home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Притча про Сервантеса та Дон Кіхота

Коли йому набридла рідна Іспанія, старий солдат знайшов утіху в безмежних обширах Аріосто, в місячній долині, де стоїть змарнований у снах час, і в щирозлотому магометанському боввані, що його вкрав Ріналд Монтальбанський{813}.

Добродушно кепкуючи з себе, він вигадав легковірного, замороченого читанням неймовірних історій чоловіка, котрий вирушив на пошуки звитяг і див у прозаїчних місцях, що звалися Тобосо та Монтьєль.

Переможений дійсністю та Іспанією, Дон Кіхот помер у рідному селі десь 1614 року. Не набагато пережив його Міґель де Сервантес.

Для обох, мрійника і його мари, весь сюжет полягав у протиставленні двох світів: уявного світу лицарських романів і повсякденного звичайного світу XVII століття.

Вони не підозрювали, що час зрештою зітре цю суперечність, не підозрювали, що Ламанча й Монтьєль, і худюща фігура лицаря у майбутньому стануть такими ж поетичними, як плавання Сіндбада або безмежні обшири Аріосто.

Бо література починається й завершується міфом.


Перевтілення | Алеф. Прозові твори | Paradiso [528] , XXXI, 108