home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



Розділ VII

Про природну й ринкову ціну товарів

У кожному суспільстві чи кожній місцевості для кожного із застосувань праці та капіталу існує звичайна або середня норма як заробітної плати, так і прибутку. Ця норма, як я покажу далі, природно, регулюється почасти залежно від загальних умов суспільства, від його багатства або бідності, від процвітання, застою чи занепаду, а почасти залежно від особливостей природи того чи того застосування праці та капіталу.

У кожному суспільстві чи кожній місцевості, так само, існує звичайна або середня норма ренти, що її, як я покажу далі, теж регулюють почасти загальні умови суспільства або місцевості, де розташована земля, а почасти природна або штучна родючість ґрунтів.

Ці звичайні або середні норми можна назвати природними нормами заробітної плати, прибутку й ренти для того часу і тієї місцевості, де вони переважають.

Коли ціна товару не вища й не нижча від того, що необхідно для оплати відповідно до природних норм земельної ренти, заробітної плати й прибутку на капітал, витрачений під час добування, обробляння та доставляння його на ринок, то товар цей продається, можна сказати, за його природною ціною.

У такому разі товар продається за стільки, скільки він коштує, тобто скільки він коштував тій особі, яка доставила його на ринок, бо, хоча в повсякденному вжитку так звані витрати виробництва товару не містять у собі прибутку особи, що перепродує його, усе-таки, коли вона продає товар за ціною, яка не дає їй звичайної в її місцевості норми прибутку, вона, вочевидь, втрачає від такого торгового правочину; справді, витративши свій капітал у якийсь інший спосіб, вона могла б отримати прибуток. Цей прибуток, окрім того, становить її дохід, дійсний фонд, із якого вона черпає засоби для існування. Подібно до того, як при виготовленні й доставлянні на ринок своїх товарів вона авансує своїм робітникам їхню заробітну плату або засоби існування, так само вона авансує й собі засоби існування, що зазвичай перебувають у відповідності до того прибутку, якого вона має підстави очікувати від продажу своїх товарів. І тому, якщо товари не дають очікуваного прибутку, можна сказати, що вони не відшкодовують того, чого коштували.

Через це, хоча ціна, що дає прибуток, не завжди є найнижчою, за яку торгівець погоджується продавати свої товари, проте вона буде найнижчою ціною, за яку торгівець згоден продавати їх більш-менш довго принаймні там, де існує цілковита свобода або де він може за бажанням змінювати професію. Фактична ціна, за яку зазвичай продають товар, називається його ринковою ціною. Вона може або перевищувати його природну ціну, або бути нижчою за неї, або ж точно з нею збігатися.

Ринкова ціна кожного товару визначається співвідношенням між кількістю його, фактично доставленою на ринок, і попитом на нього з боку тих, хто готовий сплатити його природну ціну, або повну вартість ренти, заробітної плати й прибутку, які належить сплатити для того, щоб товар доставляли на ринок. Таких осіб можна назвати дійсними покупцями, а їхній попит — дійсним попитом, оскільки цей попит є достатнім для того, щоб товар доставлявся на ринок. На відміну від попиту абсолютного. Дуже бідна людина може заявити про попит на кареті з шестериком; вона може бажати мати це, але її попит не є дійсним, тож товар ніколи не бути доставлений на ринок для його задоволення.

Якщо кількість товару, доставленого на ринок, не покриває дійсного попиту, то особи, які погоджуються сплатити повну вартість ренти, заробітної плати й прибутку, щоб товар було доставлено на ринок, не можуть отримати саме потрібну їм кількість товару. Не бажаючи зовсім залишитися без нього, дехто вважає за краще заплатити дещо більше. Одразу ж розпочнеться конкуренція серед покупців, і ринкова ціна порівняно з природною більш-менш підвищиться залежно від того, наскільки нестача пропозиції товару, багатство й марнотратство покупців загострять конкуренцію. За наявності конкурентів, що вирізняються однаковим багатством та однаковою схильністю до марнотратства, певний брак товару зазвичай спричиняє більш або менш загострену конкуренцію залежно від більшої або меншої важливості для них придбання цього товару. Звідси непомірно висока ціна предметів потреби під час облоги міста або під час голоду.

Якщо кількість товару, доставленого на ринок, перевищує дійсний попит, то його не можна повністю продати тим, хто готовий сплатити всю вартість ренти, заробітної плати й прибутку, що їх слід сплатити для того, щоб доставити товар на ринок. Частина товару має бути продана особам, що пропонують сплатити менше від цієї суми, і нижча ціна, яку вони дають, має знизити ціну всього товару. Ринкова ціна падає порівняно з рівнем природної ціни залежно від того, наскільки надлишок пропозиції товару загострює конкуренцію між продавцями, або залежно від того, наскільки швидко їм необхідно збути з рук цей товар. Надлишкове ввезення продуктів, що швидко псуються, спричиняє значно більшу конкуренцію, аніж таке саме ввезення товарів, що не псуються: увезення апельсинів, наприклад, спричиняє більшу конкуренцію, аніж увезення залізного брухту.

Якщо товар доставлено на ринок у кількості, достатній для задоволення дійсного попиту, то ринкова ціна або цілком збігається, або майже збігається з природною. Уся наявна кількість товару може бути продана саме за цією, але не за вищою ціною. Конкуренція між торгівцями примушує їх прийняти цю ціну, але не примушує погоджуватися на меншу.

Кількість кожного товару, що доставляється на ринок, природно узгоджується з дійсним попитом. Усі особи, які продуктивно користуються своєю землею, працею або капіталом для доставляння товару на ринок, зацікавлені в тому, щоб його кількість не перевищувала дійсного попиту, а решта зацікавлена в тому, щоб вона ніколи не падала нижче від цього попиту.

Коли кількість товару на ринку перевищує дійсний попит, певна складова його ціни має бути оплачена нижче від своєї природної норми. Якщо це буде рента, то інтерес землевласників негайно спонукатиме їх вилучити з обробітку частину своєї землі, а якщо це буде заробітна плата чи прибуток, то інтерес робітників в одному випадку та інтерес підприємців — у другому спонукатиме вилучити частину їхньої праці або капіталу з такого виробництва. І кількість товару, що доставляється на ринок, невдовзі виявиться достатньою для задоволення дійсного попиту. Усі частини його ціни підвищаться до природної норми, а вся ціна загалом — до природної ціни товару.

І навпаки, коли кількість товару, доставленого на ринок, буде нижчою за дійсний попит, якась зі складових його ціни підніметься вище від природної норми. Якщо це буде рента, інтерес усіх інших землевласників спонукатиме їх використовувати більше землі для виробництва цього товару; якщо це буде заробітна плата або прибуток, то інтерес решти робітників і капіталістів невдовзі спонукатиме їх витратити більше праці та капіталу для виробництва й доставляння саме цього товару на ринок. Кількість товару, доставленого на ринок, незабаром виявиться достатньою для задоволення дійсного попиту. Усі складові ціни товару невдовзі впадуть до природної норми, а ціна загалом — до природної ціни товару.

Таким чином, природна ціна становить ніби головна ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів. Випадкові обставини можуть інколи тримати їх на значно вищому рівні й часом дещо знижують їх порівняно з нею. Але хоч би якими були перешкоди, що відхиляють ціни від цього стійкого центру, вони постійно тяжіють до нього.

Уся кількість праці, що витрачається щороку на доставляння будь-яких товарів на ринок, співвідноситься із дійсним попитом: вона природно прагне доставити на ринок таку кількість товару, якої достатньо, і не більш ніж достатньо, для задоволення цього попиту.

Але в деяких галузях виробництва та сама кількість праці виробляє в різні роки різну кількість товарів, тоді як в інших галузях вона є незмінною або майже незмінною з року в рік. Однакове число робітників у сільському господарстві виробляє в різні роки різну кількість зерна, вина, олії, хмелю тощо, тоді як та сама кількість прядильників і ткачів щороку виробляє однакову або майже однакову кількість полотна й сукна. Тільки середній розмір виробництва певної галузі може в усьому узгоджуватися з дійсним попитом, та оскільки фактичний розмір її виробництва часто значно перевищує середній розмір виробництва, а нерідко значно відстає від нього, та кількість товарів, що її доставляють на ринок, інколи значно перевищує дійсний попит, а інколи набагато відстає від нього. Тому навіть за незмінності попиту ринкова ціна товарів зазнає великих коливань: інколи набагато відстає від їхньої природної ціни, а інколи набагато перевищує її. В інших галузях виробництва, де продукція рівних кількостей праці є завжди незмінною або майже незмінною, її можна точніше співвідносити з дійсним попитом. І тому, доки цей попит незмінний, ринкова ціна товарів теж не змінюється і збігається або майже збігається з природною ціною. Власний досвід кожної людини засвідчує, що ціна полотна й сукна не зазнає таких частих і таких великих коливань, як ціна хліба. Ціна одного роду товарів змінюється лише залежно від змін у попиті; ціна іншого роду товарів змінюється не лише залежно від змін у попиті, а й залежно від значно більших і значно частіших коливань кількості товару, що доставляється на ринок задля задоволення цього попиту.

Випадкові й тимчасові коливання ринкової ціни товару припадають переважно на ті її частини, що зводяться до заробітної плати й прибутку, і меншою мірою відбиваються на тій частині, що припадає на ренту. Рента, установлена в певній сумі грошей, аж ніяк не зазнає впливу цих коливань ані в розмірі, ані у вартості. Рента, установлена в певній частці або в певній кількості продукту в натурі, поза сумнівом, зазнаватиме в річній вартості впливу всіх випадкових і тимчасових коливань ринкової ціни необробленого продукту, але при цьому її річний розмір рідко змінюється. Установлюючи умови оренди, землевласник та фермер намагаються співвіднести розмір ренти не з тимчасовою та випадковою, а із середньою та звичайною ціною продукту.

Такі коливання позначаються як на вартості, так і на нормі заробітної плати й прибутку залежно від того, чи є ринок переповненим, чи йому бракує товарів або праці, уже виконаної роботи або такої, яку належить виконати. Громадянська жалоба підвищує ціну чорної тканини (брак якої в таких випадках майже завжди відчуває ринок) і збільшує прибутки купців, що мають більш-менш значну її кількість. Це ніяк не позначається на заробітній платі ткачів. Ринкові бракує товарів, але не праці, бракує вже виконаної роботи, а не тієї, що належить виконати. Але та сама жалоба підвищує заробітну плату робітників-кравців. У цій галузі ринкові бракує праці. Тут наявний дійсний попит на більшу кількість праці або роботи, що її належить виконати, який перевищує пропозицію. Жалоба спричиняє зниження ціни кольорових шовкових і вовняних тканин і таким чином скорочує прибутки купців, які мають на руках більш-менш значну їх кількість. Це знижує також заробітну плату робітників, зайнятих у виготовленні цих товарів, оскільки будь-який попит на них зупиняється на шість місяців, а може, і на цілий рік. У такому разі ринок виявляється переповненим як товарами, так і працею.

Але хоча ринкова ціна будь-якого окремого товару, таким чином, постійно тяжіє, якщо можна так висловитися, до природної, інколи випадкові обставини, інколи природні причини, а інколи особливі розпорядження уряду можуть тривалий час тримати ринкову ціну багатьох товарів значно вищою від їхньої природної ціни.

Коли внаслідок збільшення дійсного попиту ринкова ціна товару підніметься значно вище від його природної ціни, особи, що витрачають свої капітали для забезпечення ринку цим товаром, зазвичай намагаються приховати таку зміну. Якби вона стала загальновідомою, їхній великий прибуток спонукав би таку значну кількість нових конкурентів вкласти капітали в цю справу, що дійсний попит виявився б цілком задоволеним і ринкова ціна невдовзі знизилася б до рівня природної ціни, а може, на деякий час упала б і нижче від нього. Якщо ринок розташований на великій відстані від місця проживання тих, хто його забезпечує, вони можуть зберігати секрет роками, користуючись надзвичайними прибутками і не зустрічаючи нових конкурентів. Однак слід визнати, що секрети такого роду рідко можна зберегти надовго, а надзвичайний прибуток може триматися лише трохи довше, ніж зберігається секрет.

Секрети в мануфактурному виробництві можна зберігати довше, ніж у торгівлі. Фарбар, що винайшов спосіб фарбування тканини в певний колір за допомогою вдвічі дешевших матеріалів, аніж ті, що їх зазвичай застосовують, може за правильної організації справи користуватися вигодами від свого винаходу все життя й навіть передати його у спадок. Його надзвичайний дохід має за джерело високу ціну, що сплачується за його спеціальну працю, і по суті є високою заробітною платою за його працю. А оскільки цей дохід отримується з кожної одиниці його капіталу і загальна його сума відповідно до цього є пропорційною величині капіталу, то цей дохід зазвичай розглядають як надзвичайний прибуток із капіталу.

Такі підвищення ринкової ціни є, вочевидь, наслідком особливих обставин, дія яких, однак, може іноді тривати роками.

Деякі природні продукти вимагають таких особливих властивостей ґрунту та його розташування, що вся земля якоїсь великої країни, придатна для їхнього виробництва, може виявитися недостатньою для задоволення дійсного попиту. Через це весь продукт, доставлений на ринок, може бути проданий тим, хто готовий дати за нього більше, ніж потрібно для оплати ренти за землю, на якій вироблено цей продукт, оплати за природними нормами заробітної плати, й більше за очікуваний прибуток на капітал, витрачений на виробництво та доставляння цього продукту на ринок. Такі товари можуть століттями продаватися за високою ціною, і в цьому разі саме та частина ціни, що зводиться до земельної ренти, оплачується зазвичай вище за природну норму. Рента із землі, що дає такі чудові й високо оцінювані продукти, подібно до ренти з деяких виноградників у Франції, що ростуть на особливо сприятливому і вдало розташованому ґрунті, не перебуває в якомусь правильному співвідношенні з рентою з так само родючих і так само добре оброблених земель у цій місцевості. Навпаки, заробітна плата й прибуток на капітал, що їх витрачають для доставляння товарів на ринок, рідко відхиляються від нормального співвідношення із заробітною платою та прибутком, наявними в цій місцевості в інших галузях виробництва.

Такі підвищення ринкової ціни, очевидно, є наслідком природних причин, що перешкоджають повному задоволенню дійсного попиту й через це можуть діяти вічно.

Монополія, надана окремій особі або торговельній компанії, діє так само, як і секрет у торгівлі або в мануфактурному виробництві. Монополісти, підтримуючи постійну недостачу продуктів на ринку і навмисне не задовольняючи повністю дійсний попит, продають свої товари набагато дорожче від природної ціни й піднімають свої доходи — полягають вони в заробітній платі чи в прибутку — значно вище від природної норми.

Монопольна ціна в усіх випадках є найвищою ціною, яку можна отримати. Природна ціна, або ціна вільної конкуренції, навпаки, є найнижчою, на яку можна погодитися, звісно, коли йдеться не про окремий випадок, а про тривалі взаємини. Перша в усіх випадках є найвищою ціною, яку тільки можна витягнути в покупців або яку, як передбачається, вони згодні дати; друга є найнижчою ціною, яку продавці погоджуються взяти, водночас не припиняючи свого діла.

Таку саму тенденцію, хоча й меншою мірою, мають виключні привілеї корпорацій, закони про учнівство й усі ті закони, що в окремих галузях виробництва скорочують число конкурентів порівняно з тим, яким воно було б за інших умов. Це свого роду розширені монополії, які можуть століттями в низці галузей виробництва тримати ринкову ціну окремих товарів вищою від природної ціни й утримувати як заробітну плату, так і прибуток на капітал у цих виробництвах на рівні, який перевищує природну норму.

Такі підвищення ринкової ціни можуть триматися доти, доки зберігають силу урядові ухвали, що їх спричиняють.

Ринкова ціна будь-якого товару рідко тривалий час тримається нижче за природну ціну, хоча й може тривалий час залишатися на вищому рівні. Хоч би яку її частину оплачували нижче за її природну норму, особи, чиї інтереси від цього страждають, негайно зазнають збитків і одразу ж витягнуть стільки праці або капіталу з виробництва цього товару, що його кількість на ринку виявиться достатньою лише для задоволення дійсного попиту на нього. Через це його ринкова ціна невдовзі підвищиться до природної ціни. Так буде принаймні в разі існування повної свободи.

Ті самі закони про учнівство і про корпорації, що за процвітання галузі дають робітникові можливість підвищити заробітну плату понад природні норми, коли галузь переживає застій, вимагають значного її зниження. Подібно до того як у першому випадку ці закони не дають іншим особам можливості конкурувати з певним робітником у його ремеслі, у другому випадку вони не дають цьому робітникові змоги братися за інші промисли. Однак вплив обмежувальних ухвал на зниження заробітної плати робітника нижче від природної норми не буває таким тривалим, як вплив на підвищення над цією нормою; такий вплив може тривати століттями, тоді як у першому напрямі він може виявлятися лише доти, доки живі робітники, навчені цього промислу за часів його розквіту. Коли вони помруть, число тих, хто надалі навчатиметься цієї професії, природно співвідноситиметься з дійсним попитом. Потрібна така насильницька політика, як в Індії чи у Давньому Єгипті (де кожна людина через релігійні настанови зобов’язана була успадковувати професію батька, а зміну її на іншу вважали найжахливішим блюзнірством), щоб протягом кількох поколінь тримати в якомусь промислі заробітну плату або прибуток на капітал нижче від їхньої природної норми.

Це все, що я вважаю за необхідне зазначити нині щодо тимчасових і постійних відхилень ринкової ціни товарів від природної ціни.

Сама природна ціна змінюється разом із природною нормою кожної з її складових — заробітної плати, прибутку й ренти, і в кожному суспільстві ця норма змінюється залежно від загальних умов, багатства чи бідності, прогресу, застою або занепаду. У наступних чотирьох розділах я спробую з’ясувати з можливою для мене повнотою й чіткістю причини цих різноманітних змін.

Я намагатимусь, по-перше, з’ясувати, які умови природно визначають норму заробітної плати і як позначаються на цих умовах багатство або бідність суспільства, його прогрес, застій чи занепад.

Я намагатимусь, по-друге, показати, які умови природно визначають норму прибутку і як, так само, на цих умовах відбиваються зазначені зміни у стані суспільства.

Хоча грошова заробітна плата й прибуток у різних сферах застосування праці та капіталу неоднакові, та зазвичай існує певна пропорція як між грошовою заробітною платою у різних сферах застосування праці, так і між грошовим прибутком в різних сферах застосування капіталу. Ця пропорція, як буде з’ясовано далі, залежить почасти від природи різних промислів і почасти від різних законів і загальної політики, що існують у суспільстві. Але ця пропорція, хоча вона багато в чому залежить від законів та загальної політики, мабуть, лише малою мірою залежить від багатства чи бідності суспільства, його прогресу, застою або занепаду; вона залишається незмінною або майже незмінною за всіх станів суспільства.

Я намагатимуся, по-третє, з’ясувати всі умови, що визначають цю пропорцію.

Нарешті, по-четверте, я намагатимуся показати, якими є умови, що регулюють земельну ренту й підвищують або знижують дійсну ціну різних продуктів, що їх виробляє земля.




Розділ VI Про складники ціни товарів | Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй | Розділ VIII Про заробітну плату