home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Соціальний дарвінізм, природний добір і тавтологія

Задумавшись над думкою, що ринки найкраще з усім впораються і розберуться самі, що ринкам притаманно від природи самим повертатися в стан рівноваги, зовсім не складно розпізнати в ній відголоски старої віри стоїків у природну гармонійність природи. Ринок обирає найкращих (найкраще пристосовуваних) гравців і вилучає з гри поганих, відповідно до правил так званого соціального дарвінізму. До того ж це поняття присуджує Дарвіну такі великі заслуги зовсім несправедливо, тому що насправді все відбувалося з точністю до навпаки. Дарвін спершу шукав натхнення в суспільних науках, і лише потім розвинув цей принцип і застосував його в біології. Соціолог Герберт Спенсер писав ще задовго до Дарвіна про «виживання найздібніших», а також зробив багато для популяризації цього терміна. Як дотепно зауважує Тернер[881], «Спенсер не був соціальним дарвіністом — набагато точніше було б називати Дарвіна «спенсеріанцем у біології». Врешті-решт сильно вплинули на Дарвіна економічні теорії Давида Рікардо, Адама Сміта й Томаса Мальтуса. Ця «невидима рука селекції», як пише Станіслав Комарек, пізніше й у біології сформувала «концепт виживання найбільш здібних, відмирання тих, хто погано пристосовується... стан, коли тваринний чи рослинний індивід опиняється у світі, позбавленому будь-яких точок сходження, окрім інстинктів самозбереження та репродукції»[882].

Однак з теорією природного відбору та ж сама проблема, що й із тезою про максимізацію корисності — обидві вважаються всепояснюючою причиною поведінки людини чи суспільного й природного розвитку. Навіть у природній селекції — чи то вже біологічній чи соціальній — ми не здатні наперед сказати, що ж має статися, щоб ця теорія не справдилася. Іншими словами, як би все виглядало, якби ринок (природа) не вибрав(-ла) того, хто найлегше пристосовується. І хто ж власне пристосовується найкраще (як його визначити)? Якщо коротко, це той, кому вдасться вижити. Однак про це ми дізнаємося вже ex post, з часового відступу. Адже якщо ми принаймні трішки перефразуємо цей відомий вислів, він говорить таке: вижити вдасться тому, хто найбільш здатний до виживання (замість слова пристосовуваний). Іншими словами: виживе той, хто виживе. І станеться потім, що всі, хто виживе, будуть проголошені за найпристосованіших. З цією «теорією» потрібно погодитися, тому що з нею не можна не погодитися.


Історія прообразу й запрягу для диявола | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Святий Павло й залишкові добро та зло







Loading...