home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement



1

Того ранку я хотів одягти костюм, але згадав, що вчора вилив на штани каву, а інший — занадто офіційний. Тому вліз у джинси та светр. Над тим, що збираюся вчинити, намагався не замислюватися. Навіть батьків не повідомив про своє «доленосне рішення», хоча, знаю, мати зраділа б.

Нічого, потім скажу. Адже невідомо, чи жартувала моя «царівна-жабка», чи ми обоє просто збожеволіли. Нехай усе буде, як буде. Можливо, в цьому є знак долі: через Лізу до мене прийшла дивна мила дівчина, котра несподівано вирішила стати моєю дружиною. Бідна, вона ще не знає, що я егоїст і цинік. Але з її появою все має змінитися — й ці млосні видіння, й моє тупе заробляння грошей, й напади нудьги та поверхові стосунки із жінками.

Я не пішов на роботу, чекав Ліку в кав'ярні до одинадцятої години, пив каву та безтямно гортав газети.

Потім прийшла вона. Здалеку я навіть не впізнав її — вона була в короткому пухнастому кожушку, з іншою зачіскою. У руках тримала букет рожевих троянд. Я зніяковів, адже, тюхтій, сам не додумався купити бодай одну квітку! Ми поїхали до загсу (бр-р-р!), а потім — до неї. Мене душив сором. Я так їй і сказав. Терпіти не можу жодних офіціозів, краще б нам цього уникнути. Мені було байдуже, хто її батьки, як вони зреагують на раптове одруження доньки. Мене це не обходило. Вона погодилася й була готова одразу ж їхати до мене, але я поглянув на її ніжний профіль і широко розплющені зелені очі й вирішив, що мушу пройти всю неприємну процедуру до кінця. Адже, як підказувала інтуїція, дівчинка була із заможної родини. А в заможних родинах усе вирішується за обіднім столом…

… А потім я вже не міг не те що розповідати про свої набутки та перспективи — про що, власне, й збирався потеревенити з її предками, — я не міг дихати. Я ніби зсередини вмить вкрився дерев'яною коростою, й кожна щербина вп'ялася в легені. Це був… жах, мара, вишкір долі, удар обухом, чортівня, абсурд, маразм, лажа, кінець усьому, смерть: з напівтемряви передпокою мені назустріч вийшла Ліза.

Щойно я збирався зробити рішучий крок у бік від своїх нав'язливих спогадів, а виявилося — ступив назустріч! Ще й як! Чи варто казати, що я знову був засліплений і оглушений. Помітив, як переді мною зблиснув перстень, схилився й недбало потрапив вустами в холодний камінець. І це зовсім вибило мене з колії. Я знову перетворився на вісімнадцятирічного дебіла, що тремтить від хіті, нетерпіння та безвиході. Не пам'ятаю, як відсидів на цих «оглядинах», усі мої зусилля зводилися до того, аби вгамувати тремтіння, говорити рівним голосом і щоб вона мене не впізнала. Певної миті цих жахливих заручин я усвідомлював, що весілля не буде, що мені треба негайно піднятися й піти. Я майже був готовий до цього. Але щось утримало мене.

Сиділи ми недовго. Пославшись на термінову ділову зустріч, я хутко ретирувався. Мені треба було обміркувати, як зробити так, аби не образити Ліку. Вона вийшла зі мною до ліфта. Дивина: коли ми залишилися самі, до мене знову ніби повернувся зір. Ліка стояла переді мною, як втілення свята — очі її променіли. Що я мав сказати? «Дякую, маленька, розіграш удався»?… Але, дивлячись на неї, я розумів, що вона просто загине. Не знаю, чому в мене виникла така впевненість. Вона загине. Або… або її спіткає та ж сама доля, що й мене. А я добре знав, що це таке. Я поцілував її, бажаючи лише одного — аби скоріше прийшов ліфт.


предыдущая глава | Ґудзик | cледующая глава