home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

Loading...


1

На березі Рудки, під вербами, палали багаття. У повітрі ширяли яскраві, різнобарвні кульки болотяних вогнів. Вони то кружляли між величезними вербами й над водою, підлітаючи до самого берега і майже торкаючись піску, то раптово злітали у височінь, розсипаючись міріадами вогняних бризок.

Берегині у білосніжних просторих убраннях з вінками на головах кружляли навколо багать і разом з ними, голосно сміючись, кумедно підстрибував Мурко, взявши за руки Пташку. Жменька, Борода, Вітряк, Никодим з Нікелем та Коник з Повітруном і Микитою примостилися неподалік багаття біля величезної бочки з пивом і щось бурхливо обговорювали. Поруч стояли Мефодій та Липень і з ледь помітними посмішками спостерігали за казковим дійством, яке затіяли берегині. Вони виконували танок з болотяними вогнями. Здіймаючи руки догори, берегині випускали з рукавів різнокольорові кульки і кружляли разом з ними. Гапка з Андрієм сиділи на перевернутому човні на самому березі. Жінка пригорнулася до козака і не зводила очей з берегинь і молодої мавки.

Це була ініціація Пташки і, звичайно ж, на цьому святі не було Вербички, рідної тітки дівчинки. Завтра Пташка повинна була вступити у володіння своєю вотчиною, Дібровою Смутку, знову названою на честь доньки Берізки Дібровою Квітів.

Свято було в самому розпалі, коли на півночі раптом щось вибухнуло і задвигтіла земля… Болотяні вогні згасли, а полум’я багать спалахнуло сліпучо-яскравим світлом. Усі присутні як один звернули свої погляди на північ, а там, за обрієм, небо вже палало кривавими загравами.

— Курган Праліса! — скрикнув Микита.

— О Боже! — скрикнув Липень, і голос його був повен відчаю й розпуки. — Лихо нам, лихо! Демон прокинувся!..


предыдущая глава | Діти Праліса | cледующая глава







Loading...