Л. У.

ЗО. ДО П. А. КОСАЧА

10 травня 1903 р. Сан-Ремо 10. V. 1903.

Любий папа! Спасибі за гроші і за листи. Спасибі і за відношення до моїх питаннів, я можу тільки подякувати і прийняти твоє рішення і постараюсь не нарушати норми, як тільки покінчу з екстренним ліченням, а се надіюсь покінчити сього літа. Дальше вже сподіваюсь, що треба буде підтримувати здобуте здоров’я, а не лічити яку хворобу. Та, звісно, надії надіями, а життя життям, тільки все ж ліпше хоч надіятись.

Отак я надіюсь, що й Ліліна справа хутко поправиться, хоч мене і дуже засмутила звістка про неї. Сестра моєї сусідки, медичка петербурзька, писала, що нібито 1-го мая ст. ст. мають всіх випустити і до екзаменів допустити. Дай боже! Все-таки прикро, не знаючи нічого певного.

Не написала тобі вчора, бо все роздумувала, як би з виїздом рішити. Нарешті рішила так. Виїдем ми 15-го мая (значить, в п’ятницю, через 4 дні від сьогодня) в Цюріх, там я ще піду до проф[есора] Гюгенена (він в Цюріху, а не в Берні), розпитаю точно, що і як він хотів би зо мною робити, і тоді вже зовсім рішу, як до того відноситись. Може, я знайду спосіб погодити і лікарський надзор, і некурортні ціни, і життя в якому-небудь менше чужому місті, ніж Цюріх.

Я не то що «провіряла» свого постійного лікаря чи не вірила йому, а просто піддалась аргументам тьоті Єлі, що «ум хорошо, а два лучше», та ще тому, що Гюгенен більше спеціаліст по нервовим хворобам, а мій лікар по грудним. В діагнозах вони обидва зійшлись, значить, можна вірити рівно обом, тільки мій лікар менше вірить в точність і обмеженість спеціально-гідропатичних заведеннів, ніж Гюгенен. Признаючи теж, що лікарський нагляд таки потрібний і при ліченні дома (і взагалі потрібний ще який час, поки загоєння зовсім твердо стане), він думав, що краще вже зовсім без нагляду, ніж нагляд з ремісницьким відношенням, яке часто буває у спеціалістів гідро-патів. Гюгенен же надо мною сидіти не буде, а здасть мене на руки якому «меншому світлу», власне такому спеціалісту гідропату, котрого я зовсім не знаю. Правда, був би все-таки контроль Гюгенена, але все ж можливі ремісницькі промахи, бо спеціалісти гідропати одвикають од неводяних способів і часто не вміють в кожний даний момент спинитись, коли треба. І мій лікар так, як і ти, говорить, що коли я вмітиму сама настоювати на обережності, то можна і в спеціальне заведення йти; але я знаю з досвіду ялтинського, що нема ні часу, ні змоги виявляти ту обережність, коли, напр[иклад], стоїш під яким душем, а часом досить і одного душу, щоб уже обережність вийшла ^мудрістю по шкоді» для людини слабогрудої; трактувати ж наперед з «профанами» пацієнтами та радитись про їх згоду чи незгоду спеціалісти гідропати, так само як дантисти і масажисти, не люблять, вважаючи, що в їх монастирі ніхто «з своїм уставом» потикатись не має права. А ті лікарі, що ні в яких заведеннях не состо-ять, бувають ліберальніші і більше вважають на всякі «самочувствия» та на обережність самих хворих. Се я не раз сама замічала і через те згоджуюсь в сьому з моїм лікарем. Та ще всякі заведення мають часто погану звичку брати гроші вперед за «курс» і грошей тих назад пе вертають, хоч би курс дальше трьох днів не пішов, — се теж досить важно, і я се прийматиму на увагу при своєму рішенні, бо пускати гроші «за водою» таки не заміряю.

Про останнє рішення напишу з Цюріха. А тебе прошу писати мені в Цюріх головно про те, які будуть звістки від Лілі. Пиши poste restante, Zurich, Snisse

3 Ziirich’a ми думаєм їхати в Мюнхен, а там в Вєну (Оксана конечне хоче в Вєні бути, і мені там є справа). Невважаючи на крюк Цюріх — Мюнхен, дорога звідси до Вєни не вийде дорожчою, ніж якби на Венецію — Поптеб-бу їхать. В Прагу напишу і спитаю, чи не помішаєм екзаменам, хоч нам стільки вже раз було від Кр[ивинюка1 приглашеніє, що і питання те сливе зайве, та й бути там більше 1—2 днів не думаєм. Звідти Оксана хоче на Грані-цу, а не на Броди їхати, і ми доїдем разом мало не до самої Граніци (до Тшебіні), потім вона може по Росії і сама їхати, вона настільки тепер здорова, що ніякої небезпечності нема, а вещі може від Граніци здати в багаж і доїде без клопоту. Якщо я лишусь в Цюріху, то в Мюнхені її зустріне Юра (в Цюріху я проведу і «усаджу»), а з Мюнхена вона поїде далі на Вєну і в Росію з панною Гассель, нашою товаришкою по віллі Наталії; в Прагу тоді не буде заїздити. Шанна] Гассель не перший раз за границею і путі добре знає. Так що ти за Оксану не турбуйся.

Оксана ще тобі напише про свої рощоти з грішми і т. д_м а я напишу про те з Цюріха, бо раніш і сама ще не знаю, скільки і на що мені буде треба.

Пора кінчать, бо і спать пора, і довгий лист. Цілую тебе міцно, любий папочка, і ще раз спасибі за все. Микосеві хутко напишу, Дорі буду посилати карточки. їх і маму цілую теж.

Твоя Леся

P. S. Мал[анія] Фом[івна] їде екстрено в Павловку до Павла Фом[ича], що просить її приїхати, бо слабий безнадійно.

31. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ

18 травня 1903 р. Цюріх Zurich, den 18. V 1903.

Хтось чиюсь карточку і телеграму дістав, але не дуже тим «unmoglich» ⁵² зажурився, бо, здається, комусь і так unmoglich буде до гідропатії братись. Мій лікар в Сан-Ремо, відпроваджуючи мене, все намовляв, щоб не одва-жуватись вступати до закладу і навіть купелів не брати, аж поки зовсім гаряче літо настане, тепер же тільки водою з спиртом витиратись, а то можна скрізь, хоч і в маленькій хатці, аби двері на 5 минут зачинити та аби хтось на 5 минут мав собі яку дівчину до помочі, та й більше нічого не треба. Тут хтось того професора не застав, що до нього їхав, а в Berner Oberland ⁵³ не хоче за ним їхати, бо не варт (проф[есор] буде вже ціле літо в Oberland). Однак не жалує, що заїхав до Цюріха, бо і другою дорогою до Мюнхена мало що дешевше коштувало би, а так Оксана собі Швейцарію та Rheinfall ⁵⁴ побачить, вона дуже з того тішиться. Саме тепер Оксана поїхала на той Rheinfall, а хтось вже ні, бо втомлений і має листи писати, і, зрештою, вже раз торік бачив, то нащо має собі такі розкоші дозволяти,— все те коштує, а їдучи вдвох з молодшою сестрою, треба вже більше на неї, як на себе уважати.

Ідемо завтра до Miinchen’a ⁵⁵, там уже нам і помешкання на 3—4 дні є готове. Десь в суботу або в неділю будемо у Відні, там піду до Nothnagera ⁵⁶, і нехай ще він мені радить про ту водяну курацію. Він мене восени бачив, то, може, ліпше зважить, оскільки я за зиму поправилась чи ні та чи можна і як власне мені до води братись. Як треба, то й коло Відня є тих Badeanstalten ⁸ доволі. А як не треба комусь тепер жадної води, то хтось заскочить до Праги та до Львова на якнайкоротше, а 31 .V буде вже у когось та й там вже побачить, чи зможе довго бути, чи як, тільки головне те, що таки буде. Хтось не має жадної охоти іти до якогось Anstalt’y⁵⁷ віденського і таки певне не піде. Хтось дуже гризся за Лілю та й знов трошки кашляв крів’ю (за 2—3 дні перед виїздом), а з таким уже до води братись не випадає. Про Лілю нічого нового не знаю, може, в Мюнхені що дістану — просила туди писати.

З Праги Оксана поїде просто додому, а хтось уже сам nach Ruthenien ¹ подасться.

Хтось здоровить чиюсь родину, а когось просить, щоб не журився, бо хтось та й ще хтось мусять побачитись таки тепер!

Хтось

На чиюсь адресу прийдуть книжки з Сан-Ремо, то мої, прошу сховати, поки хтось приїде, бо комусь не хотілось їх за собою возити по світах — тяжко.

32. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

31 травня 1903 р. Прага

Любая Лілея! Ми думаєм, що ти вже дома, тож вітаєм тебе. Оце всі три швендяли по Празі. Оксана і Михайло ще підуть, а я посиджу. Пиши мені до Чернівець (Stern-gasse, 6, О. Kobylanska).

Будь здорова і весела!

Леся

33. ДО М. І. ПАВЛИКА

9 червня 1903р. Чернівці 9. VI 1903. Чернівці, Sterngasse, 6.

Дякую за позичку, а пробачте, що пізно вертаю, — сама тільки вчора отримала і через свято не могла відправити Вам.

Забула віддати Вам колекцію Ваших листів, то вже ві-дошлю звідси.

Якби не дощ, то було б тут дуже добре. Зрештою, і так добре. Багато пишу, дуже не маю часу, але в паузах живеться приємно і затираються прикрі львівські враження (не беріть то до себе)... Бувайте здорові, привіт Вашій мамі. Сестри Вашої ще не бачила.

34. ДО 0. С. МАКОВЕЯ

16 червня 1903 р. Чернівці 16. VI 1903

Cher confrere *, чи не будете ласкаві зайти до нас сьогодні о 8 г. увечері? Якби не йшов дощ, то я маю величезну охоту (може, дощ уважатиме на те!) піти на Гарбуз-гору сього вечора, але Ольга боїться йти тільки під моєю сильною обороною на ту гору, тим часом брати її зайняті і не можуть бути нашими лицарями. Якщо Вам то не справляє прикрості, може б, ви помогли мені вив’язатись з тої дилеми: і хочеться, і боюся. Якщо дощ не пустить сьогодні, то, може, прийдете завтра о 5-й по обіді, якщо, звісно, взагалі Вам се догідно.

До побачення (у всякім разі, до мого виїзду?) на горі чи на долині.

Леся Українка

P. S. Як будете йти увечері, то прошу взяти оті найстрашніші окуляри і дивитися пильно під ноги, бо можете впасти в яму (в вапно! Там його дві бочки!), а се поетові не личить.

35. ДО К. ПАНЬКЕВИЧ

19 червня 1903 р. Чернівці 19. VI. 1903.

Вельмиповажана пані!

Прошу послати відзначені в каталозі (тепер посилаю) книжки враз з рахунком за них на адресу (ім’я Вам скаже д. Гнатюк): Tooting, 47. Tunley Road, London, England. Мої вірші (всі 3 збірники ) прошу на той рахунок не ставити, а послати gratis ⁵⁸ або, коли так не можна, на кошт автора.

Книжки Фріанка], що я мала вернути Вам, ще не прийшли з Італії. Як прийдуть, то будуть Вам прислані звідси.

Гроші за книжки і ноти пришлю з дому, а Ви дайте на них рахунок Кривинюкові, як буде у Львові, то він передасть мені.

З поважанням Л. Укр[аїнка]

36. ДО М. І. ПАВЛИКА

19 червня 1903 р. Чернівці 19. VI. 1903. Чернівці]

_ Шановний друже! Сьогодні їду, тому спішуся. У Поп[овича] була, він каже, що біблїіотеки] Федьк[овича] у нього нема, а в Нар[однім] домі щось було, та давно розкрадено, та й цікавого не було. Шкільні матеріали Федьк[овича] він надіється видобути за 3 місяці, тоді пришле Вам.

Я відповіла довгою і рішучою нотою Тр[ушеві] — порвала з ним назавжди і викликала на війну за «вплив» на Р[аду] і за Вашу репутацію. Може, дійде до громадського суду між нами, тим краще. Я не матиму спокою, поки не виведу на свіжу воду всіх інтриг. Збирайте, на всякий случай, всі можливі літературні документи для своєї оборони, я буду Вашим референтом на Укр[аїні], в разі потреби. Я маю причини думати, що матеріальна справа буде поставлена в залежність від votum ⁵⁹ довір’я Вам, а для votum довір’я можуть потребувати детального вияснення справи, відносин і інтриг людців. Стаття Ваша з «Русілана]» послана ЛІюдмилі] Михайлівні]. Се, може, трохи затягне справу, але зате вже вона стане твердо. Я напишу Вам на адресу Крушельн[ицької], як буде вся адреса по-німецьки (Franziskanergasse, Fraul. ⁶⁰ і т. д.), то, значить, Вам, так скажіть. Я думаю, що поки не витягну інтриганів за язик ad forum publicum ⁶¹, то брехні і т. д. не матимуть краю. Я визволю ім’я мого дядька з сього хаосу інтриг і всю справу поставлю на виразних пунктах умови — хто, що, кому і як обов’язується, з одного боку, робити, з другого платити, хто мусить мати доступ до діла, а хто ні, від чого справа залежить, а від чого ні. Се буде цілий елаборат. Проект буде від мого імені. Постараюсь послати його Вам, як буде готовий. Ви зробите свої уваги (згода, незгода), додатки, доповнення і т. д., відошлете знов мені, а я подам на увагу родині і товариству, і як буде ухвалено, так і буде раз назавжди. Тим часом будьте здорові.