home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


Епілог

Стара Магда швидким рухом згорнула фотоальбом і чекально подивилася на Матея.

– Це все дуже цікаво, – слухняно відгукнувся він. – Історія нашої родини… Мені очі відкрилися на деякі обставини. Раніше дечого не міг зрозуміти… Якось не цікавився, правду кажучи. Ваші розповіді неодмінно треба записати.

– Не на те ти проїхав сотні кілометрів.

– А навіщо?

– Тобі казали, що ти мій єдиний спадкоємець?

Він стенув плечем:

– Щось таке чув. Від матері. Але вона сама про Свідзинських мало знала.

– А прабаба Ядвіга? Вона щось казала?

– Ні.

– Боюся, що ти дістанеш спадок дуже скоро.

Він зробив заперечливий рух, але стара спокійно стояла на своєму:

– Я знаю, що кажу. Для мене важливо, щоб ти полюбив свій дім… Цей дім… – вона розвела руками, ніби запрошуючи ще раз оглянути вітальню. – І це місто.

– Любов на замовлення? – скептично всміхнувся він.

– Я знаю, що кажу. Це місто важко не полюбити. Я вмовилася з чудовою дівчинкою-екскурсоводкою. До обіду встигнеш багато чого побачити. Потім звільниться Вероніка, погуляє з тобою. А завтра вже сам. Шкода, я вже нездатна до далеких мандрівок… Хіба що ввечері запрошу тебе до кав’ярні. Може, й наступні вихідні проведеш у Львові?

– Не знаю, – усміхнувся Матей, – може, й наступні.


* * * | Роман з містом | * * *







Loading...