Дехто вчиняє зі зваби спосіб життя. Не зумівши поставити опір сприятливим нагодам, вони увічнюють пріоритет ранніх стадій — це колекціонери первин. Спалахнувши пристрастю до якого-небудь незнайомця, вони кидають його, насилу вгледівши когось іншого. Любовний епізод для них короткий, розв'язка його майже збігається із зав'язкою, виконання цього шаленого «престо» не відстає од збудження. Що таке мисливиця за чоловіками або джиґун? Любителі відступів. Вони надають перевагу ситуації, а не людині, полюванню, а не здобичі, відчуттям, а не почуттям, романтичний антураж — це обов'язковий привід для романтичної історії, не має значення з ким. Хвилюють їх і бридкі особи, й товстуни, їм усе одно, вони не дивляться на форму пляшки, аби тільки хміль новизни паморочив мізки. Їх не цікавить тривале знайомство, спілкування: минущі зв'язки, вир зустрічей — ось джерело їхньої втіхи. Зазвичай вони статечнішають до п'ятдесяти років, тож гадають (обґрунтовано або ж ні), буцім прожили життя своє краще, ніж більшість. Пахощі кохання дорожчі їм, ніж люди, це щасливі флібустьєри, котрі вихваляються трофеями, сподіваючись заманити нову здобич. Розрахована безтурботність слугує їм захистом, образи їм анідесь, вони відразу ж відновлюють свої спроби. Коли закоханий втрачає мову, спокусник розпушує хвоста, пишається спритністю, виставляє себе у всій красі й упевнено змагає до мети. (Вуличний причепа — плебейський варіант світського звабника, він надає перевагу навальному й витонченому натиску, приниження його нітрохи не бентежать, використовуючи випробувані методи зваблювання, він ніколи не міняє їх. З віком і вуличний звабник, і ласолюб, який удався до косметичного підтягування щік, однаково поринають у патетику, улягаючи своїм заяложеним рецептам).

Неспритні сумують за втраченими можливостями — за тим, що могло б статися, за словом, яке не сказали, за порухом, якого не зробили. Спокуса — це агресія: ви зав'язуєте перемовини з незнайомцем у громадському місці, абордаж — передовсім піратське слівце. Хтось вам до вподоби: як привернути увагу, не набридаючи? Можна змарнувати життя, вирішуючи це питання. За нашого часу існують тренери, які навчають делікатному мистецтву ефективних прийомів, дотепів, що можуть розвеселити найнедоступнішу особистість. Сьогодні, як і вчора, бажання потребує маскування: ніхто вже не зізнається з доброго дива «я вас кохаю», тож і зізнаватися тій людині, що вас цікавлять її груди чи зграбні пругкі сідниці, теж не слід. Треба йти до неї манівцями.

Нерозв'язне рівняння: що дужче ми зачаровані, то тяжче нам зачарувати іншого, оскільки ми скуті нерішучістю. В атмосфері найвищої напруги треба здаватися втішним, дотепним, винахідливим і вкрай невимушеним. Я німий, наче мене струмом ударило, дурію від зусиль бути кмітливим. Залицятися означає передовсім набавляти собі ціну, прикрашати власну особу. Навіть найбільш сором'язливому залицяльнику доводиться улещати, вдаватися до стратегії пишних фраз. Захоплений коханець був спершу закоханим хвальком, який зумів показати себе, віддати данину пристрасному аукціону, ризикуючи виявитися порожнім віртуозом. Проте можливе і зваблювання, що здійснюється шляхом відмови від зваблювання. Існує стратегія мовчання і простоти, які захоплюють дужче, ніж безглузда балаканина. Загадаймо і принадного роззяву, який завойовує серця, вчиняючи силу-силенну промахів. Найкраща зустріч — це та, якої не очікували, не планували наперед, вільна від необхідності досягати результату. Коли щось відбувається, воно схоже на непередбачувану розв'язку оповідання. Обов'язок пишатися заступає безладна розмова, що плине в природному ритмі, оскільки не має мети. Божистий випадок простягнув нам руку допомоги, й від нас залежить ухопитися за неї чи забути про це.

Немає нічого кращого, ніж упертість оцих двох, які обмінялися поглядами в автобусі чи в потязі й, бажаючи будь-що зустрітися ще, публікують об'яви в газеті (розділ особистих повідомлень в «Ліберасьйон» — квінтесенція сучасної романтики). Стратегії манівців пишним цвітом квітнуть у Мережі. Тут пробують щастя в пошуках близьких душ, а для початку за необхідності ховають своє обличчя за фальшивою світлиною. Так можна уникнути страху перед попередніми перемовинами: тим, котрі не зважуються познайомитися на вулиці з дівчиною чи зізнатися в коханні незнайомцеві, залишається один шанс — екран. Деколи ми скептично ставимося до цих енциклопедій самотніх сердець, які волають на поміч. Проте тут немає посередників: на сторінках віч-на-віч зустрічаються повнолітні особи з їхньої добровільної згоди, об'єднуючись згідно зі своїми симпатіями та бажаннями. Це велетенські сортувальні вузли, які перелопачують натовпи, на відміну від шлюбної агенції, цього провінційного вокзалу, де все контролює пильне око начальства, яке знає свою отару. Вітрогони заводять тут численні інтриги, люди сентиментальні шукають тривалого зв'язку. Щодня укладають чи розривають десятки тисяч пактів. «Павутиння» — фантастичний каталізатор: тут знаходять притулок будь-які, навіть найкумедніші примхи. Для багатьох полювання потрібніше, ніж здобич, у них аж голова обертом від такої кількості розмаїтих пригод, мов ті султани, вештаються вони цим віртуальним гаремом, не втілюючи своїх бажань (або ж утілюють їх дуже рідко).

Тим паче що кібернавтам дуже легко знищити одне одного, варто тільки натиснути кнопку, клацнувши: мені подобається інший, я розпоряджаюся ним, коли хочу. На сторінках Meetic, Match.com, Netclub люди конструюють себе як ідеального партнера, усувають усі недоліки, подають себе в найвигіднішому світлі. Простір меню: ми обираємо з-поміж кандидатів, які пропонуються на ринку, та заразом і собою торгуємо. А ті, хто волає про порушення таємниці приватного життя, в своїх блоґах виставляють себе напоказ, постають у сміливих позах: прагнення до визнання дужче, ніж обережність. Звідси й ті пікантні квіпрокво в традиціях любовно-пригодницького роману, коли дружина вистежує чоловіка і призначає йому побачення, видаючи себе за таємничу незнайомку. Інформаційний пошук не скасовує зустрічі, її готують, відкладаючи до щасливої миті. Варто людям увійти в контакт, як вони опиняються під владою тих самих безжальних законів (якщо тільки фільтр екрану не підносить до закону контактофобію). Філософ науки Домінік Лекур вигадав незлецький неологізм — кіберсибір, маючи на увазі фанатів Мережі, які, намагаючись утекти від сучасників, потрапляють у велетенський невід світового кіберпростору.