home | login | register | DMCA | contacts | help |      
mobile | donate | ВЕСЕЛКА

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add
fantasy
space fantasy
fantasy is horrors
heroic
prose
  military
  child
  russian
detective
  action
  child
  ironical
  historical
  political
western
adventure
adventure (child)
child's stories
love
religion
antique
Scientific literature
biography
business
home pets
animals
art
history
computers
linguistics
mathematics
religion
home_garden
sport
technique
publicism
philosophy
chemistry
close

реклама - advertisement





2. Поклоніння ідолам


Наступного дня обвинувачений продовжив зізнання.

— Це було чудово! Мені дісталась провінція з доходом у двадцять лак-рупій[61], на додачу прекрасна молода цариця з очима, не схожими на жоден дорогоцінний камінь. Але була одна проблема: що ж буде з моєю законною дружиною?

Мене турбували релігійні принципи і я у всьому зізнався Сумро.

(— А я щось не второпаю, чому тобі треба було зізнаватись, — мовив солтис. — Ти вже стільки брехав, що однією брехнею більше, однією менше, нічого б не змінилось.)

Прошу, вельмишановні, не забувати, що на похованні батька я дав обітницю, що почну жити чесним життям, і що неправдиві слова більше не злітатимуть з моїх вуст. Зроблена з гробового цвяха каблучка на безіменному пальці постійно мені про це нагадувала.

Тож моїм обов'язком було розповісти Сумро, що в Голландії в мене є законна дружина, яка після мого повернення зустріне мене з немовлям на руках. І їх я ніяк не можу покинути.

Прекрасна цариця зовсім не засмутилась, а навпаки стала підбадьорювати:

— Той, хто зберігає вірність на відстані, зберігатиме її і зблизька. Перепона велика, однак не є нездоланною. Між нами тільки релігія, а її можна змінити. Якщо ми залишимось католиками, тоді ти не зможеш одружитись вдруге, поки твоя перша дружина жива — це було б гріхом багатоженства. Якщо ж ми станемо брахманами, то святе письмо забороняє мені сидіти на троні і виходити заміж, будучи вдовою. Та поміж цими двома релігіями є ще й третя — шиваїзм, котрий сповідують джангами. Джангами визнають існування тільки одного бога — Шиви. Його символ вони носять на зап'ястку. Це — лінгама. У них людей не ділять на касти і жінка в них не вважається бездушною твариною, як у брахманів; вони, як і християни, вважають всіх людей рівними. Джангами переконані, що один чоловік може мати декілька дружин, навіть іноземок. Вони також можуть вечеряти за одним столом, якщо восхвалятимуть пророка Басаву. Якщо ми приймемо їхню віру, то ти зможеш одружитися зі мною та зберегти першу дружину. Любов та повага будуть розділені, однак недоторкані.

Я все обдумав. Доля цілої провінції залежала від мого рішення. З одного боку — народ, котрий чекає процвітання від мого правління з доходом у півтори мільйони талерів; прекрасна дама, обличчя котрої світиться молодістю, серце палає коханням, яка готова на будь-які жертви заради мене і чиї вуста обіцяють райську насолоду. З іншого боку — Папа Римський та святий Петро з ключами… Ось скажіть ви мені, вельмишановні панове, якби вам довелось робити вибір, то що б ви обрали?

(— Іди до біса, збоченцю! — закричав на нього великий князь. — Ще й нас захотів втягнути у свій блуд! Звичайно ж, що ми вчинили б так само, як і ти. Навіть пан солтис скоріш поцілував би вуста прекрасної діви, ніж капці Папи, особливо там, за спиною Господа, в провінції Сердана. Ти став ідолопоклонником. Інакше ти не міг вчинити. Ну і біс з тобою. Розбиратимешся на тому світі. Викресліть це зі списку обвинувачень!

Тут навіть солтис не зміг нічого додати. Спершу серйозність так і вкрила його обличчя, але в кінці, він таки поступився усмішці, слідуючи прикладу інших членів суду і погодився, що поклоніння ідолам обвинуваченому краще не зараховувати.)

Вельмишановне панство, прошу вас взяти до уваги, що окрім двоєженства, все інше ви можете оцінювати справедливо, оскільки життя закинуло мене у інший світ, з іншими законами. Навіть небо там не таке, як у нас. Голландське сонце там не сприймали б навіть за місячне сяйво. Від розпечених сонячних променів закипає кров і плавиться мозок. Важке і вологе повітря трансформує дерева, міста і людей у фантасмагорії гарячкових снів. У небі спливають потрійне сонце і вогняні хрести. Марево перевернутих догори дригом міст. Інколи затемнення забирає всі кольори навколишніх предметів. Ліси, будинки та люди стають кольору охри і все ніби вмирає. А потім приходить гроза, наче вогняний небесний дощ: іскри та рідке полум'я. Наступного дня хмари розриваються кривавим дощем, котрий фарбує все навколо у багряний колір. У подальші спекотні дні, коли селяни бігають по вулиці (представники вищих каст у спеку сидять вдома) від селянських ніг здіймається червоний пил, котрий виблискує на сонці, немов грішники в пекельному полум'ї.

І на останок, сама земля, екзотичні рослини котрої в Голландії вирощують в оранжереях, тут ростуть у диких джунглях. Рослини, які ми виходжуємо в горщиках, тут утворюють непрохідні хащі та домівки тиграм. Амбра, що вивітрюється з рослин, робить п'янким саме повітря. Сотні сортів фруктів, що ростуть тут цілий рік, пояснюють, як саме може прожити такий чисельний народ, харчуючись лише овочами та фруктами, без жодного м'яса. Його споживання тут заборонено релігією. Одна пальма дає олію, вино, мед та цукор. Інша пальма дає масло, молоко та муку безкоштовно. До того ж, є в них дерево, на якому росте хліб; батони розміром з людську голову: в сирому вигляді солодкий фрукт, а в смаженому — хліб.

(— Це вже занадто! — закричав солтис. — Досі ти брехав наліво та направо, і я вірив. Але щоб цілі батони росли на дереві, які тільки треба зірвати і відправити до пекарні, це вже занадто!

— Не маю нічого проти, ваша милість, — відповів обвинувачений, — якщо ви не вірите моїм словам, то відправте делегацію в Ост-Індію, де вони зможуть знайти докази сказаному. Якщо хоча б щось виявиться брехнею, то таким прошу вважати і все мовлене раніше.

— Дякуємо за добру пораду! Зараз ми вишлемо комісію на край світу, і поки вона пливтиме туди й назад, відкладемо твоє колесування! Ми вже краще повіримо в те, що там на деревах ростуть і висять живі тварини, як у нас дикі груші.

— В принципі, так воно і є. Там водяться великі білки, чи то маленькі собаки, в котрих є крила і вони літають. А вночі вони чіпляються за гілки задніми ногами і висять так, як у нас підвішені на дерева гарбузи.

— Що я казав! — зайшовся істеричним сміхом солтис. — Літаючі пси, котрі сплять, вчепившись ногами за гілку! Ти тільки продовжуй, пройдисвіте! Адже саме для цього тут і зібрались судді, аби вірити у всі твої балачки. Мені вже самому цікаво, яким чином врятують тебе літаючі пси та хліб, що росте на деревах, від обвинувачень у вбивстві короля та двоєженстві.)

Я одразу з цього й розпочну. Увесь навколишній світ там має непереборний вплив на людський характер. Корінне населення, їхня релігія та звички змушують іноземця пристосуватись та прийняти новий спосіб життя. Це народ, де одні ходять голі та босі, інші ж згинаються від тягаря помпезного вбрання. Тут змішались краса та потворність, хоробрість та боягузтво; одні вільні, як птахи, інші сковані, як монахи. Міста в розкоші і величі перевершують європейські мегаполіси. Храми, висічені в скелях майстерною рукою, утворюють архітектурні громади з десятьма тисячами колон і вівтарями для незліченних ідолів. А їхні житла жалюгідніші, ніж плотини у бобрів. Це народ, котрий служить і молиться тисячі богам, жоден з котрих їм не допомагає. Це народ такий ніжний, що не вб'є жодної тварини; зате їх шматують тигри, топчуть носороги, кусають змії та отруйні комахи. А от вирізати цілий сусідній рід вони гріхом не вважають. Можновладець, відчуваючи себе оскверненим дотиком людини іншої касти, в повному праві відрубати нещасному руку і останній вважатиме такий вчинок абсолютно природним. Це народ, де вдова спалює себе живцем разом з померлим чоловіком. А та, котра цього не зробить і вдруге вийде заміж, буде вважатись безчесною людиною. Це народ, де хворого виносять на берег річки і визнають померлим. Однак, якщо він одужає, то не зможе повернутись у коло живих; він буде змушений знайти собі подібних, котрі вже утворюють ціле суспільство — народ мертвих. Це народ, у котрого забобони та поезія звеличують все те, що ми, європейці, зневажаємо. Тут інші чесноти, інші гріхи, і інша розплата.

(— Вся ця тирада була для того, щоб підкреслити, що двоєженство там дозволено, правда ж?

— Дійсно, там це дозволено, але за однієї умови. Перша дружина повинна дати згоду, аби чоловік взяв другу дружину. І поки перша не дасть такої згоди, чоловіку заборонено обіймати чи цілувати другу дружину.)



1.  Бегума Сумро | Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка | 3.  Маймуна і Данеш