — а від того що занадто добре

закон один — для тих кого більшість

Тим хто не знає — відповідальність не пробачає


спалахи свідомості у присмерках буднів


ніби вітер крізь літери російськомовного алфавіту

ніби слідкувати за народженням моди

знаючи про її коротко-тривале життя  Підтавати сумніву все Критично чекати

Запам’ятати кудись


коли навіть реклама лякає незачиненими на ніч дверима

і як у пісні поза усяких вимірів


СТІЙ — я що не можу бути українцем ?


голоси ніби виправлені алкоголем зміщені акценти змінені наголоси перехідна тональність

ніби навмисно

таємниці роблять щоб обов’язково вкривати їх мороком

хто робить ? Хто розливає


акцизи та марки — авто й зоо

а що дає ЄСПЛ ?

На 90%  — йдіть в дупу

Тож куди вони йшли... чого вимагали — якщо на те щоб бути українцем потрібно ще мати на це право Тим більше у Себе ?

Чи подивіться : ось ми !  —  ми Є !

те що йшли як худоба на бойню й не можна було багатьом уявити Кого нам боятись Разом нас багато — нас не подолати

Авжеж Тим гірше для вас : ви ж є дорослі упевнені у собі мешканці миру


проте зі снів вже зняті скальпи — завжди здається що насилля це ще далеко не остання можливість любові


ритм барабану : майже той самий що й на секторі 18

в них новий юний барабанщик лол

звісно що знайомий Неодноразово споглядав на це синє китове тіло

великий Тупий

втім він скоріше більш типова людина : такий собі — пан О’барабан

представник місцевого гавнороку — трудовий ударник


щось не бачу Її — ту що постійно бачив за столиками на Національному де збирались як раз ті що Треба... її ім’я Влада чи пак скоріше Віра проте точно на В.

Чомусь перше що згадуєш : це — цицькі або зачіска

Зачіска в неї коротка — цицькі добрячі

й перше й друге можна відразу помітити — але якщо зібрати в одну то жодна у полі зору не малювалась


як приємно небезпечно йти проїзною частиною Артема ніби великим картонним трамваєм

кондуктор вигукує : ...смерть ворогам !


понад усе : що ?


ну й отримали в —  назву


кордони супроводу мусорів як води перед Мойсеєм як засім-сім як то так

хто з нас займав своє місце ?

чекай не занадто — читай не відразу

: сто років вам доброї самотності й не народжуйтесь більше під вулканом

бути жінкою — вже небезпека особливо для протилежної статі


з постійно зростаючим темпом переважно життя саме таке поняття як інтелігенція позбулось навіть приблизно хоч яких-ось можливих форм

Тож певно сказати не можна що так званий літній майданчик кафе на проти головного входу до університету в якому навчався Василь Стус можливо став своєрідною криївкою або просто на де-який вільний час притулком для тих кого можна було віднести до осіб що яскраво вирізняються з натовпу якраз тим що дуже схожі були на його авангард

Чи то так можливо здавалось після того як пиво й сигарети нарешті можна було дозволити хоча б Тут у цьому місці як і саме місто набитого малоприємними у своєї наполегливості стати ще більш мерзотними ніж вони вже є — суб’єктами Справжню назву цього закладу загального харчування ніхто з постійних відвідувачів достеменно не знав або не пам’ятав як не принципово обов’язкову — проте чомусь цифра 1 постійно була фігурантом дуже стриманих непримітних кольорів фасаду вкритого ніби ультрас-стікерами що помітили цим самим свою територію рекламними взірцями конкуруючого брендами ідіотизму Місцевими цей заклад був знаний як  —  Національний


Саме там зустрічалось багато фріків яких потім можна було побачити Того Самого дня

Вона була часто там Ніби випадковий експонат що незрозумілим чином потрапив до Кунсткамери

Як той самий автомат із газировкою десь посеред літа в спальній околиці


Вона палила і пила переважно каву

висока

чимось схожа на типову селянку

Одного разу зайняла в мене 20 гривень —

віддала

Постійно ніби у пошуку когось — чогось ?


4.


— Ще по одному ?

В середині це була невеличка кнайпа із рядами того що один-два  постачальники намагались впарити у якості бахнути йобнути вижерти стендом

холодильники зі усяким їстівним мотлохом автоматом кави та пістолетом пива

Був навіть туалет


Де там МакДональдс КФС модні кав’ярні — на хуй : Національний !


— ..ось чим Європа поки робить Америку це футболом на клубному рівні

— і все одно футбік для мене лише виправдовує мій пивний алкоголізм

: ось такого типу розмови можна було почути години приблизно післяобідньої


була ще одна нижче Гуровим на перехресті з 50-років СРСР здається Завжди забуваю ті кляті назви

Ось вона й була Меккою усіх місцевих обриганів

Здається — Реанімація...

немає сенсу їх малювати ви їх бачили вони є на всієї планеті

Хтось вмирає від того що йому не цікаво жити — хтось від-того що його температура не відповідає належним показникам ртутного стовпчику


Другі переважно обирали Національний

проте рогулі і його не обминали своєю увагою...

По кривій чи дузі своєї мови вони відразу палили себе навіть якщо не потрапили ще у твоє поле зору


Викривлений світ кожний бачить по-свому

- ти кажеш права ?

- мені не потрібне мати право звати себе українцем — я навіть не хочу щоб взагалі хтось мав можливість надавати мені таке право


...та шо ти ? На хуя ти ?

Проте саме тут можна й було почути українську...

в Реанімації мабуть що суто-випадково


Влітку що минуло вона сама почала розмову відзначивши лого Фред Перрі мого балахону

потім я дізнався що вона чи то заміжня чи ні але в неї є маля


А що там в неї вдома ? Невже на стіні постер Джимі Хендрікса з журналу Ровесник здається за 87 чи 88 рік ?

Єдине що можна певно відзначити — наша взаємна не любов до ліфчиків

Десь вона казала із пригороду.... можливо із Красіка


ще тату десь було помітне

це вже через пару років на цю гидоту не можна бути дивитись а тоді ще татухі були помітні

про щось казали

палила як і курила багато — я не встигав


звісно що сюди заходили й гаманці можливо на них й полювала своїм декольте

ще казала що в неї ніби філологічна освіта

можливо так воно й є...

тільки ми розпочали за книжки — обірвав чийсь : запальничка є ?

є — авжеж

й будова розмови почала руйнуватись й врешті увесь її каркас пішов прахом...

я не пам’ятаю чи взяв я її номер

скоріше мабуть що — ні ?

Не пам’ятаю щоб ми розмовляли між собою на відстані


перемовлялися часто

але то було коротко ніби по-змовницькі

особливо після того як побачила в мене свіженьке кільце на правої руки безіменному пальці


Так ось її щось й не видно : можливо вже з’їблася кудись звідси подалі ?

А можливо її перемкнуло й чекає на матінку росію...


й взагалі багатенько народу — звідки ? Яким чином їх збирали ?

Хто ?


Молоді більше мабуть студенти й літні також десь взялись

Ну що буде показова порка ?!

Чи переможе дружба ? Ха-ха

яка картинка їм потрібна — що саме підкреслити ?


Ряди мусорів навіть не намагались вести супротив

вони ніби стюарди


5.


побути би в голові копа хоч п’ять хвилин тим більш мусора — щоб зрозуміти нащо туди йдуть ?


от уявіть собі охоронника будь-якого супермаркету :

він бачить Йому передають якоюсь сраною рацією великий мішок жиру та м’яса який по-трохи пересувається й до цього ж має щось подібне до спотвореного якоюсь невідомою хворобою мабуть що Дауна у супроводі також а то й ще більш хворих супутниць

приблизно 7 та 12 років

обличчя


скільки цьому вилупку ( це таки він — судячи з гидоти волосся під носом) мабуть що не зі своєї провини — сказати сказати важко


зростом —  під 1м 90см

але дуже роздутий просто величезна махина не досить керована але втім більш схожа на диплодока

з відсутньою шиєю та хвостом

можливо навіть від 15-ті до усіх 30-ті

забити б на нього та вже прийняв наказ від старшого

от і бачиш як до цієї туші з його ціпочками починає дойобувать місцевий вася-придурок

от і що робити ?

Наказ був просто вести

з васєй-придурком вже давно все давно усе зрозуміло — довго він все-одно не протягне

а ця туша дуже ризикує — занадто повільна й ніби навіть по-тваринному добра чи

просто вже боязка

занадто пізно був наказ втрутитись — якщо звісно був взагалі...


дослухаючись до різних уривків розмов ніхто нічого не розумів

й не вірив що це буде енсьєрро

донецька Памплона


всі просто йшли — мабуть щось схоже з євреями в гетто

спалахи жовтих з блакитним стрічок

замість зірки Давида — тризуб


балкон ще залишався в дужках Це було... на якому ж це перехресті...згадав що символічно із Звільненням Донбасу

це сталось


а розпочалося ще з пам’ятника Сергію Бубкі — цікаво де перебував він в цей час

мабуть в нього куди більш великі справи


це було перед Одесою але після Харкова


могло здатись що ми уходили перетинаючи уявну межу поразки якою навіть у сні оберталось безсмертя — константував би Драгомащенко


мова повинна зникнути — як людська


а в голові й досі обертається розмова : нє ні хто за хохлов не впишеться — але це й не аншлюс як в Австрії 38-го

ніхто не буде воювати — усі бояться війни

а навіть якщо вони зараз спробують відгородитись від росії — усе одно для неї це бути тільки привід для вторгнення така ситуація...


Настільки усе серйозно..?


розмова продовжує обертатись :

...на Майдані щось пішло не так —  перегнулась гілка

мертві — як втілення миру

ніби сценарій апокаліпсису №253 : в один день вони усі просто здалися — самі собі


...абсолютно незавершений простір


навколо прямокутний колір — або сиди тихо або сам розумієш...

казати словами — просто звичка

чи пам’ятає про це — раб ?


А в голові... раб — що розуміє своє становище : перестає таким бути

яка різниця куди вірити ?


Цвірчання птахів ледь проглядало крізь коріння крізь кольори крізь те що словами...

крізь летючі очі


а пам’ятаєш як ще у січні він ще бавився у патріотизм...


як йшли з Ліверпуля якою це було ношею як вплутуєшся у сліпий покер-фейсінг

як підіймалися дворами паралельно Богдану Хмельницькому

як мороз йшов шкірою вулиць

як у світлі тепла рукаву підземки вдивлявся у тих хто з тобою у тих з ким ти йшов

як на даний момент

як абонент не може прийняти...


квітень вдався також прохолодним :

куртка із капелюхом


А що заважає ненависті до усієї людської раси цілком і любові до когось конкретного в неї ?


Ліверпуль — це також культове місце поруч із колишнім Негробанком

найкраще за все у пам’яті 20 травня 2009 року

так звісно яка там Туреччина  — тоді й у Львові ще не був

хоча бував найголовніше у Києві

і у Москві


а за виїзд до Стамбулу якось того часу не йшлось...

Це був треш кротівського андеграунду — саме він у той вечір й заповнив цю не дуже й то пафосну їдальню

проте пам’ятник бітлам зберегли навіть сепори — чи нє ?


Вирушив зібравшись із нього — саме ти куди йшов з якою ціллю ?!

А що робити — не чекати ж на те що хтось потім років за сто взагалі тільки й згадає за Це ?


Так — тоді був травень наразі квітень який вдався прохолодним...

наразі — тією ж майже дорогою майже тим же самим шляхом — на зустріч...


6.


ненавидіти — культ

так щоб не вистачало горизонту


або як в театрі — хто завгодно виходить на сцену й тупо дивиться в натовп

і все

просто дивиться в тебе


й щоденник — й ніби не зовсім...


головне якомога більше казати — хіба ні ?

Можливо доступніше було отримати дерев’яним кийком із цвяхами на скрізь в голову — якщо б мав якусь відповідну до твоєї нації кольорів мітку

Проте не тримав ані прапора ані рози чи жовто-блакитної стрічки


можливо вже й так усе розумів — десь там...хз ?

Було ж 23 січня — й тоді було вже усе мабуть зрозуміло : небагато що сяє

і що накажете робити ?

Та й ваші накази мені — по хуй...


кожен робив що міг що встиг що отримав що ніколи не мав

усі люди-критини-брати

як би колектив одноруких віднісся би до того хто їх має аж дві ?

втім — це поразка


Розгромна поразка — після яких шлють на хуй батьків дітей братів та посилають в пізду усе своє життя


мабуть самі будні вважались втомленими від поранень своєї монотонності


мабуть так само було й сто років перед початком того часу того світу війни

певно завжди можна вести якісь порівнянь паралелі

завжди є намагання приклеїти

сьогодні до вчора

– Yeea ?  You of shore ?!


Угу. Так ніби бігти прикидаючись сплячим


а тоді у січні кроти дійсно підтримали так званий донецькій майдан

була основа

було багато кого — вони самі знають свої імена



багато — це щєй 80-90

були й такі як він —  із дуже широкого довколофутболу

ти й шов із ними колоною по два вже Артемом але того разу у бік Шевченка до пам’ятника

біля Крупської

Проте спочатку треба було заслати скаутів : що там ? як ? чи є мусори ? тітушкі ?

й взагалі чого чекати ?


Пішов ти й ще двоє

Він помітив як невеличка купка людей збирається що дня приблизно о шостій ще мабуть із початку грудня біля пам’ятнику Шевченка на проти місцевої ОДА

Збирались на підтримку київського Майдану


ну там промови заяви щось дитяче ледь не хороводи з прапором і з гімном в кінці

й по-домівках

усе


тоді було темно й дуже люто

після реклами якогось бренду(...) вони звертають праворуч ліворуч і знову праворуч

між собою вони його прозвали Шерлок Хуй може за те що одного разу батьки

знайшли його в хаті на підлозі із розбитим писком а на столі люльку

а може зовсім й не за те...


вже десь у мережах було спіймано що ультраси збираються підтримати тих хто з руху що наразі перебуває у Києві

й долучати до цього інших


тож у той вечір січня під ОДА було може трохи більше з про-українського опору

вони пафосно вийшли

перед тим як з’ясували що коридор вільний

заряди фаєри


потім з’явився телеканал названий на честь регіону — ніби на замовлення

ніби це велика подія

може були якісь представники інших агенцій

раптово по-набігло космонавтів — ніби навіть головний поліцай був присутній що займався неформальними об’єднаннями й не тільки серед молоді


ні там постійно стоять чергові у цей час але звичайно вони мало приділяли уваги цьому типу мітингу

майже не було інцидентів

це як із тим охоронником що спостерігає за тушею дауна


усі хто з руху ніби хутко розчинились

проте хто керував операцією — невідомо

Її тоді також начебто не було


7.


літери вже колись втрачали своє — е : перетворюючись в літри того чим втрачають пам’ять

еволюція завжди не встигає програє революції

В той самий двадцять восьмий день квітня не було футбольного матчу чемпіонату 13\14

на

жаль


можливо так й планувалось — після походження гімну : путін — хуйло !

Напередодні матчу у Харкові між Металістом та Шахтарем


братан й там був присутній :

небезпечно було вже тоді — проте не катастрофічно

місцеві сепари — відсмоктали

все було помпезно на пафосі — це єднало провокувало додавало питань


але це було майже місяць до того

громадянській конфлікт — ага саме так його й хочуть впарити

...громадянська війна це коли більша частина — притискає меншу а та в свою чергу їй відповідає

...а коли це купки провокаторів за підтримки самі знаєте звідки намагаються утворити умови для майбутнього вторгнення : це акт зайобу — це акт агресії... казав йому хтось

ще там за столиком Національного


тут роками оброблялася земля проростало коріння квіточки ягідки бур’яни хащі

чия це заслуга ? Чия провина ?


білизна черепу у рані верхньої частини лобу нанесеної скоріше за все досить важким кийком

юшкою очі серпанком віки димові шашки з боків на зустріч вороги

аптечні маски балаклави кастети ножі

каміння стволи

гроші й карти


пісні навпаки щити мусорські їхні ж кийки

моя любов вислизнула з тебе не залишаючи вже ні сьогодні ні вчора

чорної діри дупи привітливо відсутній погляд

Привіт — чорний понеділок !


Можливо план був оточити й знищити можливо просто — ми тепер тут головні !


Хоча коли чутно було — валить у свій Київ ! : припускалась наївність що це просто так мов би — на хуя вас сюди привезли ?

Типу вони не знали що тут більшість саме місцеві

ну може ще й з пригородів


...і що ви там у себе не змогли домовитись ? Запитали мене якось раптово набагато пізніше...

(щоб домовитись потрібно — розмовляти)...навіть ультрас між собою домовились як виявляється... ну ультрас це взагалі поза офіційно прийнятою системою цінностей... Так він сказав й продовжив : до того ж кожен більш-менш активний довколофутбольний моб потребував своїх представників на матчах збірної...


так..так...) знаємо як ваш ракіцький за збірну катає

бувають залупи...


скажені — також старіють

але хто такі ультрас — це секта ? Як гурт письменників Як клуб психонавтів


а можливо й щось інше...


Чому ти не з’являвся на секторі з 12-го року ?

Та хто взагалі про таке питає ?

то все довга історія яка добігла свого апогею під час точніше вже після домашнього із тим таки Металістом :

той тип той незайманий кузьміч із розою фкмх та своїм кентом що потрапили під тупий рогулівський бліцкриг тих із ким ти тільки що пив пиво

кент жертви щось волав за те що вони ж-то ніби місцеві — не пам’ятаю віджали чи ні вони ту розу пострибавши на голові цього невдахи

мене відвернуло остаточно


сам ледь не йобнувся коли ще у дев’ятому році машина із м’язів по-усім ознакам належна до руху залупилась на подвійну але таки розу із Шахтарем й Тотенхемом

популяція боролась із дощем й засухою з холодом й спекою з ніччю й днем із геноцидом та інквізицією із голодом та холокостом із рабовласницьтвом та окупацією то й не дивно що боротися проти будь-яких богів їй також належно...


8.


керовані боги — підручні слухняні боги

зручний плагіат


будь-яке існування — це помилка : результату все-одно не існує


— Вам не соромно молодий чоловіче ? Ні мені — пох...

Шановний — це не припустимо...


— барани тупорилі просрали все що було й з мирним небом включно !


Та не збираюся я їх захищати — це як одного разу починаєш бачити що нічого не тямиш в цьому тексті що постійно перед тобою


...коли виходиш на балкон зробити дим і бачиш що навпроти поверхом вище тобі хтось махає рукою й кричить : еу !

Робиш вигляд що то не до тебе й повільно уходиш в себе

головне що могло й пощастити

текстура втрачається...


на дві категорії : ті хто шукають й ті що ховаються

неймовірно емоційна монотонність

Все що на ходу випадало із пам’яті знов поверталося на Артема :

О. до останнього намагався захистити свій барабан Усіх погнали на Університетську

так би мовити — вчити


я тобто він — не побіг

просто зауважив це недоцільним Скло вітрин змішалося із тим що було на бігбордах

ірраціональність чеснот — в мішок без дна

крики квадратного кольору


...чи бачив хтось потім цього Шермока Ху ?

Так — він з’являвся на секторі то у Львові то у Києві а то у Дніпрі

іноді його бачили з кимось...


Їхня Победа ! — проти нашої перемоги

невтомна осінь весни

А пам’ятаєш як здали ОДА ?

Гіркий присмак антиМайдану : кислотою їх треба — це хтось про мусорів що ніби до-останнього займали свій пост перед входом

... — А автомати будуть давати ?

— І автомати і гранати... усе буде..:

це якісь тіни запитали в активіста сепорів біля сходів зайнятої без особливого опору адміністрації


десь підсвідомо катеринки заграли знайомі п’єси з щоденників Магди Ванг

ніби йдеш крізь прозорий бульвар як сраний Пушкін

вохуї...


якщо в тих країнах на які типу прийнято рівнятись старі речі традиційно як сміття викидають

то серед цих степів його культивують як останні набутки

Звісно що самі ці донецькі степи не змогли вродити стільки незабудків

проте умови були досить тепличні


й дохуя хто був знайомий Росли поруч

але на жаль наші хлопці знов...

в 90-і тільки це й можна було почути — проте як-то кажуть надія вмирає...

як ні куди не придатний апендикс\як зайвий поштовий індекс

Вже тоді це працювало...


теляча мова...

а в них то своя руська — велика єдина І все таке

Двох коментаторів : один великою другий москальською — і це їм навіть вважалось занадто

потім ніби звикли вже й до телячої...


Зупинка

й розквіт перспективи візерунків ламаного трикутнику білизни мабуть Її крізь тканину якої пробивається нестримне волосся застигле у кадрі що зроблений на поганеньку трубу в  котрий можна втикати довічно...


9.


Фол на фоні гри

мріяти про отруту — чи просто жити хворобою ?

Жодних молитов жодних кросвордів

ті хто був у перших рядах — пам’ятає...


веселі стрибки голами її м’ячів — на повільній швидкості трансу


виявляється можна було просто не брати участь...

можна було не вдавитись

не було аргументів ?

Саме їх то й не бракувало...

далі кінцева якого ? 9-го чи куди? Можливо для когось скоріш приблизно 10-го тролейбуса

не бігти — не завжди було звідки

крізь круглу наче сірість вулицю : тебе хтось звав ?


Коли знов вийшов на Артема здається вже Миром — вже був геть інший світ

де замість сонця — Надір

від околиць — до центру незносне для слуху сяйво

ро сі я !

ро с і я !!


так от для чого потрібна — сліпа віра !

Золотом на карті Таро


мудрим камінням у голову


Так коли раптом чомусь уважно дослухався до птахів й зрозумів походження мови

ультразвук

рядком що кудись постійно тікає з під рук

саме так починається гетто

обростають зони відчужденісттю

так відтворюють резервації й штрафні батальйони


поступово по-трохи обшукують погляди поплескують словами в потрібній послідовності закручують люб’язністю руки

переходять на — ти

переходять на тебе

відкрито сруть тобі в очі — починають брати тебе за жопу


...любити Україну кажеш ?

Ну то давай — виймай !

Там були й діти — мабуть щасливе дитинство...

потім з’явились ще й розіп’яті на трусиках

Що таке розум — як не зв’язка ключів кожний з яких вміє тільки зачиняти двері ?

залишки людського матеріалізму

фігурки на стінах


Ворошиловград в наявності тільки в російським перекладі

вигнуто проходячи центр


намертво зрушили з точки

кров струму мова птахів та вовчий квіток кудись подалі у себе

абонемент на незворотність — або не мент

                                                                           або — той самий вилупок !


Хто піде по самотнім слідам ?

яка різниця ким усе це було сплановано списано ?

Велика


не всі ті кого я знав кого знав — він : були не такими як їм хотілось

Не потрібно забагато знати понад-людей щоб не втриматись стати над ними

авторитет втрачається тільки — з відсутністю автора

Кожна дія кожен акорд —  виконується так щоб більше до нього не повертатись...


головне уявити себе ворогом

Це солодке п’янке відчуття ніби хтось тобі показує з чого починається батьківщина

очей лінії передач

крізь цеглу сталінських маневрів

через невипадково віднайдений прямокутний час


щось рідне хруснуло під міною донецького поля

усе хуйня Міша давай по-новому :

втрачати — ніщо

мультимедійні контенти Периферійний — твій труп

усім напхати серйозних натяків й пройти собі як крізь прозорі двері через роки


Ще було місце — культове майже як Детройт

це Амстор — ільіча

окрема епопея серед галактик дуже прискореного часу нестійких літер

звісно життя іще пульсувало як і в Декорі Донбасу попре захоплений поруч із ним адміністративний штаб

Жалюгідно : бачити очима до того ж ще й поки що власними


скільки годин спливало з тебе на іліча ?

Звісно можна мовчки ковтати мабуть і сперму Але відчуття підсрачника ставало навіть приємним...


10.


як протягом в тамбурі останнього потягу на велику землю...

яка доцільність нації — якщо на неї не можна насрати ?

Якщо навіть зомбі вигадані — для того щоб бути

абонент звертається до недосяжності...

втім хто куди...

Він спочатку переходячи дорогу чекав тролейбуса переїжджав Кальміус частише щастило на халявчик виходив на Конституції щоб розім’ятись підіймався угору минаючи Реанімацію сходив під землю переходу на Палац затримавши себе в крамниці що колись була майже музичним Тібетом щоб купити дішману пива тому що як олень забув зайти в АТБ на набережній а до Обжори якось налом


в квітні іще можна було почути той самий : СУ — ГС !

Саме так дзенькався із кимось зі своїх ще на бульварі поета яким ще й досі вважався

...а ти люби Україну !

Тож з любов’ю у серці все ближче до Національного

ближче до голосів у пустелі

Там і побачив...

комуфляжі георгівські ніби віджаті в кротів кольори — Присів навпроти Спіймав очі — в них відвернулись

так ніби він саме по них й прийшов

втім вони почували себе : сам п’ю сам гуляю сам стелюся сам лягаю

що далі ?


Стільці й педалі

мертві просто — не хочуть вмирати !

Вибігши туди де більше не зростають будинки не росте обіймами глина , переводячи порожнє дихання через бетонні сірістю програні справи

Він зрозумів що увесь час ледь йшов а поруч бігли руки з дубинами летіли пальці кийки якісь нові дні без знаків без світлофорів


Раптом помітив що правий шнурок розв’язався Зупинка : де всі ?

Треба йти у бік Критого — там перевалочний пункт

цікаво : щось ходить ? Особливо 23

Відразу двома перехрещеними прямими


поступово предмети впізнають своє інше не звичне застосування

Овал трамваю кудись дивився не потрібно на нього

сигаретою звичка Телефонна мова :

—  ти де ?

Усе добре ? На критий...

обережно


На Критому було якось не правдиво звично : черги у різні напрямки скрегіт гальм Обережно

муркотіння циліндрів вихлопне дихання залишки їжі залишки страху десь мусора десь сміття десь мазки облич солодки думки про покарання смикання брів щелепи рухів запальничкою пляшку решта дрібні грошові комбінації

вже котра ? Ця також нічогенька Та невже — жовте з блакитним в волоссі Це не так вже й безпечно з огляду на...


— ну як ти ?

...мене накрило — однозначно лихий гострий трип

І що далі ?

хз — мені здається що Це вже більше ніж занадто Це вже передоз Все в жопу

— Усі живі ? Зараз важко щось напевне казати...

Пізда хлопці — ви живі ?!

А ти що в березні не пам1ятаєш ? Ну нещодавно у парку Перемоги все наче по-іншому було...тиждень сплив


там був Ляшко — а він під Бахтєєвой а вона під Ахметом

Може саме тому й і по-іншому...


в присмерках вогні фар вітрин ліхтарів схожі на бійців що зарано передчасно склали зброю згорнули прапор

нойз переможених вулиць рамсився із твоїм власним

день видихався пивом


Яке можна було цілодобово дістати Проте відкрито сопати вже — ні

Важливо було...


Про що тим часом ти думав ?


11.


Чомусь мабуть схоже на той самий гул що віддається по трубах й тільки трохи згодом розумієш що то з ДМЗ який о котрій там-ось годині постійно з’являвся без попередження й непомітно згасав

Відчув мотор війни ? Вчепився зубами...


Соціалізм мереж Провал відсутнього часу І посипались зі сраки : уповільнено розпростерті продовження та елементи кольору що так і тхне болотним кривавим одягом безповоротні вказівники спорожнілі соти нічні щілини уяви ідеологічні словники бажань ще раз відібрані крадені речі прорізана шкіра зору невдалі серцеві спроби луна землі абсолютні кладовища джунглі ерозії матки улюблені питальні слова імена що вже спізнились голі літери ніг сліпі ламані лінії мікрораїв повинна у всьому пам’ять схожість пластиліну облич нерозпочаті продовження всесвітня історія тіла справедлива платня за чиїсь там бля гріхи планокури поети заборонені вбивства — вбивати можна тільки у передбачених для цього місцях : коло стінки або серед поля впорядкована кількість приголосних та голосних смертельно поранені відчуття власного...наручні кайдани щасливих як годинники золота омана речовин мовна умовність цілодобових цілей шуми істин меланхолійні стволи неприродні пози і стовбури пустельні приміщення пляски танки танців випадкова сокральна жертва березня( Дмитро Чернявський) чи просто перейшов дорогу в непотрібному місці ?... граніт на зубах переможні гриби залишки потрібного для життя суму незворотні осяяння каміння розуму натюрмортів пейзажі інші звукові шляхи як є ствердні — ні зречення досвіду кропіткі оплески віддалені ніби потяг ентропії перевищена швидкість без електричний світ...


слуги зажди карали своїх господарів — тим більш народні  Темні крики березня : Ти повинен був там бути ! І хто залишився останнім із могікан ?!

Перші пам’ятають те що другі розуміють а треті тільки хочуть...


другі розуміють те що пам’ятають перші

а треті хочуть того що пам’ятають перші та розуміють другі Нові пластикові руки залізні очі прозорі зуби дикі приховані мінами ноги — Ти сам поводишся як однорукий бандит !

Квест на хресті — примусовий тріп


і весна як перший осінній день

як дерев’яна конячка у пам’яті хто жив по-сусідству в дитинстві


і колишній однокашник що зустрів тебе металевим поглядом дула гвинтівки на сепорськім блок-посту так й не зазирнувши в твої очі


12.


Відчуваєш як він поступово росте й вона також Ти хочеш щоб вона це відчула притиснуті піковою годиною у громадським засобі пересування

хто зна ? Можливо наскільки її половинки стануть твоїми ?

Обережно ніби випадково торкаючись пальцями стегон тканину ласуючи мочками шовк білизни

вдягнутої саме для цього ?


Безкінечна історія приречена тільки на початок Бути присутнім... яка честь

Якщо трохи відхилитися то вже вона шукає своїм задом кінець

як блогер нав’язує себе

але коли він просунув поміж нею руку і вказівним натиснув на... вона стрімко стиснула ноги

Чи варто довіряти свободі дерев ?

Кастрований спокій


дотик льоду до віків

До Харкова були дуже не прості виїзди А той самий у вересні одинадцятого й взагалі клауд-треш

із Металістом

Матч завершився 1:2 на останніх хвилинах на користь кротів І потім біля стадіку було відкрито полювання на усіх хто виходив з гостьової трибуни


летіло каміння пляшки уламки огорожі ще якась там хуйня Тут потрібно віддати належне мусорам — можливо саме вони й врятували А можливо що й завчасно були в курсі Ми сиділи на другому поверсі залізничного вокзалу й ні хуя не знали що робити проте чомусь була якась впевненість що цей вечір закінчиться не в реанімації Навіть коли під конвоєм нас завели до потягу у вагоні не вмикали світло доки він не рушив Й в присмерках перону я знов побачив ту саму дівку що вже раніше бачив серед тітушок від харківських хуліганів які намагались прорватись до тих кого привезли на Шахту й тих хто приїхав на собаках На вигляд ій було років 16 а може й усі чотирнадцять Її тіло й рухи чітко врізались у світло ліхтарів негостинного перону Де потім я потім її ?...

ким вона була — кмс із кік-боксу чи тайському... Як саме знайшла себе серед довкола футболу? А чому б й ні — жінки ж бувають у всьому Й навіть у мужиках

 Хоча ще здається у 08му році можна було почути  Донецьк-Харків-Алкоголь !

Ці відносини заслуговували на краще

проте багаторічний союз між вболівальниками Одеси Донецька та Харкова розірвався самі знаєте з яких причин


Й ось за три роки...


патове становище Вона розтиснула стегна але він не забрав руку Ніяковіло вона трохи озирнулась Що робити ? Здійняти галас — чи віддатись оргазму Відчуває — тече

та як він посмів ? Але ж це — воно !

Й може від сорому може від голоду приниження зникає звичний супротив й вже вказівний в середині тебе

зібравшись із силою спроба звільнитись завершується другим пальцем в тобі й остаточно викликає покору


чорне тісто натовпу — геніально виживає звідси Одного разу в тамбурі поїзду Дніпро-Київ я спіймав себе на поглинанні уявою того що звалось тупняком чи може це було під час втикання у скло 7го тролейбусу на останньому опівнічному шляху до дому й так і відклалось у діряву кишеню пам’яті про своє ніби-то існування що навіть досі незрозуміло де залишився можливий вхід у себе та звідки прийде зупинка на котрій вже не потрібно буде виходити


сигарети у ліжку Пожежі ніби для того й існують Перший зміїний укус

ми жили швидше ніж інші вмирали

Чи вистачає сильонок ? Та пох...

плями днів що залишали по собі хоч якісь рухи на циферблаті відведеного й вкраденого в тебе часу

Соло :


на з’їдання майбутнього на посміховище ніхто не повинен нікому Цього могло не статись : проте таки відбулось такі довгі щасливі життя перед тим як приземлитись на самому початку не вірне музика народилась не в церкві проте схожа на молитву перекладати її на ноти дорівнює складанню формули вітру Усі безумовно усі фактори трансплантація різних кольорів тижня трансляція кінцевих Що по-вашому можна побачити ? Занесло післязавтра Бажання бути вбитим рядовим під час піхотного наступу зникло якось саме по-собі Звісно вона ловила мої погляди спрямовані на її дині проте це навіть здається їй лестило мабуть ці погляди йшли від того хто не просто дивиться а знає що робить Не милується майже торкається Хоч насправді я не певен  що дав би собі слушної ради


куди ведуть спогади  Де їхній фініш ? Раптові як та німфа що її охайно відкриту піхву споглядав у Лисячій бухті

чи впізнала вона ?

Тоді наші очі зустрілися її малі губи лисніли розтягнуті позою на-пів Лотосу

як і зараз різко відкинула в бік

Гілки розчарування

огидно вмирати влітку Фізична культура читати на відстань думок


напрочуд оригінальне знайомство : раптово задравши їй сукню фоткати й питати

— Чи ви не художниця часом ?


Чітко до дикості як потім кінчати їй в рот

реальність не існує до певного початку зникнення

Після прочитаного — не лишати нікого Хто взагалі...

серцем собаки За державним столом У білій дірі — що так названа автором за повній пітьми власним вікном у себе Не завжди помічаючи відсутність дверей та інших отворів чи на зло або відвертатись як міф від талану користуючись нагодою зірватись на хуй Усяк продовжувати розпочинати наново нюхом руйнувати склеєну соплями гламурну вазу квітів хаосу Пальці стискаються — жмуть


крізь мене проходив Артема Личаківським на Хрещатик спалюючи свічу горизонту

й навіщось не робив так щоб ніхто не вмирав вивчаючи тканину життя

як перші стратонавти

як перші наслідки

як те що ніколи не було головним проте залишалось найдорожчим не маючи жодної ціни

і вікна що колись були свої


по ягоди по пиріжки із грибами

вивчати дарувати жолуді під небом що як кава

такий власний такий твій світ — почав відчувати себе режисером ?

Чи суфлером ?


Подивись на жінку — твою мать !

...для чого

то чиє це море : меленкіно юрівка сєдове авдіївка — їх чи твоє ?!

Одеса чи Ялта ?

Феодосія чи Бердянськ ?


Все обумовлено кліматом Подібно цеглі у східно-берлінських стінах

превелика реанімація : а хто його бачив ?

Розміри продовжували зменшуватись відстані — не вважатись

як триває — наскільки любов ?

Окупований виміром час засуджений Бойлем-Маріоттом який не бачать у жодні з дзеркал

Яка група крові на рукаві сонце чиїх мерців у бокалі ?

тільки селфі зникає з татуювання

Він почув : українська література й досі залишається суто академічною

її не цитують

хто такий Підмогильний ? Вже не кажучи про Горобчука чи Семенка Їх знають переважно тільки якісь письменники втім далеко й не всі

Хоча знов таки : Стус Жадан Андруховіч Карпа Ульяненко Коробчук Барка Коцарев...

та усе це — квасоля Учорашні бля котлети Туди від звідси гайки вже закручені ще не видно в який бік

— ти забув Воробйова

— Миколу ?

Не кожне вікно казало про наявність організмів що не перебувають під сном дій проте щось схоже було в картині першого парку юрського періоду коли по воді кола Бажання вештатись й безнадійно бігти поєднались у плач сміху в барабан саксофону крізь ножа мозок епілогом з дитинства знайомого духу із-заду крамниці що біля школи Мавпа чічічі — комплекс меншої вартості Чий Крим ? А? Торгують завжди тільки тобою Наближення уяви Ракетні майданчики для дітей з обов’язково руськими гірками зморшками не дешевого повітря китайськими жовтими картками й мапами нікуди не схованих скарбів відкладених на сніданок криваво відсутніх коштів що так бережливо винищувались знов проростали натякали крапали хмурили брова зі своїх хрустких ікон злягались із математикою Й оселедці за знижкою


13.


пам’ятати нинішнє — марна справа

минуле обертається довкола ілюзорного післязавтра Залишається завжди тільки підкрадатися з-заду до подій що ніби відбуваються саме зараз

Ми ніби не відчуваємо що перевдягаємося в — нас

відчаєм щастя в розпачі везіння Відсутність — ніколи не відбувається...

На що можна не розміняти себе?


З якого прошарку суспільства він або я виліз — з робітничого

класу ?

Тобто все-таки класи — поділені проштамповані загорнуті стверджені все з’ясовано можна розходитись долучатись поплескати по плечу розказати знайомим здіймати поважно бровами

невимушено проводити вільний в лайно час

в жодному разі не поступатися відсутніми принципами Не надавати свободи особам що не достигли

вісімнадцяти років — чого ?

Усі на показ


нікуди дівати цей ніби за акційною ціною всесвіт — як занозу що ніяк дістати з того самого місця дитячого миру

Типова сніжна засмага переслідує тих хто постійно полює на музику

необов’язково зриму Непередбачливо стерту ніби для того й хімічну нейтронну

Як будь-який клас крізь географічну призму : де саме зароджується оце твоє — ні ?!


Чуєш ти — як на це можна ставити як це можна читати ?

Той хто народився серед пустелі — полюбляє пустелю завжди чекає на неї

як літери спогадів що поступово зникають

з останнім місцем весни


як про все відразу


як екстремальне полювання на привидів

Завжди чомусь буває соромно за свою поведінку Перед ким в першу чергу ?

Але лише буває


шум часу залежить від чуттєвості не тільки Вуха

й залишає непроглядну тінь саме коливання думки що гадюкою влізла у хату та сховалась попити водички з унітазу

То саме такою ти її запам’ятав ? Довічна — Нічия

мабуть це буває у тих хто відчуває провину за чиюсь смерть


згодом як вода камінь як пісок в скло

як не відворотно перевищена швидкість Як довільний термін навчання вивчанню

Хто там співає в тобі ?


Так і відчуваєш ніби речі як звуки й звуки як цифри як колір Змішувати це взагалі властиво усім Тягнути усе це густіше як молотком в голові

То коли ти відчув — коли йшов з ними чи коли пішов з подивом що вцілів ?

Можливо із самого початку ні про що...


вкотре кінчати Так а може знову закінчувати й знову не припиняти...

Ви —  це якась множина Ніби коли приходить той вік що вже важко сказати де саме ти із усіх твоїх — я

умовність мови припиняє бути чимось...


де саме є та вона ? Хто з них буває той самою ? Ознака її — не читає

багато звісно вона й не зможе спалити Проте володіє словами не гірше за молодого Платонова Хіба це показник — чи в нього був свій пункт ?

Стосовно черги потреб що повинні складати відповідні маяки візерунків які були наявністю звертати увагу


з того ж витвору й шаблони

тиск часу Й епохи самого себе — що вже канули геть

Нікуди не подінеш ))


як дике поле — посеред дикого поля

конопля по-під трасою

швидкість пітьми завжди вище за світла — банальність краси

Він так і не звик поводити себе суспільстві Правильно ? Тому й намагався заховати себе у натовпі посеред агресивного спілкування Втекти навпаки

сало печалі


велике всесвітнє кохання навпаки


Тримати себе за свій ланцюжок

короткою миттю проникаючи в час охоплений зором Серійний вбивця себе

Усе велич неможливого Весняні сутінки

без потрібного шуму

Хоча енергію натовпу можна відчути її течію його стояк

позаяк усе відбувається тільки в минулому Десь там на зорі першої думки На сході


без музики пісня ритмом без мови Поза відбору словами — важкий шлях крізь іржу Самотній як вибір

в запаху моря — запахом смерті ? Моральна їжа

В хащі в зірки що камінцями на лобовому склі зовсім іншого твого виміру


навіть не залишати після себе думок стає не можливо

Завжди ?

Звукові фото мальовничі пейзажі як там у Ротко Як там його мільйони ?

Як тут на нуль поділений

зір що бачить себе — нічийний ненавмисний погляд у відчай


ваші документи ваші квитки сеанси терапії переконання нахили схили Ваші листи підписи накази проекти докази виняткові посилання харчові талони хітові пісні мовчазні вуха печаті рук ніг ваші тіла прямі мови ефіри строки кефіри малюнки протести зимові ватники хатні диктатори Шапокляки гремліни військові та мати коричневі чорні червоні Ваші хрести матері важелі хитрощі рослинність присутності й усе інше моє...


що з цього ? Що до чого де як куди звідки нащо коли чому кому невже... пісок наміру — шматок пострілу наугад Де були наші якщо це не ваші ?


Де була абрикосова чача Бердянську Рятівна петля єдиного шляху

різке світло Загострений всесвіт Повні обійми стакани рідною сечею рідиною продовження

летіти пішки


передбачати можна вже тільки після

порожня луна


14.


наголос співу — по забутих стежках...

Вийшов в степ донецький... Сплутані краплені колоди — червиві тузи

А як мову підіймеш то доведеться тримати


її прізвище було Станкевич — дівоче воно було чи навіть Станкевіч ? Вік — рухливий

мати сестра коханка жона позашлюбна дочка ?

Для первісних людей — ми ще гірші дикуни ще страшніші поганці національні фашисти

втрачати завжди

ще була Стаканчик — проте це також не вона


на скільки я глухий на скільки відчутний І тоді я вже був Немає криївки немає коли

комусь краще вдається комусь

складати

складатись

у скла дати


питальних знаків надії

тільки очей ліхтарі кидали тінь

тільки йшло все кудись так й не скінченним дитинством

що з-під самого носу

майже


не зайшла ставка

Знов підрахунки перевірки місяці копійки Нехай знов нічого не згадаю

залежно від сорту Маленька хатка під величезною кульбабою

ніби відчути свою срань... як і людина що поки-що не вбита тим самим автобусом

Що завжди поза розкладом

більшеголизм


музична скриня все ж-таки... втім рятувала

А потім з’ясується Так і не вибачать

поламані тротуари зависокі бордюри прості як сорочки хлопців числа

пам’ятні відсутності

інтимні зачіски міст — волога сором’язливість


десь завжди Там

ті самі балкони операції початки амністії вихідні циркулі енні Д...

вогні стратосфери — атмосферні дірки

непроглядні кожні виключні натхненні пекельно крижані злочинні самі

як очі що світились твоїми


Непочутий — не розкаже Недопалений в не допите Що можуть розрахунки ?

Сусіди по м’ячику — так ніби посеред бесіди Звалища посеред Тримати в кишені в кулаку у сні на світанку вечері у себе під могилою

те саме Те саме

наголос вартість не принципово

не так вже й далеко Чи може воно в неї ? Тут поруч

Ще


за звичкою посипати

як завжди просинатись не вчасно

збитки побої

відбитки

пірнати у сльозогінний потік спрямований в пісок протилежних

Й далі


15.


Коли грає уява ілюзія додає ритму — не виймаючи із рота

снігову як тиша цигарку

бандера росса — крапкою і фонтан як пам’ятна пустельна віха

та аромат квітів зла

Той самий парк той самий Юрський Що знов зустрів сам себе — знову помилився як міг ?

Смокерс дай янг


смокерс дай янг — авжеж Колір що втратив себе

Вдома п’ять років не бути як ? Де вештатись — де Треба

ще потім скільки...


а в парку себе можна відчути Той самий пластилін — ті ж самі відбитки на ньому що простирадлом першої крові

занадто складному будуванні букви як на основні первісні інстинкти Ми всі прагнемо публіки Усі вимагають свій куток — знов таки той що утворюється поміж стегнами під спідницею зовсім поруч як на мене найбільш вабить Інша версія починає сочитись часом зору Ось саме зараз розтягнуте ковдрою зрозумілою не відповіддю

завжди початковим гнівом

Бо йому не стало тривати Бо тільки ним Невидима стіна слухом — звуком шрифт


Заліпати — це щось типу мавпи із сигаретою Ну а як же без штрафу як не лупити по дупі коли вона довіряє коли свідомо сує Без емоцій глузду Без перспектив

няк Вона така — показуха В Австралії сніг й кенгуру тікають з розуму Накладання на накладання — від обрису до зору У парку було не постійно : застиглий вітер

Що ніколи не гадав — все не завжди буває однаковим


найкращі звісно у Києві

проте й у Львові й у Дніпрі тим більш у Донецьку є місця де можна злитись

особливо парки в Слух поспіває за зором Все чуєш сьогодні все що чуєш — завжди

звісно що ніхто немає ключів потрібних саме тобі

крапкани


вони — їх

ми —  вас

їх наші — нас ваші

Як у дитинстві не звик Так і вмирати Щось зламалось у тобі — ні усі кістки цілі

тоді так — пощастило Крізь окуляри вмикати у проміжок запитання І ось ти йдеш тим самим донецьким проспектом тільки в Дніпрі або січових стрільців тільки у Львові

постійно але йдеш Жирним басом ось туди — на глибину в середину поміж червоним й зеленим Боже дай мені сили зненавидіти Тебе ! Фрагмент

фасадної плитки мого уявлення його дитинства Класична тотальна будова Моя нерозумна нація — твоя біла раса Ті самі кроси також білі Й взагалі манав увесь цей постмодернізм — я  навіть не модерніст І взагалі слова мені даються так важко ніби він це знов я

в опозиції до опозиції


перед тим як смокерс дай янг — мабуть пішло від звички пердіти при зустрічі Мир мазохізму

Сплати податки — й далі вмирай Довершене майбутнє — що приховане що ховається в будь-якому законі  Що ховає закон — кого ? Автономності не існує — ти це кому ? Стоїть звуковий вітер Давай поглянемо Візерунки за горизонтом ума та зору моєї поразки Та ти вилупок ! — казав йому дід  Це коли старий дізнався що онук задалеко відкотився від яблуні  Так дід махровий комуняка із душею юродивого проте істота що повинна бути апріорі мудріша — і отака хуйня !


Й так буває Буває Іржа переходу Хто там співає в тобі ? Хай там як — а сім’я Ніч завбільшки з рекламну заставку Частина фейку — фрагмент

підземна райдуга — гомо-авангард

А усі ці радянські мультики — особливо озвучка : якесь нестримне бажання змішати тіла

краплинами сміху що слиною на папері На плівці Ніч прокинулась посеред тебе Панк — завжди був мейнстрімом  Праця — завжди обов’язком  Гвинтиком Прикладом Тож якою вулицею не йди — все-одно кудись... там де гурт — там і мова Там де є стіни Крок за — два кроки проти Музикою болі літаком-ковдрою Слуга мріє щоб була служба

сліпий гітаризм З корінням подорожник

Ну так, можливо : внутрішній простір Безглузда мить складати стіни слів вже минуле поточне продовження нових відкриттів поза жодної галузі Два головні різновиди самогубств Ввічливо класти хуй...


Здавалося б... та де там ! Інший порядок Чому саме дід ? Чому саме так... система споглядання інтимним втраченим зошитом Розпач першого як думка здивування Як вудеркінд призваний до строкової армії Скидається на те що навіть консьєржки пов’язані дротами із клубком мусорів

Такий уклад Розклад прибуття\зникнення В нього свої комікси СВІЙ Порядок — більшість складає бажає шукає систему Безлюдний як прохідна усіма забутого...

Завжди тільки боротьба з реальністю

Подивись може вже хтось стоїть за вікном


ти виповзав з себе Всюди проникаючи швидкість як комаха в бурштин — віра в реальність ігри Постійне перемир’я у боротьбі за перший дотик за перший крок за кордон

Як наказали привчили домалювали


як незавершений проект сучасності Структурна діра Чи твоя це була думка у мить коли вона зіштовхнулась із ти що на подив постійно перебуває поза її влади ?

Стає початком

історія — це завжди виправдання Без пробачень


блаженна потрібність гвинтика Перебування у стані подібності Сукупність — мова про всяк

постійне наближення Долучання чимось схоже на караван-сарай чимось на загони Махно

світло та радісно ніби конав разом ще один мир

сторінка що не має меж

летить туди куди все


Бачити потилицею дослухатися зору дочувати стерті музичні коди

загрався дитиною Побачив

припинення — розуміння

процес дозрівання Витримки потрібна постійна боротьба або спротив Нікого не слухали руки

Нащадки


Якщо підняти очі трохи вище купола що височить над Критим ринком ( в народі пам’ятають ще як колгоспний) то бачимо шпиль із кольорами які намагається сплутати вітер попри все здіймаючись жовто-блакитний прапор

Він залишався останнім маяком

одного дня здалося що ось і все... замість Прапора — триколор

проте вже за мить що була ніби марианського розпачу Він знов був над містом

над іржавим обрієм

Потім він вже зник остаточно

?


Нащадки

нащадки


злочинці нових постанов нових законів нових питань

Зчеплення від завершення..

де ти був свідок ?

Що було Обов’язково

Тим більше занурював Львів


в цьому місті мабуть що багато хто сходив із того що мав за глузд

архітектура слова складається наново

Але поза імпресією постає той самий соцреалізм Відчути себе можна — не вдома Тебе вбирає Саме Так ( я сподіваюсь ти зрозумів) бажання на ньому спинитись Ціпки руки постійних проблем Побутового царства психічного скрегіту Панування щелепи

Це постійно траплялось мабуть що на перехресті Вірменської з Руською — уява припиняла бути лише твоєю  Де саме виникає розрив ? Вже біля підніжжя цього Великого Замку — чи вже десь посеред сходів до...


тварини класу Людина чомусь завжди у великої кількості зустрічаються у перехідному становищі з якогось іншого виду Від яких ані зчеплення  ні  живопис Частіше як дощ Майбутнє стане Утопією або його взагалі...


десь там

У шарі дзеркал

бути сином шахтаря сином пожежника сином полку

Знову лайно — навіть у Львові у Києві в Одесі в Дніпрі

подивився в липкі очі країни ?

Майже усі мережі гіпермаркетів обов’язково мають на вході типу алюмінієві стулки  що якраз на рівні паху — для чоловіків підсвідомий натяк кастрації

Хор турнікетів Зі швидкістю тьми — світло Страх виказати свій страх

і знову парк


від однієї дружини копа я почув що коли її чоловік навчався у якоїсь-там мусорської академії то вже до третього курсу з групи де він навчався 50% не відрахували а попересаджали

в них там досить жвавий відбір

Звісно що дружині копа я також не повірив Центр ночі — сонце

найнижча ціна — завжди відповідає своєї якості проте найвища може спокійно нікому не відповідати Центр сонця — зіниця ока Вибиті на майдані очі розквітають вибухають знайомими нетверезими фарбами Кров’яними бурульками

що вимагають від тебе ?


Хтось комусь на вухо хтось когось заживо Нестримні якщо не печатні Сонне вугілля голосу — петляючі сумною коридою на світанку в посвисті тиші у своїх чигирях Скелі тупих

яке мають значення ? Події що відбули \ не  Втекли мертві у сні Хворобою під ногами земля порожня пляшка пустельної ночі усіма вітрами таємна кишеня

святе — то свято то простір

слово на —  що

хмара з штанів — професійний член у розкіш Яке саме життя ? Тінню музики  ковзанів та ключок за пересуванням тролей

зморшок велика кількість відходів — я вам покажу зображення бога на своєму тату

...Показує голу шкіру


Навіть занадто довгий сум починає якось веселити — якщо це не стається то мабуть усе йде до мазохізму й культивації якогось там особливо затягнутого часом жалю

як рагулі з китайської вулиці

як копирсається в очах джерело посмішки

як личаківське стає Меккою як прапори на свідомість на его

як Іловайськ із верхнього поверху залізничного вокзалу на початку 90х або наприкінці 80х де серед пітьми йшли локомотиви де перевозили інвентар все іще працьовитого міжнародного концентраційного табору

як війська навпаки — як ніби щось знав завжди раптом

ніби як обов’язкові  як друзі — вороги

як розповідь що не має бажання бути завершеною

так ніби тримаєш в голові вже щось інше...

так ніби якщо б потилиці бути

як гуркіт глухоти

як втрата різниці між м’ясом та шкірою

як наслідування як зникання

чи взагалі щось можна намалювати словами ?

Вони дивились на це...

він не знав що робити Просто подалі

ні не просто — а саме Туди де шукають домівку нінащо не сподіваються

як у відповідь заскрипіти зубами

вчепитись в коріння

стати камінням відчутися хробаком

це вже потім файлом з віршами і п’яткою дорученою Андруховичу після й ще навіть набагато раніше\пізніше

як мабуть кожний За-винятком

тільки привчати Тільки вони тільки батьківщина

крадії що за-звичкою починають красти у себе Мене завжди тішило Непотрібно імен — ви їх самі дуже добро знаєте

Ну так звісно щодня сигарети в мене стріляють

як собі посміхатись

Ваші раби також —  робити це завжди проти течії

як заболить під ногами земля

як знання жахом

як божа боязнь

як випадковий свідок

чи гірше бути таким як — я ?

як не любити Кремль або яму з її далеким Золотим кільцем

як зором вікна

як зараз ти !

Ми творимо ми підтримуємо ми відповідаємо Спостерігаєш середину зовні — кому належить почерк...

якщо я вірно розумію під іменником олігарх

уява як жінка

як страждати знищенням історії ?

Як і далі щось там комусь суперечити як взагалі щось казати...

як слухати

як співати комусь...

як сниться спокій Як не добитий  Слід під розталим снігом

це знаєш ти і я — а це вже забагато

скоріше філософія ?

Як вам там — мені також пох...

ніби бачити сон що наснився комусь іншому

як прочитати на стінах деревах стовпах спинах Як усе згадати на ранок


Він казав :

не завадило би дітям давати на огляд згорілих пожежників та придушених слідчих

як пропонують поглянути на легені курця

на обрубки військових залишки шахтарів та водіїв що зіткнулись лоб в лоб

а ще на проктологів  гінекологів та урологів під час виконання своїх професійних обов’язків


як в дзеркало заднього зору Тут вже зуби не заговорюй — є кому

як гербарій того що читають

бульбашка бачення

нескінченне запізнення — як трава що не дасть впасти але й піднятись після гарної важко

як заснути навзаєм у те що сни не по-бачать

Як не бачиш те звідки вийшов та врешті й на що... куди

Так або ні

   як можна зайти не далеко ? Вільний народ

жовтіє літо Вже — й так світом керують саме собаки Пожираючий жереб

як розсип гудків на зв’язку Як розпуск чергового парламенту

як розпуск майдану Як постати перед очима — як зробити нічого ...щури розкладачки дома отрута осінь знаки вкрадливе відчуття розуміння себе з іншого боку місячного сяйва камери фото для самотнього ув’язнення олов’яні хрести  як уява втрачає смерть як переступати уяву радіація нежить за ними традиція за ними овація по твоїх щоках де монета де золото метелик що стає полум’ям кров стає вином як сухий лист як той самий глист як центр смерті галасу як вбивча раптова випадковість як уперше у вушко голки ночі як зіниця починає свій сон як спостерігання обертається переслідуванням Як світ — ніби абсолютно порожній мангали монголи могили Як спальні висотки надгробків як обценьки закону виривають зуб мудрості з щелепи знань Червива посмішка ...................................................................................................

далі забув ..................................................... ...................................................................................

....................................................................................... мабуть саме важливе...

.......................................................................................................

........................................................  ....................................................................................

............................................


16.


цивілізація доходила поступово Все розпочалося з дерев’яної калитки Спочатку її змінили на іншу — більш масивну Потім взагалі на велику й металеву Провідником у цьому випадку був саме дід...

гуркіт глухоти Завжди існують не писані правила В чому різниця між Мадонною та Андруховичем ?

В очах окупантів — ми виглядали сектантами Та й зараз якщо відверто заявити що ти — українець ! Виникає теж саме але можливо що тільки не завжди викликає раптово кулак в щелепу Особливо в Дніпрі


світлини про життя твоє-моє  Слова це завжди осінь розуму В одну мить Опинитись десь посеред чужих думок — що взагалі можна називати процесом мислення ? Тоді коли починаєш агресивно повчати колегу з роботи де вона\він займає трохи нижчу сходинку проте це є ніби на вічність нижче Чи тоді як стає все зовсім не зрозуміло ?


 Закрутились пори року на шампурах здогадок

коли повітря почало задихатись


— Де ти вештався ? Де зник

 Звичайно там було море Як же без нього — були інші але вони взагалі...

заставши на місці Але вже далеко іншого міста Продовжуй :

де міг бачити ? Вона як трансформер Мозаїка її всюди де не обережно проливав погляд свої фарби Навіть у сні Особливо у снах

 Неправильний як єврейський череп — я сприймав п’яні естетизмом рухи за щось показово маргінальне  Таке що не може діяти в зворотньому напрямі Особливо там де соски

Доводилось тільки краєм ока спостерігати голос Гіркий смак очей


хтось потрохи сходив з ума А хтось як твоя мати : раптово й здається на завжди

І дивуюсь я вже якось мляво Втім й тебе здивувати важко

Залишалось тільки дивитись і на себе також але вже ніби з іншого боку прицілу Ну а далі-то що....Запитають : можливо з’ява — можливо ствердження Насильство народжує...

— куди лізеш ? Куди преш ?

  Приручені ніби подарункові вогні , льодяникова насолода кожного дня

Можливо я й не дуже люблю людей, як і тварин Проте не треба мабуть на цьому наголошувати Декотрі навіть подобаються... Але не можу я поважати ані своїх дідів ані його, як і прадідів, їх і своїх батьків — просто не вважаю потрібним...

 Вона мабуть також


Висотні немов матюки хатини І вони посеред них — на вулицях серед поля що засіяно екскрементами Покажіть документи !

Підкажіть хто я...

допоможіть вмерти хлопчику Борі...

братуха виручи — вмри

подивіться ліворуч — подивіться праворуч

тут не палити Там не вмирати

зберігати спокій

заплатити — посцяти

і всяке таке


 Незліченний вітер залізобетонної каші крутить свій калейдоскоп Де тут зупинка ?

Я пам’ятаю її але  мабуть мені як завжди не туди Кому зараз руки навіщо ноги куди очі як у вуха чому саме хуй його знає ?

 Мій недопалок вслід


От так йдеш собі і обсмоктуєш видивляєшся обмацуєш оперуєш віршуєш вирішуєш

На !

Тримай ! Що хтів ?!

....і нічого зі мною такого не траплялось Майже...


та й з ним наскільки він мене пам’ятає

 Кожному по папузі — кажу я

Недостатньо самого себе — та ти фашист гомосек Ти — вилупок , срань

хто з нас бред — хто піт ?

Роки на усі боки...

значить кулаком значить підписом означає — Наступний !\

наступні  напролом  Мить


Ну хтось таки призначає господарів — ні тільки ми

День також може бути лише крапкою

 Скільки достоєвських не дописали своїх злочинів Звернулося іншим боком : на собі можна — на стінах ні ! Колективна цінність ?

Занадто просто неможливо тримати прислугу рабів християн атеїстів кріпосних боржників та інші іграшкові набори


В ядрі як в яйці — важко

Чому саме оральний ?

 Горобець зробив вигляд ніби клюнув зерно Чи що там далі ?

І зовсім вже не про соціальний прошарок походження мови яку більш-менш розумієш

де можна купити сушену голову

лісоруба Летова ?


Все ж коли насилуєш обличчя здобичі повинно виглядати якось по-іншому — тому насилля на хуй !

Як довго

тільки порно-зірки — тільки сонце мертвих


Моя чорно-біла срака Моя фундаментальна теч Мови стає замало\багато Не поспіваєш не встигати

Провідна сила пиздить один іншого краденими рядками Піратськими святами

ябедничати стукачам


стукати підборами

потроху звертаючи зі  шляху до розуму ?


Ні — також на хуй !

Існую чи ні — сам вирішу В мережу людства чи в пісок азовського часу

незручність лишає мене


Ніжне з’їдання значення Морів окуляри Китайські крабові палиці

останні ковтки перед виходом

біля входу

певно одна з північна-американських зірок Мабуть водяний знак зодіаку

круті як хлопці  Виграні ніби ті самі...

Ти називаєш себе — на я

 Незабутня фонетика — стіна як картина Уявиста вільність — ховати екскременти


 Крик риби Кучугури рук Усім чуже — порожній колір

Підкреслити закреслити

Звіряче тупориле кодло — вони поступово захоплюють території та перетворюють на дебілів своїх полонених

поступово промацують тебе очима Вивчають твої крапкани

Що там в тебе там у твоїй таємній скарбничці ?


 Так Шеллак і ще багато чого...

То який зв’язок між тим що в уяві та ним ?

— Що в тебе з нею ?!

Йшов би ти зі мною та сам й побачив  Війна також — вона ?

Ручні роздуми ганебна гоньба типове повстання колін/ Ти увесь такий правильний — ніби справжній вбивця/ порожня тарілкова безпілотність кроків часових в механізмі


 Вони йшли в післязавтра

байдуже числівники порядки схованки перехрестя паливні ноти контакти степені плоди насолоди поспішні не вчинки термінові не повідомлення недоторкана позбавленість достеменна вірність\не топи левели приклади прикладів кінцеві радіо точки

 Навіть :

—  В тебе є план ?! Вже сприймається старим палевним Вже давно в народі кажуть : в тебе щось є?


 Втім одного ражу він сказав їй :

— Чоловікам ще можна позаздрити !

Вона : чому це ?

— бо в нас хоча б хуй є !


Контрольований вітер як сімейне життя Постійне копирсання в залупі очей

Став на крильце Увійшов

 Чайник стає водою — цеглина стає водою

Хіба ти сам завжди знаєш що маєш на своєї увазі ?

Тут навіть пил — рідна  Слова з’явилися з музики чи...

на порозі дзвеніло у вуха Знайомий бордюр твоя зупинка Зламана стійка


де саме пам’ять ?

— Сиш ти олень : вези мене в мою країну Оленів !

Вона просто подивилась на нього


докази звісно що зайві

Поза куполом зору Тризуби квадрати Гар такий ніби від молока що скипіло у грудях

Підростали стіни під дитячий сніг При усьому бажанні — що ти ще...

тра-тра у-иі-у — собака влади

посеред приголомшливої тиші себе

вчився дивитись

вчився ходити

вчився читати гру Сигнальна пам’ять — неприпустима поразка

пісок скла

листопад починає з себе


катастрофічно не відвернута не можливість — ще раз : пам’ять не допомога

Кажани

біле кошеня ночі Замуркотіла підсвідомість

Яблучним хробаком визирати з козубу

проливними морями сполучними штанями стрибанута вертикаль — моргород мандельштамів


Стреляючи один одного в цигарок

тривожний будильник зупинився за крок

ніби навпаки — у груді Зидану

усім хто за іншу команду — зіндан

Що виправдовує праця ? Рабство чи володіння — полон Звідки пішов цей вислів : про це навіть смішно казати ?

Як the Strawberry Alarm Clock після сорока літ сплячки Так і він схаменувся


І сказав я йому — піздуй рідний !

Куди ?

...можливо оце наше бля через слово те саме Так-с ніби можна-с

як Ну , постривай ! — на фоні Афганістану

до найдрібніших автономних подробиць райдужні дні на грибних ковдрах під вбитими подушками ...хуясє А казав не візьме ?


Мир як світ — вогонь Нові моделі любові тортур

вушний живопліт очні зуби ставок заочні клички дірявих спин та післясвічення на вітрі часу

І її зачіска крізь візерунки стрінгів відтінена навпіл променями сонця та блиском зустрічі в глибинах раптових очей

 Ніби хочуть щоб їх спіймали

спалили Й так щоб мереживо малюку оберталось змією її білизни


Коли з цілодобового літа кудись в нескінченну осінь із чорнотою зими і тільки безнадійно блимає зім’ята згадка весняної самотності

посилений поділ тканини

Йти собі прямо

просто


Велике місто багато стін Усе повторено природою Музика страти Але про це після або ніколи

Де тут твоє ?

Дати кажеш — вони самі по-собі нічого не варті самі

двері у хащі Позбавити зору вирвати очі — і таки накази хтось віддавав

Звикаєш до нежиті


її телевізійні очі І цицьки похитуючись або лягаючи на відсутній живіт Бруньки напружуючись набрякали ставали гостріше під поглядом на незахищеність ліфчику Пайта на голе + довгі ноги не дуже спідниці  Усе це з тобою


номери цифри новини — які ?


реанімація Так — реконструкція загарбання простору Заліпити соплями

Ні віри( що не так воно усе має бути ) на щастя ні батьківщини тільки земля хробаками Повернення в матку Транспорт для громадян та гостей міста

рукопис — ти натякаєш Такого слова вже не вживають Відмерло нарешті

хоча...


нерухоме пересування Ніколи не знаєш — чи встигнеш

Сам собі про-рубив день

 Що означає невдалий переклад : академічний надгробний буквалізм Замшілий невипадково приплющений

...під яку мелодію вбивати вмирати


Під небом поліцейського цвіту які б міста не звикали із горизонтом

той не дурень — що не жив !

Втім яка різниця місити пісок чи топтати глину — проста машина не уявленого Невловиме

 втеча — у таки самі як усі Майбутні\минулі татусі з часом імен та порожніх криївок

поворот курантів

розмова курсантів Тимчасове посвідчення переселення в себе І знову у не звідки


хто постійно їх називає викликає ? Як завжди остання осінь чергового патріархату

 Усюди розросталися очі — особливо у сні Де вона встромивши соломинку в мою уретру похрюкуючи від задоволення смоктала з середини твою сперму Неіснуючи як музика що вибухала стінами та раковинами під нігтями та зубами осінь поплескала одноруким самотнім гнійним дощем з піздюлен та іншої виховної лайки ніби вже давно знайомий паразит в якому все більше впізнаєш...


Ліки від

Відео-ряд Слуховий супровід нездорова усмішка шиї Потім вона скрикнула коротко солодко

 знов підпалив від її

відтворюємо те що повинно колись бути нами


 Негласний закон — чи це не я ? Тільки тотальний тільки піздьош Тіки-така

на який день на який хуй ?

Залишки райдужного скла окулярів серпня Невідомий далекий рідний дім обернувся черговою ночівлю на випадковій зупинці

Достеменно нікому


де саме як зараз Подвійне нічого на межі зору спрямованого крізь стіну Міраж — що побачив себе Він йшов майже як Ібрагімович крізь футбольний хаос мінного поля

як завжди часу більше не буде Великий дитячий шар страху Війна —  виявляється всюди

де тільки...


скажи своє слово Невже і так і по-іншому далі тобто куди

от не повинні були проте гвалтували

Що таке молитва ?

Якщо завтикав залипнув Забувся вдивився забув

на межі сили часу та невід’ємних рівнянь правопису на свій лад та свій рід

їсти й пити для того щоб рот був завжди переповненим

свята перемоги початки невикористані презервативи очманіли ручки гарбузові кістки


дитячий дідусь батька Що таке мрія ?

Ха-ха слово

немає товарного запасу на вітрині Де запасні кроки де додаткове мгмм-угумм...

дзвінко вухам стрімко очам  Язиками щоками викопаним співчуттям рибними кометами

Звідки свідки

на слід нащадки нас слід Як солдат на своє смертельне полегшення

Філа Ансельмо сюди б зараз

йому мабуть таке до-вподоби А можливо позер


Вуличні пісуари в Голландії як черговий доказ неспроможності жіноцтва

їм також потрібно через щось там своє переступити

нехай воно й буде виглядати як сімейна війна за хату ще не померлої бабки\дідки

перерізана пуповина


жінки книг хробаки паперу

гостра нестача кваліфікованих насолод Усе це із тобою і з ним

проблема кінцівок Ігри тіней плям

Вуличні пісуари в Голландії — грибний слух

і я впізнав його


Підземним потом тхнуло сірою металом передсмертним духом на при-кінці квітня в той день

білі кросівки балаклави кастети Хакі камуфляжі шоломи кийки біти димові шашки

набої ?


Дерево пробите цвяхами Алюміній сталь бирка Погляд вчепитись Дома куди вікна бруківка булавка у вушко системний карієс соковитий клімакс цноти смерті страху

Осліплення не тільки словами Бачення не тільки самозахист виправдання ознака бар’єр контратака

крізь щілини повітря не крадучись але балансуючи на грані цугцвангу або цейтноту

ментами й цементом

Потім був поїзд з сексу і бомби Потім Одеса


хто куди львівське пиво Експериментальні екскременти Проти шерсти проти завжди Вікно що праворуч де шляхом миру йде вона

ніби південне небо близнюк у хмарах вище північного брата

повинне ?

Не так просто Ніби ложка без супу — ніби тільки одним очком

багато чого стає просто нецікаво нудним Знайти час дати волю в ні-кудись поспішати

І нах пам’ятати власне ім’я ?

посеред мінного поля з одного та другого боку триває дорога прикрашена блок-постами Куди б ти не їхав, до-дому чи з...


все навкруг чуже Все давним-давно не твоє... чомусь задкує смерть

Дивним залишається те що він ще не припиняє дивуватись Однієї крові — то що ?

Що кому передати  Видніше


амулети обереги прикмети прикметники посіяні ізумруди з бруду ласки та суму


17.


Зі швидкістю відстані від літери до літери Від кроку рухів до залишків меж Все залежить від сонця Наприклад

— Куди тече Дніпро ?

залишався тільки нойз


Запитальні знаки вух

співаючи піски

сир бром

як скроні тотальним сріблом  Ніби біля кожного стовпу Постійно підводити рису постійно обертатись ніби на усі сторони Де вимикається світло

Локус\фокус


листя часу Кругові дерев’яні спалахи І знов Критий ринок Ще секунда і сходи з наступною втратою усякого значення

професійні актори професійні спортсмени ...бля мабуть це важливо бути професійним Мати потребу бути задіяним Постійним


Саме воно залишається кутовою вологою обмеженого будівлями простору У кожного є своє місце — де можна  Танцюючи шляхи охолодження

З наближенням відчутності часу й потреба в словах стає зайвою

уламок зуба дере щоку


казати просто : пізда керму !

Butthole surfers everywhere — вужі звичайності  Глуха міква говору злочином за покарання

Чумацький шлях краплею сперми  Наскільки усе ? Це

То виглядав він —  то порожнім Усе тільки крізь труп — усім не туди

І знову тільки машини що поливають дорогу, місто як мурашник до того як на нього наступили

 Що дано нам не зрозуміти ?

Я навмисно все більше питаю Як і він


вона мовчить

Жити кожен день так ніби це саме той день ? І що, в когось вийде ?

селище ім’ям Карла Маркса

колекції совкових вінілів та незабутніх моделей первісних людей, мисливців, вікінгів та радянських бійців — ті що по 15 см

та маленьких ковбоїв індіанців піратів фараонів берсерків


какофонія пальчиків Чого чекати

коли дає пагони як під час Поллі засцяна територія вушного зору Полишити рух

дуже довга перерва

Застарілі як місцеві вирази незграбні тролейбуси мислення

тільки там де роги — там де дроти здогадок


Перемога поштовху над бажанням

якщо хтось це читає — то він дуже впертий

радіо-хулігани радіаційні мусора

Справжні воїни_пацифісти  Безіменна кінцева  Колись нещодавньої юності :

вони збирались ночами, бомбили мажорні корита, найчастіше обирали кошерні поза-шляховики чи зовсім попсові варіанти уявлення про успішне існування  Спочатку були балони із дешевою фарбою та від-руки щось типу ЗВІДКИ ГРОШІ ??? або ПОВЕРНИ ДЕ ВЗЯВ ! На лобових пузирях на бічних гробових дверях Жовтим на синіх та білим на усіх інших окрім чорного який саме білим  Потім поступово акції здобували агресивного розмаху Каміння й цегли у скло водія З’явився бензин спирт навіть олія

Як збирались, як домовлялись, скільки їх взагалі було, хто страхував...

Були знайомі І вона також Дивився на неї застиглим із повною каністрою та довгими сірниками в кишені Потім прокинувся

Звідки вона ? Як їх шукали, ловили,  хто відповідав — ти ?

Вона ж з Красіку

сон


як-то кажуть багато фільмів дивишся

Кого з однокласників з ким в контакті кому телеграм

молотоголові підсвідомі мешканці  Ну як не впізнати ? Постійне вмивання рук

Все це з тобою Все це твоє


— Цим москальським підорасам потрібно було виходити на вулиці коли їм втирали про Крим

І шо ?


Наївно Супер те що потрібно

якщо відверто — то відразу приймуть Досить бути людиною ?

Перший досвід

міжгалактичне хуйово  гаряча крапка

Є тільки сфера та вміння нею розпоряджатись Зокрема у футболі


вплив чи супротив  Саме тобі

тут


Ера безсоння

слідчі дії

Полум’я що жере себе Ручний кайф — магічна праця

пейзажі схожі з латинню

сполучені штанги американські гірки ну  Набагато більше трави


побілені  стіни Постійне прибуття

любовне рило

коли Чуві каже : Вах !

Саме де Де саме протече дах

де нічия — там і земля Ось там й крадуть повітря Розрізняють сни Спостерігають молитви


три етапи  довгим волоссям  Чуже-рідна домівка Увесь об’єм тиші  Взаємовиключні спроби дитячій жаргон місцевий суржик В першу чергу ?

Смуга тримає розмову

під читання ще ненаписаного


Перегравання    Знову слова о погибелі землі Руської  Й знов пиво в літровій склянці

терапія сечових  Січових коренів лози мертвих


—  Грибники значить... Кажеш що усі ці мухомори казкові  Мабуть на них чекає ще гірша доля ніж коноплі Тихі мисливці, авжеж  Революційні психи

всі потрошку   спускатися легше підйому Ну а про що вести мову коли є тільки вміння виживання навички бути звички триматись


Про яку боротьбу йде мова коли зашитий у грушу Про який супротив суспільству суддів та адвокатів ?

Всі йдуть по залишеним стежкам ? Вони також

 а Ти вже вступив...?

чи як завжди по-вуха  В какандос

ще один пивас тому хлопцю що колись був мною

Коли випадково натрапляєш на те що колись безплідно шукав, вже давно забув і знову згадав , проте усе воно якесь...


І ніхто вже не зустріне, не попередить Тільки зір крізь себе

глибина висоти

Дуже рідко  тільки іноді прокидаюсь

як кашель в переповненому транспорті Як з середини сміху Метелик між ніг

зірки колінами шахтарів


бджола що загубила свій вулик  Випаровуючи починає рядок — розщеплене я, зачухані до шкіри кістки Кривина племені зникнення  Вони завжди дивляться крізь тебе Чують

чують

навіть завжди...


18.


 Навіщо Де твої межі

те саме запитання що й він мені ?

Щільно вдивлятись як відмирають тканини головного мозку твого міста

Лічити — надавати обличчя розрізняти слова


Можливо Ні ти ні я — не я не ти   Персональна швидкість

хто кому вчить

Вітер то слабше\сильніше то весна літо осінь зима осінь весна літо весна зима осінь

воно — чим Чого Їм

що кому їм   У той самий капкан — знайомий  З дитинства Персональною мовою


було щось від Фанні Каплан ?

Скоріше швидше ні навіть ще тісніше Можливо досвіду

вони забирали свої  Надавали нові ім’я  Йшли проти

права правил ?

По потилиці алфавіту незавершена геометрія краю  Приватний сектор безсоння

реальність складалась з того що було під рукою  Інша як голод — як сіль з рани наказу


Нескінченне як мінне поле застигле заросло безпам’ятними травами квітів відчуття сну

                                          бездонне ліжко компенсації моральних збитків —

                       вбите дитинство похована юність неотесана старість Ніби це є частиною чогось...

От і буває що вже давно не ходив колись майже рідними стежками та якось натрапивши посміхнувся


стер з лиця  і знов Посміхнувся

хтось подивився йому в очі — ні не впізнав ! Досвід на карантин

та в якої ж кишені сховане серце ? Кому з нас...

Оглянувши супрематизм знайомого з початку себе кладовища сказав :

                                               які ж ви все-таки — мудаки

                                      окинувши оком далеке вікно

здригнувся зупинці


Пішов собі нах...

           десь там був коридор

    Втім звучна луна цвяхів що їх заколочують в труну часу Трикутні птахи

туалетні кроти та інші засоби  Незліченні втрати  старі адреси циркулярні відхилення


На загальний доступ на світову боязливість Ніби підстрижений голос

хтось скаже : він жив всупереч славнозвісному /насрать/

хтось Скаже...


суцільні підберезовики та опеньки Переможно чекати  Хіба без тебе — тебе не знайдуть ?

Погані прикмети повернень Музичним тортом кидати обличчя

й у римлян мабуть музичка якась там своя була

Обрати правильний бік ?

Автономне опалення автономне правління Авжеж — саме ти


хто це вже говорить в тобі ?

Ніби з Брюсом Лі

та ви батько — естет  Мені по х... Чому цей світ обов’язково має бути розумним

піти в партизани піти в грабарі  Ліпити пластилінову міжгалактичну азбуку

дрочити на якусь релігію — все одно що дрочити на футбол

                   на заході чого

Слухняний потоп


Христа мат

ніби в АТБ — своя лінія  Ідеологічні сценарії

дослід вживленням  Гетеротопія

                                 величезні обличчя Серпантин відсутніх доріг

А як же їх примусово легке — завжди готовий !?

Де — ми найкращі ?!

Луна від кроків Сухі краплини уроків — років Чарівний бед-тріп  До того що мабуть одяг буде потрібно робити самім

                                     На зло усім ворогам і народам !


Постійно шукати тінь, перебувати тінню

ГШ пахнуть котлетами

                      котру годину  котрий час Виродження улюлюкання нації Співчуття

подвійні агенти очей  Знов-таки усі дії тренуються відпрацьовують

Відбуваються

спробуй знайди ще, де тут вмиральня...  Спробуй злови

Але це вже не я — не він


Викликати свій дух та інші точки зору Знов забуває майбутнє — ціни традицій

пошуки богу мавп

Ікла вогнів

вітаю кожний проступок — на шляху геть тих хто йде куди очі


знайомий орнамент  Та сама сталінська вишиванка

саме та година — постійний  Застійний час

...наприклад англійські футбольні хулігани вбираються тільки у фірмові бутикові лахи коли йдуть на махач а тутешні поверх секонд-хенду ще тоновані футболки що відповідають кольорам клубу

ніколи не розумів цієї хуйні...


Що маєш... конструкційна де-конструкція Обмін знаків на значення

симуляція  Друга жовта — червона !

Безсонно нести свою цеглину на вівтар світової будови  Центр запобіжної сили

кулаки вулиць


— Та усе це клоунада !

Всесвітній чемпіонат з суїциду Карнавальний день довжелезних ночей та маскарад скальпів

хлібом видовищ за пам’яті межі Партія в регіт — кінцевих інстанцій проспалі зупинки

наздогін Ганьба між спокусами розуміння — геть нічого та розірваним паузою станом гейм-овер Талант відхилення норми — синдром терапії Ось бачиш як виходить...

абсолютно історична пам’ять


Вторити хапатись завжди робити вигляд — проста відсутність ?

Безлюдність

нам завжди більше...

мовчазні статеві ознаки — ніби їх


Вже остаточно — тоді

гратися тим що під руки Звідки походить біль — тіло мови  Справжнє ім’я...

хаосу немає меж


дзеркальний сором Основа

йти крізь ніщо Бути — ні де ні про що шкодувати

блукання посеред обгорілих світлин обісцяних світом кутів  Сліпих незайманих стін

проте ніч Одночасно


— розстріляв би !  В нас так говорять Між виходом і входом

говорять і я вже сумніваюсь у робленої люті у примітивності місцевої мови Мабуть багато успадковано від тих хто й дійсно Розстріляв

— Стріляти їх треба цих бандерівців майданутих западенців...

— А волосатих стригти а лисих — в тюрму Так ось де ховається гопник

— Хуйня це все...


Заспокоєний обернувся тільки побачив її Удар звалив з ніг білий колір ніссан труба колесо під  Вже не подзвониш  Ні не вона

Мої вибачення — гвалтуйте мене Смачного

де мотивація


зіниці в себе На плечі рушниця якої немає — в молоко бруду

ми — як полюбляємо лайно

Всенародно прийняті свята та чорні дати Ніколи ні коли не зупинятись

пустота — це звук Порожнеча — це слово

...ти що мочиш ?


— ще одно пиво каву трек сигарету день хапку що разу вертатись у школу що разу тікати

пожежні недопалки відбитки ментів лікарняні крапки

депортація аби

( скільки років минуло від кінця першої до початку другої світових війн ? Десь трохи більше двадцяти... Які події встигли втиснутись у цей часовий проміжок : початок та кінець українізації, голодомор, геноцид , масові репресії, побутовий...) Діагностика шкіри ( що відбувалось в Україні за двадцять з гаком років ?...)

Тому йди — пройдуть роки і виявиться що розмовляти українською це ознака гарного тону

до інших джерел Пам’ять як ім’я


борони звились в сітчатку множень Змією вподобань

агресивні спеції У дзеркала глибин породжених водою що знають невразливість дна

та жити так щоб навіть сон у сні був тільки грою з буквою закону

Зона відбиття


зір хитрував Слух розв’язував ворочав програвав

Спів падіння тіл

розриву сплеск  Крадіжки розтертий блиск

усі малюють ті ж самі ялинки — але кожний свою  Жага крові — пам’яті спрага

мнимі неслухняні слова Сила влади


вони спостерігають Стережуть ?

Мортал  комбат — в нього розірваний рот тому що граната Катувальні колеса громадського...

хтось взагалі читав до кінця Майн Кампф ? Він так точна не спромігся — з Капіталом те саме

це тупик Стоїть солоденьким печеним повітрям

зменшений до нескінченності об’єм іграшки в масштабі строку що вийшов

кудись звідси


— Мала, я знов зменшив дітей ! Корчинський : Лонггонг СДМ  833

змішування до трави А коли запросто не вбивали на вулиці ? Час позбавлений зв’язку — новий різновид насилля На порозі дзвону у вухах

людина проста

дрімотний бджолиний вулик Або нічого особистого

порожня пластикова пляшка м’яко приземлилась у північ беззахисного простору Що й казати... вогник бичку їй навздогін


судоми Так

бруду крик — поклав на язик Липка музика чманіла в кишках

Воно пролилось — просочилось Надірваним сухим макіївським невід’ємним Незрячим ротом очей  Спека зони — кокон стін  В екстремальні умови закидання філософським камінням Історичне — до  Незнайома зупинка


слизькі сходи Відсутніми поручнями холод тримає за яйця — колотнеча сердець

Ручне керування снігу думок

національна мультипликація — расова анімація Жодного кроку

тільки — Хейл ! Нумо зустрінь  Ніби ще раз назустріч її коліна не зможуть розрахуватись

коли майже до самого горла... Її слина на кросівки


контроль ? Сміття завжди обопільної статі


19.


Безповоротна крапка

в них свої чайні церемонії — боротьба з владою як з такою

усі вони в залежності від пізнання Придорожні

Все так і їздять давно вже скасованими маршрутами окупованими відсутністю задуму вулицями ніби геніталії метеликів рідного місця  Не чекали погоні

флексії знань

Мабуть це солодке відчуття почути від опоненту що він кастрат... Зворотня тверезість : Мопассан-Мамассан а ще й цвяхи в голову та підшкірне автодафе і земля колесом Десь-так

крізь осінній дощ крізь весняний морг


Крізь пташині рослини крізь лід туману крізь волос крізь бажання порожнечі речей

крізь


гормональна корупція нестерпного простору Як зміна траєкторії погляду в очах тої що знов попросила сигарету ім’я якої згадати вже помилково

В конфігурації виконань промайнуло як чиєсь не твоє побічне життя машинальне : дякую

кругові запитання Невідкладна ікра — титри... Що ховається за цими знижками на тимчасову свободу пересування ? Виконання побажань порад наказів команд благань розкладу правил Шепіт лайки Стиснуті кулаки зубів  Я дивилась — вони бачили

кольорові стрічки : вирішуй ! Ревматизм мотору посеред стабільно глухої ночі

зморшки свідомості Папороть квіткою блювоти  Вважається хто кого Багато що ? Постійно розминатись Чомусь лише цифри — кому не кажи, про що не питати Куди не звертай

уважно


не дивитись туди де очі але відчувати їх шурхіт Бичаче молоко

Звісно що кожного разу по-іншому  Чудово страшенні реверберації Пташині народи позбавленої статі — допитлива ковдра Домашня кобра

жирний об’єкт пророцтв Триматись постійної напруги — змінного взуття

зміїного соку Назавжди першокласників Рожевих сідниць на смак Невикористаних за призначенням туалетних заміток  Так — ні хто не бажає, не бачить крапок... Крапканів розп’яті комою


ув’язнені  недоліками Ранки переповнені комахами пасажирами хуєтою зупинками Окремі тримання Усі твої суто футбольні фабули — сонце що палає саме по-собі

навмисні ліхтарні буси та попутні драми й баси — милується край  Як є наші — то з’являться й ваші  Воші машин  Керманичу справжнього завжди приємно в’їжджати у натовп Слова відмирають так само І знову пил у пісок


пруть ломляться виснуть Набувають для тих хто зміг не почути

— Ех, замінити би печінку сталевою — зуби на плоть

Рожеві менструальні прожилки новин  Біоритму громадських платних стискань третя територія Неможливо — стерті літери завжди Безумовний Швейк  Безмежний Дон Кіхот гендерна нічия

— З твоїм бажанням — ти би міг... ?!


Флажолети відчаю незримо скрипіли дверима у себе

як вони знайдуть мене — кому я... ?

Відомо

усе завжди було відоме

Він просто брав і записував складав та спалював ніби посміхаючись із голубиним воркутінням десь там глибоко...

Частину себе він тоді залишив на її розірваній сукні

питання закону ? Ні дякую Ні не чув Усе одно доведеться якось з кимось жити

навіть лупа про щось свідчить Жити подвійно

коли саме відчуваєш доторк приємного до огиди До пізди...

біжиш виглядаєш маришся самому тобі  Хто роздає голоси ?

Пісні лебедів коти Моргани

Він вже пізнав про целофановий пакет проте поки що так і не зміг їм за потребою скористатись — мені також це здалось не гуманним


увесь щасливий увесь Такий обрушився забраковано Кіно вбило літературу — реклама вбила кіно А Цоя вбив москвич

депресивність затишку — перехрестя То де той Шмушмурдик ? Назустріч атмосфери як зникнення

Одягнуті в мундири гандони чомусь завжди виявляються представниками якоїсь-там ніби діючої влади Виконавчі так-би мовити контролери  Провідники

як каже головний тренувальний : значить

Вогнище книг


чи були якісь виміри  ? Знову один чи...

червона тінь Тривалість зору — чи зможете ви пройти прямою сюжетної лінії ?

В приватності розшуку легітимного приводу Сума сумнощів Це вже не вперше він намагається дізнатися на градуснику котра година обережно ступаючи на черговий незнайомий балкон тим паче невловима вірність імен


Увесь негатив був пошкоджений чимось дуже болючим — можливо ще не дослідженим До освітнім  Можливо нові руські тонтон-макути або свій власний не причеплений антинатализм

Отже не жіноче обличчя як здавалося...

московський гамбіт : дивитися — можна

іноді можна — торкатись

Вічного — ніт


 Шопенгауер мовляв що багато читати шкодить розвитку власної думки — авжеж, маючи при цьому в своїй бібліотеці близько 1300 книг, можна ще й не так виїбнутись

вкотре вже : суниця в голову — журавель в небо

І чому кожний раз лячно...

може вона ще намагається бажати вбачити в ньому відповідну людину ?

Мислення так і стискалось в руці ніби самі знаєте що...


місцева інтонація жестикуляції  Зміна модальностей пори років Стіна звуку світла

звикати — ні дякую ! Не завжди буде завтра — закохатись в страх

кольори веселки наразі можуть викликати геть зовсім по-дитячому хворі відчуття та пориви

Сокирами ставали дерева  Літери — вироком

капканом крапки


москальська пліснява все більше нагадувала — ту саму червону тінь Безкінечне створення зруйнування Як завжди вже надто пізно  Сьогодні — постійно минає зникає тікає залишається позаду в десь-там Ніби осінь з глибини глухої розмови Неможливість відповісти

коли смерть — стає мрією Чи мрія — смертю Коли крапка дійсна ? Чому ми постійно...

затяжні прогулянки невідомого на ім’я Невідривна архітектура канонів середньовіччя нових телескопічних...

— В нас же свобода віросповідань гарантована ще й кримінальним кодексом ?!

— Чи можу я тоді використати свободу від жодних віросповідань...

Або релігії поза встановленим законодавством ?

Вони не визнають — права


жодного ствердження Жодного : на хуя...логіка неіснування  Жах посмішки Для чого вона питає...

каменями піснями — тонкий понад звук

— Ні : це був вже хтось інший

вирізані з повітря — їм вже були затісними будь-які штани країни слова

В кожній куртці по пачці в кожній пачці по куртці — чорній ніби зуби гумару вночі тих хто                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      досить міцно сидить на насваю... Колись і він почав їх впізнавати


приємно коли відчуваєш в середині себе В дзеркалі вологого шелеха

в кожній померлій клітині того кому належить сон

Іншої втіхи — інша радість потрібна як нагорода пророкам До краю відсутнє — повне без дну забуття  Протилежна отрута — інстинкт збереження само-руйнації На огиду обличчя Як мертва музика батька для сина :

Ми зупинили фашизм — а вони ще й досі кажуть про Хіросіму та Нагасакі

бандури ситари Відлигою сюреальні подушки на її фоні  Відкривається заборонена швидкість  Сухим листям туману розмов — пострілами привітань Наслідкам дійсності


спіритизм анархізму Кожній расі — свій торч  Що конче...

будь-які засоби будь-які спроби Ранкова блювота Неминуче старіння — копирсанням в лайні

З Новим Роком схованок ! З Днем Народження сумніву ! Щирою правдою — силою наступу рідних близьких мов чужих в животі  По-гриби...

Вмонтована камера самого себе

хто хотів в КДБ — той зміг

А хто ні — сам винен

циркуляція


літри літер — нікому Знов щось прийшло Щось чекає

дожити б до ранку

походження шраму ніби чудова гадка Харчові відходи — вбивати із милосердя

комедійний серотонін  Падає сонце

підбитий підсумками ; від донецької стадіонної тисняви туалетів до порожніх львівських зупинок, так ніби зустрінуті погляди тієї що навпочіпки відливає в непомітному як їй щойно здавалося місці потворно керована своєю уявою, неслухняна сеча по стегнах в її туфлі — впіймана, намагається хоч якось прикрити піхву тому що водоспад не спинити — злива у джунглях, миттю розуміючи що вже з самого початку дії зі своєю малою потрапила до камери об’єктиву із тим що було я... В далі туману непроходимі міста тупо непролазні хащі колоніального досвіду  Повзе трава калатає клітини в заплутаних імпульсах задоволення фрагментальної пам’яті Не повернеш назад — нікуди не підеш

Наукова реклама : москалі й досі пробачають борги африканським терористам  У що граєте ви ? Стратегії стрільбищ нікому — все  Аж це сяйво рухне тобою очима читаючи короткі хвилі небезпечно довгих кличок Перевірка знов на перехрещені —  не письменність прав законна без людяність Криваві спокоєм очі — з ким саме ?   Як скоро знов татуювань у моді  : не забуду рідну мати ! Позбавлені речі — популярні раритети Каштанові спроби : він вмикає\вимикає машину Ось і весь наступ увесь виступ... підставте себе підставте себе і з’їдали — підставляли себе І знов вони зрекалися від тільки-но написаного та все ж продовжували брехати... І тоді коли поруч з компом нікуди пляшку подіти та й на паузу важко вже зупинитись коли вже за рамки усіх вимірів Поза так — і ні   Пси качають головою всі качають головою ; перемовляються дзеркала ротами війни ніби нові підліткові культи Не так жваво, адже  хз куди прямувати...  ще одна з них казала що з п’ятнадцяти мріє про поза-шляховик чи-то лендровер чи-то лексусексуснексуспекусус; фенкьюверіфакінгмач ! І що їздила би вона ні на кого особливо уваги не звертаючи Селянка ? Вона також починалась на В. Мальовничі братовбивчі донецькі степи і Терстон Мур у навушниках  Що вже й казати : село-селом Польова квітка  Голод таки — був !  Був кегельбан ;  ім’я з натяжкою Крізь кухню проїхав вже другий тролейбус до головної місцевої залізниці донбасу — крізь спальні туман львівський трамвай та дніпрянське метро Важко ; як глибоко не срати на політику — все одно по вуха : як сила тіла І наново — ти  На полотна площину встигають, на останній черговий — ні  Сховати та цим самим підкреслити свої ноги — жіноча зброя обернена проти неї  Я бачив тату на обличчях іще в дев’яностих ; — То що увесь футбол тільки заради коефіцієнтів ?! Хіба-що у дворі... а який сенс грати без грошей ! Чомусь дуже жіноче ніби літери виглядають... Вони ще навіть не експонати музею будь-якого сюжету, відсутність ідеології також — ........................................................................................................................... !

пам’ять чого ?! Що там в тебе за ширмою ?! Хіба слова обов’язково мають бути підпорядкованими ! Лише батьки батьків, лише діти дітей  Хуйова відмазка  І тут вони починають : навіщо усе це, хто винен, хто усе це створив  Ніби в глибину речі  У саму ніч


під контроль презентації ; для Норми — вандалізм спроби  Співати бо нічим  Мозок також річ — непередбачена, якщо вже казати про нього і взагалі... по схемах, по номерах Ні ну є ж дійсно письменники які володіють... — Ти чого в цю справу вписався ?

— В яку на хуй справу.... ?!! І тут він їх роз’єднав

я не розумію душі — тільки свідомість та й то не свою)

є сітчатка екрану

немає можливості Лише б ...що ? Можливо страх воротаря перед пенальті...

Ніт


20.


— Яка ж країна була !..

— ?!

...і квартири давали і робота була і порядок А щас... ех ! Велика країна була

а про яку ти..  Зелені річки кленові зіниці — ландшафти спустошених знаків А ти що — думав ? Навіть слова пиздять  Хто.. Чувак я ніхуя не зрозумів — це він йому коли прочитав те що той писав раніше ...теж-саме що йому казали : ніби спочатку люди були просто чиїмось кормом як наразі машини Звичайна шахова партія що вкотре не має ані закінчення ані початку Якість кількості

дідівщина батьків — батьківщина дітей  Все відбувається тільки так як вони можуть собі дозволити Листя часів — трав’яна тиша  Обов’язково

могла бути музика проте — лише звук

лише тиск


уявляти смерть батьків в кожному віці по-різному : ) до берегів квітня ще потрібно... В місце занозою місто В пошуках своєї чорної двері  посеред руху пішаків у контрвипаду з гри

Бачити здалеку, насолоджуватись, повільно вивчати та якось неспішно не-наближатись до вузлів яві ; Кам’яні наглядачі пориста тиша

невагомість інформації Що з тобою ? Знов не затримався  Незнайоме перетинання іншого речення що вже не довести до завершення  Шукай своє місто Витримуй своє місце

шапку набакир Винищувати як самих себе Ніколи не було достатньо гривень ані патронів та побажань Як раптом вибухове відчуття серця  Пронизливо — нерозбірливо Безкінечна робота над помилками : від запальничок zippo до різнобарвних зручних газових більш дешевих Осінь подальшого Неможливість ...з тих зерен що не проросли


— З якого боку не подивлюсь : жодної суті...

сонце однаково й хробаків Лайтнінг болт приємно плавить вуха Розбите дзеркало слуху Без зв’язку без сюжету без сподівань  Раптом\виявляється що це ще не найгірше — коли тебе ставлять раком  Живлячи вестибулярний апарат нової інтуїції

Сосками очей крізь зайвий одяг — воскресіння мертвих мов і речей Свій приватний рай — своє власне побутове пекло Макаронна магія — всесвітня павутина

риса що завжди тікає назустріч


Процвиндрити шлях залишаючи свій собачий Тутенвіль

да-капо

глухі закамарки швидкі навороти Ніч на Івана Купала — у Байкерс’ Барі

— Мені пох на християн мусульман і на язичників також як і на всі запропоновані культові масові М’ясні кукси — м’язисті протези

Можливо кожна мить — можливо

тортів паніка Ніби в останнє він подивився на відходи та рідні уламки сміття

Вада перекладу — переходу на іншій Коли нарешті пам’ятаєш що таке печія зайвої


молодь : ну ми то краще ми то знаємо ; старість : ну ми то знаємо ми краще

— Хто там на паузі ?! Якщо є — лівою ! Тоді — правою

недарма кліпають

По-під шкірою сніг — думати силу, робити сон ; дивитись на свої екскременти — публікуватись звідси

пісень копита Переломи словами ; грибні казкові супи

Свідки ляпок та плям компетентних виразок й не менш спортивної кари  Лютий страх від того видалив щось дуже важливе але потім на щастя знайшов це у кошику Як те саме


— О’н бачиш ті вікна — вони й досі заклеєні фольгою у листопаді та й бік зовсім не сонячний, з цією квартирою щось не так  Та невже ?

Можливо

чи душа це також ніби якийсь екскремент тексту тіла — ніби Клим Самгін у 1905 році

увесь час доводиться кудись звертати

кохати й не тільки жінок — але вони так не звикли


Що ? Здригнутись Авжеж

саме цим і займаюсь — а в тієї квартирі досі увімкнене світло ; ...уяви що там ця брудна руда шляпа  Ну так багато хто тут ще сумує за Сталіном ...ага-ага й принесе він їм аж десять тисяч люстр ! Молодь вже скоріше надає перевагу Гітлеру чи якомусь-там типовому Дарту Вейдеру

—  Загорніть мені будь ласка український із собою !

Мати завжди питала його : ну скільки ти викурюєш, пачку дві ? Що на це відповіси — не пам’ятаю Яка різниця : одну чи дві ? Якщо їх ще й рахувати то це взагалі...

імперія звуків лущить горіхи ранкової шкаралупи знову пробудження


з охоронців супермаркету до титулу героїчно народного садиста  Пів-кроку ?

Внутрішній цензор — зовнішній бік пострілу Спідня білизна слова випадково оголена вітром речитативу наказів Команд що грають в одні ворота — це було як у лісі стовпів ; виховання в собі — приватний світ посеред громадянської пітьми кишенькового миру Де беруть орієнтири — на чому закінчуються володіння мозку Ціна може тільки бути Безнадійно не йти неможливо  З кнайпи в кнайпу зайшов-вийшов — вийшов-зайшов, вийшов-вийшов зайшов-зайшов ; ) написаний пишучий — непереможна країна У


з усіх боків — місце ; питання про те чи знімати — чи жити

А він ще питає : чи є тут живі

тут бути собою типу бути українцем — означає бути не таким як усі

поступово зменшення предметів зводиться до мінімальної кількості рухів : різнокольорові глибини пісень Шумове сонце вбиває в собі батька

Ставати синами своїх синів — з рідного краю на волю Усов-Летов вже все

ненависний інтер фейсу  Уява про те що в Донецьку дути — марно, можна навіть погодитись із власним становищем, проте це також...

Мати квитків — на терезах тестоменту як на додаткових арбітром

малинові кладовища самотніх мов час прапорів несказаного Пішов би ти вбивати ?

Чи дозволив би собі..


актори що не можуть впливати на власні дії  Знов не вгадав Як з лексикону вирвати : піздець-бля ; Ось коли реальність трансформується, не важливо у що : в нікуди перекладене слово

Далі пробіл — єдиний величезний пробіл ; наше Ні без вашого артикулярного Т

так це ж звалище обнесене парканом ! Потрапляти куди — в ноти ? Молоде бажання штовхатись Якщо хтось звик бачити картини — то я малюю навпаки  Вона також любить малювати казала  О  так, можу тільки уявити... пуститися берега ; Веселими алкідними фарбами З якої-такої статі ? Войовнича людина у мирний час починає конфлікт із собою — сповіщав Ніцше ; далі не цензурна гіфка


 Як вони це роблять — формують Виховують бачення — проходять крізь зір  Ми йдемо вашим шляхом — доктор Берроузе, дякуємо за підказку панове Джойс , пардон месьє Пруст ;

Її швидкі елементи — наразі вона хоче бути слухняною  Вони ледь тримаються аби не в’їбати їй — це чутно по-запаху Позика : так в нас по-новому зветься кріпацтво Кожну осінь, кожен вік — неповні як теорема Геделя

Хтось знайомий на мить перетнув поле зору в білій футболці зі злим чорним Flipper та знов канув у страх натовпу

Завжди водночас можна побачити подію у мить її тривання тільки зі свого окремого погляду, лише з одного боку — ми\вони ; сіль слини фейку як-то : Кріштіану Роналду що висловив своє бажання грати вже за якусь зовсім іншу галактику...


— А як господь під’єбнув Авраама ?!

Чи не пох... Рай — це тупик ; Бог це — Гуффі

Що ти там вкладаєш у вуха ніби венеціанський Тьорстен Мур ?

10 км каже від Венеції був... Я б собі не пробачив — підібратись так близько й не побачити Хоча вже увесь світ туди їде ніби хохли до Львову , втім тут Чернівці ніби й поруч — і ніколи не бути... А що в тих Чернівцях ? Одного того що там жив Пауль Целан вистачає...

присмикатися як множина

бля, буду у Львові треба таки дістатись Дрогобича — там жив та загинув Бруно Шульц

чи нах цю такку-собі хресну ходу... по своїх ділам , по своїм дідам  Там де дощ скрипить — а що в нас не насмерть ? Гучніше спить вода — ніби земля під


пісні стоншених свистів Пісок імен

перемога Завжди — перспектива без  Руки, ноги без ; Проблема мабуть повинна бути настільки великою, щоб до неї не було бажання дістатись Я хочу вам повернути ікони — вони не працюють, не діють  Ніби жити за когось Ніби орендувати\придбати своє окреме квадратне повітря Поступово заповнити себе дітьми растоманів

— Го-го в тебе мотор як працює...


В неї ще залишалось те що можна було впізнати але ще більш хотілось пізнати  Але дуже багато загублених в минулім слідів  Творчій терор — філософський хаос каміння часу

Революційні святкові майданчики  Криваві яблучка по-кривої не далеко від райського Ставати — іменником ; дались їм ці коліна

Поганий переклад може все зруйнувати — особливо з власної


кроти — фосфором осяяння ; Довіра — завжди ? Мусорова буря — застиглі дитячі ігри Просто нова колонія що здобула так звану незалежність

...Ми — скачемо , казав Боб Марлі — а ви ні ;

В позачасовість — в промежину  А ніхто й не казав що любити буде — легко

останній ногою стусана по маршрутці що рушає залишаючи невідоме — де : усі стіни

Занепад — то є  стала Удар сині — синовій наказ Кришталь вітру, морозом під шкірою ніж останній як поцілунок, що відзеркалює відбиття Новий супермаркет замість...


Ще трохи

Потім — куди ?

                Ті самі місця


21.


 Сухарі та вода талого снігу Заборона починається із самого початку ; Реглан що постійно тягав — тепер тільки вдома  У волокнах сили відсутності

Він постійно став щось нотувати — так , це дуже схоже на онанізм ;

заметушились колена очей під оргазмотрон Сепультури — як діставати накази з кишені

Усе що ти бачиш — підробка

вертикаль вітру  Поросль старості — глухі твої закутки Головна заповідь

заповідь завжди головна як і бажання болі


Вписатись Знов десь в єбенях  Мета ?

Ціль поїздки — так саме ціль ; А чому ви питаєте... все ! Тут можна спалитись

чергова сподіванка

недбалість виконання домашніх завдань ; хатніх умов

Окраїна зору — книга Геббельса ; Ти прокидаєшся і знову все згадуєш...


— Коли мені торба я роблю ніжками — так ( показує )

...коричневий вітер, повітря тріснутий кришталь  Не слід визнавати сигніфікативною посмертну страту ? З безповоротною точністю розуміти місце знаходження зв’язки умови т.п.

перелічити не просто  Птахом що злетівши  несили спуститись розкинулось сите сонце померлих, вже можна й не ховати

На при-кінці остаточності : море своїм м’ясом — острів Безлюдним

дотику укус дзеркальний


Майбутні марні прозріння ; потягнуло на подвиги Баби обидві : бобеобі

ниття посуду тертя осуду живлення розсуду

зникнення Звук

надрив вертикалі — сталінська вивіска  В плоті знання

транс треш


— Що саме відбувається в голові того хто відрізає голову тільки-но вбитій людині, а можливо ще й живій ? А ти спитай це в російських десантників... Раз-не підарас !

Хто там співає в тобі ?!

Засліплення також було покаранням  Вирви око своє якщо воно спокушає тебе позичено з біблії  І усе це в таке своє наше окреме — ніщо Усе виглядає тільки із-зовні

із зони


Явність предмету : ліхтарі утворені стовпами чорного світу

— Для кого це : слона чоловіка повії бактерії ?

Усіма фарбами смітника — хіба квіти добрі... Яка різниця що було тут колись — хто ми у сні ? Коли вже неважливо — вона це або він ; чи з відрізанням башки також

стрибок навпаки

— В усьому винні фільми та ігри ! Авжеж

власний контент Старий довгий бурштин незалежних історій ; Безплатні квитки територій

неспроможність забування


Крізь дерева і трави крізь поля та діброви поглинається мозок, ім’я іменником

Усе одно буде нічия — програють усі

самотні вчорашні

імплантанти агітатори пророки букмекери плантатори мікросхеми консервативні погляди

зовсімнемаєчасу... від’єбитьсявідменебудьласка... Кожну мить — тимчасово

з трубної вени Саме у цих місцях міст — любовне каміння як наркотична дія води

Вона як і він породжує спрути


 Безліч кроків в нікуди — повноцінне життя :)

слова що завжди потрапляють у ціль — як кулі у спину того що майже втік Тільки руйнація — творення, тільки надійно вбиті створіння ; кип’ячені болотні криниці мап звуку

милосердні мухомори — нещадні спори

Хаос клітин


всіяні лайкою магнітні поля  Мінними сходами, врожаєм кісток

класична дерев’яність — гранітна слухняність Ручне керування — влада спротиву опору

Успішність —  хенд-мейд суїциду ; завжди заперечення

лопнутий чайник — тремор контролю

свинцевой начинкою Даймега Даррелла — зберігати

безсмертний тільки Пронін


— Це схоже на своєрідний дауншифтинг, тільки масовий й геть поза-розумний...

і копи в криницях і поезія так кипить випорожнює

На думку приходить епізод з москальського Беспределу 1989-го де очкарик повісився після того як його опустили — хто-зна як це ломає не залежно від статі хоч я особисто не дуже б драматизував мабуть...

Поступове старіння протягом тривалості погляду


стан стає зміною Стать стає зміною — як і теперішній час : особистість постійно зростає

Так і з огляду на неї... Регенерація опору вже торкнулась очей

дитяча забава : в анус великий та два пальці у м’якоть

пузата дрібничка

натягнута тятива земного тяжіння


Тільки гул напівтону від цього місцевого полотна нагадував потребою можливості користуватись словами

Під кутом бачення  Під кулі, під кимось...

дощове плем’я вивчає граніт та пам’ятки його диктатури

І знов таки ми самі постійно себе перевіряємо — недовіряємо, нишпоримо


Час що завжди... що виходить із себе Породжує, продовжує вимір

а тут і порівняння — не здатні

чи важко слухати метал ? Фехтування

біль — як страховий винахід  Як сплата податку на існування

як космічні кораблі борознять простір великих театрів...

Дзижчання міри — які саме диски ?!


Понаднормовість : мерехтіння частин доступу  Очі на спині

нескінченно останні розрахунки ; втома матерії : патологічна регенерація її спокусливих рухів Й те що залишиться вкритим снігами сну й миттєвою затримкою на...

Без повернення ; без зайвих


Значення ? Роздріблений незайманий простір ; Морок —  десь там : на балконі що не опалюється ноги мерзнуть у капцях  Голод затяжки формою колесами

...якщо припустити що комусь буде не похуй

в розсіянні всевладним заперечить — майбутню пагубу зерна

Новий рівень


я льодяний , я льодяний — поговорив би хто

та ну нє...

Сонця рух так швидко ; Якщо в двох словах — не можна

бути руським зараз — просто як бути скотом

чубляться вітри в голові  Спостерігати за собою —  як за своїм ворогом

 Усе це лайно що ви вже бачили порівнянням до : дороги на Байкерс що знаходили нас постійно десь поблизу Поруч із зовсім

В барі її вже не було


22.


Справжній письменник має відчувати себе Львом Толстим — хто це сказав ?

Справжнє

сила на силу ; Насилля початку

страх додавання — викурюється лише поступкам

несміливо проте таки трахати  Знаходити тудим-сюдим


вбити будуть навіть завжди ; За бетонні дерева за неправильну поведінку — за кермо

літера — нуль

знов все забув...  Знов великий знак питання

і десь-там вже Ніколи

проростає зернами в небо Обіцяє ; закладають усі

Репресивна депресія не розуміння — не так все, знайомо


соціальний хостел — звикають і будуть звикати

Коли повернешся, можливо...

у натовпу тіла — з’явитися звідки ? Де взялась ця ще одна пляшка віскі ?!₴

соломи Содом до запуску крові ; як сокири жага — що таке бути завжди партизаном ?

Де твої руки ?


Фрагменти фрагментів ; за звичкою вдивлятись у повалений ліс словами паперу

вмирати металом  Починати з кінця

навчені народжуватись навпаки Плюшеві делікатні

пара свіжих шлунків заплуталась серед серпантину кишок не першого снігу

Прикидатися іншим, прокидатися посеред...

передсмертне каяття...хахаха ?!

Естафета палиці гумору — покірною гумою

релігійна ерекція цього добровільно-примусового інтернату

і таких невиліковна множина

— по-своєму правий Буковскі ; купив нові берци — будь обережним !

Особливо із тризубом на кожному з них...


 ...ну що там дожме умовна Бенфіка свій проклятий фінал — чи в Португалії справді не краще ? З різних боків на тебе дивиться не твоє бачення ;

що майбутнє повертає минулому — усе вже давно копірайтери

територія за війну ! Повну горлянку землі

який страх змушує згадувати про те що буде після... луна початку — там де завершення ?!

— Назад ! не падати !


Наступного разу будь обачнішим з вибором...

дуже скупа мова — пряма

натружені —  ніби віки очей : змінювати до неможливості Трофейна —  як і вона

не змусиш — як постійно зникати ; вони усюди як коні в океані

ніби зміни не завжди будуть — ніби зелений сніг

позбавлятись свободи тільки заради —  нової

 Взялися за справу, що називається...


не така вже довга тривала пам’ять про тих хто вже впав ; розкриваючи свої лабіринти : готове на все ?

— Та ти ж йобаний маніяк !

Це годинник, бо не вода капає ; тугим шепотом переповнені руки вітань

все що нас не накриває — то нас і робить  Мабуть це ніби відчувати себе там де нас ні

до багатого залишається не додуматись Проте не намагатись — не пити не тиснути не співати

та тканина мислення шкідливою звичкою рветься по швах розуміння


колір цього смерчу схожий на цунамі з тієї реклами від якої прокинувся впізнавши її навіть в собі  Агітаційні промови, листівки, намети і пандуси... Артеки ацтеків — аптеки морпехів по самі аденоїди ...І якщо вже про це зайшла або колись зайде мова — то мені було б цікавіше бути тим самим нігером в якого смоктав Лимонов ;)

— Щось ти нервуєш ;

Кидаю курити... Постійно

усі зазнають


все сприймається ; За межами сліпого бачення  Дивлячись з якого боку раптом побачиш себе

як ся мати поступово надихаючи тримати при собі дві пачки цигарок — одну для тебе, другу для всіх Схоже на сніг у бірюзі вугілля  Повітря з під лапок... губляться на-пів слові причини;

Йди роздивляйся... у різні напрямки залежностей ; починати не бачити

забуття спогаду — ніяких зайвих питань ?! Постійність — не передбачає, не відбувається

і навіть ствердженням що революція  це тільки зупинка еволюції таки продовжувати її справу

Вірити — значить не припускати


запертись Відрубитись — промайнула земля ; виходячи з її іншої дірки, не поспішав

Ящірки

самостійкість хамелеону Засів в голові саундтрек до Хижака першого : залишається страх

— Тобто ти суто за науковий підхід ?


Так чувак — це й дійсно схоже на гру... як Мандельштам постійно чути ці кроки

Ви що не розумієте хто нас мочить Чмошить — новий руський мир

за його статутом за його хуєм писаним заповідям : він пам’ятає

Мам’ятає


28 квітня


кожна країна — є поліцайськой , в кожнім із нас

під богом вони ходять :)

а як-же

Куди ж без нього рідненького нового ще теплого... чергова перевірка на вощі

ностальгія хвороби ; кров’яна тканина  Продовжити не зрівняне — не гумове не зразкове

обертається десь поруч чорною єсенівською людиною

Вимагає податки  Пресує

 до якої конфесії належність... Якому пану ?

Обмеження


— Що ти куриш ?! Обожнюю це запитання... іноді трапляється й дуже нічого

Виключаємо — примножуючи

краса фарбує свою втрату Бути настільки поза релігійним — що заснувати свою

От зараз підійдуть — а ти й словами не зможеш...

чи всі думки вінчає фашизм — чи просто постійно ніч настає


Кожного разу остання ніч  До зброї — вогонь ! Плі... сухий клац : солодкий недолік

на чий бік зло ? Спромога тягне до ранку ; кругом листи, листя зайве

узріти метал  Досі чекати коли прийдуть по тебе ?

 Багато-чого можна припустити наприклад : під роблений для вигляду мальований дикій ржач... що там і сям на мить виникає Перебільшення чого

постійно висаджує


Імена ? Чи дійсно важливі вони... яка цінність

гіперпростір оголошень ; потрібно перетворитись — перетравитись  Цього вимагає час

на виворіт пісень про довге щасливе життя

знову налитись


повторення миру війни  Перепис населення ; слова проникають ніби статево — її

собачі зграї — поступово займали

Це міг бути будь-хто : знову червоні від неба глухі закутки краю

прогризання виходу

 неможливість керування — не керуючись Виживання ; Некрополіс — Маріуполем

Берліном — Донецьк  Властиві приниження : зміна місцями


28 квітня


...прохолодно — але ще не гаряче  Новини — усім ;

в січні був задухою палав мороз

вогнищем у очах

можливо він вже десь поруч із цим реченням ; небезпека стверджень

все залишається на своїх місцях — по поняттям

представникам фірм


— Ця  планета хвора на людство...поранена жінка захоплено дрочить ;

у загальний попит ще більше машин за-для прискорення...

для потреб цілковитого

за для доступу розуміння

для долучення до спільної згоди

Або одного разу під джипом як Андрій Сергіїв — а то як Павлу Утиліну зламають та так що навік ; До кінця


відлік не зворотнього — сповнити осінь собою

млеко пітони  Вони завжди такі вбиті ; він у всіх питаннях не відповідальний чувак

Пожалуй ще одну главу

 Тут за вікном чується вибух  І все — ти сприймаєш як є

потім знов відпускає ; Ось так можна вжитись ось так натикатись


Здрастуй школа ! Хай без-вихідна відпустка !

Дивлячись у чорні діри вікон : будете в Ізраїлі спитайте про Юдсона ;

можливо як Дрогобич із Бруно Шульцом — на який дистанції пульт ? Відстань від пальця до кнопки , коли відчуваєте українську ніч

монети в фонтан ?


Ніби дощ залізо входило


23.


 Розпанахав : не так вже й...

завжди можливість Як місяць точкою над і того монументу що є багатоквартирним житлом тих самих завжди ненависних мешканців

потрібен торрент ? А може істина ?! Потрібен місцевий відмінник...

Кора часу — смола літер що позбавляються чисел


 Як з дитинства казали усмішкою Гуінплену : схожі на капітана Матвєєва на журналіста Шиварова ; світом править золото — а золотом... сни що захищають сучасність

...Прокинься ! Баби вже ріжуть топчуть Сорокіна... топтали ;

що далі ? Щоб це не було — прорив !

 Один знайомий сепар каже був у Німеччині — дорого там... любо-дорого жити

ледь встигаєш зрадіти


коли вже немає кастрованих мислень ; Навіть не знаю що воно таке є — само по-собі пацифіст : навіть фільми правдивіші за війну ...вимкнути опалення надвечір а ніччю ще й електрику у скажімо -5 на морозі — і нема доміка  Цивілізація !

— Де тут головний ?! Де самий...

без цього не можна

Екс-традиція


— Може почати писати з права ліворуч : щоб не приведи запишуть у комуністи або анархісти чи соціалісти-фашисти ; Як казав вже Джим Джармуш : тим хто вважає себе розумніше або цікавіше за інших — тим дорога на кладовище...

Фейкове покоління

собаки залишаться, вони вміють

порожній папір — як країна за межами

 Трудові нори тугі дерева волосяна шкіра — не сприймай все буквально ;

нав’язуй — тільки не себе


 Обов’язково скористайся тим — що є під рукою ; не засмучуй

втім — навіть це ненавмисне То в нас є — герої ?! Хіба...

ні мені ні тобі — тим ;

як останнє слово що так і застигло губами

десь по-між клавіш існує... Пустеля — це ніби вона

 Ніби зранку встаєш, ніби вечірка минула — і ось воно : післязавтра  Заповітний четвер — той самий вівторок  Ледь відбився


лише один дзвінок ;  а ти вже...

Структури подвійних значеннь : перетасування — позбавляючись сну та пробудження

розлитий сік світла у темряві свідомості стін

Ніби якась посмертна фізкультура в солдат — дати пограти гранатою немовляті Ісусу ;


— Чув, цей бісогон відкусив собі язика ?!

 Все розпочинається з запалення легень центра міста ...Пам’ятаю що вони витягли  кудись на узлісся, роздягли її прив’язали до дерева поруч з мурашником намастили їй тіло медом чи чимось-таким солодким причому прив’язали так що не можна звести ноги, залишили й почали бухати десь поруч ; комахи мурахи заповзали усюди —  й це було почуто на нібито сектантському партійному з’їзді


ангели змори нікуди не поспішають не сплять ;

— Чи не так товариш Онопрієнко ?

Шамани також хворіють : щитами очей розглядаючи сліпий всесвіт

офіційним тоном : що у вас за вимова — що ви вимагаєте, кому належите у що вірите ?

В одрук ; навіть Чикатіло вірив у боженьку, принаймі так він казав у печаті

за межами смерті простягалось незнання про неї


футбол як корида — заганяти постійно бичка ; Очі його вже були не такі як у них

пильні дитячі голоси

 Так — на маніяка ! Чому б не на нього : усі ознаки в обличчі, усі прикмети не сховані

вони так і залишились...

— Ти думав що тут не дістануть ?!


 Походження пустоти ; хворобливої простоти — порожня справа, вони постійно зліва

хата — там куди йдеш...

Аналог якої гори ? Постійне післявоєння ; постійний насип доріг

кам’яний говір — той що вирішує кому саме...

марсові вольти


— Вміють же : коли хочуть ! Постійно щось мають при собі...

та під гарну компанію — ні ; вистачає

коридори чекання та вікна в які краще не заглядати ...втім і так : вже

не бути завжди вундеркіндом

національність — позбута

Така


...незграбно розкидали залишки життя — так ніби завтра було вже учора ; ніхто нікого

не бачив : не чув  Слизький спокій

пустеля справжнього ;

Як не прокручуй, як не звіряйся...

витяг розуму — паротяг без машиністу ; контролер без роботи

ласомий туман Безнадійний сміх — як вперше ніби  прозорий сніг ; ніби поспішний сплеск


твій монітор... перетинає дивлячись куди падає наголос

 Горобець підняв чарку до рота.. зелена стіна ; те-саме ура ! Потрібно десь зупинитись...

навіщо ? Бо треба : інтернет залежно Єдина війна з часу отримання незалежності Україною велась тільки проти Росії та й то вимушена ; витрачати грошима відвертість

Під хмарами яких прапорів ? Як серед євреїв знайдуться фашисти  так і серед євреїв — фашисти ; Тож не лізь поперед батька в пельку — не голи писок ?

Що там в тебе по-між рядків ?! Куди літери крові, змії протягів паралель... румба ромбів, квадратів коло ; геометрія диму і пластику... Грудень грудей переваги над кількістю — перемоги над участю і невдалим предметом листопаду (недороблені слова) ; він і до цього був дуже дивний тіпчег... вона ледь вийшла із цього запаморочення Так буває коли спочатку ніби взагалі нічого — а потім : бум ! І все... гроші останнім часом ; ніколи ні до чого — не готовий  Знов біла — стіна  Санчьос-Панчьос і знов ці побутові приказки : поживеш — побачиш ! Не сидів — не пацан ! Не служив — не мужик ?!

  По-куди тільки... життя мишаче копирсання та ненаситність Усього — смерть тільки під час життя ; кістки не міцніше цементної кладки — в мозок визріває горіх та й горілка настигає повсюди — водка меншин :) Активний бік безкінечності ; Усе — дух ; усюди слух випурхнув...


  Шукає провина... : зрештою виходили поступово з ужитку — слова здуру ; взяти батько .... за хуй — зазирнути під спідницю Історії-матки

переповнений келих того що більше нема, назад повернутим речитативом  дуже добре забувся Впав ледь : знов огортає страх великих очей ; наступної атаки — обов’язково догорю

підведення підсумків... захопливо та рішуче не засинати під суцільно техно секту; Який він на доторк ?! 0 ця радісна заставка на екрані тв як у 90-ті роки !

 На зуби дельфіну — туди де прекрасно не вмерти ; бомба — як сексуальна пісня релігії

черговий урок подяки не існуванню... до найменших дрібниць той момент наче обмазаний клеєм рівноваги програмного забезпечення  ; отруєні тіні — спостерігають

усе чарівніше від їх страти : не пояснюється

 Задзвеніло повітря, двір вийшов на... тьмою уявлення : слово в щілини — в кабінет інтернету В павутиння розвитку бачення ніби початок завжди веде тільки до споглядання поразки у глиб ; у суглобах очей бурштину дитинства невідчутність втоми камінням ногою...


 Бродячи форми металу — скільки вони запитають за це ? Множина єдності

на манівці кроки тих що не залишали й... години піску роками вдихання туману себе — то минулі, то чергові а то взагалі поза зоною відсутності\або присутності всупереч доктрині тяжіння терезів колихання ніби подорожник лезом — пам’ятаєш чи ? лікуючи крізь асфальт

 Відзняте... берці та капюшон — скреготіння дверима зубів ; Пухнасті мохнатки тканин спротиву та голосуючи приголосними позбавлені вдячності оксамитові триванням паузи

       \Тож...

 Чергова перевірка — маніакальна завзятість, її безсистемність ; обов’язковість — усе може Не бути ; на фото їх двоє

вони не знайшли їх — а що залишалось\ те саме

       Вони так і не знайшли їх...

                           і цю усю його просодію

вимикайте.


P.S


Ось фінальний документ : він також так і не з’ясував хто саме з них... проте від усієї душі намагався й навіть країна — не держава  Та позаземні крайнощі були тільки реакцією

Прокрутка : день був з рупь проте ніч із гривню — кожному по революції !

Покликання ? Ким.. праця рефлексів — пронизлива тиша

у вуста зуби

як медицина з-під ціпка — нота зі стуку, як відкривати казки, ніби зручніше срати

 Усвідомлення помилки в нього теж помилкове ; ставати понад усе — такий собі, подвійний викрут, навіть у буддистів... у християн можливо погоджусь тільки з найпершим уставом , з усіх інших  виникає питання : чому ? Адже можна просто звести до того що ніколи не можна бути понад усім — а цього виключати зовсім ніяк...


південне циклопічне африканське око

мабуть таємно ненавиджу лікарні чомусь... можливо тому що в кожному лікарі живе потенційний Кулік

 Зроби вигляд що нічого не зрозумів Вже не зважаючи на громадський...

— а де тобі жити ? Питання вилізає дощовим черв’яком з-під підошви кишками випадкового часу ; дивиться на тебе ніби гопник або стара шльондра

                             починати з кінця : революція — як добра звичка


у землисту кишеню У відчинений як в космос сортир : ті що ніби тільки-но були

тут зменшення стає свідомо всесвітнім...

...немає загального рішення — можливі тільки окремі які наближають до остаточного ;

Грандіозно чужий : вимагають дії

 знову присів , якщо один раз присів — завжди присів


Постійна робоча думка, реалізм не вартий того... як ти будеш виглядати ?

Без п’ятнадцяти п’ять без п’ятнадцяти п’ять без п’ятнадцяти п’ять без п’ятнадцяти п’ять

На котру зараз... ?

Прибери це своє понуре їбало


 І на сам-кінець : на-пів людина на-пів... що вийде з колоди — то й нею обернеться

звідки проростає ентропія ? В кожного є своя через-край допитлива таємна скарбничка

де усе розсипається

Обміняв на їжу свої чоботи у мережі...

По особистим прикметам : палить ; усюди відбитки чиїхось історій


30 червня 2019-13 січня 2020



home | my bookshelf | | Той самий вилупок |     цвет текста   цвет фона   размер шрифта   сохранить книгу

Текст книги загружен, загружаются изображения
Всего проголосовало: 1
Средний рейтинг 4.0 из 5



Оцените эту книгу