home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



ЛІВАЦЬКИЙ ПОПУЛІСТ І АВТОРИТАРНИЙ ЛІДЕР


В «ідеологічному» арсеналі євразійських авторитарних лідерів Януковича та Путіна стабільність втілювала дисципліну і здатність забезпечувати виконання завдань. Посол України в Білорусі Віктор Тихонов, один із очільників Партії регіонів, високо оцінив авторитарний режим у Білорусі за гарантію «стабільності». Партія регіонів зневажала «хаос» і називала президентство Ющенка «помаранчевим беззаконням»[814]. Донецькі виборці у своїй більшості шанують міцну структуру влади з чітко визначеною ієрархією та владним «керівником» («босом») і «хазяїном»[815]. Янукович непохитно вірив, що стабільність — це ключовий елемент «демократії».

Позаяк Партія регіонів була авторитарною політичною силою, її з’їзди виглядали як «партійні збори радянських часів», що відбувалися «за кращими канонами з’їздів КПРС»[816]. У парламенті Партія регіонів та КПУ були дуже дисциплінованими та одностайними під час голосування, а Янукович «поводився як партійний бос радянської доби»[817]. Коли Партія регіонів перебувала при владі у 2006–2007 та 2010–2014 роках, вона підкуповувала, шантажувала або змушувала депутатів опозиції дезертирувати до складу урядової коаліції. «Чорна книга», знайдена у штаб-квартирі Партії регіонів під час пожежі 18 лютого 2014 року, показала, що вона витратила $2 млрд. на підкуп депутатів, урядовців та інших державних чиновників[818]. За словами тодішнього депутата від блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Юрія Гримчака, членам парламенту пропонували хабарів на суму $6 млн., щоб вони перейшли на бік Януковича. «Чорна книга» кидає світло на масштабну програму корумпування держави та її посадових осіб, що розпочалася напередодні виборів 2010 року, і свідчить про те, що Янукович прийшов до влади незаконно завдяки хабарництву.

Виборча програма Партії регіонів 2006 року визначила першочерговими завданнями досягнення «стабільності, добробуту й перспектив розвитку», а прем’єр-міністр Янукович пообіцяв навести в країні «лад». Того ж року, заочно відповідаючи на критику з боку президента Ющенка, він заявив: «І ми будемо все робити, щоб так і відбувалося, і наводитимемо лад у державі. [...] Узурпація? Хай буде узурпація. Якщо вона йтиме на користь державі і людям — хай називають так. [...] Стримувати нас можна. Але чи це піде на користь? Я б цього не радив ні політикам, на президентові». У 2010 році він ще раз задекларував вірність своєму кредо: «Демократія — це в першу чергу порядок»[819]. Янукович мав таку ж, як і Путін, антипатію до суспільно-політичних процесів, якими не можна керувати «згори»; перший побачив «анархію» в Україні після Помаранчевої революції, другий називав ситуацію в Росії 1990-х років «хаосом». Вирішенням проблеми, на думку обох лідерів, була керована демократія та авторитарний «порядок», який забезпечив би «стабільність». Виборчі кампанії Януковича зосереджувалися на обіцянках стабільності та досягненні мети за допомогою дисципліни[820]. Цей дискурс залишається ключовим у пропаганді на окупованому Донбасі, де російські маріонетки стверджують, що борються за те, щоб не було олігархів і «щоб ми мали стабільність»[821].

Програма Партії регіонів на дострокових виборах 2007 року мала назву «Стабільність і добробут», а під час виборів Янукович наголосив, що принципи його партії полягають у «відновленні справедливості та перемозі політичних сил, які працюють на стабільність». Американська дипломатична шифрограма з Києва повідомляла: «Янукович знову і знову повторив, що пріоритетом для партії регіонів є стабільність»[822]. Парламентські коаліції на підтримку Януковича називалися «Стабільність і добробут» (2006–2007) та «Стабільність і реформи» (2010–2012). Під час передвиборної кампанії 2012 року Партія регіонів використовувала рекламні щити з гаслами «Від стабільності до процвітання», «Стабільність досяжна!» та «Руїну подолано, стабільності досягнуто!».

Виборчі програми Партії регіонів наголошували на економіці, проте мало уваги приділяли верховенству закону, свободі медій, демократії, вільним виборам і корупції. Виборчі промови та програми Януковича й заяви Ахметова підкреслювали економічне зростання та високі стандарти життя, водночас вони промовисто мовчали стосовно демократизації та боротьби з корупцією[823]. Партія регіонів, яка спиралася на колишніх комуністичних виборців та робітничу базу, була однією з найбільш популістських партій в Україні. Виборча програма Януковича 2010 року, розроблена спільно з рудиментом радянської епохи, Федерацією профспілок, містила екстравагантні обіцянки про підвищення соціальних витрат і пенсій, звільнення від оподаткування малого та середнього бізнесу, субсидованих комунальних тарифів.

Ті українці, які плекали східнослов’янську та радянську ідентичність і яких легко було спіткати в Криму та на Донбасі, демонстрували більші проавторитарні тенденції та надавали пріоритет економіці та стабільності перед демократією[824]. У 2014 році демократію вважали найбажанішим типом державного управління близько 40% опитаних на Донбасі, у південних регіонах — ще менше (35,5%), тоді як на заході та в центрі України таких було понад 55%[825]. Найбільше українців, переконаних у тому, що для функціонування демократії необхідна опозиція, мешкало на заході країни (81%), найменше — на сході (46%)[826].

Пріоритет стабільності, економічного зростання, рівня життя та порядку перед демократією зумовлений вищим рівнем радянської ностальгії, який спостерігається в таких регіонах, як Донбас. Опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ) показало, що 64% росіян проголосували б за збереження СРСР, якби нині відбувався референдум, подібний до того, що відбувся 17 березня 1991 року, коли радянських громадян запитували, чи слід зберегти країну в її тогочасній формі. Виборці зі східної та південної України, де громадяни здебільшого надавали пріоритет економічного розвитку (50% і 64% відповідно) перед демократичними правами (20% і 22%), були частіше схильні голосувати за Партію регіонів і КПУ.

І навпаки, у західній і центральній Україні, зокрема у столиці, 41%, 48% та 45% виборців відповідно віддавали перевагу демократичним правам над економічним розвитком (32%, 35% і 36%). Станом на 2013 рік «більшість населення (55%) [була] певна, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. Тих, хто вважає, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний, [було] значно менше — 19%; ще 14% виявляють байдужість до того, демократичний режим у країні чи ні (решта 13% не визначилися)». 35% українців вірили, що країні потрібна «сильна рука» (порівняно з 43% у Росії)[827]. Підтримка авторитаризму як державного ладу, привабливішого за певних обставин за демократію, була найвищою серед виборців Партії регіонів та КПУ (36%); серед електорату Партії регіонів їх було 23%, що було більше, ніж серед прихильників «Батьківщини» і навіть націоналістичної «Свободи» (16% і 20% відповідно).

За даними дослідження IFES, апатія у ставленні до демократичного розвитку була найвищою на сході, півдні та півночі України, де 39% опитаних висловилися двозначно. Менше українців зі сходу вважали Україну демократією, ніж із заходу (47% проти 36%). Найменше підтримували демократію виборці КПУ (31%), а найвищим показник підтримки був у виборців «Батьківщини» (59%). Серед виборців націоналістичної «Свободи» на користь демократії схилялася більша частка, ніж з-поміж тих українців, які голосували за Партію регіонів (відповідно 55% та 51%).




СТАБІЛЬНА ВИБОРЧА БАЗА | Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет | ДЕРЖАВНО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ТА ВИБОРЧІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ